Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/1897/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/1897/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 28 січня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач 1, ВЛК), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 3, в/ч НОМЕР_1 ), у якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.02.2026, просить суд:

-визнати дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.01.2026 під час винесення довідки «Про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби» - протиправними;

-визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 «придатним до військової служби»;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений наказ (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12.01.2026 №147-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №13 від 13.01.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , або нішу військову частину, в якій ОСОБА_1 буде проходити військову службу на момент закінчення розгляду справи по суті, - звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, 12.01.2026 позивач був затриманий на вулиці працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 без участі поліції та без вручення повістки, після чого доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а звідти - до Обласного мобілізаційного центрального пункту №1 (м. Дніпро, вул. Панікахи, 19) для проходження ВЛК. Позивач наголошує, що повноваження здійснювати адміністративне затримання і примусово доправляти громадян належать виключно поліції відповідно до статті 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) такого права не мають. Позивач посилається на порушення процедури проходження ВЛК. Зазначає, що копію довідки ВЛК від 12.01.2026 №2026-0112-1553-1124-0 йому не вручено, з її змістом не ознайомлено (відсутній підпис про ознайомлення). Зазначає, що жодного направлення на проходження ВЛК за формою, передбаченою пунктом 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), йому не вручено під особистий підпис. Також, членами ВЛК не досліджена наявна в позивача медична документація щодо перебігу захворювання «ювенільний ревматоїдний артрит». Позивач наголошує, що ВЛК застосовано помилкову статтю Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) - статтю 60 «в» замість статті 60 «а», яка, на переконання позивача, відповідає дійсному стану його здоров`я. Оскільки наказ про мобілізацію видано на підставі висновку ВЛК, протиправність висновку ВЛК має тягнути недійсність усього похідного ланцюга актів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.02.2026 від Відповідача 3 (в/ч НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що порядок і підстави звільнення військовослужбовця з військової служби регулюються виключно статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), а саме пунктом 2 частини четвертої цієї статті. Жодних посилань або обґрунтувань наявності в позивача підстав, визначених цією нормою, позовна заява не містить.

11.02.2026 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, якою конкретизовано реквізити наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині №13 від 13.01.2026), встановлені з витягу, доданого до відзиву Відповідача 3. Решта позовних вимог за змістом залишилися незмінними. Того ж дня від позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача 3, у якій наведено доктрину «плодів отруєного дерева» та додатково зазначено про незаконність дій працівників ТЦК та СП під час затримання позивача 12.01.2026.

13.02.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_6 від імені ВЛК надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказав, що ВЛК не є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому останній не має повноважень відповідати за рішення комісії по суті. Зазначив, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Фактичний огляд проводила позаштатна ВЛК, яка діяла при ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до пункту 74-1 Порядку №560 на базі Обласного мобілізаційного центрального пункту №1, але була укомплектована медичним персоналом іншого закладу охорони здоров`я. Наголосив, що направлення на ВЛК було сформовано в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; і що весь пакет документів про проходження ВЛК (довідка, картка обстеження, аналізи) передається представнику ТЦК ат СП, який супроводжував особу на огляд, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 .

15.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача 1, у якій зазначено, що жодного направлення на проходження ВЛК позивачу під особистий підпис не вручено, а відповідач не долучив до відзиву жодних документів на підтвердження підстав обстеження позивача. Відтак, на переконання позивача, роз`яснення відповідальності за ухилення від військової служби не могло відбутися, оскільки саме направлення не вручалося. Позивач зазначив, що після проходження ВЛК позивача не ознайомлено з її результатами; і що передача пакета документів представнику ТЦК та СП, а не самому позивачу підтверджує факт примусового супроводження позивача під час проходження ВЛК.

13.03.2026 від Відповідача 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив поновити пропущений строк подання відзив. Відповідач 2 заперечив порушення правил мобілізації службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначив, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби за рішенням суду внаслідок протиправних дій посадових осіб під час мобілізації. До відзиву додано облікову картку військовозобов`язаного, згідно з якою в 2017 році позивача було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час та непридатним у мирний час. Відповідач 2 зазначив, що з набранням чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон №3621-IX), а саме 04.05.2024, із законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено визначення «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Наголосив, що пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону (у редакції Закону України від 12.02.2025 №4235-ІХ, який набрав чинності 15.02.2025) на громадян України віком від 25 до 60 років, яких було визнано обмежено придатними до набрання чинності Законом №3621-IX (крім осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю), покладено обов`язок до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК, - без очікування повістки. Позивач цього обов`язку в установлений строк не виконав. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача 2, у якій позивач заперечив поважність причин пропуску строку подання відзиву. Зазначив, що на звернення про отримання відеозаписів з нагрудних камер працівників, які здійснювали оповіщення, ІНФОРМАЦІЯ_3 відповів відмовою з посиланням на Інструкцію із застосування ТЦК та СП технічних приладів і технічних засобів, затверджену наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №532, а відеозаписи на момент звернення з ухвалою суду вже не зберігаються. Позивач повторно навів доктрину «плодів отруєного дерева»; і зазначив про незаконність дій працівників РТЦК під час затримання позивача 12.01.2026 без участі поліції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з обліковою карткою військовозобов`язаного в 2017 році позивача визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час та непридатним у мирний час.

12.01.2026 позивач пройшов медичний огляд у ВЛК, яка діяла на базі Обласного мобілізаційного центрального пункту №1 ( АДРЕСА_1 ) як позаштатна ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до довідки ВЛК від 12.01.2026 №2026-0112-1553-1124-0 позивача визнано придатним до військової служби на підставі статті 60 «в» графи ІІ Розкладу хвороб з діагнозом: ювенільний ідіопатичний артрит, ентезит-асоційований артрит, РФ негативний, АЦЦП негативний, АНА позитивний, HLA-B27 позитивний, дактиліт ІІ пальця лівої стопи, ПФС І ст. Наявність у позивача цього діагнозу підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної карти стаціонарного хворого.

Того ж дня, 12.01.2026, начальником Соборного РТЦК видано наказ №147-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким позивача призвано на військову службу і направлено до в/ч НОМЕР_1 .

13.01.2026 наказом командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині №13 позивача зараховано до списків особового складу військової частини.

Не погоджуючись зі встановленим ступенем придатності та з призовом на військову службу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За приписами частини першої статті 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі – Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи “Медична інформаційна система Збройних Сил України” шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402).

З п. 3.4 глави 3 розділу ІІ вбачається, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту “В” (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту “С” (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Щодо доводів позивача про неправильність застосованої ВЛК статті Розкладу хвороб.

Визначення діагнозу, оцінка стану здоров`я особи та віднесення встановленого захворювання до конкретної статті (пункту) Розкладу хвороб є питаннями, вирішення яких вимагає спеціальних медичних знань і законом віднесено до виключної компетенції ВЛК як спеціалізованого колегіального органу.

Суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК під час застосування ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначення діагнозу та його відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки таке дослідження виходить за межі завдань адміністративного судочинства і підміняло б собою компетенцію спеціалізованого органу, для чого суд не володіє ні спеціальними знаннями, ні законодавчо визначеними повноваженнями.

Суд ураховує, що визначення переліку та обсягу методів обстеження, необхідних для встановлення діагнозу і ступеня придатності конкретної особи, так само як і саме встановлення діагнозу та його кваліфікація за відповідною статтею (пунктом) Розкладу хвороб, охоплюються дискреційними повноваженнями ВЛК як спеціалізованого колегіального органу в межах, визначених Положенням №402.

Обрання лікарями ВЛК конкретних методів обстеження з числа передбачених пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402, а так само висновок про достатність наявних медичних даних (зокрема відомостей з електронної системи охорони здоров`я) для встановлення діагнозу без направлення особи на додаткові дослідження, є питаннями професійного медичного розсуду, оцінка доцільності або достатності якого не належить до повноважень адміністративного суду. Суд не вправі підміняти ВЛК і вирішувати замість неї, які саме методи обстеження були необхідними чи достатніми в конкретному випадку.

Суд також ураховує, що позивач не скористався передбаченим Положенням №402 порядком оскарження висновку ВЛК до регіональної, а в подальшому - центральної ВЛК, у межах якого могла бути отримана самостійна медична оцінка правильності застосованої статті Розкладу хвороб та достатності проведеного обстеження.

Клопотання про призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення відповідності діагнозу позивача конкретній статті Розкладу хвороб позивачем також не заявлялося.

За таких обставин у суду відсутня належна доказова база для переоцінки медичного висновку ВЛК щодо застосованої статті Розкладу хвороб, а твердження позивача про те, що його стан здоров`я мав кваліфікуватися за статтею 60 «а», а не статтею 60 «в» Розкладу хвороб, ґрунтується виключно на власному тлумаченні позивачем медичних критеріїв і не може бути покладений судом в основу висновку про протиправність довідки ВЛК від 12.01.2026 №2026-0112-1553-1124-0.

Також, суд звертає увагу, що пункт "а" статті 60 Розкладу хвороб не відносить ревматоїдний (у тому числі ювенільний) артрит до найтяжчої категорії за самим лише діагнозом.

Текст пояснення прямо обумовлює віднесення до пункту «а» наявністю додаткових кваліфікуючих ознак - «з вираженими змінами в суглобах та хребті за даними рентгенографії (ІІІ стадія та вище), зі значними порушеннями функцій опорно-рухового апарату... та/або ураженням інших органів та систем (системні форми з ураженням серця, судин, легень, нервової системи, нирок, очей), або збереженням високої активності процесу, незважаючи на лікування».

Це три альтернативні, але обов`язкові категорії клінічних критеріїв - без жодного з них сам факт діагнозу «ювенільний ревматоїдний артрит» не підпадає під пункт «а» Розкладу хвороб.

Натомість, позивач у позові обмежується лише твердженням про сам факт діагнозу та окремим посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №1338 і наказ Міністерства охорони здоров`я №778 про включення ювенільного ревматоїдного артриту до переліку орфанних захворювань, з якого виводить право на інвалідність III групи.

Суд вказує, що належність хвороби до переліку орфанних захворювань не є тим самим, що встановлені клінічні критерії статті 60 «а» - рентгенографічна стадія, ступінь функціональних порушень чи системне ураження органів.

Щодо доводів про порушення процедури проходження ВЛК.

Суд вправі перевірити дотримання ВЛК процедури прийняття оскаржуваного висновку в частині, яка не потребує спеціальних медичних знань, - зокрема законність підстави для проходження огляду та дотримання порядку ознайомлення особи з його результатами.

Щодо відсутності врученого позивачу направлення на проходження ВЛК за формою, передбаченою пунктом 74-1 Порядку №560.

Суд ураховує, що згідно з обліковою карткою військовозобов`язаного позивача в 2017 році було визнано обмежено придатним до військової служби.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX, у редакції Закону №4235-ІХ, на громадян України віком від 25 до 60 років, яких було визнано обмежено придатними до набрання чинності Законом №3621-IX (крім осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю), покладено самостійний обов`язок до 05 червня 2025 року звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК - без очікування повістки.

Позивач цього обов`язку в установлений строк не виконав, а отже станом на час виникнення спірних правовідносин перебував у стані невиконання вимог законодавства про військовий облік, що пояснює відсутність у нього повістки чи іншого індивідуального повідомлення про необхідність проходження огляду.

Отже, позивач як особа, визнана в 2017 році обмежено придатною до військової служби, повинен був самостійно, без очікування повістки, пройти ВЛК у строк до 05 червня 2025 року, однак цього обов`язку не виконав. Невиконання позивачем цього прямо встановленого законом обов`язку свідчить про порушення ним правил військового обліку станом на час виникнення спірних правовідносин і спростовує твердження позовної заяви про те, що залучення позивача до проходження ВЛК 12.01.2026 було позбавлене будь-яких правових підстав.

Зважаючи на викладене, а також на те, що з`ясування правильності самого діагнозу та ступеня придатності позивача до військової служби не входить до компетенції суду, відсутність врученого позивачу в паперовій формі направлення на ВЛК не є таким порушенням процедури, яке відповідно до частини другої статті 2 КАС України можна визнати суттєвим і здатним самостійно вплинути на результат медичного огляду чи слугувати підставою для визнання протиправною постанови ВЛК.

Щодо невручення позивачу копії довідки ВЛК та відсутність його підпису про ознайомлення з результатами огляду.

Суд зазначає, що це процедурне порушення, якщо воно й мало місце, не спричинило для позивача жодних негативних наслідків у реалізації його права на судовий захист.

Так, копію довідки ВЛК від 12.01.2026 №2026-0112-1553-1124-0 позивач отримав за адвокатським запитом і реалізував право на звернення до суду з цим позовом.

Установлений частиною другою статті 2 КАС України критерій суттєвості порушення передбачає з`ясування того, чи могло б рішення суб`єкта владних повноважень бути іншим за умови дотримання належної процедури.

Оскільки суд позбавлений можливості оцінювати саму медичну обґрунтованість висновку ВЛК, а формальний недолік з ознайомленням не перешкодив позивачу дізнатися про зміст довідки та оскаржити її в судовому порядку, цей недолік не є суттєвим порушенням у розумінні наведеної норми і не може бути самостійною підставою для визнання довідки ВЛК протиправною.

Щодо доводів про незаконність затримання позивача 12.01.2026.

Предметом розгляду у цій справі є оскарження конкретних індивідуальних актів - висновку ВЛК та наказів про призов і зарахування на військову службу.

Судовий контроль за законністю затримання особи здійснюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а цивільно-правові й кримінально-правові наслідки можливих протиправних дій посадових осіб під час затримання підлягають з`ясуванню в порядку, не тотожному цьому провадженню.

Крім того, суд ураховує, що обставина, за якою фактичне доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 і надалі до ВЛК здійснили саме працівники ТЦК та СП, а не Національна поліція, відома суду виключно з пояснень самого позивача, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви.

Жодних інших доказів на підтвердження цієї обставини - відеозаписів, протоколів, пояснень свідків чи документів про звернення (або незвернення) позивача з цього приводу до органів Національної поліції у матеріалах справи немає.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають наперед встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. За відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження того, що доставлення позивача здійснили саме працівники ТЦК та СП, а не поліція, ця обставина не може вважатися встановленою і не покладається судом в основу висновку про протиправність дій відповідачів.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на встановлене невиконання позивачем обов`язку самостійного звернення для проходження ВЛК до 05 червня 2025 року, у Соборного РТЦК об`єктивно існували підстави для ініціювання розшуку позивача та звернення до органів Національної поліції з метою забезпечення його прибуття для проходження медичного огляду.

Щодо доктрини «плодів отруєного дерева».

Позивач посилається на практику ЄСПЛ у кримінальних справах (на обґрунтування доктрини, за якою протиправність висновку ВЛК має тягнути автоматичну недійсність наказу №147-М і наказу №13 як похідних від нього актів.

Суд зазначає, що ця доктрина стосується допустимості доказів у кримінальному провадженні і не є усталеною в українській адміністративно-правовій практиці щодо оцінки послідовності управлінських актів суб`єктів владних повноважень.

Крім того, застосування цієї аналогії в будь-якому разі позбавлене юридичного підґрунтя за обставин цієї справи, оскільки судом не встановлено протиправності первинного акта - довідки ВЛК від 12.01.2026, а, відтак, відсутня та обставина, з якої позивач намагається обґрунтувати заявлену вимогу.

Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача 3 звільнити позивача з військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Оскільки судом не встановлено протиправності висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, відсутні і підстави вважати позивача особою, яка не підлягала призову на військову службу за станом здоров`я, а відтак відсутні підстави для зобов`язання Відповідача 3 звільнити позивача з військової служби.

Суд ураховує наведену позивачем практику ЄСПЛ щодо ефективного засобу юридичного захисту («Дорани проти Ірландії», «Салах Шейх проти Нідерландів», «Каіч та інші проти Хорватії»), однак зазначає, що застосування такого способу захисту, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретну дію відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, можливе лише за умови встановлення протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

Оскільки такої протиправності в цій справі не встановлено, підстави для застосування цього способу захисту відсутні.

Щодо заявлених до Відповідача 2 вимог.

З огляду на викладене, а також з огляду на те, що судом не встановлено протиправності висновку ВЛК, який є підставою наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.01.2026 №147-М, відсутні підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування в частині призову позивача до в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Оцінивши всі докази, які були досліджені судом, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на яких ґрунтується позов, не підтверджують протиправності дій та рішень відповідачів у розумінні частини другої статті 2 КАС України, оскільки доводи щодо правильності застосованої ВЛК статті Розкладу хвороб та достатності проведеного обстеження не підлягають судовій оцінці.

Також, доводи щодо відсутності повістки спростовуються встановленим невиконанням позивачем самостійного обов`язку звернення для проходження ВЛК, а твердження щодо невручення копії довідки ВЛК не є суттєвим порушенням процедури.

Суд вказує, що обставини затримання позивача 12.01.2026 перебувають поза межами предмета доказування в цій справі та, крім того, не підтверджені належними доказами в частині, що стосується суб`єкта, який здійснив доставлення; а доктрина «плодів отруєного дерева» не має юридичного підґрунтя за відсутності встановленої протиправності первинного акта.

За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон