Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/11932/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 160/11932/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України

про визнання протиправними та скасування постанови та наказів,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 року через систему “Електронний суд” до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою №2026-0413-1341-5559-3 від 13.04.2026, про придатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби за мобілізацією;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2026 №1492/М в частині призову ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил Ураїни;

- визнати протиправним та скасувати п.п. 4.1.9 п. 4.1 ч. 4 наказу від 15.04.2026 №122 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування з 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , і вважати, таким, що з 15 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, ВОС - 790037А, шпк- «солдат».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при винесенні спірної постанови про придатність позивача до військової служби не в повному обсязі оглянуто документи, при обстеженні був порушений порядок експертного обстеження тому як наслідок необ`єктивне, незаконне рішення. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

15.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідачів додаткові докази по справі.

25.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2026 року №122 солдата ОСОБА_1 (33 212476), який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 . З 15 квітня 2026 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 . Чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

01.06.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що доказів на підтвердження здачі 13.04.2026 ОСОБА_1 всіх необхідних аналізів при нібито проходженні ним ВЛК, в т.ч. – загальний аналіз крові, група крові та резус-фактор, біохімічний аналіз крові (вміст глюкози, білірубіну, АЛТ, загального білка), загальний аналіз сечі, флюорографію органів грудної клітки та ЕКГ, запитуваних адвокатом, відповідачами НЕ надано. ОСОБА_1 ані 13.04.2026, ані в інший день, не проходив медичного обстеження у жодній ВЛК та не здавав жодного аналізу, в тому числі не здавав загальний аналіз крові, група крові та резусфактор, біохімічний аналіз крові (вміст глюкози, білірубіну, АЛТ, загального білка), загальний аналіз сечі, не проходив флюорографію органів грудної клітки та ЕКГ. Більш того, ОСОБА_1 ніхто з посадових осіб ТЦК та СП не запрошував на проведення ВЛК, довідку про проходження ВЛК йому не надавали для ознайомлення та підпису.

04.06.2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення, відповідно до яких вказано, що з метою об`єктивного розгляду справи просить долучити до матеріалів справи ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.05.2026 року в справі №554/7373/26, якою було зобов`язано уповноважену службову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 24.042026 року за вих. №1884/6026 відносно солдата ОСОБА_1 .

08.06.2026 року від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача, відповідно до яких вказано, що комісією ВЛК порушена процедура проведення ВЛК та прийняття висновку ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби. Сторона позивача звертає увагу суду на те, що з відомостей, наявних у довідці ВЛК №2026-0413-1341-5559-3 від 13.04.2026 вбачається, що така не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактору, біохімічного аналізу крові (вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка), загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітини, ЕКГ, огляду лікарем-ендокринологом згідно діагнозу ОСОБА_1

04.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Відповідачі-1 та 2 належним чином повідомлені про розгляд справи у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву до суду не надано, про причини такого неподання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0413-1341-5559-3 від 13.04.2026 року солдат (запасу) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії, на підставі графи ІІ Розкладу хвороб – придатний до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2026 №1492/М призвано ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.

Відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ч. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2026 №122 з 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , і вважати, таким, що з 15 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, ВОС - 790037А, шпк- «солдат».

Позивач вважає постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою №2026-0413-1341-5559-3 від 13.04.2026, про придатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби за мобілізацією, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2026 №1492/М в частині призову ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил Ураїни та п.п. 4.1.9 п. 4.1 ч. 4 наказу від 15.04.2026 №122 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування з 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , і вважати, таким, що з 15 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, ВОС - 790037А, шпк- «солдат» – протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації, неналежному медичному огляді під час призову на військову службу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Відповідно до пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

В той же час, приписами підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що довідкою військово-лікарської комісії №2026-0413-1341-5559-3 від 13.04.2026 солдат (запасу) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії, на підставі графи ІІ Розкладу хвороб – придатний до військової служби.

Абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються (крім суду) в ЦВЛК.

Також суд звертає увагу, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішення ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визначення позивача таким, що придатний або не придатний до військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18.

Враховуючи ті обставини, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачами порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, отже підстави для задоволення позовних вимог з підстав порушення відповідачами порядку проведення експертизи чи основних вимог законодавства у суду відсутні.

Враховуючи те, що при розгляді справи судом не встановлено порушення відповідачами порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, а також з огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі, у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством.

У позовній заяві позивач зазначає про недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні влк) під час призову на військову службу.

При цьому, суд зазначає, що позивач не надає жодних доказів наявності у нього захворювань чи встановленої інвалідності, які є перешкодами для його мобілізації. Не посилається на інші обставини чи докази які дають право на відстрочку.

Іншими словами, зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, з іншими сторонами і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Крім того, позивач не спростовує факт проходження медичного огляду під час його призову, а свою незгоду з оформленням висновків не підтверджує жодними доказами щодо непридатності до військової служби. Зазначене позивачем не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

ВС КАС у Постанові від 05.02.2025 року (справа №160/2592/23) розглядаючи аналогічну справу зазначив, що «…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. (п. 56).

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.

58. Отже, доводи касаційної скарги щодо обрання такого способу захисту, як проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача».

Стосовно вимог визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2026 №1492/М в частині призову ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил Ураїни та п.п. 4.1.9 п. 4.1 ч. 4 наказу від 15.04.2026 №122 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування з 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , і вважати, таким, що з 15 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, ВОС - 790037А, шпк- «солдат»., суд зазначає наступне.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: - допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік; - призовники особи, які взяті на військовий облік; - військовослужбовці особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

зміну правового його правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Суд зазначає, що позивачем не доведено обставин наявності у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

При цьому, оскаржувані позивачем накази є виконаними з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що спірні накази - винесені з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога зобов`язати виключити позивача зі списків особового складу військової частини також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування постанови та наказів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв