Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №360/765/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №360/765/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

15.04.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 - січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у розмірі 31 926,71 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 червня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 10 червня 2018 року включно у розмірі 14 877,15 грн ( відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на протиправні дії відповідача щодо не нарахування та не виплатити індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 10 червня 2018 року включно.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 360/765/26, сформовану у змішаній формі, скеровано для розгляду за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

24.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи № 360/765/26.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Ремез К.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 справу прийнято до провадження та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

04.08.2026 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги та просив вирішити питання розподілу судових витрат при ухваленні рішення.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві, поданому 11.08.2026, зазначив, що з 01.12.2015 запроваджено уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця після підвищення тарифних ставок (окладів). За рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, у грудні 2015 року військовослужбовцям підвищено рівень доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у зв`язку з чим грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації у період з січня 2016 року до березня 2018 року починається з січня 2016 року. Відтак підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця немає.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 10.06.2018 відповідач зазначив, що березень 2018 року є базовим місяцем, обчислення індексу споживчих цін здійснювалось з березня 2018 року до досягнення порогу індексації 103 відсотки, тобто до грудня 2018 року включно, а виплату індексації розпочато у січні 2019 року. Наведений позивачем висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, на думку відповідача, не враховує вимог ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» щодо порогу індексації у розмірі 103 відсотки.

Того ж дня відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначив, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не містить ознак проведення значного обсягу робіт з підготовки позовної заяви, а тому заявлена до стягнення сума є завищеною та безпідставною.

Відповідь на відзив позивач не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.04.2026 № 33 ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 в періоди з 29.06.2017 по 12.09.2017 та з 13.11.2017 по 10.06.2018.

Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 № 1688, наданої на адвокатський запит від 31.03.2026, позивачу за період з 01.08.2017 по 10.06.2018 нараховано та виплачено грошове забезпечення (основні та додаткові щомісячні види) на загальну суму 123 507,65 грн. Нарахування грошового забезпечення здійснювалося щомісячно та безперервно за серпень 2017 року - червень 2018 року.

У графі «індексація» зазначеної довідки за весь період з 01.08.2017 по 10.06.2018 проставлено значення 0,00 грн, тобто індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.

Зі змісту довідки від 07.04.2026 № 1688 вбачається, що позивачу нараховано грошове забезпечення: за лютий 2018 року - 20 489,47 грн, у тому числі грошову допомогу для оздоровлення 4 713,90 грн; за березень 2018 року - 11 403,22 грн. Розмір посадового окладу позивача становив: у лютому 2018 року - 530,00 грн, у березні 2018 року - 2 640,00 грн; розмір окладу за військовим званням - 30,00 грн та 530,00 грн відповідно.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 № 1688/1 довідку про грошове забезпечення позивача за інші періоди скласти неможливо, оскільки оригінали розрахункових відомостей перебувають на тимчасово непідконтрольній території і доступ до них відсутній.

Тотожні за змістом відомості наведені у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2026.

Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2017 по 10.06.2018 матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. За приписами ч. 2, 3 цієї статті до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення; грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно з ч. 2 ст. 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка; для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

За приписами ст. 8 Закону № 1282-XII за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію державних соціальних гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення); частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає; сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 01.12.2015 до 15.03.2018, було передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абз. 1); обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абз. 2); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абз. 3); якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абз. 4); у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати, а у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз. 5); до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (абз. 6).

Розміри посадових окладів військовослужбовців на час виникнення спірних правовідносин були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018 - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові розміри посадових окладів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця та однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Її нарахування і виплата не залежать від волевиявлення суб`єкта владних повноважень і не є дискреційним повноваженням.

Із системного тлумачення абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078 випливає, що підставою для визначення місяця, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), є підвищення саме посадових окладів (тарифних ставок). Зміна розмірів надбавок, доплат, премій та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на визначення базового місяця не впливає.

Оскільки в період з 01.01.2008 до 28.02.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців, визначені постановою № 1294, залишалися незмінними, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.06.2017 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, в якій Суд зазначив, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача місяцем підвищення, та що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, якою військову частину зобов`язано нарахувати та виплатити військовослужбовцю індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Матеріалами справи підтверджено, що індексація грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби не нараховувалась і не виплачувалась взагалі, що прямо відображено у графі «індексація» довідки від 07.04.2026 № 1688 нульовим значенням. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ухиленні від виконання покладеного законом обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Визначаючи розмір індексації, що підлягає нарахуванню та виплаті за період з 29.06.2017 по 28.02.2018, суд виходить з того, що за абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації обчислюється як добуток грошового доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на відповідний місяць, та величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з базового місяця, поділений на 100 відсотків. За розрахунком позивача сума індексації становила: за липень - серпень 2017 року - 3 730,06 грн щомісячно (1 684,00 грн х 221,50 % / 100); за вересень - листопад 2017 року - 3 896,78 грн щомісячно (1 684,00 грн х 231,40 % / 100); за грудень 2017 року - лютий 2018 року - 4 258,75 грн щомісячно (1 762,00 грн х 241,70 % / 100). Загальна сума індексації за ці вісім місяців становить 31 926,71 грн.

Суд перевірив наведений розрахунок і визнає його арифметично правильним; відповідач заперечень щодо розміру заявленої суми, контррозрахунку чи власних даних про нараховану позивачу індексацію не надав. Індексації за 29 - 30 червня 2017 року позивач не обчислював і до стягнення не заявляв, а тому суд у силу ч. 2 ст. 9 КАС України виходить із заявленого позивачем розміру.

Суд ураховує, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.04.2026 № 33 містить відомості про проходження позивачем військової служби двома періодами, тоді як довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 № 1688 підтверджує безперервне нарахування позивачу грошового забезпечення щомісяця за серпень 2017 року - червень 2018 року, у тому числі за вересень, жовтень і листопад 2017 року. Оскільки об`єктом індексації є фактично одержаний грошовий дохід, а нарахування грошового забезпечення за ці місяці підтверджено відомостями самого відповідача, підстав для виключення вересня - листопада 2017 року з періоду, за який належить індексація, немає.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 10.06.2018, суд зазначає наступне.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відтак березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Водночас відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) належить установити розмір підвищення грошового доходу та суму індексації, що склалась у цьому місяці, і порівняти їх між собою. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, у цьому місяці нараховується індексація-різниця, яка згідно з абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

За змістом довідки від 07.04.2026 № 1688 грошове забезпечення позивача, обчислене з урахуванням усіх складових, які не мають разового характеру, становило: за лютий 2018 року - 15 775,57 грн (20 489,47 грн за вирахуванням грошової допомоги для оздоровлення в сумі 4 713,90 грн, яка має разовий характер); за березень 2018 року - 11 403,22 грн.

Отже, у березні 2018 року, попри підвищення посадового окладу позивача з 530,00 грн до 2 640,00 грн, підвищення грошового доходу позивача не відбулося - його розмір зменшився на 4 372,35 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становить 4 463,15 грн і визначена як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року (1 762,00 грн), та величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з січня 2008 року (253,30 %), поділений на 100 відсотків. Саме така величина суми можливої індексації за березень 2018 року застосована Верховним Судом у постанові від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суму індексації, що склалась у цьому місяці, відповідач відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 зобов`язаний був нарахувати позивачу індексацію-різницю та виплачувати її щомісячно у фіксованому розмірі 4 463,15 грн до чергового підвищення посадових окладів або до дня виключення позивача зі списків особового складу, тобто до 10.06.2018.

Нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими, а повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, що прямо зазначено Верховним Судом у п. 97 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та підтверджено у постановах від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, від 07.01.2026 у справі № 200/65/25 і від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24.

Розмір індексації-різниці, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 10.06.2018, у межах заявлених позивачем вимог становить 14 877,15 грн (4 463,15 грн х 3 місяці + 1 487,70 грн за 10 днів червня 2018 року). Наведений розрахунок відповідачем не спростований.

Доводи відповідача про те, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін у період з січня 2016 року до березня 2018 року є січень 2016 року у зв`язку з підвищенням у грудні 2015 року рівня доходів військовослужбовців за рахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд відхиляє, оскільки за абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078 базовий місяць визначається виключно за фактом підвищення тарифних ставок (окладів). Підвищення премії та щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, підвищенням посадових окладів не є. Верховний Суд у п. 61 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 прямо вказав, що норми постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став місяцем підвищення доходу.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що виплату індексації розпочато у січні 2019 року після досягнення порогу індексації у 103 відсотки, оскільки вони стосуються поточної індексації, право на яку виникає після перевищення порогу індексації, тоді як предметом спору в цій частині є індексація-різниця, передбачена абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078. Право на індексацію-різницю виникає незалежно від досягнення порогу індексації, а поріг індексації має значення лише для додавання до фіксованої суми індексації-різниці суми поточної індексації. Крім того, позивача виключено зі списків особового складу 10.06.2018, тобто задовго до січня 2019 року, а отже жодних виплат індексації він не отримував, що підтверджується нульовим значенням у графі «індексація» довідки від 07.04.2026 № 1688.

Доводи відповідача про неврахування Верховним Судом вимог ст. 4 Закону № 1282-XII щодо порогу індексації суд відхиляє, адже відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Незгода сторони з правовою позицією Верховного Суду не звільняє суд від обов`язку її врахувати.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди відповідач не надав.

Неможливість надання відповідачем довідки про грошове забезпечення за період з 29.06.2017 по 31.07.2017 з огляду на перебування розрахункових відомостей на тимчасово непідконтрольній території не може бути підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки факт проходження позивачем військової служби у цей період підтверджений довідкою від 23.04.2026 № 33, а негативні наслідки неналежного зберігання документів суб`єктом владних повноважень не можуть покладатися на особу.

Суд також враховує, що реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке ґрунтується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Згідно з ч. 6 цієї статті у разі недотримання вимог ч. 5 суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Згідно з ч. 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження понесених витрат позивач надав ордер серії ВТ № 1076847, договір про надання правової допомоги від 24.03.2026 № 497, укладений між адвокатським бюро «Інни Князь» та ОСОБА_1 , а також детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги. Згідно з п. 3.1, 3.2 договору гонорар встановлено у формі фіксованого розміру, який не залежить від часу, витраченого адвокатом, і за представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції становить 10 000,00 грн.

Та обставина, що за п. 3.3 договору оплата гонорару здійснюється не пізніше 30 днів з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, не перешкоджає розподілу цих витрат, оскільки за ч. 7 ст. 139 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з детальним описом адвокатом надано такі послуги: збір доказів; попереднє вивчення письмових матеріалів та визначення стратегії ведення справи; консультації; підготовка позовної заяви, підписання документів кваліфікованим електронним підписом та відправлення через підсистему «Електронний суд»; підготовка та відправлення до суду відповідей, пояснень і заперечень за необхідності; участь представника у письмовому провадженні.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд враховує клопотання відповідача про їх зменшення та виходить з того, що ця справа належить до справ незначної складності, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не потребувала призначення експертизи, витребування значного обсягу доказів чи участі адвоката в судових засіданнях. Спірні правовідносини належать до типової категорії справ, щодо якої сформовано усталену практику Верховного Суду. Після подання позовної заяви представник позивача обмежився поданням клопотання про долучення доказів понесених витрат; відповідь на відзив не подавалась, інших процесуальних документів не складалось.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якою суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, якщо заявлений розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Двойних проти України», «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що співмірним обсягу фактично наданих адвокатом послуг та складності справи є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта заявлених витрат на професійну правничу допомогу розподілу не підлягає як неспівмірна.

Судовий збір за подання позовної заяви позивачем не сплачувався, у зв`язку з чим підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись ст. 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 - січень 2008 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у розмірі 31 926,71 грн.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 червня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 10 червня 2018 року включно у розмірі 14 877,15 грн ( відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез