Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №160/3782/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Справа № 160/3782/26

Дніпропетровський окружний адміністративний

за участю:

представника позивача – Бруштець С.А.

представника відповідача – Губського В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “МКЮ РІТЕЙЛ” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. № 0058960705 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 416 953,75 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. № 0059010705 стосовно податку на додану вартість на суму 375 258,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в період з 24.12.2025 р. по 30.12.2025 р. Головне управління ДПС в Дніпропетровській області проводило документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (ЄДРПОУ 41346471) щодо дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЗАХІД МІТ" (ЄДРПОУ 43098594), за період діяльності з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. За результатами перевірки було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства від 06.01.2026 р. № 31/04-36-07-05/41346471 та встановлено порушення податкового законодавства. По даному акту перевірки позивачем відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України 07.01.2026 р. за вих. № 2 були подані заперечення. 15.01.2026 р. зазначені заперечення були розглянуті відповідачем і за результатами розгляду висновок акту перевірки в частині порушень, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було залишено без змін. При цьому у відповіді за вих. №6660/6/04-36-07-05 від 29.01.2026 р. "Про результати розгляду заперечень" не наведено жодних аргументів на підтвердження правомірності позиції відповідача і на спростування його доводів, викладених у поданому запереченні. Тобто розгляд заперечень відбувся лише формально. 05.02.2026 року позивач поштою отримав податкові повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. № 0058960705 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 416 953,75 грн, з них: донарахований податок в розмірі 333 563 грн та штрафні санкції в розмірі 83 390,75 грн та № 0059010705 стосовно податку на додану вартість на суму 375 258,75 грн, з них: донарахований податок в розмірі 300 207 грн та штрафні санкції в розмірі 75 051,75 грн. Із зазначеними в акті перевірки порушеннями ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" незгодне, винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. вважають неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 12.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наведена у вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.05.2024 року у справі №932/2117/24 року інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту реального вчинення господарської операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними. Таким чином, первинні документи, складені ТОВ "ЗАХІД МІТ" щодо взаємовідносин з ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Отже, ТОВ "ЗАХІД МІТ" при укладанні з ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" договору на придбання товару не мав підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів ТОВ "ЗАХІД МІТ", що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції.

Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" з ТОВ "ЗАХІД МІТ". Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ". Укладений між позивачем з ТОВ "ЗАХІД МІТ" договір не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет. Результати дослідження діяльності ТОВ "ЗАХІД МІТ" вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ". Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.03.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач же, ані в акті перевірки, ані у відзиві не зазначає і не підтверджує, що ним здійснювався аналіз первинних документів, аналіз можливості виконання господарських операцій з боку ТОВ "ЗАХІД МІТ" тощо. Тобто реального дослідження руху товару не проводилось. Висновок щодо "нереальності" зроблений лише на підставі наявності вироку в кримінальній справі, що суперечить вимогам законодавства, адже відповідач повинен був перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин,

встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідків її дій (саме такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 року (справа № 520/3580/19). Так, сама по собі наявність кримінальних проваджень, в рамках яких досліджується діяльність контрагента позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає безумовних підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій у їх взаємній сукупності з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Таким чином, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року задоволено клопотання про розгляд справи №160/3782/26 за правилами загального позовного провадження. Розгляд цієї справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.04.2026 року об 10:30 год.

В підготовче засідання, призначене на 29.04.2026 року, з`явилися представники сторін. Протокольною ухвалою суду від 29.04.2026 року було проведено та закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті на 20.05.2026 року об 11-00 год.

У судовому засіданні 30.06.2026 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2026 року заперечував проти задоволення позову, просив суд у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41346471) перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що на підставі направлення від 18.12.2025 №12185, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, заступнику начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дегтяру О.В. та наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41346471)" від 18 грудня 2025 року №7564-п, на підставі п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41346471) щодо дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинами з ТОВ "ЗАХІД МІТ" (код ЄДРПОУ 43098594) за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023.

З направленням на проведення перевірки від 24.12.2025 №12185 ознайомлено під підпис керівника ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" Шкеля О.В. 24.12.2025, з наданням копії наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2025 року №7564-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41346471)".

Перевірку проведено з відома керівника ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" Шкеля О.В. та головного бухгалтера ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" ОСОБА_1 .

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки встановлено ряд порушень платником податків податкового законодавства, зокрема:

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 333 563 грн., в т.ч. за серпень 2023 року - 333 563 грн;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток за 9 місяців 2023 року на суму 300 207 грн.

По даному акту перевірки позивачем 07.01.2026 р. за вих. № 2 були подані заперечення.

15.01.2026 р. зазначені заперечення були розглянуті відповідачем і за результатами розгляду висновок акту перевірки в частині порушень, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було залишено без змін.

04.02.2026 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0058960705 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 416953,75 грн, з них: донарахований податок в розмірі 333 563 грн та штрафні санкції в розмірі 83 390,75 грн та № 0059010705 стосовно податку на додану вартість на суму 375258,75 грн, з них: донарахований податок в розмірі 300 207 грн та штрафні санкції в розмірі 75 051,75 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

За п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкову накладною.

За п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно із п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням у ст.1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

За змістом вищенаведених норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Так, у ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ "ЗАХІД МІТ" (код ЄДРПОУ 43098594) за період серпень 2023 року на загальну суму 2 001 379,60 грн, в т.ч. ПДВ 333 563,27 грн (встановлено відповідно но наданої до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ).

Відносно господарських відносин TOB "ЗАХІД МІТ".

ТОВ "ЗАХІД МІТ" з однієї сторони та ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ", уклали договір поставки № 28/08-23-2 від 28.08.2023 р про наступне:

1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати харчові продукти в строк та на умовах, передбачених цим Договором.

1.3. Поставка Товару здійснюється окремими партіями в асортименті, комплектності, кількості та за цінами, погодженими в накладних на поставку відповідної партії товару, які після їх підписання мають юридичну силу Специфікації в розумінні ст.266 Господарського кодексу України.

3.1. Поставка Товару здійснюється окремими партіями на умовах DDP (Інкотермс 2010) з урахуванням внутрішньодержавного характеру даного договору. Адреси пунктів постачання Товару вказуються у поданих Покупцем та погоджених Постачальником Заявок на поставку Товару.

4.1. Оплата за поставлений Товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі партії Товару.

10.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та діє до 31.12.2024 р.

Між тим, до перевірки було надано накладні на суму 2 001 379,60 грн, зокрема, ПДВ 333 563,27 грн, а також Договір комплексного логістичного обслуговування від 25.10.2021 №480-21/13 між ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" (замовник) та ТОВ "М`ясокомбінат "Ювілейний" (виконавець) про здійснення комплексного обслуговування вантажів.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "ЗАХІД МІТ" здійснювалися безготівково, відповідно до платіжного доручення від 12.09.2023 №17805 на суму 2 001 379,60 грн (+ ПДВ 333 563,3 грн).

Таким чином, позивачем були надані документи (первинну бухгалтерську документацію), що дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, існування зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (послуг).

Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Частиною 2 статті 61 Конституції України закріплено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17.11.2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2018 у справі №808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Стосовно вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.05.2024 року у справі №932/2117/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суд України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№21-3788а15), згідно з яким, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що "господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Послідовно, у цій постанові, Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Також, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було зазначено судом вище, у ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ "ЗАХІД МІТ" (код ЄДРПОУ 43098594) за період серпень 2023 року на загальну суму 2 001 379,60 грн, в т.ч. ПДВ 333 563,27 грн.

Відповідачем зазначається, що всі надані документи містять підпис директорки ТОВ "ЗАХІД МІТ" ОСОБА_2 , яку визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, вчинене повторно).

Натомість вироком не визнано недійсними первинні документи та договори, укладені ТОВ "ЗАХІД МІТ" з іншими суб`єктами господарювання, зокрема ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ".

Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська в межах розгляду справи №932/2117/24 не досліджувались господарські відносини ТОВ "ЗАХІД МІТ" з ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ", не було надано оцінку первинній бухгалтерській документації, з якої можливо було зробити висновок про реальність/нереальність господарських відносин. Суд у кримінальному провадженні не досліджував, чи здійснювалась господарська діяльність ТОВ "ЗАХІД МІТ", оскільки товариство було зареєстровано як юридична особа.

Верховний Суд постановою від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17 вказував, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд вказує, що саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємств не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентом, прослідковується мета замовлення та отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності. Наявні первинні документи, які не викликають сумніви.

В позовній заяві позивач також зазначив, що фактично підприємство ТОВ "ЗАХІД МІТ" протягом як мінімум 2022 - 2023 років здійснювало активну значну фінансово-господарську діяльність, укладало і виконувало правочини, набувало прав та обов`язків, мало працівників тощо. Також, ані станом на 2023 рік (період співпраці), ані станом на 13.02.2026 р. зазначене підприємство не перебувало і не перебуває в стані припинення, банкрутства тощо. Крім того, вказаний вище вирок суду не містить встановлених в ході кримінального провадження обставин щодо суті взаємовідносин між ТОВ "ЗАХІД МІТ" та ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ", які відбувались на підставі договору поставки № 28/08-23-2 від 28.08.2023 р. Посилання в акті перевірки на віднесення ТОВ "ЗАХІД МІТ" до ризикових, то необхідно зазначити що таке рішення було прийняте 03.12.2024 р. за № 181188, тобто вже після закінчення співпраці ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" з зазначеним контрагентом.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, довести правомірність свого рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд не погоджується з висновком податкового органу, що той надав докази, які однозначно свідчать про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували фіктивний характер спірних операцій між позивачем і його контрагентом, що в свою чергу свідчило б про недобросовісність ТОВ "МКЮ РІТЕЙЛ" як платника податків.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотриманням закону документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, слід визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. № 0058960705, № 0059010705, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 9 506,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2026 р. № 0058960705, № 0059010705, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКЮ РІТЕЙЛ" (вул.Вітчизняна, буд.61-А, м.Дніпро, 49021, код ЄДРПОУ 41346471) судові витрати по справі у розмірі 9 506,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст складений 10.07.2026 року.

Суддя К.С. Кучма