Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/5045/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/5045/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скасувати рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, ОСОБА_1 , як члену сім`ї поліцейського, ОСОБА_2 , викладене в листі від 29.01.2026 № 1314-2026;

зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 209/5131/25. ОСОБА_2 проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і 16 грудня 2024 року помер від поранень, отриманих 10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області.

Позивач указує, що смерть поліцейського настала в період дії воєнного стану, від поранення, отриманого під час його участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та в районі здійснення таких заходів, а отже сукупність обставин, з якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу, наявна. На підтвердження наведеного позивач послалася на свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, від 11 лютого 2026 року № 102/59/03-2026, а також на лист відповідача про надання інформації щодо обставин смерті поліцейського. Відмову відповідача, викладену в листі від 29 січня 2026 року № 1314-2026, позивач вважає протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до такого. Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06 листопада 2024 року № 366 ДСК ОСОБА_2 відряджено в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 10 грудня 2024 року він заступив на чергування з охорони складу інженерних боєприпасів за місцем тимчасової дислокації підрозділу в населеному пункті Дружківка Донецької області, близько 15 год. 20 хв. унаслідок ураження складу дістав тяжкі поранення і ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Спеціальна комісія кваліфікувала подію як таку, що сталася в період проходження служби під час виконання службових обов`язків, про що 26 лютого 2026 року затверджено акт № 141 спеціального розслідування нещасного випадку; постановою медичної (військово-лікарської) комісії від 27 травня 2025 року № 187 підтверджено, що травма, яка призвела до смерті, отримана під час виконання службових обов`язків.

Відповідач наполягає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна сукупність наслідкової, часової, функціональної, територіальної, функціонально-часової та наслідково-часової умов, і що в цій справі відсутня саме територіальна умова: м. Дружківка не віднесене до території активних бойових дій, а за наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 січня 2025 року № 5 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» не входило в період з 01 по 31 грудня 2024 року і до районів ведення воєнних (бойових) дій. Відповідач також зазначає, що представник позивача помилково ототожнює території можливих бойових дій і території активних бойових дій, та вказує, що листом від 22 січня 2026 року № 979-2026 позивача повідомлено про можливість розгляду питання призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» за умови надання всіх необхідних документів.

Позивач подала додаткові пояснення у справі та відповідь на відзив, у яких наполягає на задоволенні позову, зазначаючи, що поняття «райони їх ведення (здійснення)», вжите в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, є ширшим за поняття «райони проведення воєнних (бойових) дій», а відповідач безпідставно звузив обсяг її прав, застосувавши вужче поняття. Позивач також посилається на перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зазначаючи, що Дружківська міська територіальна громада включена до цього переліку з 24 лютого 2022 року.

Відповідач подав заперечення, в яких, окрім повторення доводів відзиву, просив повернути відповідь на відзив без розгляду у зв`язку з пропуском строку на її подання. Це клопотання суд відхиляє: відповідь на відзив подано до початку розгляду справи по суті, відповідач отримав її завчасно і скористався правом подати заперечення, а тому процесуальні права учасників справи не порушені.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив службу в Національній поліції України з 11 січня 2024 року, обіймав посаду інспектора взводу № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказами Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16 серпня 2024 року № 264ДСК та від 06 листопада 2024 року № 366 ДСК ОСОБА_2 відряджено до Донецької області в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Як зафіксовано у висновку службового розслідування, затвердженому 02 січня 2025 року, відрядження здійснене «з метою виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України».

10 грудня 2024 року на виконання бойових розпоряджень Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 13 червня 2024 року, командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08 вересня 2024 року та інших бойових розпоряджень і наказу командира зведеного підрозділу від 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 разом з іншими поліцейськими було залучено до виконання бойового (спеціального) завдання, яке полягало в охороні складу інженерних боєприпасів за місцем тимчасової дислокації підрозділу в населеному пункті Дружківка Краматорського району Донецької області.

10 грудня 2024 року близько 15 год. 20 хв. під час виконання зазначеного бойового (спеціального) завдання в м. Дружківка Краматорського району Донецької області внаслідок удару ворожого безпілотного літального апарата по складу інженерних боєприпасів ОСОБА_2 дістав тяжкі поранення, після чого його було доставлено до закладу охорони здоров`я, де ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер унаслідок отриманих поранень. Смерть ОСОБА_2 16 грудня 2024 року засвідчена свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18 грудня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно з довідкою про причину смерті причиною смерті визначено поліорганну недостатність, ушкодження внаслідок військових дій.

За висновком службового розслідування, затвердженим 02 січня 2025 року, порушень вимог чинного законодавства та службової дисципліни з боку ОСОБА_2 не встановлено. У цьому ж висновку зафіксовано, що поліцейські полку управління поліції особливого призначення № 1, зокрема й ОСОБА_2 , «були залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України».

Судом також встановлено, що постановою медичної (військово-лікарської) комісії від 27 травня 2025 року № 187, виданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», підтверджено, що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 16 грудня 2024 року, отримана під час виконання службових обов`язків. 26 лютого 2026 року затверджено акт № 141 спеціального розслідування нещасного випадку, за яким ОСОБА_2 загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Рішенням суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 209/5131/25 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Наявність цього рішення визнається обома сторонами і не є спірною обставиною.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Листом від 29 січня 2026 року № 1314-2026 відповідач повідомив, що у поданій заяві вказано постанову, «що не відповідає обставинам загибелі», оскільки постановою медичної (військово-лікарської) комісії від 27 травня 2025 року № 187 зазначено, що травма, яка призвела до смерті, отримана під час виконання службових обов`язків. Листом від 22 січня 2026 року № 979-2026 позивача повідомлено, що питання призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» буде розглянуто за умови надання всіх необхідних документів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено обов`язком громадян України, а статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено. Отже, і момент отримання ОСОБА_2 поранення, і момент настання його смерті припадають на період дії воєнного стану.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Відповідно до частини четвертої цієї статті під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Частиною першою статті 46-1 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські поліції особливого призначення під час дії воєнного стану в разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку в установлених для з`єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках.

Отже, поліцейські поліції особливого призначення під час дії воєнного стану виконують завдання, що за своїм змістом є заходами із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, і саме з характером цієї діяльності законодавець пов`язує особливий соціальний захист таких осіб та членів їхніх сімей.

Пунктом 1 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин. Пунктом 2 частини першої цієї статті окремою підставою визначено смерть поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Згідно з частиною третьою статті 97 Закону № 580-VIII (у редакції Закону України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України; на виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року № 646 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а розміри такої допомоги встановлені статтею 99 цього Закону.

Відповідно до частин першої та третьої статті 98 Закону № 580-VIII у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в цьому Законі; у разі відсутності особистого розпорядження таке право мають особи, визначені у частині четвертій цієї статті, у рівних частках.

Частиною четвертою статті 98 Закону № 580-VIII визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу; батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд наголошує, що стаття 98 Закону № 580-VIII викладена в наведеній редакції згідно із Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», який набрав чинності 29 березня 2024 року, і саме цим Законом до кола членів сім`ї загиблої (померлої) особи вперше включено жінку (чоловіка), з якою (з яким) така особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Оскільки поранення ОСОБА_2 отримав 10 грудня 2024 року, а помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після набрання чинності Законом № 3515-IX, питання про зворотну дію цієї норми в часі у цій справі не постає, і зазначена категорія осіб охоплюється колом отримувачів одноразової грошової допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується.

Суд окремо зазначає, що пункт 2 Постанови № 168 викладено в новій редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714, а до абзацу першого цього пункту внесено зміни згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311. Станом на дати отримання поранення (10 грудня 2024 року) та настання смерті (16 грудня 2024 року) чинною була редакція Постанови № 168 від 21 листопада 2024 року. Натомість у поданих сторонами заявах по суті справи пункт 2 Постанови № 168 відтворено, зокрема, у редакції, що втратила чинність 18 червня 2024 року, - з покликанням на «абзац шостий» цього пункту та на статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на норму, що визначає коло отримувачів. Суд застосовує норму права в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 10 та 16 грудня 2024 року, установлено: «Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень».

Абзацом п`ятим пункту 2 Постанови № 168 визначено, що у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на її призначення та отримання мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рівних частках. Отже, для поліцейських коло отримувачів одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, визначається саме частиною четвертою статті 98 Закону № 580-VIII.

Згідно з абзацом восьмим пункту 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права; днем виникнення права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Останнім абзацом пункту 2 Постанови № 168 установлено, що якщо особи, зазначені в особистому розпорядженні загиблих осіб, або особи, зазначені, зокрема, у частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію», одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за їх вибором.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.

На виконання наведеного наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 червня 2022 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 липня 2022 року за № 858/38194, затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейських під час дії воєнного стану (далі - Порядок і умови № 376).

Пунктом 1 Порядку і умов № 376 визначено, що вони встановлюють механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, у разі загибелі поліцейських, зазначених у пунктах 1-1-2 Постанови № 168, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану за обставин, наведених в абзаці першому пункту 2 Постанови № 168. Абзацом третім цього ж пункту передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейських за обставин, не передбачених Постановою № 168, здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року № 646.

Абзацом другим пункту 2 Порядку і умов № 376 так само передбачено, що у разі відсутності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в частині четвертій статті 98 Закону № 580-VIII, у рівних частках. Пунктом 5 Порядку і умов № 376 визначено перелік документів, які подають такі особи; зокрема, для виплати допомоги жінці (чоловікові), з якою (з яким) загиблий (померлий) поліцейський проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі, подається рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з пунктами 7 і 8 Порядку і умов № 376 формування документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги здійснюється підрозділами бухгалтерської служби у взаємодії з підрозділами служб персоналу (кадрового забезпечення), державного нагляду за охороною праці та юридичною службою; при цьому підрозділи державного нагляду за охороною праці забезпечують правильність кваліфікації випадків загибелі (смерті), підрозділи служби персоналу (кадрового забезпечення) - коло осіб, які мають право на отримання допомоги, а юридичні служби підтверджують наявність (відсутність) підстав для її призначення та виплати.

Пунктом 9 Порядку і умов № 376 встановлено, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається на підставі документів, зазначених у пунктах 5 і 8 цих Порядку і умов, у формі висновку. Пунктом 10 Порядку і умов № 376 визначено процедуру опрацювання проєкту такого висновку та порядок його затвердження, а також передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову в призначенні допомоги органи (підрозділи) поліції письмово інформують про це з обґрунтуванням підстав відмови.

Із наведеного нормативного регулювання суд виснує, що пункт 2 Постанови № 168 охоплює дві самостійні підстави виплати: загибель особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період воєнного стану та смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану за визначених у цьому пункті обставин, за умови настання смерті не пізніше ніж через один рік після поранення.

У цій справі йдеться саме про другу підставу. ОСОБА_2 отримав тяжкі поранення 10 грудня 2024 року і помер від цих поранень 16 грудня 2024 року, тобто через шість днів. Отже, ця справа належить до випадку смерті поліцейського внаслідок поранення, а не до випадку загибелі, і встановлені абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 умови виплати підлягають перевірці по суті, а не залишенню поза увагою.

Такими умовами є: 1) настання смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) - наслідкова умова; 2) отримання поранення в період дії воєнного стану - часова умова; 3) отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії - функціональна умова; 4) перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених заходів - територіальна умова; 5) отримання поранення у період здійснення зазначених заходів - функціонально-часова умова; 6) настання смерті не пізніше ніж через один рік після поранення - наслідково-часова умова. Суд перевіряє наявність кожної з них.

Наслідкова, часова та наслідково-часова умови в цій справі є доведеними і по суті не заперечуються. Причиною смерті ОСОБА_2 стали саме поранення, отримані 10 грудня 2024 року, що підтверджується довідкою про причину смерті, посмертним епікризом і лікарським свідоцтвом про смерть, у яких причину смерті пов`язано з вибуховою травмою та ушкодженнями внаслідок військових дій. Поранення отримано в період дії воєнного стану, а смерть настала через шість днів після поранення, тобто значно раніше, ніж через один рік.

Функціональна умова у цій справі доведена документом самого відповідача. У висновку службового розслідування, затвердженому 02 січня 2025 року, дослівно відтворено нормативне формулювання пункту 2 Постанови № 168: поліцейські полку управління поліції особливого призначення № 1, зокрема й ОСОБА_2 , «були залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України». У цьому ж висновку зафіксовано, що поліцейського відряджено до Донецької області в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » саме «з метою виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України», а 10 грудня 2024 року він на виконання бойових розпоряджень Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » «був залучений до виконання бойового (спеціального) завдання, яке полягало в охороні складу інженерних боєприпасів за місцем тимчасової дислокації підрозділу у населеному пункті Дружківка Краматорського району Донецької області».

Наведені формулювання належать не позивачу, а відповідачу, який склав і затвердив цей документ, і повністю збігаються з функціональною ознакою, передбаченою абзацом першим пункту 2 Постанови № 168. Охорона складу інженерних боєприпасів у складі зведеного підрозділу, залученого до виконання бойових розпоряджень військового командування, є за своїм змістом забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Функціонально-часова умова також дотримана, оскільки поранення отримано безпосередньо під час виконання цього завдання.

Щодо територіальної умови суд зазначає таке.

Кабінет Міністрів України постановою від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі - Постанова № 1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Пунктом 1 Постанови № 1364 у редакції, чинній на час отримання поранення та настання смерті, установлено, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується уповноваженим міністерством за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.

Отже, за прямим приписом Постанови № 1364 території можливих бойових дій є складовою поняття територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а територія, для якої не визначена дата припинення можливості бойових дій, вважається такою, на якій бойові дії ведуться. Установлений цією ж постановою перелік винятків, за яких таке прирівнювання не застосовується, є вичерпним і стосується інших правовідносин; відносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги до нього не включені.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, чинний станом на 10 грудня 2024 року. У розділі I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії», підрозділі 1 «Території можливих бойових дій», пункті 1.2 «Донецька область», по Краматорському району зазначено Дружківську міську територіальну громаду (код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад UA14120030000057882) з датою виникнення можливості бойових дій 24 лютого 2022 року, без зазначення дати припинення можливості бойових дій.

Аналогічні відомості містить і Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, копію якого долучено до матеріалів справи: Дружківська міська територіальна громада (код UA14120030000057882) віднесена до територій можливих бойових дій за період з 24 лютого 2022 року по 09 вересня 2025 року, а до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, - лише з 10 вересня 2025 року, тобто вже після смерті ОСОБА_2 .

З огляду на це суд зазначає, що твердження позивача про перебування ОСОБА_2 10 грудня 2024 року в районі активних бойових дій, а так само і твердження про те, що Дружківська міська територіальна громада станом на 10 грудня 2024 року була визнана територією активних бойових дій, є фактично помилковими: у зазначену дату ця громада була віднесена до територій можливих бойових дій.

Разом з тим ця помилка сама по собі не спростовує наявності територіальної умови. Як зазначено вище, за пунктом 1 Постанови № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються і території можливих бойових дій, а територія, для якої не визначена дата припинення можливості бойових дій, вважається такою, на якій бойові дії ведуться. Станом на 10 грудня 2024 року Дружківська міська територіальна громада була включена до Переліку як територія можливих бойових дій з 24 лютого 2022 року без зазначення дати припинення можливості бойових дій, а отже вважалася територією, на якій ведуться бойові дії. Те, що дату припинення внесено значно пізніше, правового режиму цієї території станом на дату отримання поранення не змінює.

Суд також враховує, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не оперує поняттям території активних бойових дій. Цією нормою територіальна умова сформульована як перебування «безпосередньо в районах їх ведення (здійснення)», тобто в районах ведення бойових дій або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а наведений у ній перелік таких територій є не вичерпним, на що прямо вказує слово «зокрема».

Натомість поняття «райони проведення воєнних (бойових) дій» вживається в іншому контексті - у другому реченні пункту 1 Постанови № 168, яке стосується додаткової винагороди окремій категорії осіб, і визначається за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України відповідно до Закону України «Про оборону України». Ці два поняття не є тотожними: перше є ширшим і охоплює райони здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, друге ж обмежене районами безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Саме на підміні цих понять і побудована оскаржувана відмова. Відповідач визначав територіальну умову виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, за наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 січня 2025 року № 5 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», тобто за поняттям «райони проведення воєнних (бойових) дій», тоді як застосовна норма оперує ширшим поняттям «райони їх ведення (здійснення)». Застосування вужчого критерію, ніж той, що передбачений нормою, яка підлягала застосуванню, призвело до безпідставного звуження обсягу прав позивача і свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення в розумінні пунктів 3 і 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд додатково зауважує, що наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 січня 2025 року № 5 прийнято вже після дати отримання ОСОБА_2 поранення.

За таких обставин територіальна умова, передбачена абзацом першим пункту 2 Постанови № 168, у цій справі є дотриманою: 10 грудня 2024 року ОСОБА_2 перебував у м. Дружківка Краматорського району Донецької області, тобто на території, яка станом на цю дату вважалася такою, на якій ведуться бойові дії, і водночас безпосередньо в районі здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до яких його було залучено.

Стосовно покладеної відповідачем в основу відмови постанови медичної (військово-лікарської) комісії від 27 травня 2025 року № 187 суд зазначає таке. Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427. Підпунктом 4 пункту 2 розділу I цього Положення до основних завдань комісії віднесено визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських.

Отже, компетенція медичної (військово-лікарської) комісії обмежується встановленням причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть поліцейського, зі службою. Ця комісія не наділена повноваженнями кваліфікувати випадок для цілей застосування Постанови № 168 і не вирішує питання про те, чи перебував поліцейський під час отримання поранення в районі здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку і умов № 376 копія постанови медичної (військово-лікарської) комісії є лише одним із документів, що подаються для формування пакета документів, а не рішенням, яке підміняє собою висновок про призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, встановлений постановою медичної (військово-лікарської) комісії від 27 травня 2025 року № 187 факт отримання травми «під час виконання службових обов`язків» і передбачене пунктом 2 Постанови № 168 забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є взаємовиключними обставинами. Для поліцейського поліції особливого призначення, залученого в порядку статей 24 і 46-1 Закону № 580-VIII до виконання бойового (спеціального) завдання, виконання службових обов`язків і полягає у здійсненні таких заходів. Такий самий висновок стосується і акта № 141 спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого 26 лютого 2026 року.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що передбачені абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 умови виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю поліцейського внаслідок поранення матеріалами справи підтверджені, а наведена відповідачем підстава відмови ґрунтується на неправильному застосуванні норм права. Тому відмова відповідача, викладена в листі від 29 січня 2026 року № 1314-2026, є протиправною і підлягає скасуванню.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, виходячи з такого.

По-перше, за абзацом п`ятим пункту 2 Постанови № 168 та частинами третьою і четвертою статті 98 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога у разі відсутності особистого розпорядження розподіляється в рівних частках між усіма особами, які належать до кола отримувачів. Матеріали справи не містять відомостей про наявність або відсутність особистого розпорядження загиблого поліцейського, про коло інших осіб, які мають право на отримання допомоги, про подання ними заяв чи відмов, а також про те, чи не призначено таку допомогу комусь із них. За цих обставин суд не має можливості визначити ані коло отримувачів, ані розмір частки, яка належала б позивачу.

По-друге, встановлення кола отримувачів і належна кваліфікація випадку віднесені законодавством до компетенції підрозділів самого відповідача. Згідно з пунктами 7 і 8 Порядку і умов № 376 підрозділи служби персоналу (кадрового забезпечення) забезпечують коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, підрозділи державного нагляду за охороною праці - правильність кваліфікації випадку загибелі (смерті), а юридична служба підтверджує наявність (відсутність) підстав для призначення та виплати допомоги. Рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається у формі висновку на підставі документів, зазначених у пунктах 5 і 8 Порядку і умов № 376 (пункт 9), із дотриманням процедури, визначеної пунктом 10 цих Порядку і умов. Ця процедура не завершена.

По-третє, акт № 141 спеціального розслідування нещасного випадку затверджено 26 лютого 2026 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення про відмову від 29 січня 2026 року. Отже, станом на дату відмови формування документів, передбачених пунктом 8 Порядку і умов № 376, не було завершене, і повний пакет документів відповідачем не оцінювався.

По-четверте, останнім абзацом пункту 2 Постанови № 168 співвідношення між одноразовою грошовою допомогою, передбаченою цією постановою, та одноразовою грошовою допомогою чи компенсаційною виплатою, встановленими іншими актами законодавства (для поліцейських - статтями 97 і 99 Закону № 580-VIII та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року № 646), сконструйоване як альтернатива з правом вибору отримувача: «здійснюється одна з таких виплат за їх вибором». Належного роз`яснення права такого вибору позивачу не надано, а підмінити його реалізацію судовим рішенням неможливо.

По-п`яте, частина четверта статті 98 Закону № 580-VIII відносить до членів сім`ї загиблої (померлої) особи жінку, з якою така особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; так само пункт 5 Порядку і умов № 376 вимагає подання рішення суду, яке набрало законної сили. Матеріали цієї справи містять відомості про ухвалення рішення від 17 жовтня 2025 року у справі № 209/5131/25, однак не містять відомостей про дату набрання ним законної сили. Ця обставина належить до тих, які відповідач зобов`язаний з`ясувати під час повторного розгляду заяви позивача.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого суд скасував його рішення, з урахуванням висновків суду. Оскільки визначення кола отримувачів, розміру часток, перевірка повноти документів і забезпечення позивачу можливості реалізувати право вибору виду виплати належать до компетенції відповідача, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень і обирає належним способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково: відмова, викладена в листі від 29 січня 2026 року № 1314-2026, підлягає визнанню протиправною та скасуванню, відповідача належить зобов`язати повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, а в задоволенні решти позовних вимог - вимоги про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної відмови, а позовні вимоги є обґрунтованими частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, викладену в листі від 29 січня 2026 року № 1314-2026.

Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова