Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/9879/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/9879/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа – Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2025р. по 17.07.2025р. включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2025р. по 17.07.2025р., з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з листопада 2024 року призваний на військову службу та з 30 листопада 2024 року проходив її у військовій частині НОМЕР_1 . 17 лютого 2025 року під час виконання бойових завдань він одержав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим безперервно, аж до 17 липня 2025 року, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Позивач стверджує, що за період з 01 березня 2025 року по 17 липня 2025 року відповідач не нарахував і не виплатив йому додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, право на яку виникає в силу самого факту перебування на такому лікуванні внаслідок поранення. Позивач посилається на статтю 19 Конституції України, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 і від 28 лютого 2022 року № 168 та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви довідку про обставини травми, свідоцтво про хворобу, первинні медичні картки, виписки стаціонарного хворого, довідки військово-лікарської комісії та виписку з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.11.2024 по 31.12.2025. Позивач також зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 342 від 18 листопада 2025 року його звільнено з військової служби за станом здоров`я, остаточного розрахунку за додатковою винагородою при звільненні з ним не проведено, а тому строк звернення до суду ним дотримано.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що на військовослужбовців не поширюється законодавство про працю, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, має разовий характер, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачується виключно на підставі наказів командирів (начальників), а грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. Відповідач зазначив, що наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2025 року № 2075 та від 05 вересня 2025 року № 261 позивачу визначено нарахувати і виплатити додаткову грошову винагороду за періоди його лікування внаслідок поранення, які в цих наказах зазначені, і що на виконання цих наказів нарахування та виплату здійснено, у зв`язку з чим, на думку відповідача, будь-якої протиправної бездіяльності з його боку немає. До відзиву долучено інформаційну довідку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2026 року № 723 та витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2025 року № 2075 з додатком 5 і від 05 вересня 2025 року № 261 з додатком 4.

Третя особа - Міністерство оборони України подала пояснення щодо позову, у яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, навівши нормативне регулювання виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди на період дії воєнного стану та порядок проведення військово-лікарської експертизи, і зазначивши, що позивач отримав відповідні виплати на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2025 року № 2075 та від 05 вересня 2025 року №261.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 листопада 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення, військове звання - рядовий.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 3175, 17 лютого 2025 року близько 06 год 20 хв поблизу населеного пункту Водяне Друге Покровського району Донецької області внаслідок дій противника (скид боєприпасу з безпілотного літального апарата) позивач одержав вибухову травму та вогнепальне поранення лівого стегна; 17 лютого 2025 року о 23 год 35 хв його доставлено до стабілізаційного пункту з подальшою евакуацією до закладу охорони здоров`я.

За свідоцтвом про хворобу від 18 вересня 2025 року № 2025-0918-1010-1798-7 позивач одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого стегна з вогнепальним уламковим переломом середньої третини лівої стегнової кістки і перебував на обстеженні та лікуванні: 17 лютого 2025 року - у медичному пункті механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та на етапі медичної евакуації у м. Дружківка; з 18 по 19 лютого 2025 року - у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 6» м. Дніпра, де 18 лютого 2025 року виконано первинну хірургічну обробку вогнепальних ран і монтаж апарата зовнішньої фіксації на ліве стегно; 20 лютого 2025 року - у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, де проведено вторинну хірургічну обробку вогнепальних ран лівого стегна та перемонтаж апарата зовнішньої фіксації; з 21 лютого 2025 року по 29 квітня 2025 року - у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені А. Новака», де 11 березня 2025 року здійснено демонтаж апарата зовнішньої фіксації з лівого стегна та повторну хірургічну обробку ран з ушиванням, а 03 квітня 2025 року - закриту репозицію і металоостеосинтез перелому лівої стегнової кістки блокованим інтрамедулярним стрижнем; з 29 квітня 2025 року по 16 червня 2025 року та з 18 червня 2025 року по 17 липня 2025 року - у комунальному некомерційному підприємстві «Рахівська районна лікарня», де позивач отримував консервативне та реабілітаційне лікування.

Наведені обставини підтверджуються також первинною медичною карткою №2779 від 17 лютого 2025 року, випискою стаціонарного хворого № 0286925 від 19 лютого 2025 року, випискою стаціонарного хворого № 2718 від 21 лютого 2025 року, випискою стаціонарного хворого № 2739 від 29 квітня 2025 року, випискою стаціонарного хворого від 16 червня 2025 року, випискою стаціонарного хворого № 4001 від 17 липня 2025 року та довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0617-1715-0431-0 від 17 червня 2025 року.

За протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 03 жовтня 2025 року № 2025-1003-1125-2774-7 на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2025 року № 342 його звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Судом також встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 щодо позивача видано два накази про виплату додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на лікуванні внаслідок поранення.

Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2025 року №2075 (з адміністративно-господарської діяльності) начальнику фінансово-економічної служби наказано виплатити військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення, додаткову винагороду в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу (періодів) перебування на такому лікуванні або у відпустці, у березні 2025 року, відповідно до додатка 5 до цього наказу. Згідно з додатком 5 до цього наказу позивача включено до наказу за періоди з 19 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року та з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року.

Пунктом 1.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 вересня 2025 року № 261 (по стройовій частині) начальнику фінансово-економічної служби наказано виплатити військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням або у відпустці для лікування після поранення, додаткову винагороду в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу (періодів) перебування на такому лікуванні або у відпустці, у серпні 2025 року, відповідно до додатка 4 до цього наказу. Згідно з додатком 4 до цього наказу позивача включено до наказу за періоди з 17 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року та з 23 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року.

За інформаційною довідкою фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2026 року № 723 про нараховане позивачу грошове забезпечення та інші одноразові виплати за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 лютого 2025 року по 31 липня 2025 року, за видом нарахування «лікування по пораненню» позивачу нараховано: за лютий 2025 року - 35714,29 грн, за березень 2025 року - 100000,00 грн, за квітень 2025 року - 30000,00 грн, за травень 2025 року - 38709,68 грн, а всього 204423,97 грн. За червень 2025 року та за липень 2025 року нарахування за цим видом виплати не здійснювалося взагалі, що прямо відображено у зазначеній довідці. Виплату проведено 25 квітня 2025 року за наказом від 03 квітня 2025 року № 2075 (нараховано 135714,29 грн, виплачено 133678,57 грн) та 25 вересня 2025 року за наказом від 05 вересня 2025 року № 261 (нараховано 68709,68 грн, виплачено 67679,03 грн); різниця між нарахованими та виплаченими сумами відповідає утриманню військового збору. Окремо в лютому 2025 року позивачу нараховано і виплачено додаткову винагороду (бойові) у сумі 50000,00 грн за період з 05 лютого 2025 року по 18 лютого 2025 року, тобто за інший вид виплати і за межами заявленого в позові періоду.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України та керівниками інших відповідних органів.

Частиною дев`ятою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Наведена норма закріплює загальний підхід законодавця, за яким час перебування військовослужбовця на лікуванні внаслідок поранення не є підставою для позбавлення його грошового забезпечення, а навпаки, є періодом, за який таке забезпечення зберігається.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а згідно з пунктом 8 цієї постанови умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої на період дії воєнного стану запроваджено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 визначено, що в період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Із наведеної норми випливає, що перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є самостійною і достатньою підставою для включення його до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за весь такий період - з дня отримання поранення і включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Умова про тяжкість поранення, підтверджену висновком (постановою) військово-лікарської комісії, стосується іншої, окремої підстави - перебування у відпустці для лікування після поранення, і не поширюється на період стаціонарного лікування.

Документом, який підтверджує пов`язаність поранення із захистом Батьківщини і є підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною в додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, яка видається командиром військової частини.

Аналогічний за змістом висновок щодо права військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 340/5387/22.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що право військовослужбовця на додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні виникає в силу самого юридичного факту такого лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за наявності довідки про обставини травми. Наказ командира військової частини є формою реалізації цього права, а не умовою його виникнення. Відтак невидання командиром наказу про виплату додаткової винагороди за окремі періоди стаціонарного лікування або включення до наказу лише частини таких періодів не змінює обсягу права військовослужбовця і не може бути підставою для позбавлення його відповідної виплати. Інший підхід означав би, що обсяг гарантованої державою виплати залежить не від встановлених нормативно умов її отримання, а від повноти та своєчасності оформлення документів самою військовою частиною, тобто від дій зобов`язаної особи.

У цій справі матеріалами справи безспірно підтверджено, що весь заявлений позивачем період з 01 березня 2025 року по 17 липня 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, одержаним 17 лютого 2025 року і пов`язаним із захистом Батьківщини: з 21 лютого 2025 року по 29 квітня 2025 року - у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені А. Новака», з 29 квітня 2025 року по 16 червня 2025 року та з 18 червня 2025 року по 17 липня 2025 року - у комунальному некомерційному підприємстві «Рахівська районна лікарня». Єдиний день, що не охоплюється безпосередньо періодами стаціонарного лікування, - 17 червня 2025 року - є днем переміщення позивача між закладами охорони здоров`я, у який йому було видано довідку військово-лікарської комісії, а тому за прямою вказівкою пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 цей день також підлягає врахуванню. Пов`язаність поранення із захистом Батьківщини підтверджена довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 3175, і саме на підставі цієї довідки командир військової частини НОМЕР_1 видав накази від 03 квітня 2025 року № 2075 та від 05 вересня 2025 року № 261, тобто сам відповідач визнав наявність підстав для виплати.

Отже, за весь період з 01 березня 2025 року по 17 липня 2025 року позивач мав право на додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Водночас установлення обсягу порушеного права потребує зіставлення заявленого позивачем періоду з періодами, за які додаткову винагороду відповідачем уже нараховано і виплачено.

Заявлений позивачем період з 01 березня 2025 року по 17 липня 2025 року становить 139 календарних днів (31 день у березні, 30 днів у квітні, 31 день у травні, 30 днів у червні та 17 днів у липні 2025 року).

Наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2025 року № 2075 та від 05 вересня 2025 року № 261 у межах цього періоду охоплено лише 52 календарні дні, а саме: з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (31 день), з 17 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року (1 день) та з 23 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року (20 днів, з яких 8 днів припадає на квітень і 12 днів - на травень 2025 року).

За інформаційною довідкою фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2026 року № 723 саме за ці 52 дні позивачу нараховано додаткову винагороду: за березень 2025 року - 100000,00 грн (31 день з 31 дня місяця), за квітень 2025 року - 30000,00 грн (9 днів з 30 днів місяця, тобто 100000,00 грн х 9/30), за травень 2025 року - 38709,68 грн (12 днів з 31 дня місяця, тобто 100000,00 грн х 12/31). Нарахована за лютий 2025 року сума 35714,29 грн стосується періоду з 19 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року, тобто перебуває за межами заявленого позивачем періоду. За червень 2025 року та липень 2025 року нарахування додаткової винагороди за лікування по пораненню відповідачем не здійснювалося.

Таким чином, із 139 днів заявленого періоду додаткову винагороду не нараховано і не виплачено за 87 календарних днів, а саме за періоди з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року (16 днів), з 18 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року (5 днів), з 13 травня 2025 року по 31 травня 2025 року (19 днів), з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року (30 днів) та з 01 липня 2025 року по 17 липня 2025 року (17 днів).

У грошовому вимірі, виходячи з розміру додаткової винагороди 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, ненарахованими залишилися: за квітень 2025 року - 70000,00 грн (100000,00 грн х 21/30), за травень 2025 року - 61290,32 грн (100000,00 грн х 19/31), за червень 2025 року - 100000,00 грн (100000,00 грн х 30/30), за липень 2025 року - 54838,71 грн (100000,00 грн х 17/31), а всього 286129,03 грн нарахування, з подальшою виплатою цієї суми за вирахуванням установлених законодавством податків, зборів та внесків у порядку, визначеному для грошового забезпечення.

Наведений розрахунок свідчить, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди має місце не за весь заявлений у позові період, а за періоди з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року, з 18 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року та з 13 травня 2025 року по 17 липня 2025 року. За період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року, за 17 квітня 2025 року та за період з 23 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року додаткову винагороду позивачу нараховано і виплачено в повному обсязі, а тому в цій частині протиправної бездіяльності відповідача не встановлено і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в частині періодів, за які додаткову винагороду позивачу не нараховано і не виплачено, а саме за періоди з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року, з 18 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року та з 13 травня 2025 року по 17 липня 2025 року. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року, з 18 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року та з 13 травня 2025 року по 17 липня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року, з 18 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року та з 13 травня 2025 року по 17 липня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова