Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/11796/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/11796/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час оновлення військово-облікових даних у мобільному застосунку «Резерв+» позивачу було сформовано військово-обліковий документ, у якому міститься позначка «Порушення правил військового обліку». На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що стосовно позивача внесено відомості про направлення до органів Національної поліції звернення про його затримання та доставлення, водночас протокол про адміністративне правопорушення не складався і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. Позивач вважає, що за відсутності факту притягнення його до адміністративної відповідальності правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку у відповідача не було, а тому такі дії є протиправними, а внесені відомості підлягають виключенню.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання її копії для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу - строк для подання заперечення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Позиція відповідача зводиться до того, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 ; до Тернівської міської ради було направлено розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про оповіщення військовозобов`язаних, у тому числі й позивача; за результатами проведеної роботи з оповіщення повідомлено, що позивач за місцем реєстрації не проживає, про що складено акт. Оскільки, на думку відповідача, в діях позивача вбачається порушення правил військового обліку, ним було створено електронне звернення про доставлення № E3501454, надіслане до органів Національної поліції в порядку пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Відповідач також зазначає, що інформація про порушення міститься не в Реєстрі, а у вказаному зверненні, а його дії вчинені відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 56 Порядку № 1487, а тому не можуть вважатися протиправними.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що долучений відповідачем акт фіксує лише пояснення третіх осіб і не підтверджує ані належного оповіщення позивача, ані вручення йому повістки чи ухилення від її отримання, а доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у мобільному застосунку «Резерв+» 24.02.2026, стосовно позивача відображено позначку «Порушення правил військового обліку». У цьому ж документі зазначено причину звернення до Національної поліції - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» - та дату такого звернення 03.09.2025, а також відомості про відстрочку зі строком її дії до 03.05.2026.

Із наданих самим відповідачем відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача вбачається, що він перебуває у сигнальному списку; причиною зазначено «Не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 (стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)»; період порушення правил військового обліку визначено з 03.09.2025 до 02.09.2026; номер звернення - E3501454, дата звернення - 03.09.2025.

08.04.2026 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію щодо всіх наявних порушень позивачем правил військового обліку, належним чином завірені документи, що підтверджують такі порушення, а також копії протоколів і постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Листом № 3173 від 20.04.2026 відповідач повідомив, що стосовно позивача внесено відомості про направлення звернення до органів Національної поліції про його затримання та доставлення за порушення законодавства про мобілізацію, оскільки він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11:00 24.07.2025, і що таке звернення надіслано в порядку пункту 56 Порядку № 1487. У цьому ж листі відповідач прямо зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася.

На підтвердження правомірності своїх дій відповідач долучив до відзиву відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача, бланк повістки та акт про фактичне непроживання військовозобов`язаного за адресою його задекларованого (зареєстрованого) місця проживання.

Повістка № 6534782, видана ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я позивача, містить вимогу з`явитися 17.02.2026 о 09:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , з метою уточнення даних. Доказів вручення позивачу цієї повістки під особистий підпис або направлення її рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення матеріали справи не містять.

Акт про фактичне непроживання військовозобов`язаного за адресою його задекларованого (зареєстрованого) місця проживання складено 13.02.2026 у м. Тернівка групою оповіщення у складі представників виконавчого комітету Тернівської міської ради - працівників відділу оборонної та мобілізаційної роботи - та затверджено заступником міського голови. Цим актом за результатами заходів з оповіщення, що проводилися згідно з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , зафіксовано факт непроживання громадянина за адресою його задекларованого (зареєстрованого) місця проживання, встановлений з усних пояснень родичів, сусідів чи квартирантів. Відомостей про вручення позивачу повістки або про вжиття інших заходів з його оповіщення, що мали наслідком доведення до нього виклику, акт не містить.

При цьому суд враховує, що і повістка з визначеною в ній датою явки 17.02.2026, і акт від 13.02.2026 складені значно пізніше, ніж дата внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та дата направлення звернення до органів Національної поліції, - 03.09.2025. Жодного документа, який стосувався б виклику позивача на 11:00 24.07.2025, на який відповідач послався у листі № 3173 від 20.04.2026, матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-XII).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (постанова від 30.12.2022 № 1487, далі - Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати ведення Реєстру й актуалізацію його бази даних, до якої вносяться, обробляються та зберігаються такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, законом передбачено внесення до Реєстру даних саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку. Вжите у наведеній нормі поєднання сполучників «та/або» означає, що можливі обидва варіанти одночасно або кожен окремо, тобто до персональних даних належать відомості щодо дати, номера і короткого змісту або протоколу, або постанови про адміністративне правопорушення, або одночасно протоколу та постанови.

Отже, у цій справі необхідно з`ясувати правову природу поняття «притягнення до відповідальності» та встановити, чи наявний факт притягнення особи до відповідальності.

Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно. Згідно з пунктом 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 256 цього Кодексу протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, якій при складенні протоколу роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність»; притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 824/1164/18-а сформулював правову позицію, згідно з якою притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, що передбачає встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення та, відповідно, застосування санкції або закриття справи, що відповідає положенням статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас частинами шостою та сьомою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, не складається. У таких випадках до Реєстру можуть бути внесені лише відомості щодо постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, правові підстави для внесення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку особою відсутні, якщо щодо цієї особи відсутній факт притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме якщо немає ані протоколу, пред`явленого особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - навіть за умови, що підстави для такої відповідальності, за оцінкою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявні.

У цій справі відповідач у листі № 3173 від 20.04.2026, наданому на адвокатський запит представника позивача, прямо визнав, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася. Ані до відзиву, ані в інший спосіб відповідач протоколу чи постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суду не надав.

Оскільки факту притягнення позивача до відповідальності не було і протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався, суд доходить висновку, що відомості про порушення позивачем правил військового обліку внесені до Реєстру безпідставно.

Та обставина, що відповідач посилається на неприбуття позивача за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим, на думку відповідача, порушено законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не змінює наведеного висновку, оскільки такі відомості не належать до тих, що вносяться до Реєстру згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, і самі по собі не є фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Долучені відповідачем бланк повістки № 6534782 та акт про фактичне непроживання військовозобов`язаного від 13.02.2026 наведеного не спростовують. Корінець-розписка про одержання повістки позивачем не заповнений, тож доказів доведення виклику до відома позивача цей документ не містить. Акт же фіксує виключно факт непроживання громадянина за адресою задекларованого (зареєстрованого) місця проживання, встановлений з усних пояснень третіх осіб, і не підтверджує ані вручення позивачу повістки, ані ухилення від її отримання. Крім того, обидва документи датовані лютим 2026 року, тобто складені після того, як 03.09.2025 відомості про порушення правил військового обліку вже було внесено до Реєстру, а звернення надіслано до органів Національної поліції, а отже вони об`єктивно не могли бути підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

Внесення до Реєстру зазначених даних призвело до порушення прав позивача, оскільки саме на їх підставі уповноваженими особами відповідача до органів Національної поліції надіслано звернення про затримання та доставлення позивача № E3501454, а у сформованому в мобільному застосунку «Резерв+» військово-обліковому документі позивача відображено позначку «Порушення правил військового обліку».

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме відповідача, як органу ведення Реєстру, вчинити відповідні дії. Ураховуючи, що алгоритм дій відповідача у спірних правовідносинах чітко визначений законодавством, задоволення позову в частині вимог зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, що свідчать про правомірність його дій.

У силу частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова