Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/34753/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/34753/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13.12.2024 № 200/975, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975: матері, дружині та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшого матроса ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.01.2024 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2 271 000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) грн 00 коп. у рівних частках кожній;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити матері, дружині та двом дочкам одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, як членам сім`ї військовослужбовця, старшого матроса ОСОБА_5 , який загинув (помер) в період воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу, ОСОБА_1 , як дружині, належну частку одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, старшого матроса ОСОБА_5 , в період воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною старшого матроса ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Позивач зазначає, що визначальними для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн є період, у який помер військовослужбовець (під час дії воєнного стану), та зв`язок смерті із захистом Батьківщини, а не безпосередня причина смерті. На час призову на військову службу її чоловік проходив військово-лікарську комісію, жодних захворювань виявлено не було і він був визнаний придатним до військової служби, тому захворювання виникло вже під час виконання обов`язків військової служби. Позивач посилається на те, що після введення воєнного стану законодавець установив єдиний розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - 15000000 грн, а також на постанову Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а. Крім того, позивач посилається на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 № 4546-IX, який набрав чинності 31.08.2025 та окремі положення якого застосовуються з 24.02.2022, зазначаючи, що цим Законом розмір одноразової грошової допомоги у 15000000 грн установлено незалежно від причини смерті. З наведених підстав позивач вважає, що комісія відповідача безпідставно призначила допомогу за постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, і просить зобов`язати відповідача призначити та виплатити допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, із доплатою 12 729 000 грн.

Як зазначено в позовній заяві, 29 жовтня 2025 року позивач отримала лист Міністерства оборони України, яким їй відмовлено у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 з тих мотивів, що військовослужбовець помер внаслідок захворювання, а не загинув внаслідок поранення.

На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, військового квитка, витягів з наказів командира військової частини, довідок про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії, лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про смерть, акта службового розслідування, сповіщення сім`ї, витягу з протоколу засідання комісії відповідача та листа Міністерства оборони України.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; відповідачу, зокрема, запропоновано надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують направлення оскаржуваного рішення позивачу, та докази виплати грошової допомоги на підставі оскаржуваного рішення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що предметом спору є законність пункту 18 рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 13.12.2024 № 200/975, яким позивачу та третім особам призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв`язку зі смертю військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. За позицією відповідача, відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, а згідно з абзацом першим підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону та абзацом другим пункту 5 Порядку № 975 у таких випадках допомога виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть. Відповідач наполягає, що право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн за пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виникає лише у разі загибелі військовослужбовця або його смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану, і не поширюється на випадки смерті від захворювання; комісія діяла в межах наданих їй повноважень і в спосіб, визначений законодавством.

Ухвалою суду від 09.01.2026 провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 620/10029/24, оскільки правовідносини у цій справі та у справі № 620/10029/24 є подібними, а спірним, зокрема, є питання застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 щодо виплати одноразової грошової допомоги у випадках смерті військовослужбовця в період воєнного стану через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

16 червня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 620/10029/24, у зв`язку з чим обставини, що зумовили зупинення провадження, відпали, а провадження у справі поновлено.

Відповідач подав клопотання про долучення доказів, на виконання ухвали суду від 26.12.2025 повідомивши про відсутність у Міністерства оборони України документів, які підтверджують направлення позивачу витягу з протоколу засідання комісії від 13.12.2024 №200/975, оскільки витяги направляються до обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем подачі документів заявниками, та надавши копії платіжних інструкцій, які підтверджують виплату одноразової грошової допомоги позивачу і третім особам на підставі вказаного протоколу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У шлюбі народилися двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

23.03.2022 ОСОБА_5 призвано на військову службу. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.04.2022 № 100 його зараховано до списків особового складу військової частини. У період з 10.04.2022 по 31.12.2023 ОСОБА_5 брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2024 № 503, № 504, № 505.

30.12.2023, перебуваючи на бойовому чергуванні на вогневій позиції біля населеного пункту Карлівка Донецької області, у старшого матроса ОСОБА_5 різко погіршився стан здоров`я, після чого його було доставлено на пункт передової хірургічної групи. 02.01.2024 йому здійснено оперативне втручання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, перебуваючи на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 16».

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 36 від 09.01.2024, виданим комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 16», причиною смерті є перитоніт, гострий мезентеріальний тромбоз; операція 02.01.2024. Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.01.2024.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 09.05.2024 № 1841 щодо захворювання старшого матроса ОСОБА_5 «Перитоніт. Гострий мезентеріальний тромбоз. Операція 02.01.2024» комісія дійшла висновку, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Цей висновок ухвалено з урахуванням акта службового розслідування від 18.04.2024 № 1508, сповіщення про смерть (загибель) від 10.01.2024 № 17, довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 13.04.2024, лікарського свідоцтва про смерть № 36 від 09.01.2024 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.01.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.05.2024 № 152 старшого матроса ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач звернулася до Міністерства оборони України через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки із заявами про призначення одноразової грошової допомоги їй як дружині та як законному представнику неповнолітніх дітей померлого.

Пунктом 18 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13.12.2024 № 200/975, матері, дружині та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшого матроса ОСОБА_5 призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2 271 000 грн у рівних частках кожній, тобто по 567 750 грн.

Виплату призначеної одноразової грошової допомоги позивачу та третім особам фактично здійснено, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Не погоджуючись із розміром призначеної одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціального захисту членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до абзацу першого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Механізм призначення і виплати такої допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975). Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Пункти 4 та 5 Порядку № 975 відтворюють положення пункту 2 статті 16 і пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII щодо категорій осіб та розмірів допомоги.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Оскільки нормативне регулювання спірних відносин після їх виникнення неодноразово змінювалося, суд визначає редакцію нормативно-правового акта, що підлягає застосуванню, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто дати смерті військовослужбовця - 08.01.2024. Отже, до спірних відносин застосовується пункт 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 08.01.2024.

Абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 у зазначеній редакції установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 168 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення; днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 08.01.2024, передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 вирішено питання застосування пункту 2 Постанови № 168 до випадків смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

У пункті 52 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що аналіз змісту пункту 2 Постанови № 168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану; смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У пункті 54 постанови Верховний Суд вказав, що слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

У пункті 59 постанови Верховний Суд наголосив, що особливе значення для цієї категорії спорів має те, що нормативне регулювання після виникнення спірних правовідносин зазнавало змін, у зв`язку з чим судам необхідно визначати редакцію нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

У пункті 62 постанови судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулювала, зокрема, такі висновки:

«2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.»

«3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.»

«5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.»

У пункті 64 постанови Верховний Суд зазначив: «Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.»

Зазначеною постановою судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови №168 не обмежує виплату одноразової грошової допомоги лише випадками смерті від поранення (контузії, травми чи каліцтва), а охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, визнавши такі висновки такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні. Саме на постанову від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а тому це посилання не може бути покладено в основу вирішення спору.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд виходить з такого.

По-перше, смерть старшого матроса ОСОБА_5 настала внаслідок захворювання. Безпосередньою причиною смерті згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 36 від 09.01.2024 є перитоніт, гострий мезентеріальний тромбоз. Витяг з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії від 09.05.2024 №1841 як єдиний медичний висновок про причинний зв`язок фіксує саме захворювання і його зв`язок із захистом Батьківщини.

По-друге, жоден із наявних у матеріалах справи документів - лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії, акт службового розслідування, сповіщення про смерть, витяги з наказів командира військової частини - не містить відомостей про отримання ОСОБА_5 поранення, контузії, травми чи каліцтва під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Відповідно матеріали справи не містять і доказів причинного зв`язку смерті військовослужбовця з такими обставинами. Позивач на отримання чоловіком поранення, контузії, травми чи каліцтва не посилається і жодних доказів цього не надала.

По-третє, встановлений військово-лікарською комісією зв`язок захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини сам по собі не означає, що смерть військовослужбовця є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, і не є безумовною підставою для застосування цього пункту.

Отже, жодна з двох самостійних альтернативних підстав, передбачених пунктом 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 08.01.2024, у цій справі не встановлена: військовослужбовець не загинув у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 і його смерть не настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) у розумінні абзацу шостого цього пункту. За таких обставин передбачені пунктом 2 Постанови № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн відсутні.

Суд окремо оцінює доводи позивача про застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 №4546-IX. Позивач правильно відтворює зміст норми: абзацом другим пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 4546-IX установлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 гривень; Закон № 4546-IX набрав чинності 31.08.2025, а його положення відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24.02.2022.

Водночас у пункті 46 постанови від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 Верховний Суд зазначив, що ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. У пункті 47 постанови Верховний Суд вказав, що предметом спору є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання відповідної комісії, тобто рішення, прийнятого до набрання чинності Законом № 4546-IX, а тому оцінка законності оскарженого рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, правових підстав позову та виняткового характеру зазначеної грошової допомоги. У пункті 48 постанови Верховний Суд додатково зауважив, що Закон №4546-IX не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення комісії, а його метою, як вбачається з пояснювальної записки, була уніфікація підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також урегулювання деяких питань призначення одноразової грошової допомоги.

Ці висновки повністю застосовні й до цієї справи: оскаржуваний пункт 18 рішення відповідача прийнято 13.12.2024, тобто до набрання чинності Законом № 4546-IX, обставини справи не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні, а Закон № 4546-IX не був і не міг бути правовою підставою прийняття оскаржуваного рішення. Законність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом за правовим регулюванням, чинним на момент його прийняття, а отже посилання позивача на Закон № 4546-IX не спростовує правомірності оскаржуваного пункту рішення комісії.

Не приймається судом і довід позивача про те, що визначальними є лише період смерті (під час дії воєнного стану) та зв`язок смерті із захистом Батьківщини. Такий підхід не враховує, що підвищена одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн є винятковою соціальною гарантією воєнного часу і застосовується виключно за умов, прямо визначених пунктом 2 Постанови № 168, перелік яких є вичерпним. Обставини щодо придатності військовослужбовця до служби за результатами військово-лікарської комісії на час призову та щодо його безпосередньої участі у бойових діях у період з 10.04.2022 по 31.12.2023 підтверджують зв`язок захворювання із захистом Батьківщини, який відповідачем не заперечується і був врахований комісією, проте самі по собі не утворюють жодної з підстав, передбачених пунктом 2 Постанови № 168.

Разом з тим суд наголошує, що відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги за пунктом 2 Постанови № 168 не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Відповідно до висновку № 5, викладеного у пункті 62 постанови Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, за відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку №975.

Саме таким шляхом і діяв відповідач. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, кваліфікувала смерть військовослужбовця за підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII (смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби) і призначила пунктом 18 рішення, оформленого протоколом від 13.12.2024 № 200/975, одноразову грошову допомогу у передбаченому абзацом першим підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII та пунктом 5 Порядку № 975 розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, що становить 2271000 грн, у рівних частках матері, дружині та двом дочкам померлого. Виплату призначеної допомоги фактично здійснено, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Таким чином, право членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу реалізоване за належною правовою підставою і в розмірі, який нормативно зумовлений положеннями Закону № 2011-XII та Порядку № 975. Підстав для визнання протиправним та скасування пункту 18 рішення відповідача, оформленого протоколом від 13.12.2024 № 200/975, судом не встановлено.

Оскільки вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити матері, дружині та двом дочкам одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови № 168, а також призначити та виплатити позивачу як дружині належну частку такої допомоги є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 18 оскаржуваного рішення і ґрунтуються на тому самому правовому обґрунтуванні, вони також не підлягають задоволенню.

Щодо листа Міністерства оборони України, отриманого позивачем 29 жовтня 2025 року, яким відмовлено у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що цей лист враховується судом лише як обставина, що передувала зверненню до суду, і самостійної правової оцінки як предмет спору не потребує.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуваний пункт 18 рішення відповідача за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що він прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, обґрунтовано і з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова