Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/22854/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа № 160/22854/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 77859895 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною винесено постанову про накладення штрафу від 20.07.2026 у ВП №77859895 на боржника Військову частину НОМЕР_1 у розмірі 10200 грн за не виконання рішення суду в повному обсязі, що стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 28.08.2026.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження № 77859895.

20.08.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, мотивоване наступним. На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 77859895 з примусового виконання виконавчого листа №160/14782/24. Стягувачем у виконавчому провадженні № 77859895 є ОСОБА_1 (позивач у справі № 160/14782/24), на користь якого й підлягає виконання рішення суду та вчиняються усі заходи процесуального примусу державним виконавцем в процесі виконання виконавчого листа. На думку представника, рішення суду у даній справі може вплинути на права ОСОБА_1 (як стягувача у виконавчому провадженні № 77859895) у зв`язку з чим, просить залучити його до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

21.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. На думку представника, позовну заяву подано особою без необхідних на те повноважень. По суті справи представник зазначає, що станом на день винесення оскаржуваної постанови, до державного виконавця від Військової частини НОМЕР_1 не надходило документів, що свідчили б про ускладнення виконання рішення суду або докази неможливості виконання рішення суду.

24.08.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, разом з якою долучено повноваження представника позивача (зокрема, довіреність, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідні накази юридичної особи, в тому числі про призначення особи-представника на юридичну посаду, функціональні обов`язки особи-представника за посадою, положенням про юридичну службу юридичної особи).

В обґрунтування відповіді на відзив, представник зазначає, що позивачем як боржником до державного виконавця подано лист, в якому повідомлено, що за вказаним виконавчим провадженням Військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Станом на день надання відповіді командуванням Військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь стягувачів, в тому числі подана заявка на кошти на виконання рішення суду, згідно з якою на картковий рахунок стягувача будуть перераховані належні йому кошти. Також повідомлено, що рішення суду буде виконано відразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Крім того, до вказаного листа було додано довідку-розрахунок, згідно з рішенням суду, в якій визначена сума коштів, що нарахована на виконання зазначеного судового рішення.

Також представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у якості третьої особи стягувача виконавчого провадження, оскільки на думку сторони позивача, судове рішення у цій справі не впливає та не буде впливати на його права та обов`язки.

Щодо клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно ч. 4 ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Тобто, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не містить жодного обґрунтування того, що для всебічного та об`єктивного розгляду справи, правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права необхідно залучити третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.09.2024 у справі № 160/14782/24 Дніпропетровським окружниим адміністративним судом задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , якою зобов`язано останнього нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 27 липня 2016 року по 05 січня 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими га особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 160/14782/24 не оскаржувалося у апеляційній інстанції та набрало законної сили 17.10.2024.

Виконавчий лист № 160/14782/24 виданий 24.03.2025.

За заявою ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Есмірою Тофіковною 21.04.2025 відкрито виконавче провадження № 77859895.

На вимогу старшого державного виконавця Завалій Е. щодо виконання рішення суду, Військова частина НОМЕР_1 листом від 19.06.2025 №26/1/4043 повідомила, що за вказаним виконавчим провадженням Військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням Військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення суду (остання за вих. №26/1/3758 від 06.06.2025), згідно яким на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування Військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до Військової частини НОМЕР_1 .

23.07.2025 державний виконавець не визнав поважними причини невиконання військовою частиною рішення суду та склав постанову про накладання штрафу у розмірі 5100 грн.

12.09.2025 виконавче провадження №77859895, на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 7.2/34/1519/24/СЛІ від 04.10.2024, передано відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

17.03.2026 відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направив до Військової частини НОМЕР_1 вимогу державного виконавця щодо виконання зазначеного рішення суду.

Листом від 01.04.2026 №0501/2/1/67 (документ СЕДО від 01.04.2026 №937/5640) Військова частина НОМЕР_1 , у відповідь на вимогу державного виконавця від 17.03.2026 повідомила, що за вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування Військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до Військової частини НОМЕР_1 .

На підтвердження зазначених у листі від 01.04.2026 пояснень, військова частина надана основну заявку-розрахунок та розрахунок на 4 арк, за відомостями яких наявний запит Військової частини НОМЕР_1 на потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, щодо стягувача ОСОБА_1 (№ п/п 330).

01.07.2026 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Військової частини НОМЕР_1 направлено вимогу державного виконавця надати докази перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати, або підтвердження відмови у фінансуванні забезпечуючим фінансовим органом заявки на фінансування виплати стягувачу грошових коштів за напрямом КЕКВ 2800.

На вказану вимогу від 01.07.2026, військова частина відповіла листом від 03.07.2026 №26/1/4684/01 повторно повідомила, що виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з невиконанням у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 160/14782/24 та не наданням державному виконавцю підтвердження відмови головного розпорядника бюджетних коштів у фінансуванні виплати стягувачу, а також не надано доказів (підтверджуючих листів) відсутності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів, фінансування передбаченого окремою бюджетною програмою або коштів для забезпечення виконання рішення суду, держаний виконавець наклав на Військову частину НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частини 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України ''Про виконавче провадження'' від 02.06.2016 №1404-VIII року (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до виконавчого документа.

За статтею 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень статті 27 Закону №1404-VIII у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За приписами статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи визначені норми Закону України ''Про виконавче провадження'' суд доходить висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, суд зауважує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн, є невиконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 160/14782/24 в частині невиплати донарахованих сум стягувачу.

Так, Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду від 16.09.2024 у справі № 160/14782/24 було виконано частково, а саме було здійснено відповідне нарахування стягувачу за період з 27 липня 2016 року по 05 січня 2018 року індексації грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.

На підтвердження вжитих заходів та зазначених у листі Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2026 №0501/2/1/67 (документ СЕДО від 01.04.2026 №937/5640) пояснень, остання надана державному виконавцю основну заявку-розрахунок та розрахунок на 4 арк, за відомостями яких наявний запит Військової частини НОМЕР_1 на потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, щодо стягувача ОСОБА_1 (№ п/п 330). У вказаній статті видатків, а також у графі «Індексація доходів військовослужбовців» зазначено конкретні суми.

При цьому, суд враховує, що згідно вимог бюджетного законодавства, можливість реалізації обов`язку військовою частиною в частині виплати грошового забезпечення перебуває у залежності від її фінансового забезпечення, яке є обмеженим. Тобто, інших фінансових можливостей, крім вищезазначених, для здійснення виплат Військова частина НОМЕР_1 не має. При цьому, не має об`єктивних можливостей і перерозподілу у межах різних КВЕД видатків, призначених на вирішення відповідних асигнувань.

Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд доходить висновку, що невиконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми грошового забезпечення через відсутність відповідного бюджетного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 77859895 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за приписами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу незалежно від результатів розгляду справи по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 17.08.2026 по 23.08.2026, на лікарняному з 24.08.2026 по 27.04.2026, у відпустці з 28.08.2026 по 04.09.2026, рішення складено першого робочого дня - 07.09.2026.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання неправомірним рішення, скасування постанови та визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 77859895 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Сліпець