Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/10183/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 160/10183/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправними, скасування рішень, визнання протиправною

бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150021564 від 27.01.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150035987 від 01.04.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи на посадах «санітарки-прибиральниці», «санітарки-палатної» в Стародобровільському психоневрологічному інтернаті, зайнятої повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за професіями, що передбачені переліком Списку №2, затвердженими відповідними постановами КМУ, а саме: з 03.05.1990 року по 25.01.1991 рік, з 26.01.1991 року по 21.04.1992 року, з 04.11.1994 року по 27.10.2000 року, згідно довідок №869 від 16.09.2025 року та №264 від 23.03.2026 року та зобов`язати відповідачів вчинити певні дії, а саме, зарахувати ці періоди роботи до пільгового стажу;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не врахування ОСОБА_1 , при обчисленні страхового стажу, періодів роботи згідно трудової книжки, серія НОМЕР_1 , виданої 10.07.1985 року, та зобов`язати відповідачів вчинити певні дії, а саме, зарахувати всі періоди роботи до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому рішеннями відповідачів було відмовлено у такому призначенні та вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 10.07.1985, оскільки виправлення імені на титульній сторінці не завірено належним чином, що порушує п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 23.03.2026 № 264: - 03.05.1990-25.01.1991, оскільки назва професії в довідці не відповідає назві професії згідно з Постановою від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах»; - 26.01.1991- 21.04.1992, оскільки не вірно зазначено назву професії, відповідно до Постанови від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; - 04.11.1994-27.10.2000, оскільки професія не відповідає розділу ХХІV поз.2260000г Постанови від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». В пільговій довідці не вказані відділення, в яких працювала позивач. Позивач вважає вказані рішення відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

27.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 27.04.2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

15.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 10.07.1985, оскільки виправлення імені на титульній сторінці не завірено належним чином, що порушує п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 23.03.2026 № 264: - 03.05.1990-25.01.1991, оскільки назва професії в довідці не відповідає назві професії згідно з Постановою від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах»; - 26.01.1991- 21.04.1992, оскільки не вірно зазначено назву професії, відповідно до Постанови від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; - 04.11.1994-27.10.2000, оскільки професія не відповідає розділу ХХІV поз.2260000г Постанови від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». В пільговій довідці не вказані відділення, в яких працювала заявниця. Згідно поданих документів право на пенсію за віком особа матиме з 28.12.2031. На дату звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у позивача відсутній пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Отже, вважаємо, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України. Аналізуючи вищенаведені правові норми та зважаючи на викладені обставини в їх сукупності вважаємо, що дії Головного управління щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірними та таким, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз`яснювальних листах Пенсійного фонду України, а від так позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

02.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за результатами розгляду заяви від 05.01.2026 відповідач-2 прийняв рішення №047150021564 від 27.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу за Списком № 2. За результатами розгляду документів до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.07.1985 з 02.02.1988 по 13.04.1988, з 03.05.1988 по 08.11.1988, з 01.07.1989 по 21.11.1989 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 12.03.2002 по 09.05.2002, з 10.05.2002 по 17.08.2002, оскільки на першій сторінці трудової книжки наявне виправлення імені, яке не завірено належним чином, що порушує вимоги пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди роботи згідно з довідкою від 16.09.2025 №869, виданої КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат»: з 03.05.1990 по 25.01.1991, в якості санітарки прибиральниці в Стародобровільському психоневрологічному інтернаті, оскільки назва професії в довідці не відповідає назві професії згідно з Постановою від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» (молодший медичний персонал, що працює в лепрозоріях, психіатричних та психоневрологічних установах (безпосередньо обслуговуючи психічних хворих), туберкульозних та інфекційних установах (безпосередньо обслуговуючи хворих) прозекторських та моргах.); з 26.01.1991 по 21.04.1992, в якості санітарки - палатної в Стародобровільському психоневрологічному інтернаті, оскільки не вірно зазначено розділ та назву професії, відповідно до Постанови від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; з 04.11.1994 по 27.10.2000 в якості санітарки палатної в Стародобровільському психоневрологічному інтернаті, оскільки професія не відповідає розділу ХХІV поз.2260000г Постанови від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Враховуючи вищезазначене, відповідач-2 вважає, що прийняте ним рішення №047150021564 від 27.01.2026 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу за Списком № 2, є законним та обґрунтованим.

04.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Копія ухвал разом з позовними матеріалами були направлені відповідачу-1 через систему «Електронний суд» та доставлено до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем-1 відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150021564 від 27.01.2026 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при обчисленні страхового стажу не враховано трудову книжку від 10.07.1985 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки виправлення імені не завірено належним чином, що порушує п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди роботи згідно з довідкою від 16.09.2025 № 869: - 03.05.1990-25.01.1991, оскільки назва професії в довідці не відповідає назві професії згідно з Постановою від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах»; - 26.01.1991-21.04.1992, оскільки не вірно зазначено розділ та назву професії, відповідно до Постанови від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; - 04.11.1994-27.10.2000, оскільки професія не відповідає розділу ХХІV поз.2260000г Постанови від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». В пільговій довідці не вказані відділення, в яких працювала заявниця.

23.03.2026 року ОСОБА_1 повторно звернулась територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150035987 від 01.04.2026 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 10.07.1985, оскільки виправлення імені на титульній сторінці не завірено належним чином, що порушує п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 23.03.2026 № 264: - 03.05.1990-25.01.1991, оскільки назва професії в довідці не відповідає назві професії згідно з Постановою від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах»; - 26.01.1991-21.04.1992, оскільки не вірно зазначено назву професії, відповідно до Постанови від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; - 04.11.1994-27.10.2000, оскільки професія не відповідає розділу ХХІV поз.2260000г Постанови від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». В пільговій довідці не вказані відділення, в яких працювала заявниця.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з підпунктом 2.12 Інструкції №162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції №162 при звільненні працівника всі записи про роботу, нагороди та заохочення, які внесено в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що обов`язок заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача як не придатна для сприйняття змісту печатка, якою завірено запис про звільнення, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої спірного періоду роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №162 та Інструкції №58.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачі, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

З наданої позивачем трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 10.07.1985 року, вбачається, що на 1 сторінці прізвище « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » перекреслено замість зазначено « ОСОБА_4 » та вказано ім`я « ОСОБА_5 », яке містить виправлення та перекреслено замість зазначено « ОСОБА_5 ». У лівому внутрішньому куті титульної сторінки зазначеної трудової книжки наявні записи про зміну прізвищ та імені, вказані записи засвідчено підписом посадової особи та печаткою підприємства.

Проаналізувавши спірний запис, судом встановлено, що він зроблений з урахуванням вимог підпункту 2.12 Інструкції №162, яка була чинною на момент внесення уповноваженою особою відповідного запису в трудовій книжці.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачами недоліки, а саме: виправлення прізвища та ім`я на титульній сторінці трудової книжки проведено з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, як такі, що спростовано судом під час розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Викладене свідчить про протиправність спірних рішень відповідачів відносно неврахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки серії серія НОМЕР_1 , виданої 10.07.1985 року через недоліки у її оформленні.

Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить відомості, зокрема, щодо спірних періодів в Стародобровільському психоневрологічному інтернаті за спірні періоди:

- 03.05.1990 року - прийнята санітаркою-прибиральницею;

- 01.06.1990 року - переведена санітаркою палатною;

- 21.04.1992 року - звільнена за власним бажанням;

- 04.11.1994 року - прийнята на посаду санітарки;

- 27.10.2000 року - звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

При цьому, суд зазначає, що відповідачами не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.

Також, позивачем надано довідки №869 від 16.09.2025 року та №264 від 23.03.2026 року, видані КЗ «Стародобровільський ПНІ «ДОР», які були додані до заяв про призначення пенсії, у відповідності до Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою КМУ від 12.08.1993р., №637, містять всі необхідні реквізити, а саме: періоди роботи, що зараховуються до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; посаду повністю; характер виконуваних робіт в ці періоди; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах або їх номери, до яких включаються ці періоди роботи; первинні документи за час виконання таких робіт, на підставі яких видані зазначені довідки; накази про атестацію робочих місць зазначені відомості про проведенні атестації робочих місць по підприємству з посиланням на накази по підприємствам. Довідки підписані уповноваженими особами підприємств та скріплені їх печатками.

Відомості про реорганізацію підприємства та умови атестації робочих місць додатково зазначені в Довідках №870 від 16.09.2025 року та №255 від 23.03.2026 року, які містяться в пенсійній справі.

Щодо доводів відповідачів про невідповідність назви професії в довідці, діючим в той період постановам, суд зазначає наступне.

В період роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці діяли:

- період роботи з 03.05.1990 року по 25.01.1991 року: Список №2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, №173 від 22.08.1956 року (розділ ХХVІ «Установи охорони здоров`я»: п.1 «Молодший медичний персонал, працюючий в лепрозоріях, психіатричних та психоневрологічних закладах (безпосередньо обслуговуючий психічних хворих), туберкульозних та інфекційних закладах (безпосередньо обслуговуючий хворих), прозекторських і моргах»);

- період роботи з 26.01.1991 року по 21.04.1992 року: Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10 (розділ ХХІV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення», позиція-2260000г «Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих в будинках-інтернатах для психічних хворих, дитячих домах-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: середній медичний персонал; молодший медичний персонал»);

- період роботи з 04.11.1994 року по 27.10.2000 року: Список №2, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 року, №162 (розділ ХХІV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення», позиція-2260000г «Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: середній медичний персонал; молодший медичний персонал»).

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачами вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Оскільки відповідачами не зазначено висновок щодо періоду пільгового стажу позивача, не зазначено причини неврахування відомостей трудової книжки позивача, суд дійшов висновку, що відповідач неповно розглянув надані позивачем документи, не визначився щодо спірних періодів.

Так, до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем, зокрема, надано довідки про підтвердження пільгового стажу, які засвідчені печатками підприємства та підписами посадових осіб, міститятб обов`язкові відомості та підстави для їх видачі з посиланням на первинні документи та містить інформацію, що підтверджує пільговий стаж позивача.

Таким чином, зокрема, вищевказаними довідками додатково підтверджено пільговий період роботи, у зв`язку з чим позивачем виконано всі вимоги щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо доводів про невідповідність вказаної довідки, суд зазначає, що відповідачами не було вчинено жодних дій щодо перевірки даних зазначених в уточнених довідках та не надано доказів визнання таких довідок недійсними.

Таким чином, відповідачами при винесені спірних рішень необґрунтовано не враховано довідкі надані позивачем на підтвердження пільгового стажу, оскільки такі безпосередньо впливає на реалізацію конституційного права позивача на соціальний захист, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з метою належного захисту прав позивача, зобов`язати зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи.

Також, судом встановлено, що трудова книжка позивача та уточнюючі довідки містять відмітки підприємства про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Враховуючи вищевикладене, та те, що трудова книжка та уточнюючі довідки містять необхідні записи, що підтверджують пільговий період роботи позивача, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150021564 від 27.01.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150035987 від 01.04.2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

У даному ж випадку відповідачами були вчинені активні дії, а саме відмовлено у призначенні пенсії, яка викладена в спірних рішеннях-відмові, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком вперше визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 2662,40 грн., що документально підтверджується квитанціями №1585-2572-6648-5847 від 16.04.2026 року та №3855-5578-7008-6717 від 04.05.2026 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1331,20 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 та відповідача-3.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885)) про визнання протиправними, скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150021564 від 27.01.2026 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150035987 від 01.04.2026 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки, серія НОМЕР_1 , виданої 10.07.1985 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №2 періоди роботи з 03.05.1990 року по 25.01.1991 року, з 26.01.1991 року по 21.04.1992 року, з 04.11.1994 року по 27.10.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв