Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/14163/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/14163/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в період з 21.02.2024 року по 28.02.2024 року у КНП «Новомосковська ЦМЛ», з 20.03.2024 року по 27.03.2024 року в КНП «ПЦПМСД», з 11.04.2024 року по 16.07.2024 року та з 16.07.2024 року по 31.07.2024 року в КП «ДБКЛПД ДОР», у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 20.02.2024 року по 02.08.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерство оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 грн, із розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в період з 21.02.2024 року по 28.02.2024 року у КНП «Новомосковська ЦМЛ», з 20.03.2024 року по 27.03.2024 року в КНП «ПЦПМСД», з 11.04.2024 року по 16.07.2024 року та з 16.07.2024 року по 31.07.2024 року в КП «ДБКЛПД ДОР» у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 20.02.2024 року по 02.08.2024 року, з урахуванням проведених виплат за цей період.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, а 21 лютого 2024 року під час виконання бойових завдань у складі підрозділу цієї військової частини одержав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Внаслідок одержаного поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, проте відповідач за час такого лікування додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн у розрахунку на місяць, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, не нарахував і не виплатив, обмежившись виплатою грошового забезпечення у розмірі 20586,23 грн щомісяця. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що позбавила його гарантованої виплати.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, довідку про обставини травми, виписки з медичних карт, довідку військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу, витяг з наказу командира військової частини, грошовий атестат, виписку з банківського рахунку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу надано строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України). Суд ураховує, що неподання відзиву само по собі не є підставою для задоволення позову і не звільняє суд від обов`язку перевірити позицію позивача на відповідність чинному законодавству та оцінити подані докази.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України на посаді сапера-радіотелефоніста у військовому званні солдата.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2024 № 3993, позивач брав участь у таких заходах у періоди з 01.08.2022 по 25.10.2022, з 31.10.2022 по 14.11.2022, з 28.11.2022 по 31.12.2022 та з 01.02.2024 по 20.02.2024, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у Херсонській та Донецькій областях.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 25.03.2024 № 900, позивач 21 лютого 2024 року одержав мінно-вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності та незалежності України, відсічі і стримування збройної агресії, у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 . У цій самій довідці зазначено, що поранення не пов`язане з учиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій у стані сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з випискою № 748 з медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР позивач надійшов до стаціонару 21.02.2024 та виписаний 28.02.2024.

Довідкою військово-лікарської комісії при КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР від 28.02.2024 № 80 оформлено постанову про причинний зв`язок у формулюванні «травма», зазначено, що згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості одержана травма відноситься до легких, та визначено, що позивач потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) на 30 календарних днів.

За свідоцтвом про хворобу № 9489/2024, складеним військово-лікарською комісією при КП «ДБКЛПД» ДОР за наслідками медичного огляду 31.07.2024, проведеного за розпорядженням командира ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.07.2024 № 121-3/2825, та затвердженим постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 10.08.2024, позивач знаходився на обстеженні і лікуванні: у КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР з 21.02.2024 по 28.02.2024, у КНП «ПЦПМСД» з 20.03.2024 по 27.03.2024, у КП «ДБКЛПД» ДОР з 11.04.2024 по 16.07.2024 та з 16.07.2024 по теперішній час (тобто по день медичного огляду 31.07.2024).

Пунктом 12 зазначеного свідоцтва про хворобу військово-лікарська комісія прийняла постанову про причинний зв`язок у формулюванні «Травми ТАК пов`язані з захистом Батьківщини», а щодо виявленого захворювання - у формулюванні «Захворювання ТАК пов`язане з проходженням військової служби». Пунктом 13 свідоцтва позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 № 283 позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 02 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Грошовим атестатом Військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 № 3674 засвідчено види грошового забезпечення позивача та зазначено про виплату йому грошової компенсації за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки у сумі 20899,73 грн і за 14 діб невикористаної додаткової відпустки у сумі 9753,21 грн; відомостей про непогашені нарахування грошовий атестат не містить.

Згідно з випискою по картці, виданою АТ КБ «ПриватБанк» 22.05.2026 за №F95U5ICQUNGQ0HL6 за період з 01.03.2024 по 30.08.2024, на рахунок позивача надійшло грошове забезпечення: 08.03.2024 - 20586,23 грн, 25.03.2024 - 67931,04 грн, 08.04.2024 - 20586,23 грн, 08.05.2024 - 20586,23 грн, 07.06.2024 - 20586,23 грн, 09.07.2024 - 20586,23 грн, 07.08.2024 - 20586,23 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час стаціонарного лікування протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Пунктами 2-4 цієї статті визначено складові грошового забезпечення та передбачено, що порядок його виплати визначається Міністром оборони України та керівниками інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII (якою Закон доповнено згідно із Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX) установлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено; на час спірних правовідносин воєнний стан діяв.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Абзацом другим пункту 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил та інших визначених у цьому пункті військових формувань, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом першим пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників); нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Абзацом четвертим пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині Міністерства оборони України, порядок виплати йому додаткової винагороди визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), розділ XXXIV якого визначає особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини. Згідно з пунктом 10 цього розділу накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Абзацом четвертим пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок приймається у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, зокрема, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Зі змісту наведених норм у їх сукупності випливає, що право військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні виникає за одночасної наявності двох умов: одержання поранення (контузії, травми, каліцтва) після введення воєнного стану, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми за формою додатка 5 до Положення № 402 та постановою військово-лікарської комісії у відповідному формулюванні, і фактичного перебування такого військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. Винагорода за таких умов виплачується за весь час (періоди) перебування на стаціонарному лікуванні, пропорційно в розрахунку на місяць, і не залежить від безперервності лікування.

Обидві наведені умови у цій справі підтверджені. Поранення одержане позивачем 21.02.2024, тобто після введення воєнного стану; довідка про обставини травми від 25.03.2024 № 900, видана командиром Військової частини НОМЕР_1 за формою додатка 5 до Положення № 402, засвідчує одержання поранення за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини; постановою військово-лікарської комісії, оформленою свідоцтвом про хворобу № 9489/2024 і затвердженою 20 регіональною військово-лікарською комісією 10.08.2024, причинний зв`язок визначено у формулюванні «Травми ТАК пов`язані з захистом Батьківщини». Факт і періоди стаціонарного лікування підтверджені випискою № 748 з медичної карти стаціонарного хворого та пунктом 9 свідоцтва про хворобу № 9489/2024.

Відтак судом установлено такі документально підтверджені періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з одержаним пораненням: з 21.02.2024 по 28.02.2024 у КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР (8 календарних днів), з 20.03.2024 по 27.03.2024 у КНП «ПЦПМСД» (8 календарних днів) та з 11.04.2024 по 31.07.2024 у КП «ДБКЛПД» ДОР (112 календарних днів), а всього 128 календарних днів.

Перевіряючи, за який саме час позивачу фактично нараховано та виплачено додаткову винагороду, суд виходить з відомостей грошового атестата від 02.10.2024 № 3674 та виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.03.2024 по 30.08.2024.

Щомісячне грошове забезпечення позивача становило 20899,73 грн нарахування, що підтверджується грошовим атестатом, за яким компенсація за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки (тобто за повний місяць) склала саме 20899,73 грн, а за 14 діб додаткової відпустки - 9753,21 грн, що дорівнює 20899,73 грн х 14 / 30. Після утримання військового збору в розмірі 1,5 відсотка (313,50 грн) до виплати належало 20586,23 грн. Саме ця сума щомісяця зараховувалася на рахунок позивача 08.03.2024, 08.04.2024, 08.05.2024, 07.06.2024, 09.07.2024 та 07.08.2024, що відповідає його твердженню про одержання за час лікування лише грошового забезпечення у розмірі 20586,23 грн на місяць.

Єдиною виплатою, що виходить за межі щомісячного грошового забезпечення, є зарахування 25.03.2024 у сумі 67931,04 грн. Ця сума відповідає нарахуванню 68965,52 грн за вирахуванням військового збору у розмірі 1,5 відсотка (1034,48 грн). Нарахування ж 68965,52 грн становить 100000 грн х 20 / 29, тобто додаткову винагороду за 20 календарних днів лютого 2024 року (у лютому 2024 року - 29 днів). Двадцять днів лютого 2024 року - це період з 01.02.2024 по 20.02.2024, засвідчений довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2024 № 3993 як період безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Отже, додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, позивачу нараховано та виплачено за 20 календарних днів (з 01.02.2024 по 20.02.2024) участі у зазначених заходах. За жоден день перебування на стаціонарному лікуванні, тобто починаючи з 21.02.2024, така винагорода позивачу не нараховувалась і не виплачувалась: інших виплат, крім щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20586,23 грн, банківська виписка не містить, а грошовий атестат від 02.10.2024 № 3674 не містить відомостей про непогашені нарахування.

З огляду на викладене бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у розрахунку на місяць, за 128 календарних днів перебування на стаціонарному лікуванні є протиправною.

Розмір належної позивачу додаткової винагороди визначається пропорційно в розрахунку на місяць і становить: за лютий 2024 року (29 днів у місяці, 8 днів лікування) - 100000 грн х 8 / 29 = 27586,21 грн; за березень 2024 року (31 день у місяці, 8 днів лікування) - 100000 грн х 8 / 31 = 25806,45 грн; за квітень 2024 року (30 днів у місяці, 20 днів лікування з 11 по 30 квітня) - 100000 грн х 20 / 30 = 66666,67 грн; за травень 2024 року (31 день у місяці, 31 день лікування) - 100000,00 грн; за червень 2024 року (30 днів у місяці, 30 днів лікування) - 100000,00 грн; за липень 2024 року (31 день у місяці, 31 день лікування) - 100000,00 грн. Загальна сума нарахування становить 420059,33 грн (27586,21 + 25806,45 + 66666,67 + 100000,00 + 100000,00 + 100000,00).

Водночас позовні вимоги заявлені за період з 20.02.2024 по 02.08.2024, який охоплює 165 календарних днів і є ширшим за встановлені судом періоди стаціонарного лікування. У частині різниці, що становить 37 календарних днів, позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

За 20.02.2024 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, позивачу вже нараховано та виплачено, оскільки цей день входить до періоду з 01.02.2024 по 20.02.2024, за який винагороду в сумі 68965,52 грн нараховано і 25.03.2024 виплачено. Протиправної бездіяльності відповідача за цей день не допущено, а повторна виплата за той самий день законодавством не передбачена.

За періоди з 29.02.2024 по 19.03.2024, з 28.03.2024 по 10.04.2024 та з 01.08.2024 по 02.08.2024 позивач на стаціонарному лікуванні не перебував, що прямо випливає з пункту 9 свідоцтва про хворобу № 9489/2024 та виписки № 748. Абзац четвертий пункту 1-2 Постанови № 168 і абзац четвертий пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 пов`язують виплату додаткової винагороди за час поза стаціонаром виключно з перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

У цій справі такий висновок військово-лікарською комісією наданий: довідкою військово-лікарської комісії при КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР від 28.02.2024 № 80 одержану позивачем травму віднесено до легких. За відсутності висновку військово-лікарської комісії про тяжкість поранення умова, з якою наведені норми пов`язують виплату додаткової винагороди за час відпустки для лікування, не дотримана, а тому за дні, коли позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, нарахуванню та виплаті не підлягає. Це не позбавляє позивача права на грошове забезпечення за час такої відпустки, передбаченого пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII, яке йому фактично і виплачувалося.

Належним відповідачем у справі є Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, оскільки позивач до 02.10.2024 перебував у списках особового складу саме цієї військової частини, її командиром видано довідку про обставини травми від 25.03.2024 № 900 та довідку про безпосередню участь від 27.10.2024 № 3993, нею ж складено грошовий атестат від 02.10.2024 № 3674, а за пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 наказ про виплату додаткової винагороди особовому складу військової частини видається її командиром.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач такого обов`язку не виконав і доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час стаціонарного лікування суду не надав.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково: вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду підлягають задоволенню за 128 календарних днів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у періоди з 21.02.2024 по 28.02.2024, з 20.03.2024 по 27.03.2024 та з 11.04.2024 по 31.07.2024 на суму 420059,33 грн, а в решті заявленого періоду з 20.02.2024 по 02.08.2024 у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 21 лютого 2024 року по 28 лютого 2024 року, з 20 березня 2024 року по 27 березня 2024 року та з 11 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, а всього за 128 календарних днів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 21 лютого 2024 року по 28 лютого 2024 року, з 20 березня 2024 року по 27 березня 2024 року та з 11 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року, а всього за 128 календарних днів, у загальному розмірі нарахування 420059 (чотириста двадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова