Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/27698/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/27698/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про неоспорення допущеного порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності № б/н від 05.09.2025 року, яка була направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 05.09.2025 року (накладна № 4900000767854) та вручена 08.09.2025 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та зняти його з розшуку, а також направити відповідне повідомлення до органів Національної поліції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 26.08.2025 у його військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+» з`явилися відомості про перебування позивача в розшуку у зв`язку з непроходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії. Скориставшись процедурою, передбаченою статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач 05.09.2025 надіслав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 цього Кодексу, за його відсутності, і просив винести відповідну постанову. Заяву вручено відповідачу 08.09.2025, проте у встановлений законом триденний строк її не розглянуто, постанови у справі про адміністративне правопорушення не винесено та жодної відповіді позивачу не надано. Позивач вважає, що за відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відомості про порушення ним правил військового обліку та про перебування в розшуку внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів безпідставно, чим порушено його права.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 257 та частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується його військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+».

23.05.2025 у застосунку «Резерв+» з`явилися відомості про перебування позивача в розшуку з підстави непостановлення на військовий облік до 25 років. 12.06.2025 позивач надіслав відповідачу заяву про неоспорення допущеного порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності (накладна № 4900600136190), яку вручено 16.06.2025. Зазначену заяву відповідач не розглянув.

25.08.2025 позивача знято з розшуку, і того ж дня ним сплачено накладений штраф у розмірі 8 500 грн.

26.08.2025 позивача знову оголошено в розшук, про що в його військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+» проставлено відповідну позначку; підставою зазначено непроходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії.

05.09.2025 позивач надіслав відповідачу заяву № б/н, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за його відсутності, та просив винести відповідну постанову (накладна № 4900000767854). Зазначену заяву вручено відповідачу 08.09.2025, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення.

Заяву позивача від 05.09.2025 відповідач не розглянув, постанови у справі про адміністративне правопорушення не виніс та відповіді позивачу не надав. Доказів протилежного суду не надано.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, зокрема на території Дніпропетровської області. На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а вчинення тих самих дій в особливий період - накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 цього Кодексу). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 279-9 КУпАП визначено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Цією ж статтею передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України зобов`язані протягом трьох днів після отримання такої заяви перевірити викладені в ній фактичні дані про визнання особою вчинення правопорушення та наявність згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності і винести постанову по справі про адміністративне правопорушення. У постанові про накладення адміністративного стягнення розмір штрафу визначається на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на то органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Частиною 1 статті 283 КУпАП визначено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Частиною 9 статті 5 цього Закону передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням наведеного відповідач є органом ведення Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Статтею 10 цього Закону на держателя, адміністраторів, органи адміністрування та ведення Реєстру покладено обов`язок забезпечувати захист персональних і службових даних, зокрема цілісність бази даних Реєстру.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210 КУпАП, належить до повноважень відповідача, а подання особою заяви в порядку статті 279-9 КУпАП породжує для керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки обов`язок протягом трьох днів з дня отримання такої заяви перевірити викладені в ній фактичні дані та винести постанову у справі про адміністративне правопорушення. Цей обов`язок є імперативним, установлений законом строк його виконання є присічним, а його виконання не залежить від власного розсуду органу.

Заява позивача від 05.09.2025 отримана відповідачем 08.09.2025, а отже, установлений статтею 279-9 КУпАП триденний строк її розгляду сплив 11.09.2025. Проте ані в межах цього строку, ані станом на день ухвалення цього рішення заяву не розглянуто, постанови у справі про адміністративне правопорушення не винесено, відповіді позивачу не надано. Така поведінка відповідача є протиправною бездіяльністю, тобто нездійсненням суб`єктом владних повноважень дій, які він відповідно до закону зобов`язаний був вчинити.

За змістом пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII до Реєстру підлягають внесенню відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто відомості про прийнятий у передбаченому законом порядку протокол та/або постанову у справі про адміністративне правопорушення із зазначенням їх дати, номера та короткого змісту. Суд наголошує, що «вчинення адміністративного правопорушення» та «притягнення до адміністративної відповідальності» є різними за змістом правовими поняттями: перше є юридичним фактом, який ще підлягає встановленню в передбаченій законом процедурі, а друге є результатом завершеного провадження у справі про адміністративне правопорушення, оформленим відповідною постановою.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку в установленому законом порядку, як і доказів складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у встановленому законом порядку не доведено, а передбачених пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII відомостей (дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови), які єдино могли б слугувати підставою для відображення в обліковій документації позивача даних про порушення ним правил військового обліку, не існує.

Понад те, тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який у цьому випадку почав спливати 26.08.2025, на час вирішення справи вичерпаний, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неможливим у будь-якому разі.

За таких обставин наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку та про перебування його в розшуку не мають передбаченої законом підстави, а тому підлягають виключенню. Відповідно, з урахуванням пункту 79 Порядку № 1487 у відповідача виникає й обов`язок направити до відповідних органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту допущеного порушення та є ефективним, оскільки забезпечує реальне поновлення прав позивача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, доказів на спростування доводів позивача та доказів правомірності оскаржуваної бездіяльності суду не надав, а отже, не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку доказування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № б/н від 05.09.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву позивача від 05.09.2025 року та виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та зняти його з розшуку, а також направити відповідне повідомлення до органів Національної поліції України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова