Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/33713/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/33713/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: 26.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати сім податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

-ППР № 2126336-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2020 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 17,80 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 770,64 грн;

-ППР № 2126337-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2020 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 10,70 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 463,25 грн;

-ППР № 2126338-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2021 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 10,70 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 642,00 грн;

-ППР № 2126339-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2021 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 17,80 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 1068,00 грн;

-ППР № 2126340-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2022 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 17,80 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 1157,00 грн;

-ППР № 2126343-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2023 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 17,80 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 894,45 грн;

-ППР № 2126345-2411-0462-UA12020010000033698 від 09.10.2025, за податковий період 2024 рік, тип об`єкта нежитлове приміщення загальною площею 17,80 кв.м (адреса, зазначена в ППР: АДРЕСА_1 ) на суму 947,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив три самостійні підстави протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, позивач вказав, що оскаржувані рішення сформовані щодо об`єкта нерухомого майна, який позивачу не належить, оскільки зазначена в них адреса ( АДРЕСА_1 ) не відповідає адресі майна позивача за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП). Зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті та надіслані після 01.07 року, що настає за звітним періодом, всупереч присічному строку, встановленому підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Наголосив, що податкові зобов`язання за 2020-2023 роки нараховані з порушенням строків давності, оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем, перевірка щодо нього не проводилася, а тому підстав для застосування продовженого строку за статтею 102 ПК України немає.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 відкрито провадження у справі.

Розпорядженням виконувача обов`язків керівника апарату суду від 07.01.2026 № 37д призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/33713/25 у зв`язку з призначенням судді Станіслава Златіна суддею іншого суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 958/2025, за наслідками якого головуючим суддею визначено Сластьон А.О.

Ухвалою від 09.01.2026 справу прийнято до провадження судді Сластьон А.О.

15.12.2025 до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив, що встановлений статтею 102 ПК України строк давності (1095 днів) подовжується на період його зупинення з 18.03.2020 до 31.07.2023, а усталеним є підхід Верховного Суду, згідно з яким прийняття податкових повідомлень-рішень після 01 липня відповідного року, що настає за базовим податковим періодом, є підставою лише для сплати податкового зобов`язання в більш пізній строк (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України), проте не впливає на правомірність самого ППР і не є підставою для його скасування.

19.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з викладеними обставинами, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та додатково зазначив, що відповідач фактично визнав відсутність у позивача об`єкта оподаткування саме за адресою, зазначеною в ППР, а положення статті 102 ПК України щодо продовження строку давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем і перевірка щодо нього не проводилася, а встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строк «до 01 липня» є спеціальною нормою, що має пріоритет над загальними положеннями статті 102 ПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За даними ДРРП та даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, які наведені в поданих до справи поясненнях і не спростовані жодною стороною, позивач є власником (частка власності 100 відсотків) двох об`єктів нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: паркувального місця № 1 загальною площею 17,80 кв.м (з 03.12.2012) та паркувального місця № 12 загальною площею 10,70 кв.м (з 30.03.2012).

09.10.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло оскаржувані ППР, якими нарахувало позивачу податок на нерухоме майно за 2020-2024 роки: щодо паркувального місця № 1 (площею 17,80 кв.м) - ППР № 2126336 (770,64 грн, 2020 рік), № 2126339 (1068,00 грн, 2021 рік), № 2126340 (1157,00 грн, 2022 рік), № 2126343 (894,45 грн, 2023 рік) та № 2126345 (947,85 грн, 2024 рік); щодо паркувального місця № 12 (площею 10,70 кв.м) - ППР № 2126337 (463,25 грн, 2020 рік) та № 2126338 (642,00 грн, 2021 рік).

У всіх семи ППР адреса об`єкта зазначена як «Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, Соборний район, вулиця 1-А Комсомольська, будинок 12д, 20» (у двох ППР - № 2126337 та № 2126338-без префікса « 1-А»), що не повністю збігається з адресою об`єктів позивача за даними ДРРП (Дніпровський район, вулиця Комсомольська, будинок 12-Д, без додаткового номера приміщення).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування - загальна площа такого об`єкта (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України), яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних ДРРП.

Позивач не заперечує, що є власником об`єктів нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню відповідно до вимог статті 266 ПК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України визначено, що до місцевих податків належать податки та збори, встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і які є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 10.1 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості - на 60 кв.м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості - на 120 кв.м;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток) - на 180 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Щодо доводу позивача про невідповідність адреси об`єкта оподаткування.

Позивач вважає, що оскаржувані ППР прийняті стосовно об`єкта нерухомого майна, який йому не належить, оскільки зазначена в них адреса («вулиця 1-А Комсомольська, Соборний район, будинок 12д, 20») не відповідає адресі його майна за даними ДРРП.

Суд з таким доводом не погоджується з огляду на таке.

Належність позивачу об`єктів нежитлової нерухомості за адресою: м. Дніпро, вулиця Комсомольська, будинок 12-Д, підтверджена даними ДРРП, які визнає й сам відповідач у поданих поясненнях.

Жодна із сторін не заперечує факт власності позивача на ці об`єкти як такий.

Площі об`єктів, зазначені в оскаржуваних ППР (17,80 кв.м та 10,70 кв.м), з точністю до сотих збігаються з площами паркувального місця № 1 та паркувального місця № 12 відповідно, які дійсно належать позивачу на праві власності за тією ж будівлею.

Таке точне числове співпадіння виключає розумний сумнів у тому, які саме об`єкти мав на увазі відповідач при формуванні ППР.

За таких обставин наявна розбіжність у написанні адреси (зайвий елемент « 1-А» перед назвою вулиці, неточне зазначення району та зайва вказівка на номер приміщення « 20») є формальною технічною помилкою, а не помилкою в ідентифікації самого об`єкта оподаткування.

Оскільки власність позивача на оподатковувані об`єкти підтверджена, а точний збіг площ об`єктів усуває будь-яку невизначеність щодо того, яке саме майно оподатковується, ця формальна помилка та розбіжність у написанні адреси не можуть бути самостійною підставою для визнання ППР протиправними та їх скасування.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14, якщо оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом у межах його компетенції і можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суть порушення законодавства, розмір нарахувань), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у випадку недотримання окремих елементів його форми.

Отже, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу самі собою не є безумовною підставою для висновку про його протиправність.

У цій справі зміст оскаржуваних ППР (платник, об`єкт за площею, податковий період, сума нарахування) встановлюється судом однозначно, а тому допущена технічна помилка в адресному рядку не змінює суті прийнятих рішень.

Суд також враховує, що право власності відповідно до статті 13 Конституції України не є абсолютним і зобов`язує власника.

Зокрема, набуваючи у власність об`єкти нерухомого майна, особа одночасно набуває й пов`язані з цим публічно-правові обов`язки, зокрема обов`язок сплачувати встановлені законом податки і збори з такого майна (пункт 4.1.1 статті 4, підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України). Оскільки належність позивачу оподатковуваних об`єктів нерухомості встановлена та ним не заперечується, саме лише посилання на технічну помилку в адресному рядку ППР не звільняє позивача, як власника цього майна, від виконання зумовленого правом власності податкового обов`язку.

Постанова КАС ВС від 07.06.2022 у справі № 826/14675/17, на яку посилається позивач, є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується ситуації, коли особа взагалі не є власником нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню.

У цій же справі право власності позивача на оподатковувані об`єкти встановлено та жодною стороною не заперечується.

Спірною є лише точність написання адресного рядка в ППР.

У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводу позивача про порушення строку направлення ППР та застосування строків давності.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядуванню місцезнаходженням кожногозоб`єктівжитлової та/або нежитловоїнерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку та бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Винесення позивачу оскаржуваних податкових повідомдень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1., пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самих податкових повідомлень-рішень та не може бути підставою для їх скасування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом по справі №826/15940/18 від 20 червня 2022 року, яка підлягає застосуванню судами відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Щодо доводу позивача про те, що продовжений строк давності за статтею 102 ПК України до нього незастосовний, оскільки він не є фізичною особою-підприємцем і перевірка щодо нього не проводилася, суд зазначає таке.

Підпункт 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України прямо передбачає, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Це положення поширює строк, встановлений статтею 102 ПК України, саме на порядок нарахування податку на нерухоме майно фізичним особам за статтею 266 ПК України- незалежно від того, чи проводилася щодо платника перевірка, оскільки нарахування цього податку контролюючим органом самостійно на підставі даних ДРРП є особливістю саме цієї, позаперевірочної процедури адміністрування.

Твердження позивача про те, що стаття 102 ПК України застосовна лише в межах перевірки, ґрунтується на загальному правилі пункту 102.1 цієї статті, тоді як підпункт 266.10.3 статті 266 ПК України є спеціальною нормою щодо строку нарахування саме цього податку, яка не пов`язує застосування строку з фактом проведення перевірки.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено особливості справляння податків і зборів на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022. Підпунктом 69.9 цього пункту тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків і контролюючих органів зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством, за певними винятками, встановленими цим підпунктом.

З урахуванням зупинення перебігу строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 (пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України), встановлений пунктом 102.1 статті 102 ПК України строк давності 1095 днів для нарахування податкового зобов`язання за 2020-2024 роки не є пропущеним станом на дату прийняття оскаржуваних ППР (09.10.2025).

Оскільки при обчисленні податку відповідачем застосовано належну ставку та враховано фактичну площу об`єктів нежитлової нерухомості позивача, а оскаржувані ППР прийняті в межах установленого статтею 102 ПК України строку, підстави вважати їх протиправними в цій частині відсутні.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі належність позивачу оподатковуваних об`єктів підтверджена даними ДРРП, застосована методика обчислення податку відповідає вимогам статті 266 ПК України, а оскаржувані ППР прийняті в межах установлених строків давності, тоді як жоден з наведених позивачем доводів протиправності не знайшов свого підтвердження.

Перевіряючи оскаржувані ППР на відповідність критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Істотних порушень у розумінні статті 2 КАС України, які б могли поставити під сумнів правомірність прийнятих ППР, судом не виявлено.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що виключає необхідність розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон