Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 06 вересня 2026 р.
Справа: №160/595/26
Суддя: Сластьон Анна Олегівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 рокуСправа №160/595/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: 12.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови розрахувати пенсію по інвалідності в розмірі 80% заробітної плати, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та пільговий стаж роботи по списку № 1 (підземні Постанова № 202 від 31.03.1994р.) за професією «машиніст підземних установок з повним робочим днем в шахті» один місяць служби за три: час проходження військової служби з 26.02.2022 р. по 08.03.2025р., протягом якого я брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутський район з 03.03.2022р. по 14.06.2022р., з 18.06.2022р. по 15.11.2022р., з 09.12.2022р. по 15.01.2023р. та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, з 16.11.2022р. по 07.12.2022р., та з 21.11.2024р. по 08.03.2025р.;
-зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в пільговий стаж роботи по списку № 1 ( підземні Постанова № 202 від 31.03.1994р.) за професією « гірник підземний з повним робочим днем в шахті» період учбової відпустки з 13.06.2011р. по 17.06.2011р., з 01.10.2014 року по 31.01.2015р., період перебування на легкій праці з 08.04.2018р. по 31.05.2018р., з 28.03.2020р. по 10.04.2020р., після отриманої травми на виробництві;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності від 26.05.2025р., з урахуванням вимог ст.28 ч.1 ЗУ « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в травні 2025 року звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), за наслідком розгляду якої з 04.04.2025 йому призначено пенсію по інвалідності III групи за наявності страхового стажу 43 роки 05 місяців 16 днів, з них пільгового стажу за Списком № 1 - 09 років 08 місяців 24 дні. Позивач із таким розрахунком не погодився, вважаючи, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу період проходження військової служби (із застосуванням кратності один місяць служби за три відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530), а також періоди навчання та перебування на легкій праці, що в сукупності, на переконання позивача, надає йому право на пенсію в розмірі 80 відсотків заробітної плати за статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (за наявності 15 років підземного стажу за Списком № 1).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.02.2026 від Головного управління надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та зазначив, що посилання позивача на Наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 є безпідставним, оскільки цей нормативно-правовий акт застосовується виключно при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям, а при обчисленні пенсії відповідно до норм Закону № 1058 час проходження військової служби в особливий період зараховується до страхового стажу на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Відповідач також послався на те, що згідно з пільговою довідкою від 20.05.2025 № 257, виданою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління «Першотравенське», до пільгового стажу позивача не зараховано періоди навчання з відривом від виробництва та легкої праці, а твердження позивача про перебування на легкій праці внаслідок травми на виробництві документально не підтверджено. Крім того, відповідач зазначив, що пільговий стаж позивача з урахуванням періоду мобілізації в одинарному розмірі становить 09 років 08 місяців 24 дні, тобто менше передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» 15 років, а отже підстав для перерахунку пенсії немає. Додатково відповідач послався на дискреційний характер повноважень пенсійного органу щодо перерахунку як на підставу для висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту права. З цих підстав відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.04.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності III групи відповідно до Закону № 1058.
Листом від 10.07.2025 № 30948-22389/С-01/8-0400/25 Головне управління повідомило позивача, а у відзиві на позовну заяву підтвердило, що визнаний ним пільговий стаж позивача за Списком № 1 (09 років 08 місяців 24 дні) вже включає період проходження військової служби з 26.02.2022 по 08.03.2025, зарахований до страхового та пільгового стажу в одинарному розмірі.
Отже, предметом спору в цій частині є не факт зарахування зазначеного періоду як такого, а виключно питання про те, чи підлягає він зарахуванню в кратному розмірі (один місяць служби за три), як на цьому наполягає позивач.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.05.2025 № 257 позивач у період з 17.02.2021 до 07.05.2025 виконував у гірничому виробництві роботи з видобутку вугілля підземним способом за професією «машиніст підземних установок з повним робочим днем у шахті», яка передбачена Списком № 1 (розділ I, підрозділ 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461).
Отже, на момент призову на військову службу (26.02.2022) позивач уже перебував на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 та довідки військової частини НОМЕР_2 від 09.02.2023 № 2870/02, позивач з 26.02.2022 до 08.03.2025 проходив військову службу під час мобілізації, безпосередньо перебуваючи в районі проведення бойових дій (Донецька область, Бахмутський район) з 03.03.2022 до 14.06.2022, з 18.06.2022 до 15.11.2022 та з 09.12.2022 до 15.01.2023. Двічі отримавши поранення (29.08.2022 та 21.11.2024), позивач безперервно перебував на лікуванні з 16.11.2022 до 07.12.2022 та з 21.11.2024 до 08.03.2025, після чого 08.03.2025 був демобілізований за станом здоров`я, а рішенням експертної комісії від 05.05.2025 йому встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення.
Позивач вважає відмову позивача у зарахуванні до пільгового стажу періодів проходження служби у кратному розмірі, а також незарахування до пільгового стажу періодів навчання та спірних періодів роботи протиправною, а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо розмежування двох самостійних правових режимів зарахування військової служби до стажу.
Вирішуючи спір по суті, суд насамперед звертає увагу на те, що частина 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлює дві самостійні, текстуально відмінні норми, які регулюють зовсім різні за суб`єктним складом відносини.
Перша норма стосується цивільних осіб (якою є позивач) і передбачає, що час строкової військової служби, служби за призовом осіб офіцерського складу, а також служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за умови, що на момент призову особа вже навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому зарахований період служби не повинен перевищувати наявного в особи стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Жодної кратності (один місяць служби за три) ця норма не передбачає - зарахування здійснюється в одинарному розмірі.
Інша норма стосується кадрових військовослужбовців і передбачає, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їхньої вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю та стажу державної служби на пільгових умовах «у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України».
Саме на виконання цього припису прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393), підпункт «а» пункту 3 якої в редакції, чинній станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії (після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119), передбачає кратність один місяць служби за три виключно для визначення розміру пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не для визначення пільгового стажу цивільних осіб за Законом № 1058.
Наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, на який посилається позивач, у цих правовідносинах застосуванню не підлягає, оскільки суперечить Порядку № 393, який має вищу юридичну силу (частина 3 статті 7 КАС України), а Міністерство оборони України не є органом, уповноваженим Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначати механізм пільгового обчислення вислуги років.
Аналогічний правовий висновок послідовно викладено Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22, від 31.01.2024 у справі № 480/4941/22, від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 та від 04.07.2024 у справі № 620/4538/23.
Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 та від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, судом не застосовуються, оскільки вони сформульовані до внесення змін до підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 і є нерелевантними до спірних правовідносин.
Оскільки позивач не є кадровим військовослужбовцем і не претендує на пенсію за вислугою років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а є цивільною особою, яка отримує пенсію по інвалідності за Законом № 1058 і претендує на пільговий стаж за Списком № 1, друга з наведених норм (як і Порядок № 393, і Наказ № 530) до спірних правовідносин незастосовні.
До позивача застосовна лише перша норма частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII, яка кратності не передбачає.
Оскільки судом встановлено, що на момент призову на військову службу (26.02.2022) позивач уже займав посаду машиніста підземних установок з повним робочим днем у шахті, що передбачена Списком № 1, умова, визначена першою нормою частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII, виконана, а тому відповідач правомірно зарахував період проходження військової служби з 26.02.2022 до 08.03.2025 до пільгового стажу позивача за Списком № 1 в одинарному розмірі - це зарахування вже здійснено і включено до визнаних відповідачем 09 років 08 місяців 24 днів пільгового стажу, а тому додаткового (повторного) зарахування цього самого періоду не потребує.
Водночас підстав для повторного перерахунку цього ж періоду в кратному розмірі (один місяць служби за три), як про це просить позивач, немає, оскільки, як зазначено вище, кратність один місяць служби за три встановлена Порядком № 393 виключно для визначення розміру пенсії за вислугу років кадрових військовослужбовців і не поширюється на пільговий стаж цивільних осіб за Списком № 1, який визначається за Законом № 1058.
У задоволенні вимоги про зарахування зазначеного періоду з кратністю один місяць служби за три суд відмовляє.
Щодо періодів безперервного перебування на лікуванні внаслідок поранень з 16.11.2022 до 07.12.2022 та з 21.11.2024 до 08.03.2025 суд зазначає, що ці періоди охоплюються загальним періодом проходження військової служби позивача (26.02.2022-08.03.2025), який уже зарахований відповідачем до пільгового стажу в одинарному розмірі з підстав, наведених вище, а тому окремого правового регулювання чи окремого зарахування не потребують.
Щодо періодів навчання та перебування на легкій праці.
Позивач також просить зарахувати до пільгового стажу за професією «гірник підземний з повним робочим днем у шахті» період навчання на курсах в учбово-курсовому комбінаті з 13.06.2011 до 17.06.2011, період учбової відпустки під час навчання в Національному гірничому університеті за спеціальністю «Розробка родовищ та видобування корисних копалин» з 01.10.2014 до 31.01.2015, а також періоди перебування на легкій праці з 08.04.2018 до 31.05.2018 та з 28.03.2020 до 10.04.2020 після отриманої 20.09.2017 травми на виробництві (Акт Н1 № 17 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом).
Відповідач заперечує проти зарахування цих періодів, посилаючись на пільгову довідку від 20.05.2025 № 257 та на відсутність документального підтвердження травмування на виробництві.
Суд не погоджується з таким доводом, оскільки спірні періоди зазначені саме в довідці № 257, на яку посилається відповідач, як періоди, виключені з пільгового стажу.
Спірним є не факт їх настання, а їх юридична кваліфікація для цілей зарахування до пільгового стажу.
При цьому, факт нещасного випадку на виробництві від 20.09.2017 підтверджується Актом Н1 № 17, який поданий позивачем до матеріалів справи як доказ, а тому твердження відповідача про відсутність документального підтвердження травмування спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Оскільки період навчання на курсах учбово-курсового комбінату проходив без відриву від виробництва, з оплатою тарифної ставки за пільговою професією «гірник підземний», а період учбової відпустки в Національному гірничому університеті надавався за спеціальністю гірничого профілю, безпосередньо пов`язаною з посадою, яку на той час займав позивач, за працівником на весь час такого навчання зберігається місце роботи (посада) відповідно до трудового законодавства.
За таких обставин ці періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу за тією ж професією, за якою позивач фактично працював до і після навчання.
Так само, оскільки за працівником, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу внаслідок трудового каліцтва, зберігаються місце роботи (посада) та середньомісячна заробітна плата на весь строк такого переведення, а факт виробничої травми, що зумовила переведення позивача на легку працю, підтверджений Актом Н1 № 17 від 20.09.2017, суд дійшов висновку, що періоди перебування позивача на легкій праці з 08.04.2018 до 31.05.2018 та з 28.03.2020 до 10.04.2020 також підлягають зарахуванню до пільгового стажу за професією «гірник підземний з повним робочим днем у шахті».
З огляду на викладене, вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу періодів з 13.06.2011 до 17.06.2011, з 01.10.2014 до 31.01.2015, з 08.04.2018 до 31.05.2018 та з 28.03.2020 до 10.04.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років (для чоловіків) за Списком № 1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058.
Суд встановив, що визнаний відповідачем пільговий стаж позивача становить 09 років 08 місяців 24 дні, і цей стаж уже включає період проходження військової служби з 26.02.2022 до 08.03.2025, зарахований в одинарному розмірі.
До цього стажу цим рішенням додатково зараховано лише період навчання на курсах з 13.06.2011 до 17.06.2011 (5 днів), період учбової відпустки з 01.10.2014 до 31.01.2015 (4 місяці 3 дні) та періоди легкої праці з 08.04.2018 до 31.05.2018 (1 місяць 24 дні) і з 28.03.2020 до 10.04.2020 (14 днів) - усього 6 місяців 16 днів.
Сукупний пільговий стаж позивача за Списком № 1, з урахуванням усіх зарахованих цим рішенням періодів, орієнтовно складає 10 років 3 місяці 10 днів.
Суд звертає увагу, що точне обчислення в днях і місяцях за прийнятою методикою обчислення стажу є компетенцією Головного управління і підлягає здійсненню ним на виконання цього рішення.
Попри це, і за найбільш сприятливого для позивача підрахунку, з урахуванням усіх без винятку спірних періодів навчання та легкої праці, сукупний пільговий стаж позивача не досягає передбаченого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» порогу в 15 років, а різниця (близько 4 років 8 місяців) є занадто суттєвою, щоб її могли усунути можливі розбіжності в методиці обчислення.
За таких обставин відмова відповідача розрахувати позивачу пенсію по інвалідності в розмірі 80 відсотків заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є правомірною, оскільки встановлений законом 15-річний поріг пільгового стажу позивачем не досягнуто навіть з урахуванням усіх періодів, зарахування яких визнано судом обґрунтованим.
У задоволенні позовних вимог у цій частині, а також у частині зобов`язання переглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд відмовляє.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пільгового стажу позивача з урахуванням періодів, зарахування яких визнано судом обґрунтованим цим рішенням, оскільки такий перерахунок є прямим наслідком задоволення позовних вимог у відповідній частині та не потребує додаткового звернення позивача із самостійною заявою.
Щодо доводу відповідача про дискреційний характер повноважень і неналежність обраного способу захисту.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту права, оскільки питання перерахунку стажу нібито належить до дискреційних повноважень пенсійного органу.
Дискреційні повноваження передбачають право суб`єкта владних повноважень обирати один із кількох правомірних варіантів поведінки.
У цій справі йдеться не про вибір варіанта поведінки, а про застосування чітко визначених законом умов зарахування конкретних періодів до пільгового стажу, що є питанням законності, яке повністю підлягає судовому контролю.
Якщо суд встановлює наявність передбачених законом підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу, у відповідача не залишається розсуду відмовити в такому зарахуванні - це його законний обов`язок.
Тому обраний позивачем спосіб захисту (визнання дій протиправними та зобов`язання зарахувати конкретні періоди до стажу) є належним та ефективним у розумінні статті 5 КАС України в тій частині позовних вимог, яку суд визнав обґрунтованою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин справи та наведених положень чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни звільнений від сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 (підземні, Постанова Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994) за професією «гірник підземний з повним робочим днем у шахті» періодів з 13.06.2011 до 17.06.2011, з 01.10.2014 до 31.01.2015, з 08.04.2018 до 31.05.2018 та з 28.03.2020 до 10.04.2020.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди з 13.06.2011 до 17.06.2011, з 01.10.2014 до 31.01.2015, з 08.04.2018 до 31.05.2018 та з 28.03.2020 до 10.04.2020, здійснивши відповідний перерахунок пільгового стажу позивача.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон
Оригінал: reyestr.court.gov.ua