Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/18348/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/18348/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження № 77088981 від 09.06.2026 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року по справі №160/25629/24 позивачу було видано виконавчий лист. 05.02.2025 відкрито виконавче провадження. Однак, 09.06.2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №77088981. У постанові зазначено, що згідно із відомостями наданих боржником, відповідь від 08.06.2026 вих.25/52/9-6864-2026, встановлено, що на виконання рішення суду стягувачу проведено нарахування та виплату коштів у сумі 1 240,90 грн. Виплата проведена 08.05.2025 платіжною інструкцією №3196. На виконання вказаного рішення суду ВЧ НОМЕР_1 НГУ нарахувала кошти 08.05.2025 у розмірі 1240,90 грн, що підтверджується листом ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 08.06.2026 №25/52/968642026. Так, виплата у розмірі 1 240,90 грн не може свідчити про повне виконання рішення від 02.12.2024 року по справі № 160/25629/24. Про неможливість державним виконавцем надавати оцінку діям боржника щодо виконання рішення суду щодо проведеного боржником перерахунку позивач зазначив, що це суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження", а саме обов`язку виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, та в цілому інституту виконавчого провадження. З огляду на зазначене, у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №77088981, а тому така постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ст.287 КАС України.

Цією ж ухвалою залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 77088981.

Третя особа 11.08.2026 року подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що судове рішення у справі № 160/25629/24 виконано ВЧ НОМЕР_1 у повному обсязі, що підтверджується належними фінансовими документами (розрахунками та платіжними інструкціями), які були своєчасно надані державному виконавцю. Так, зменшення відсотка премії (з 260% до 125%) при здійсненні перерахунку не є порушенням виконання рішення суду, оскільки первинним судовим рішенням конкретний розмір премії не фіксувався. Командир ВЧ НОМЕР_1 реалізував свої дискреційні повноваження щодо встановлення розміру премії в межах чинного законодавства. Незгода позивача із сумою, яка вийшла після перерахунку, є предметом нового публічно-правового спору, що прямо підтверджено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. у справі №160/25629/24. Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, отримавши документальні докази здійснення перерахунку та виплати коштів, був зобов`язаний закінчити виконавче провадження № 77088981 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Так, виконавець не має повноважень розв`язувати спір щодо розмірів премії. Враховуючи викладене, третя особа просила суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 10.07.2026 року, що підтверджується відповідною довідкою наявною в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, матеріалів виконавчого провадження № 77088981, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, третьої особи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.03.2024 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року по справі № 160/25629/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 13.03.2022 року по 20.01.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 13.03.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2022 року по 20.01.2023 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), індексацію грошового забезпечення за період з 13.03.2022 року по 20.01.2023 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судом також встановлено, що на підставі рішення суду від 02.12.2024 року по справі №160/25629/24, відповідачем 05.02.2025 року було відкрито виконавче провадження №77088981.

На виконання вимог державного виконавця та вказаного рішення суду, ВЧ НОМЕР_1 здійснила перерахунок грошового забезпечення позивача, які були скеровані відповідачу листом від 08.06.2026 № 25/52/9-6864-2026, а саме платіжними інструкціями від 08.05.2025 року: № 3196 на суму 1 240,90 грн (безпосередня виплата коштів на користь стягувача ОСОБА_1 ); № 3195 на суму 223,36 грн (сплата податку на доходи фізичних осіб); №3194 на суму 18,61 грн (сплата військового збору); № 3197 на суму 32 000 грн (сплата виконавчого збору); № 3198 на суму 247,18 грн (сплата витрат виконавчого провадження).

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09.06.2026 року виніс оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження № 77088981 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що згідно із листом-відповіддю ВЧ 3052 НГУ рішення суду від 02.12.2024 року по справі №160/25629/24 виконано в повному обсязі.

Однак, державний виконавець перед прийняттям оскарженої постанови був зобов`язаний пересвідчитися, що боржник виконав відповідне зобов`язання відповідно до резолютивної частини рішення суду, наведеної у виконавчому листі.

Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно із виконавчим документом є будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання, а обов`язок надання таких доказів виконавцю законом покладено на боржника у виконавчому провадженні. У випадку наявності сумнівів щодо змісту рішення державний виконавець міг звернутися до суду з поданням про роз`яснення судового рішення та/або встановлення порядку та способу його виконання.

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів витребування у боржника розрахунків суми (середнього заробітку) грошового забезпечення позивача, за період з 13.03.2022 року по 20.01.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, а також індексації, що не узгоджується з приписами статті 18 Закону № 1404-VIII.

Натомість, державний виконавець під час вирішення питання про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" обмежився лише оцінкою залученою боржником платіжної інструкції № 3196 від 08.05.2025 року про перерахунок грошового забезпечення позивачеві, відповідно до рішення суду.

Відповідачем не надано доказів перевірки виплачених боржником позивачу сум розрахованих за Порядком №100 відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Таким чином, державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження №77088981, не перевірив, чи виконано боржником в повному обсязі судове рішення, з огляду на розбіжності між фактично виплаченими коштами позивачеві та коштами, які підлягають виплаті останньому, згідно із розрахунком (середнього заробітку) грошового забезпечення. А лише констатував обставини виконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року в справі № 160/25629/24, виходячи виключно зі змісту платіжної інструкції та наказу про перерахунок грошового забезпечення позивачеві, та не пересвідчився у правильності здійсненого нарахування та виплати відповідних сум на рахунок стягувача.

Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про те, що в цьому випадку державний виконавець не вчинив належних і достатніх дій для перевірки фактичного виконання рішення суду боржником, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження №77088981 від 09.06.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Зважаючи на те, що позивач, відповідно до Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат ним не було заявлено, то розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження № 77088981 від 09.06.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма