Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/10318/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/10318/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних даних про відсутність порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку, повідомити про відсутність порушень правил військового обліку органи поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . У квітні 2026 року, оновивши облікові дані через мобільний застосунок "Резерв+", який відображає відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач виявив у сформованому щодо нього військово-обліковому документі в електронній формі запис про порушення ним правил військового обліку. Позивач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 210 чи статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виносилася, а тому відомості про порушення правил військового обліку внесені до Реєстру за відсутності правових підстав і всупереч принципу презумпції невинуватості. Позивач також указує, що на підставі цих відомостей відповідач інформує органи Національної поліції України про необхідність його розшуку, чим створює для нього додаткові несприятливі наслідки, а після його звернення до відповідача запис у Реєстрі не виправлено.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У сформованому щодо позивача військово-обліковому документі в електронній формі, який відображає відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, міститься запис про порушення позивачем правил військового обліку. Підставою цього запису зазначено неявку позивача за повісткою до відповідача 05.07.2025.

10.04.2026 представник позивача - адвокат Горбенко І.В. - направила відповідачу адвокатський запит № 1459 від 10.04.2026 разом із заявою позивача, поданою з посиланням на статтю 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій позивач просив розглянути справу про адміністративне правопорушення без його участі та участі його представника, ухвалити постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення й ознайомити його та представника з прийнятою постановою.

Листом № 11/2397 від 16.04.2026 відповідач повідомив про наявність запису про порушення позивачем правил військового обліку, зазначивши його підставою неявку позивача за повісткою 05.07.2025. Доказів складення та вручення (направлення) позивачу відповідної повістки відповідач не надав. Відомостей про складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення або про винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення ця відповідь не містить. Постанови у справі про адміністративне правопорушення за наслідками розгляду заяви позивача від 10.04.2026 відповідач також не виніс.

Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210 або статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виносилася, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався; доказів протилежного матеріали справи не містять.

Станом на день звернення до суду відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не виключено, що і стало підставою для звернення з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII). Відповідно до частини п`ятої статті 22 цього Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин, а порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Загальну мобілізацію оголошено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до пункту 2 Положення № 154 такі центри у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII). Відповідно до статті 1 цього Закону Реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VIII одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 3 Закону № 1951-VIII визначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру про таких осіб.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України; органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Наведена норма прямо пов`язує наявність у Реєстрі відомостей про порушення особою правил військового обліку з фактом притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, який фіксується протоколом про адміністративне правопорушення та/або постановою у справі про адміністративне правопорушення. Інших підстав для внесення до Реєстру відомостей такого змісту закон не передбачає.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, у тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а також звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Стаття 14 Закону № 1951-VIII визначає, що ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру, внесення змін до персональних та службових даних таких осіб, зокрема на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими призовниками, військовозобов`язаними, резервістами, а також знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку. Цим Порядком на призовників, військовозобов`язаних і резервістів покладено, зокрема, обов`язки перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом таких центрів на збірні пункти, призовні дільниці, до центрів у строки, зазначені в отриманих документах (повістках, мобілізаційних розпорядженнях, розпорядженнях); проходити медичний огляд і лікування згідно з рішеннями відповідних комісій; особисто у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання з`явитися для взяття на військовий облік; у разі зміни персональних даних повідомляти про такі зміни протягом семи днів; негайно повідомляти про втрату військово-облікового документа; періодично здійснювати звірку власних персональних даних з обліковими даними відповідних органів.

Абзацом другим пункту 56 Порядку № 1487 передбачено, що органи Національної поліції України за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, внесені до Реєстру відомості про порушення правил військового обліку є підставою для вчинення щодо особи заходів примусу з боку органів поліції та безпосередньо впливають на її права.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форму такого документа затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 559. Згідно з пунктом 9 цього Порядку військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відповідно до пунктів 6-8 Порядку військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста автоматично і містить відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.

Порядок діяльності органів державної влади та їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 цього Кодексу). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники таких центрів.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення. Статтею 278 цього Кодексу визначено коло питань, які орган (посадова особа) вирішує при підготовці до розгляду справи, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи і чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Статтею 283 цього Кодексу передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із відповідною заявою. ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Оскільки справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, застосуванню підлягає саме наведений строк.

У випадках, коли підставою висновку про порушення правил військового обліку є неявка особи за повісткою, днем вчинення правопорушення вважається дата, в яку особа мала з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; саме з цього моменту починає спливати строк, у межах якого може бути накладено адміністративне стягнення. Зі спливом цього строку притягнення особи до адміністративної відповідальності є неможливим, а відомості про порушення, внесені до Реєстру без притягнення особи до адміністративної відповідальності, підлягають виключенню.

Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено постановою уповноваженого органу (посадової особи) або суду. Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість; усі сумніви щодо події правопорушення та вини особи тлумачаться на її користь, а обов`язок доказування покладається на орган, який здійснює провадження у справі. Недоведені подія правопорушення та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить із того, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення особою правил військового обліку є можливим виключно за результатами провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення та/або винесення постанови у такій справі. За відсутності цих документів внесення відповідного запису до Реєстру не має правової підстави.

У цій справі відповідач не надав ані протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо позивача, ані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 210 чи статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не надано також доказів вручення (направлення) позивачу повістки, неявку за якою зазначено підставою запису про порушення правил військового обліку. Більше того, у власній відповіді № 11/2397 від 16.04.2026 відповідач не навів жодних відомостей про складення протоколу або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Крім того, з дати, в яку, за твердженням відповідача, позивач мав з`явитися за повісткою (05.07.2025), до дня звернення позивача до суду сплив строк, установлений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у межах якого могло бути накладено адміністративне стягнення. Постанову у справі про адміністративне правопорушення не було винесено і після звернення позивача 10.04.2026 із заявою в порядку статті 279-9 цього Кодексу, хоча така заява зобов`язувала відповідача розглянути питання по суті у триденний строк.

Отже, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку в установленому законом порядку відповідачем не доведено, а можливість такого притягнення на цей час втрачена. Продовження ж відображення в Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку за відсутності протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення суперечить наведеним вимогам законодавства та принципу презумпції невинуватості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, вчинені всупереч наведеним положенням законодавства, а відтак є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд зазначає таке.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, згідно з якими суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд у межах закону, зокрема обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 та від 22.01.2020 у справі №826/9749/17.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом установлено протиправність дій відповідача з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій. Найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача, який призведе до його реального відновлення з урахуванням приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є зобов`язання відповідача виключити з Реєстру дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Враховуючи, що внесені до Реєстру відомості про порушення правил військового обліку є підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України в порядку пункту 56 Порядку № 1487, відновлення порушеного права позивача не буде повним без повідомлення цих органів про виключення таких відомостей. За таких обставин суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача повідомити органи Національної поліції України про виключення з Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", згідно з усталеною практикою цього Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент; обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші доводи учасників справи, оскільки судом досліджено всі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі відповідач правомірності своїх дій не довів.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведені норми та задоволення позову судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1065,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано, їх розмір зазначено у позовній заяві як орієнтовний, а тому питання розподілу таких витрат може бути вирішене у порядку статей 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повідомити органи Національної поліції України про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1065,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова