Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/6943/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/6943/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

ВСТАНОВИВ

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправною і скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 011398 від 10.03.26.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником автомобіля РЕНО, державний номерний знак НОМЕР_1 , який вона на безоплатній основі передала у користування своєму знайомому ОСОБА_2 на його прохання для перевезення вантажу, що є його власністю. 16 лютого 2026 року цей транспортний засіб було зупинено посадовою особою відповідача, яка за наслідками рейдової перевірки склала акт від 16.02.2026 № 008292 у зв`язку з перевезенням вантажу без товарно-транспортної накладної, а за результатами розгляду цього акта відповідач виніс постанову від 10.03.2026 № 011398 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки господарської діяльності з перевезення вантажу вона не здійснювала, вантаж їй не належав і жодного доходу від його переміщення вона не одержувала. Наголошує, що висновок відповідача про наявність у неї статусу автомобільного перевізника ґрунтується виключно на тому, що вона зазначена власником транспортного засобу та має статус фізичної особи - підприємця, тоді як належних і достатніх доказів здійснення нею перевезення вантажу на комерційній основі відповідач не навів. Посилається на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, а рішення органу владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копію оскаржуваної постанови, копію акта проведення рейдової перевірки, письмові пояснення водія транспортного засобу.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України). При цьому саме по собі ненадання відзиву не є підставою для задоволення позову: за приписами ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами, перевіряючи доводи позивача на відповідність нормам чинного законодавства та оцінюючи наявні у справі докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля РЕНО, державний номерний знак НОМЕР_1 .

16 лютого 2026 року о 10 год. 50 хв. на автомобільній дорозі Н-08, 431 км, у Дніпропетровській області посадовою особою відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) зазначеного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 008292 від 16.02.2026, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Автомобільним перевізником в акті зазначено ОСОБА_1 як особу, якій належить перевірений транспортний засіб.

За результатами розгляду справи про порушення заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті винесено постанову від 10 березня 2026 року № 011398 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до автомобільного перевізника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові зазначено, що допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону, що підтверджується актом № ОАР 008292 від 16.02.2026.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , долучених до позовної заяви, вбачається, що 16 лютого 2026 року він керував автомобілем позивача, наданим йому в користування на безоплатній основі, та перевозив придбані ним за власні кошти корми для потреб власного підсобного господарства; комерційних перевезень і господарської діяльності з метою одержання прибутку він не здійснював.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавала послугу з перевезення вантажу, що такий вантаж належав їй або перевозився в її інтересах, а також що водій транспортного засобу перебував з нею у трудових чи інших правовідносинах.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).

Відповідно до пункту 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та з питань безпеки на наземному транспорті під час здійснення мультимодальних перевезень. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною сімнадцятою статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок № 1567), пунктом 1 якого визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення протягом двох місяців з дня його виявлення. За приписами пункту 19 Порядку № 1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, і рейдова перевірка, і розгляд справи про порушення, за наслідками якого виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, стосуються дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт саме автомобільними перевізниками.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Цією ж статтею товарно-транспортну накладну визначено як єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з частинами першою та другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, яка міститься у розділі V цього Закону "Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт", встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із наведених норм слідує, що суб`єктом відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, а не власник чи користувач транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Тому ключовим для вирішення цього спору є встановлення того, чи мала позивач статус автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13 березня 2025 року у справі № 140/6098/22 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, водії тощо). Запровадивши такий інститут відповідальності, законодавець чітко окреслив, що він стосується саме перевізників, та визначив ознаки, за якими визначають особу автомобільного перевізника. Це означає, що перевізник не обов`язково має бути власником транспортного засобу, оскільки норми законодавства не забороняють використання транспортних засобів, що належать іншим особам, у перевезеннях вантажів на підставі договорів, укладених між власником та перевізником, або інших правочинів.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що до власника автомобільного транспорту можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за умови, якщо він відповідає усім характеристикам, визначеним Законом № 2344-III для автомобільних перевізників; у разі якщо особа не відповідає цим вимогам, відсутні підстави для застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого розділом V Закону № 2344-III.

Верховний Суд також указав, що відсутність товарно-транспортної накладної під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, при цьому винятком з цього правила є випадки, коли перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що доказування правомірності рішення за приписами частини другої статті 77 КАС України покладено на суб`єкта владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує правову підставу прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї, а за такого правового регулювання будь-які сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Проведення перевірки без належного з`ясування усіх складових виявленого порушення ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого за її наслідками рішення.

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що єдиною підставою для визнання позивача автомобільним перевізником та застосування до неї адміністративно-господарського штрафу стало те, що вона зазначена власником перевіреного транспортного засобу та має статус фізичної особи - підприємця.

Разом з тим статус автомобільного перевізника Закон № 2344-III пов`язує не з правом власності на транспортний засіб, а зі здійсненням перевезення вантажу на комерційній основі чи за власний кошт, а у разі перевезення вантажу на договірних умовах - з наданням послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Основним документом, який під час руху надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна. Установивши відсутність такого документа, відповідач не з`ясував, хто саме є автомобільним перевізником у цих правовідносинах, і поклав відповідальність на власника транспортного засобу, не довівши відповідності позивача ознакам автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III.

При цьому за визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом для фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб. Обставини, на які посилається позивач і які підтверджуються письмовими поясненнями водія транспортного засобу про перевезення ним придбаного за власні кошти вантажу для власних потреб, відповідачем не спростовані та жодними доказами не заперечені.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не встановив належним чином статус позивача як автомобільного перевізника, а тому безпідставно притягнув її до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, тобто діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені законом, і без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, який відзиву на позовну заяву не подав, правомірності оскаржуваної постанови не довів та жодних доказів на її підтвердження суду не надав.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10 березня 2026 року № 011398 про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 10 березня 2026 року № 011398 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова