Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №120/15717/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2026 р. Справа № 120/15717/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані допущенням з боку відповідачів протиправної бездіяльності, яка виразилась у ненаправленні особово-пенсійної справи ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач зазначив, що після звільнення з військової служби та виключення з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 у травні 2025 року переїхав до м. Вінниці та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про переведення його особової справи за новим місцем проживання. Одночасно він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про направлення особової справи до ІНФОРМАЦІЯ_6 , однак відповіді не отримав.

У подальшому позивач повторно звертався до відповідачів, а також скаржився до Міністерства оборони України. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про відсутність листів ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо передачі особової справи, тоді як ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що запит на пересилання справи ним направлявся, проте справа досі не надійшла.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідачів суперечить вимогам статті 19 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. На його думку, саме відповідні територіальні центри комплектування повинні забезпечувати ведення, зберігання та передачу облікової документації.

Ненаправлення особової справи, на переконання позивача, унеможливлює реалізацію ним прав як учасником бойових дій та військовим пенсіонером, зокрема права звернутися за місцем проживання для отримання санаторно-курортної путівки. Позивач наголошує, що в його особовій справі містяться відомості про проходження військової служби, статус учасника бойових дій та інвалідність, необхідні для реалізації відповідних соціальних гарантій.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною бездіяльність усіх трьох відповідачів щодо ненаправлення його особової справи, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити відповідний запит

Ухвалою від 14.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також витребувано в сторін додаткові докази, а також надано відповідачам строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 подано відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечили щодо задоволення даного позову.

Зокрема, представник відповідача 1 зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 у межах своїх повноважень 21.11.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із запитом про надіслання особово-пенсійної справи позивача, який було направлено рекомендованим листом 24.11.2025.

При цьому відповідач 1 наголосив, що не має можливості контролювати направлення ІНФОРМАЦІЯ_5 особової справи, оскільки останній не перебуває у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Посилаючись на положення Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача 3 зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Вказав, що позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я та виключено з військового обліку, у зв`язку з чим він є невійськовозобов`язаним. Водночас, на думку відповідача 3, позивач помилково посилається на нормативні положення, що регулюють питання військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки такі положення до нього не застосовуються. Крім того, відповідач 3 зазначив, що станом на 03.12.2025 запит ІНФОРМАЦІЯ_6 про направлення особової справи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_9 не надходив, оскільки фактично був направлений поштовим оператором лише 24.11.2025. З огляду на викладене, представник відповідача 3 просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій він заперечив доводи відповідачів та зазначив, що останні не надали належного обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Позивач вказав, що у травні 2025 року звернувся до відповідачів із заявами про пересилання його особової справи за новим місцем проживання у м. Вінниці, однак відповідей на звернення не отримав. На думку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 21.11.2025 направив ІНФОРМАЦІЯ_7 запит про пересилання особової справи, тобто вже після звернення позивача до суду, та не вжив достатніх заходів для забезпечення її передачі. ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримавши скаргу позивача, також не здійснив належного контролю за діями підпорядкованого ІНФОРМАЦІЯ_8 . Щодо відповідача 3 позивач зазначив, що останній не надав відповіді на його звернення від 19.05.2025 та не навів поважних причин ненадання такої відповіді. У зв`язку з цим позивач вважав бездіяльність відповідачів протиправною та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Згодом, представником ІНФОРМАЦІЯ_9 до суду були подані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що на запит ІНФОРМАЦІЯ_10 від 21.11.2025 про направлення особово-пенсійної справи позивача ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомив про відсутність такої справи у своєму розпорядженні. При цьому в ІНФОРМАЦІЯ_12 зберігається особова справа позивача. Відповідач 3 послався на положення Інструкції, затвердженої наказом Міноборони України від 31.12.2014 № 937, відповідно до яких особово-пенсійні справи зберігаються в обласних ТЦК та СП.

Також, представником ІНФОРМАЦІЯ_9 до суду подано докази (супровідний лист від 24.12.2025 за №1353/4030, картку реєстрації вихідного документа) направлення за належністю запиту ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.11.2025 за №952/9/21253 щодо направлення особово-пенсійної справи ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач з лютого 2021 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ).

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 25.10.2023 № 144 (у редакції наказу від 29.11.2023 № 160) позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я з виключенням з військового обліку.

28.11.2023 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 , який на підставі відповідних документів виключив його з військового обліку та про це наказом внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В травні 2025 року позивач змінив місце фактичного проживання, переїхавши до м. Вінниці, у зв`язку з чим звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про переведення його особової (особово-пенсійної) справи за новим місцем проживання для подальшого отримання соціальних послуг (зокрема, санаторного лікування), а також 19.05.2025 звернувся електронною поштою до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про пересилання цієї справи.

За твердженнями позивача, відповіді по суті заяви від ІНФОРМАЦІЯ_8 він не отримав, а звернення до ІНФОРМАЦІЯ_13 та подана до Міністерства оборони України скарга також тривалий час залишались без належного реагування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 21.11.2025 № 952/9/21253 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із запитом про направлення особово-пенсійної справи позивача, який фактично направлено рекомендованим поштовим відправленням 24.11.2025 (штрих-код № 2102800239081).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у своїх письмових поясненнях та наданих доказах (супровідний лист від 24.12.2025 № 1353/4030, картка реєстрації вихідного документа) підтвердив, що за належністю перенаправив запит ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо особово-пенсійної справи позивача, оскільки відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, особово-пенсійні справи військовослужбовців, звільнених у відставку з правом на пенсію, зберігаються не в районному, а в обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки — тобто в ІНФОРМАЦІЯ_13 . Це узгоджується також із пунктом 11 розділу XIV Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, за яким перші примірники особових справ під час звільнення в запас або відставку з правом на пенсію пересилаються саме до обласних ТЦК та СП.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи обізнаним про звернення та скаргу позивача (лист від 04.09.2025 № 195/1/3517), обмежився формальною відповіддю про відсутність листів від ІНФОРМАЦІЯ_6 , при цьому жодних доказів вжиття заходів контролю за діяльністю підпорядкованого ІНФОРМАЦІЯ_8 , витребування чи направлення особово-пенсійної справи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 суду не надав. Правом на подання відзиву на позовну заяву, будучи належним чином повідомленим через підсистему «Електронний суд», не скористався.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 3) безсторонньо (неупереджено); 4) добросовісно; 5) розсудливо; 6) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Саме крізь призму цих критеріїв суд оцінює бездіяльність кожного з відповідачів окремо, оскільки предмет спору — це бездіяльність трьох самостійних суб`єктів владних повноважень, компетенція яких розмежована відомчими нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 11 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 проходження військової служби військовослужбовцем відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку та за формою, встановленими Міністерством оборони України.

До особової справи вносяться передбачені законом відомості про військовослужбовця та членів його сім`ї, а також за його попередньою згодою інші необхідні відомості.

Організація обліку військовослужбовців та працівників в Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України здійснюється у відповідності до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687).

Пунктом 11 розділу XIV Організація зберігання і пересилки облікових документів, забезпечення військ (сил) бланками і книгами обліку особового складу, ідентифікаційними жетонами після звільнення осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу з військової служби їхні особові справи пересилаються:

1) перші примірники:

під час звільнення в запас або відставку з правом на пенсію - до ІНФОРМАЦІЯ_14 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП міст Київ та Севастополь;

під час звільнення в запас без права на пенсію - до відповідних ТЦК та СП за вибраним місцем проживання;

2) другі примірники - до відповідних ТЦК та СП за вибраним місцем проживання.

До цих примірників обов`язково долучаються витяги з наказів по особовому складу про звільнення.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі — Положення № 154), є органами військового управління, що діють на різних адміністративно-територіальних рівнях (обласному та районному/міському) як окремі суб`єкти, і кожен з них наділений власною, розмежованою компетенцією.

Обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_6 вчинити дії для отримання особово-пенсійної справи позивача ґрунтується на пункті 78 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі — Порядок № 1487), яким на обласні ТЦК та СП покладено функції керівництва військовим обліком та контролю за його станом, а також підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку № 1487), який зобов`язує громадянина після зміни місця проживання звертатись до відповідного ТЦК та СП.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши заяву позивача, реалізував належний йому обсяг повноважень - звернувся листом від 21.11.2025 № 952/9/21253 до ІНФОРМАЦІЯ_8 із запитом про пересилання справи та повідомив позивача про результат розгляду.

Разом з тим, повноваження щодо контролю за підпорядкованими територіальними центрами, передбачені пунктом 78 Порядку № 1487 та підпунктом 1 пункту 9-1 Положення №154, поширюються виключно на підпорядковані обласному центру районні (міські) ТЦК та СП.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 організаційно підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_15 , а не ІНФОРМАЦІЯ_16 (що випливає із системного тлумачення пункту 1 Положення №154 про утворення територіальних центрів за адміністративно-територіальним принципом), ІНФОРМАЦІЯ_3 не наділений законодавчо визначеними повноваженнями та засобами примусового впливу на ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За таких обставин дії ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України - вони вчинені на підставі та в межах наданих повноважень, а бездіяльності, тобто невчинення дій, які на нього покладені законом, судом не встановлено. Відповідно, у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 необхідно відмовити.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог звернутих до ІНФОРМАЦІЯ_8 , то суд зазначає наступне.

Ключовим для вирішення цього спору є розмежування понять «особова справа» (поточний документ військового обліку, що ведеться районним (міським) ТЦК та СП) та «особово-пенсійна справа» (документ, що є підставою для пенсійного забезпечення і підлягає окремому порядку зберігання).

Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 11 розділу XIV Інструкції № 280, після звільнення осіб офіцерського складу з військової служби їхні особові справи пересилаються: перші примірники - у разі звільнення в запас або у відставку з правом на пенсію - до ІНФОРМАЦІЯ_14 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП міст Києва та Севастополя (тобто до органів обласного рівня), а лише у разі звільнення в запас без права на пенсію - до районних (міських) ТЦК та СП за вибраним місцем проживання.

Оскільки позивача звільнено з військової служби у відставку з правом на пенсію (що підтверджується фактом отримання ним пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), перший примірник його особової (особово-пенсійної) справи згідно з наведеною нормою підлягав направленню саме до обласного територіального центру - ІНФОРМАЦІЯ_13 , а не до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Це узгоджується також із положеннями Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, на яку послався відповідач 3 і відповідно до якої особово-пенсійні справи зберігаються в обласних ТЦК та СП.

За таких обставин у ІНФОРМАЦІЯ_8 об`єктивно був відсутній предмет виконання - особово-пенсійна справа позивача не перебувала і не повинна була перебувати в його розпорядженні, а тому він не міг вчинити дій щодо її направлення.

При цьому суд враховує те, що отримавши запит ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перенаправив його за належністю, що відповідає принципу добросовісності та розсудливості, закріпленому в пунктах 4, 5 частини другої статті 2 КАС України.

Ненадання ІНФОРМАЦІЯ_5 вчасної відповіді на первинне звернення позивача від 19.05.2025 саме по собі є порушенням строків, встановлених Законом України «Про звернення громадян», проте не є тим порушенням, яке позивач визначив предметом позову (ненаправлення справи), і не може підміняти собою висновок про бездіяльність щодо конкретного обов`язку, якого в цього відповідача не було.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_8 необхідно відмовити.

Визначаючись щодо позовних вимог звернутих до ІНФОРМАЦІЯ_13 , то суд зазначає наступне.

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до пункту 11 розділу XIV Інструкції № 280 та Інструкції № 937 покладено обов`язок зберігання особово-пенсійної справи позивача. Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 9-1 Положення № 154 обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих їм територіальних центрів (до яких належить ІНФОРМАЦІЯ_5 ), контролюючи дотримання ними вимог законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримавши від командування скаргу позивача та лист ІНФОРМАЦІЯ_6 , обмежився формальною відповіддю про відсутність вхідної кореспонденції (лист від 04.09.2025 № 195/1/3517), не вчинивши жодних дій, спрямованих на:

1) встановлення дійсного місцезнаходження особової-пенсійної справи ОСОБА_1 ;

2) здійснення контролю за підпорядкованим ІНФОРМАЦІЯ_5 у порядку підпункту 1 пункту 9-1 Положення № 154;

3) виконання власного обов`язку із зберігання та передачі особово-пенсійної справи за новим місцем перебування пенсіонера на обліку.

Застосовуючи критерії частини другої статті 2 КАС України, суд констатує, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_13 не відповідає критерію обґрунтованості (відповідач не навів жодних фактичних чи правових підстав для незабезпечення передачі справи), критерію добросовісності (позивачу протягом тривалого часу надавались формальні відповіді без вжиття реальних заходів) та критерію своєчасності (з травня 2025 року, коли позивач вперше звернувся із заявою, і по теперішній час справу не передано).

Ненаправлення особово-пенсійної справи позбавляє позивача, який є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.07.2022) та особою з інвалідністю III групи внаслідок проходження військової служби (з 10.01.2024, продовжено у 2025 році), можливості реалізувати гарантоване статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на безоплатне санаторно-курортне лікування або компенсацію його вартості.

Відповідно до пункту 4 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 446, та пункту 10 Положення № 154, формування черги та розподіл путівок здійснюється тим територіальним центром, де особа перебуває на обліку, а перебування на обліку неможливе без наявності в розпорядженні відповідного центру особово-пенсійної справи такої особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо ненаправлення особово-пенсійної справи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить.

Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки судом встановлено, що саме ІНФОРМАЦІЯ_4 є суб`єктом, у розпорядженні якого повинна перебувати особово-пенсійна справа позивача, зобов`язання цього відповідача лише здійснювати контроль за виконанням запиту ІНФОРМАЦІЯ_6 (як про це формально просив позивач у заявлених вимогах) не забезпечило б ефективного та остаточного відновлення порушеного права, оскільки не усувало б першопричину бездіяльності - відсутність факту передачі справи.

З огляду на принцип ефективності судового захисту, закріплений у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та з урахуванням наведеної вище норми частини четвертої статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити особово-пенсійну справу позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення особово-пенсійної справи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_17 у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили направити особово-пенсійну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ІНФОРМАЦІЯ_17 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

ІНФОРМАЦІЯ_17 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

ІНФОРМАЦІЯ_18 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна