Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/22709/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/22709/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 23 червня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсію за вислугу років позивачці призначено за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а тому її звернення за пенсією за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є первинним призначенням пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 останнього Закону. За таких умов, на переконання позивача, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні мав визначатися за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки, а не за 2014-2016 роки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 31.08.2026; відповідачам установлено строк для подання відзиву на позов; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсійну справу позивача.

17.08.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме витребувані судом документи.

17.08.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позоавних вимог.

26.08.2026 від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала свої позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 14.12.2012 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я. Особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито 14.12.2012.

23.06.2026, після досягнення шістдесятирічного віку, позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і з 23.06.2026 їй визначено пенсію за віком за цим Законом.

Рішенням про перерахунок пенсії № 912140801595 від 30.06.2026, прийнятим Нікопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, позивачці з 23.06.2026 визначено пенсію за віком (шифр та вид пенсії 101 «пенсія за віком», умови призначення - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»): страховий стаж - 44 роки 8 місяців 7 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,44667, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 9481,99 грн, розмір пенсії за віком - 4235,32 грн, доплата за понаднормовий стаж - 150,36 грн, загальний розмір пенсії - 4385,68 грн.

Як убачається з розрахунку заробітку для обчислення пенсії, розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, що склало 9992,40 грн.

10.07.2026 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненням № 748 щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2023, 2024 та 2025 роки.

Листом від 14.07.2026 № 0400-010303-8/135361 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що з 23.06.2026 згідно із заявою від 23.06.2026 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV; для обчислення розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшений на відповідні коефіцієнти, що склало 9992,40 грн; право на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2023-2025 роки в розмірі 17 482,87 грн у заявниці відсутнє.

Не погоджуючись із застосуванням зазначеного показника, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Натомість за частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Такого виду пенсійної виплати, як пенсія за вислугу років, цим Законом не передбачено.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 цього ж Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок переведення з одного виду пенсії на інший тих пенсій, які призначені саме за цим Законом. Оскільки пенсія за вислугу років цим Законом не передбачена та призначається за Законом України «Про пенсійне забезпечення», який визначає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років, за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії за віком, а не переведенням з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин розмір пенсії за віком підлягав обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17 виснувала, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, натомість частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а тому при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

У тій самій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

Цей висновок є усталеним. У постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежить від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію; важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV.

У постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 Верховний Суд, установивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, оскільки за цих обставин має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Отже, обчисливши розмір пенсії за віком, призначеної позивачці з 23.06.2026, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, тобто показника, який враховувався при призначенні пенсії за вислугу років за Законом № 1788-XII, пенсійний орган застосував частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин, які нею не регулюються, і не врахував наведених висновків Верховного Суду.

Вирішуючи питання про особу, на яку належить покласти обов`язок здійснити перерахунок, суд виходить з такого.

Позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, посилаючись на зазначену в листі від 14.07.2026 № 0400-010303-8/135361 інформацію про те, що переведення на пенсію за віком здійснено цим органом за принципом екстериторіальності.

Водночас із досліджених судом матеріалів убачається, що розмір пенсії за віком з 23.06.2026 визначено рішенням про перерахунок пенсії № 912140801595 від 30.06.2026, прийнятим Нікопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, тобто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на обліку в якому перебуває позивачка. Жодного рішення, розпорядження чи іншого документа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали справи не містять.

Ураховуючи, що предметом спору є не окремий акт індивідуальної дії, а дії пенсійного органу щодо обчислення розміру пенсії за віком, і що ці дії вчинено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд доходить висновку, що позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, задоволенню не підлягають, а належним відповідачем у спорі є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого і заявлено вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності обчислення пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належить зобов`язати здійснити позивачці з 23.06.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією ID 7309-1613-4154-5921 від 29.07.2026.

Позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини 3 цієї статті ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 1064,96 грн. Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, які стосуються однієї пенсії та пов`язані між собою як основна та похідна, а тому підстав для пропорційного розподілу судового збору немає. За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі ставки - 1064,96 грн.

Зайво сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 цього Кодексу для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 140/2026 від 09.07.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН»; ордер серії АЕ № 1530588 на надання правничої допомоги адвокатом Кобеляцьким Д.М.; акт про надання правової допомоги від 29.07.2026, за яким вартість підготовки позовної заяви становить 10 000,00 грн; довідку адвокатського об`єднання про отримання винагороди в розмірі 10 000,00 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачі не заявляли.

Разом з тим відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи заявлений розмір витрат за наведеними критеріями, суд ураховує, що предметом спору є показник, який застосовується при обчисленні розміру пенсії; фактичний обсяг правової допомоги, зафіксований в акті від 29.07.2026, обмежився підготовкою одного процесуального документа - позовної заяви; правова позиція, покладена в її основу, є усталеною та викладеною у постановах Верховного Суду, а зміст позовної заяви значною мірою відтворює складене тим самим представником звернення до пенсійного органу від 10.07.2026.

За таких обставин суд доходить висновку, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 23.06.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез