Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/4179/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/4179/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку Позивачем ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), а саме зобов`язати Відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення Позивачем правил військового обліку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він з 2012 року постійно проживає за межами України, а 08.08.2006 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 року №342 був знятий з військового обліку. При зверненні в Канаді до консульської установи з метою отримання послуг позивачу було відмовлено в їх отриманні у зв`язку з порушенням правил військового обліку на території України. 15.06.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зняти статус «розшукується ТЦК» у застосунку «Резерв+» та внести до реєстру актуальну інформацію про його статус, проте листом від 21.06.2025 року №5136 відповідач повідомив, що позивач не перебуває в розшуку і не значиться в реєстрі «Оберіг» як порушник військового обліку. Попри це у сформованому в застосунку «Резерв+» електронному військово-обліковому документі відображалися відомості «Порушення правил військового обліку» із зазначенням причини звернення до поліції «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», а в застосунку «Дія» з`явилося повідомлення про необхідність сплати штрафу, у зв`язку з чим позивач 22.08.2025 року подав заяву в порядку статті 279-9 КУпАП та 24.08.2025 року сплатив штраф. За наслідками розгляду адвокатських запитів відповідач листом від 08.01.2026 року №198 повідомив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалася у зв`язку з відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення та відсутністю поданої особою заяви в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП, а листом від 08.01.2026 року №199 надав копію постанови від 23.08.2025 року №R31691. Крім того, відповідач повідомив, що у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, у зв`язку з чим з 03.12.2025 року позивач є порушником військового обліку, а 03.12.2025 року відповідач звернувся до органів Національної поліції. Позивач вважає, що за відсутності факту притягнення його до адміністративної відповідальності дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку є протиправними. Вказане й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії адвокатських запитів та відповідей на них, заяви від 15.06.2025 року, листа відповідача від 21.06.2025 року №5136, електронного військово-облікового документа з «Резерв+»/«Оберіг» станом на 03.12.2025 року, документів про перебування за межами України, паспорта громадянина України.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався (частина шоста статті 162 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 , при цьому фактично позивач тривалий час проживає за межами України, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями імміграційної візи Республіки Еквадор, робочої візи Канади та посвідчення особи - постійного резидента Республіки Еквадор.

15.06.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив зняти його статус «розшукується ТЦК» у застосунку «Резерв+» та внести до реєстру актуальну інформацію про його статус.

Листом від 21.06.2025 року №5136 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що він не знаходиться в розшуку і не значиться в реєстрі «Оберіг» як порушник військового обліку.

22.08.2025 року позивач подав заяву в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП, про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. За наслідками розгляду цієї заяви відповідачем 23.08.2025 року винесено постанову №R31691 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Накладений цією постановою штраф сплачено позивачем 24.08.2025 року.

На ім`я позивача за адресою його зареєстрованого місця проживання скеровано повістку №5502385 з датою явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 21.11.2025 року для проходження медичного огляду. Актом про непроживання військовозобов`язаного від 17.11.2025 року, складеним посадовими особами органу місцевого самоврядування, зафіксовано, що станом на момент складання акту позивач за декларованою адресою місця реєстрації не виявлений, не проживає, фактичне місце проживання не встановлено.

03.12.2025 року відповідач, керуючись пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, звернувся до органів Національної поліції для доставлення позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому він перебуває на військовому обліку.

Під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивачу стало відомо, що стосовно нього наявні відомості «Порушення правил військового обліку» із зазначенням причини звернення до поліції «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». На підставі цієї інформації в застосунку «Дія» в розділі «Штрафи» з`явилося повідомлення про необхідність сплати штрафу за порушення правил військового обліку.

02.01.2026 року представником позивача направлено відповідачу адвокатські запити №01-13/12, №02-13/12 та №03-13/12 щодо ознайомлення з матеріалами адміністративної справи стосовно позивача, надання копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та надання офіційної письмової відповіді щодо перебування позивача в розшуку за порушення правил військового обліку.

Листом від 08.01.2026 року №198 відповідач повідомив, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не складалася у зв`язку з відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення та відсутністю поданої особою заяви в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП.

Листом від 08.01.2026 року №199 відповідач надав копію постанови від 23.08.2025 року №R31691 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У відповіді на адвокатський запит №03-13/12 відповідач зазначив, що у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою 21.11.2025 року та неявкою у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, у зв`язку з чим з 03.12.2025 року позивач є порушником військового обліку.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-XII визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-XII).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (постанова від 30.12.2022 року №1487, далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних; до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Правилами військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Як встановлено судом, відомості про порушення позивачем правил військового обліку внесені до Реєстру у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та невзяттям ним на військовий облік за новим місцем проживання у семиденний строк, тобто у зв`язку з обставинами, які відповідач самостійно кваліфікував як ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, стосовно позивача не складався, постанова про накладення адміністративного стягнення за цією статтею не виносилася, а отже до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку позивача не притягнуто. Ці обставини підтверджені самим відповідачем, який у листі від 08.01.2026 року №198 повідомив про відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалася.

Наявна в матеріалах справи постанова від 23.08.2025 року №R31691 винесена за іншим складом адміністративного правопорушення, а саме за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та за наслідками розгляду поданої позивачем 22.08.2025 року заяви в порядку статті 279-9 КУпАП, тоді як відомості, що є предметом цього спору, внесені до Реєстру у зв`язку з обставинами, які відповідач відносить до 03.12.2025 року. Заяви в порядку статті 279-9 КУпАП стосовно цих обставин позивач не подавав, а тому відсутні й правові підстави для винесення постанови без складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП стосовно нього не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.

Той факт, що відповідач посилається на неприбуття позивача за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 та на недотримання ним строку взяття на військовий облік за новим місцем проживання, чим, на думку відповідача, порушено Закон №2232-XII, не є відомостями, які вносяться до Реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Внесення до Реєстру таких даних про позивача призвело до порушення його прав, оскільки, як встановлено, 03.12.2025 року уповноваженими особами відповідача до органів Національної поліції скеровано звернення для доставлення позивача, а у сформованому електронному військово-обліковому документі відображено відомості про порушення позивачем правил військового обліку, на підставі яких у застосунку «Дія» сформовано повідомлення про необхідність сплати штрафу.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності відсутній.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме відповідача, як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем, та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. У цій справі відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів правомірності оскаржуваних дій суду не надав.

В силу частини третьої статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1 065,76 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1065,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова