Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/36834/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/36834/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , у якому позивач просить:

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 120 849 грн. 34 коп. (сто двадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять грн, 34 коп).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач здобував вищу освіту у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання за державним замовленням на підставі контракту про здобуття освіти, за умовами якого зобов`язався у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі університету витрати, пов`язані з його утриманням, у розмірі, визначеному довідкою-розрахунком. Відповідача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) до відпрацювання трирічного строку, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок відшкодувати понесені державою витрати, якого він у добровільному порядку не виконав.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у письмовому провадженні; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що після закінчення навчання він проходив службу в поліції 2 роки 6 місяців 17 днів, причинами звільнення стали сімейні обставини, він має статус члена сім`ї загиблого Захисника України і з листопада 2025 року продовжує проходити службу в іншому центральному органі виконавчої влади. Крім того, відповідач послався на те, що вручене йому повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати не містить суми витрат, які підлягають відшкодуванню, до нього не додано довідок-розрахунків, а у графі «призначення платежу» зазначено прізвище іншої особи, у зв`язку з чим, на його думку, позивачем не дотримано вимог пункту 5 Порядку відшкодування та відсутні підстави для звернення до суду. Відповідач також зазначив, що долучені до позову довідки-розрахунки складено 08.12.2025, вони не є первинними документами, а до розрахунку безпідставно включено вартість комунальних послуг за періоди, коли він фактично не перебував в університеті (з 26.02.2022 по 10.05.2022 та з 13.10.2022 по 29.11.2022).

На підтвердження наведених обставин відповідач долучив до відзиву докази відстеження поштового відправлення, документи щодо статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, довідку про склад сім`ї, накази про призначення та довідку про проходження служби.

Позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначив, що причини звільнення, у тому числі сімейні обставини, а також подальше проходження служби в іншому центральному органі виконавчої влади не звільняють особу від обов`язку відшкодувати витрати, понесені державою на її підготовку саме для служби в Національній поліції України. Повідомлення про відшкодування витрат вручено відповідачу під підпис 30.10.2025, проте протягом 30 днів жодних заходів для добровільного відшкодування ним вжито не було, як і не було подано звернення про розстрочення платежу; відсутність суми у повідомленні не звільняє від обов`язку відшкодування, оскільки з розміром витрат відповідача ознайомлено під підпис ще 12.04.2023. Розрахунок комунальних послуг здійснено за середніми добовими нормами споживання, а перебування на дистанційній формі навчання чи у підпорядкуванні іншого органу не спростовує факту перебування відповідача на повному державному забезпеченні. До додаткових пояснень позивач долучив довідки-розрахунки фактичних витрат і вартості речового майна та відомість розрахунку.

Відповідач подав заперечення, в яких підтримав раніше наведені доводи, наголосивши на невідповідності повідомлення від 30.10.2025 вимогам пункту 5 Порядку відшкодування та на некоректності розрахунку вартості спожитих комунальних послуг за період дистанційного навчання, і просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за наведеними правилами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 19.08.2020 № 139 о/с ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року прийнято на службу в поліцію та зараховано на навчання на посаду курсанта першого курсу за державним замовленням з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції». Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298 з 14.05.2024 найменування закладу змінено на Дніпровський державний університет внутрішніх справ.

15.09.2020 між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ (виконавець), Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області (замовник) та рядовим поліції ОСОБА_1 (особа) укладено контракт про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ № 8752, предметом якого є підготовка за державним замовленням здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».

28.12.2021 сторони уклали додаткову угоду до контракту від 15.09.2020 № 8752, якою, зокрема, викладено в новій редакції розділи І «Предмет Контракту» (підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність») і ІІ «Строк навчання» (три роки), а також пункт 3.3.7 контракту, за яким особа зобов`язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. Пунктом 5.2 контракту визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим (у тому числі послуги прання, прасування), медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 10.04.2023 № 78 о/с відповідача як випускника університету (ступінь вищої освіти «бакалавр») направлено з 13 квітня 2023 року в розпорядження Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для призначення на посаду згідно з отриманим фахом.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.04.2023 № 222 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено з 13 квітня 2023 року на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Синельниківського районного управління поліції.

30.07.2025 відповідач звернувся до керівництва Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажанням.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 29.10.2025 № 1499 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Синельниківського районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30 жовтня 2025 року.

30.10.2025 відповідачу особисто під підпис вручено повідомлення Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, згідно з яким він зобов`язаний протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Дніпровського державного університету внутрішніх справ такі витрати у повному розмірі за весь період навчання. У повідомленні наведено платіжні реквізити для відшкодування та роз`яснено право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року шляхом звернення до університету для укладення відповідного договору. Графу «Сума» у повідомленні не заповнено.

Листом від 03.11.2025 № 345050-2025, отриманим позивачем 13.11.2025 (вх. № 3454-2025), Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надіслало університету матеріали з особової справи відповідача для вирішення питання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання.

Згідно з довідкою-розрахунком від 08.12.2025 № 377 фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2020-2023 роки, розмір таких витрат становить 120 849,34 грн, з яких: за 2020 рік - 5 471,06 грн, за 2021 рік - 18 495,13 грн, за 2022 рік - 72 816,41 грн, за 2023 рік - 1 751,80 грн, а також вартість речового забезпечення - 22 314,94 грн. Складові цього розрахунку за видами забезпечення (продовольче, теплоенергія, водопостачання та водовідведення, електропостачання, грошове, медичне) наведено помісячно в окремих довідках-розрахунках за 2020-2023 роки. За довідкою-розрахунком від 08.12.2025 № 112/1 вартість виданих відповідачу предметів речового майна становить 22 026,04 грн, вартість пральних послуг - 288,90 грн, а всього утримано 22 314,94 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що з розміром фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів навчального взводу, відповідача ознайомлено під підпис у відповідній відомості станом на 12 квітня 2023 року, тобто на час направлення його з університету до органу поліції для подальшого проходження служби.

Строк для добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, сплив 28.11.2025, проте кошти на рахунок позивача не надійшли, з розстроченням платежу відповідач до університету не звертався і договору, передбаченого пунктом 6 Порядку відшкодування, не укладав.

У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем після звільнення зі служби в поліції витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Поняття адміністративного договору та публічної служби визначено відповідно пунктами 16 і 17 частини першої статті 4 цього Кодексу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 11-669апп18 сформульовано висновок про те, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з реалізацією правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, навіть якщо позов подано після звільнення такої особи з публічної служби. Отже, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Типову форму контракту затверджує МВС; відповідні типові форми контрактів затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017 № 173.

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, а також з оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 Порядку № 261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Пунктом 6 Порядку № 261 визначено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення (пункт 2.1.1), продовольче забезпечення (пункт 2.1.2), медичне забезпечення (пункт 2.1.4) та оплату комунальних послуг і спожитих енергоносіїв. У відповідності до пункту 2.1.6 цього Порядку до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія, а розрахунок здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, виникає в особи, яка навчалася за державним замовленням, у силу закону та укладеного контракту про здобуття освіти в разі її звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення такого закладу з будь-яких підстав, крім звільнення через хворобу або у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, а розмір відшкодування визначається довідкою-розрахунком фактичних витрат за весь період фактичного навчання.

У цій справі судом установлено, що відповідач навчався у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання за державним замовленням на підставі контракту від 15.09.2020 № 8752, підписаного ним без зауважень, і за пунктом 3.3.7 контракту в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 прийняв на себе зобов`язання у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі університету витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, у розмірі, визначеному довідкою-розрахунком. Підписуючи контракт, відповідач мав розуміти обсяг зобов`язань, які він на себе прийняв.

Відповідача призначено на посаду в органі поліції з 13 квітня 2023 року, а звільнено зі служби в поліції з 30 жовтня 2025 року, тобто до спливу трирічного строку після закінчення навчання. Підставою звільнення став пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), який не належить до підстав, визначених підпунктами 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону та абзацом третім пункту 1 Порядку № 261, за наявності яких відшкодування витрат не здійснюється. За таких обставин обов`язок відповідача відшкодувати відповідні витрати у повному розмірі за весь період фактичного навчання є таким, що виник.

Розмір витрат підтверджено довідкою-розрахунком від 08.12.2025 № 377 та довідкою-розрахунком від 08.12.2025 № 112/1, складеними позивачем за видами забезпечення відповідно до пункту 3 Порядку № 261 та Порядку розрахунку витрат, затвердженого наказом від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, і становить 120 849,34 грн. Саме такий спосіб визначення розміру відшкодування узгоджується з пунктом 3.3.7 контракту в редакції додаткової угоди від 28.12.2021, за яким витрати відшкодовуються у розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Передбачену пунктом 5 Порядку № 261 процедуру повідомлення відповідача дотримано: повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати протягом 30 діб з моменту його отримання, з наведенням реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів, вручено відповідачу особисто під підпис 30.10.2025, тобто після видання наказу про звільнення. Цим повідомленням відповідачу роз`яснено також право на відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року та порядок реалізації такого права шляхом звернення до університету. Тим самим відповідача поінформовано як про наявність у нього обов`язку відшкодувати витрати, так і про спосіб його добровільного виконання.

Проте протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відповідач жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування витрат, не вчинив: кошти на рахунок університету не перерахував, до позивача за уточненням розміру витрат не звернувся, договору про відшкодування витрат з розстроченням платежу, передбаченого пунктом 6 Порядку № 261, не уклав. Водночас відповідач був обізнаний з розміром витрат, оскільки з розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів навчального взводу, його ознайомлено під підпис 12 квітня 2023 року, а примірник контракту з реквізитами університету перебував у нього. Отже, строк для добровільного відшкодування сплив 28.11.2025 без виконання обов`язку, що відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 є підставою для стягнення таких витрат у судовому порядку.

Наявність у відповідача поважних, на його думку, особистих та сімейних мотивів звільнення, а також продовження ним служби в іншому центральному органі виконавчої влади не змінюють обсягу прийнятих ним за контрактом зобов`язань, оскільки ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Порядок № 261 не передбачають таких підстав для звільнення від відшкодування витрат і не встановлюють механізму зарахування служби в інших органах як виконання зобов`язань за контрактом про підготовку поліцейського.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно. Наведені критерії застосовуються судом і при перевірці дотримання суб`єктом владних повноважень визначеної законом процедури, з якою пов`язується виникнення права на звернення до суду.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги, а тому позовна заява підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 120 849 грн 34 коп.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (49005, м. Дніпро, просп. Науки, 26, код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 120 849 грн 34 коп. (сто двадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять грн 34 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова