Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №711/777/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1402/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/777/26 Категорія: 331030000 Позарецька С.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Овода Андрія Петровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Макеєва Валерія Федоровича, звернувся до суду із вказаною заявою (у подальшому уточнена – редакція від 17.02.2026), в обгрунтування якої вказав, що його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець за мобілізацією, матрос, стрілець-зенітник зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти.

Відповідно до акту службового розслідування № 185, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 , 23.09.2024 в період часу з 06:21 по 06:48 в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області, при виконанні бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 № 708 від 16.08.2024, внаслідок ворожого мінометного обстрілу позиції «ПВ ІТАКА», перестав виходити на зв`язок та зник безвісти військовослужбовець НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заходи по розшуку зниклого безвісти військовослужбовця результату не дали.

Крім того, за результатами службового розслідування, комісія визнала підтвердженим факт зникнення безвісти, за особливих обставин матроса ОСОБА_2 , що сталися під час виконання обов`язків військової служби, 23.09.2024 в період часу з 06:21 по 06:48, внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, факт зникнення безвісти не пов`язаний із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування в алкогольному чи наркотичному сп`янінні, не є наслідком навмисного заподіяння собі ушкодження, загибелі військовослужбовця не було встановлено. В момент зникнення безвісти матрос ОСОБА_2 знаходився у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20260128-2791 від 28.01.2026, сформованого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , починаючи з 20.11.2024, набув статусу особи, яка зникла безвісти за особливих обставин.

Заявник також вказав, що, починаючи з 23.09.2024 по день звернення до суду із цією заявою, його син - ОСОБА_2 , жодного разу йому не зателефонував, не написав листа, не повідомляв іншим способом про місце свого перебування. Всі інші способи встановити його місце знаходження результатів не дали. Тож, враховуючи зазначені вище обставини, він вважає, що на теперішній час наявні всі підстави для оголошення померлим ОСОБА_2 . Крім того, зазначив, що оголошення його сина померлим необхідне йому для отримання в органах державної реєстрації актів цивільного стану України свідоцтва про смерть, з метою реалізації своїх прав, зокрема для подальшого звернення до соціальних служб, пенсійного фонду, оформлення допомоги та відповідних пільг.

Керуючись такими доводами, заявник просив суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим за обставин безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати день його вірогідної смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Російської Федерації проти України, в районі населеного пункту Торецьк Донецької області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року заяву задоволено. Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, (останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , місце народження: м. Черкаси, Україна), - померлим. Датою смерті ОСОБА_2 ухвалено вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місцем смерті ухвалено вважати: держава Україна, Донецька область, м. Торецьк.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, за результатами розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини, які дозволяють зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 і датою його смерті слід вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд врахував, що у місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування з червня 2024 року, про що зазначив заявник – його батько; військовослужбовці, які надали свої пояснення, про що зазначено у висновку службового розслідування, вказали, що військовими силами Російської Федерації здійснено мінометний обстріл позиції «ПВ ІТАКА» в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області, на якій перебував матрос ОСОБА_2 , після чого останній перестав виходити на зв`язок. Станом і на час розгляду справи не має інформації про місце знаходження/перебування ОСОБА_2 .

Судом також зазначено, що відрахування початку шестимісячного строку з моменту можливої смерті ОСОБА_2 слід проводити від дня його ймовірної загибелі у місці проведення бойових дій (населений пункт Торецьк, Донецької області) – 23.09.2024, враховуючи положення Наказу № 376. Це підтверджується дослідженими доказами, зокрема висновком службового розслідування.

Крім того, суд врахував, що заявником наведені обставини, для якої мети йому необхідно оголосити ОСОБА_2 померлим, а саме, - отримання в органах державної реєстрації актів цивільного стану України свідоцтва про смерть, з метою реалізації своїх прав, зокрема для подальшого звернення до соціальних служб, пенсійного фонду, оформлення допомоги та відповідних пільг. Тобто заявник має особисту цивільно-правову заінтересованість у зміні правового статусу ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник Міністерства оборони України – Овод А.П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду прийняте після неповного з`ясування і за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 квітня 2026 року і прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 46 ЦК України, оскільки шестимісячний строк, передбачений зазначеною нормою, не може обчислюватися від дати ймовірної загибелі особи, а має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на відповідній території.

Міністерство оборони України звертає увагу, що за відомостями наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Торецька міська територіальна громада Бахмутського району Донецької області (за винятком с-ще Озарянівка, с-ще Курдюмівка, с-ще Шуми) з 24.02.2022 по 06.08.2024 було територією активних бойових дій, а з 07.08.2024 і донині та ж Торецька міська територіальна громада (за винятком с-ще Дружба, м. Залізне, с-ще Курдюмівка, с. Леонідівка, с-ще Неліпівка, с ще Нью-Йорк, с-ще Озарянівка, с-ще Південне, с-ще Північне, с-ще Шуми, с. Юріївка) є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Тобто, на даний час відсутні офіційні відомості про завершення бойових дій на зазначеній території, чого суд першої інстанції не врахував. Наведене свідчить про те, що відлік шестимісячного строку, передбаченого ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою – за обставинами даної справи не розпочався.

Також апелянт посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, відповідно до якого у разі зникнення особи на території активних бойових дій недопустимим є відлік шестимісячного строку для оголошення її померлою від дати ймовірної загибелі. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не врахував обов`язковість цього правового висновку, чим порушив принцип єдності судової практики.

Крім того, апелянт посилається на те, що в даній справі судом першої інстанції не було встановлено коло всіх заінтересованих осіб (повнолітній син та дві неповнолітні дочки), не залучено їх до розгляду заяви та не встановлено чи наявний спір про право між заявником та заінтересованими особами щодо оголошення ОСОБА_2 померлим.

Відзивів на скаргу не надходило.

Заслухавши пояснення адвоката Макеєва В.Ф., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

За матеріалами справи встановлено, що, відповідно до відомостей свідоцтва про народження від 17.10.1980, виконаного російською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 . Дані обставини також підтверджуються його паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 . Крім того, в означеному свідоцтві про народження, виконаному російською мовою, вказано, що батьками (родителями) « ОСОБА_3 » (рос.) є: батько (отец) – « ОСОБА_4 » (рос.), мати (мать) – « ОСОБА_5 » (рос.) (а.с. 5).

Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 була здійснена за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.03.2004, що підтверджується відповідною відміткою у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 6, зв), а також відомостями, які надані Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради за № 4855/6564-01-21 від 11.03.2026. Водночас, за відомостями реєстру Черкаської територіальної громади, 21.04.2025 ОСОБА_2 знятий з реєстрації за вказаною вище адресою. Станом на 11.03.2026 в департаменті відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 (а.с. 60).

Відповідно до довідки № 191/4912 від 27.07.2024, виданої т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 29.06.2024 (а.с. 7).

Як вбачається з повідомлення № 291 ІНФОРМАЦІЯ_4 сповістив ОСОБА_1 (заявника) про те, що його син, матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 23.09.2024 внаслідок ворожого мінометного обстрілу в н.п. Торецьк Донецької області (а.с. 8).

Згідно з Актом службового розслідування № 185, комісією встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в період часу з 06:21 по 06:48 в районі населеного пункту Торецьк Донецької області, при виконанні бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 № 708 від 16.08.2024, внаслідок ворожого мінометного обстрілу позиції «ПВ ІТАКА», перестав виходити на зв`язок та зник безвісти військовослужбовець НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець – зенітник зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 . Заходи по розшуку зниклого безвісти військовослужбовця результату не дали. Вказані обставини підтверджені поясненнями військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які також зазначили, що провести евакуацію та пошукові дії не було можливим через масивний обстріл зі сторони ворога.

Крім того, відповідно до результатів службового розслідування комісія визнала підтвердженим факт зникнення безвісти, за особливих обставин матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що сталися під час виконання обов`язків військової служби, 23.09.2024 в період часу з 06:21 по 06:48, внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Торецьк Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, факт зникнення безвісти не пов`язаний із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування в алкогольному чи наркотичному сп`янінні, не є наслідком навмисного заподіяння собі ушкодження, загибелі військовослужбовця не було встановлено. В момент зникнення безвісти матрос ОСОБА_2 , знаходився у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) (а.с. 10-11).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 63 від 17.01.2025 визнано вважати, що факт зникнення безвісти за особливих обставин під час виконання завдань із захисту Батьківщини, військовослужбовця НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , а саме матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця – зенітника зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , мав місце внаслідок збройної агресії Російської Федерації 23.09.2024 в період часу з 06:21 по 06:48 при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Торецьк Донецької області. Крім того, визнано, що матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісти зник за особливих обставин під час виконання завдань із захисту Батьківщини (а.с. 13-15).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20260128-2791 від 28.01.2026, ОСОБА_2 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин з 20.11.2024 (а.с. 16).

За даними органів державної реєстрації актів цивільного стану від 07.03.2026 актових записів про зміну імені та смерть, складених відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено (а.с. 57).

Крім того, згідно з відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 19.5.1/20067-26 від 17.03.2026 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянином України – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2024 по 17.03.2026 (станом на 15:15) в Базі даних не виявлено (а.с. 78).

Згідно з відомостями, які надані Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № 12386/16-2026 від 23.03.2026, 01.10.2024 Черкаським відділом поліції ГУНП в Черкаській області оголошено в розшук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як безвісти зниклу особу (кримінальне провадження № 12024250310003265 від 01.10.2024, розшукова справа № 131024348 від 01.10.2024) (а.с. 105).

Також, до опікунської ради, що здійснює свої повноваження відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 120 від 11.02.2025, судових рішень про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною (обмежено дієздатною) особою, не надходило, що підтверджується інформацією, наданою Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради за № 4958/6575-01-21від 12.03.2026 (а.с. 73).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , а відрахування початку шестимісячного строку з моменту можливої смерті омтаннього слід проводити від дня його ймовірної загибелі у місці проведення бойових дій.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко - і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24, постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 741/484/25 та постанові від 04 березея 2026 року у справі № 279/2085/25.

Матеріалами справи підтверджується, що військовослужбовець другого батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу вогневої підтримки морської піхоти другого батальйону морської піхоти ВЧА 4548 зник безвісти в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області 23.09.2024 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини внаслідок ворожого мінометного обстрілу позиції.

Таким чином, ОСОБА_2 зник в районі населеного пункту Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, що входить до складу Торецької міської територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Наказ № 309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28 лютого 2025 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (чинного на момент ухвалення судового рішення 07.04.2026), розділ 2 територія активних бойових дій п.2.2 Донецька область Торецька міська територіальна громада за винятком с-ще Озарянівка, с-ще Курдюмівка, с-ще Шуми з 24.02.2022 (дата початку бойових дій) по 06.08.2024 (дата завершення бойових дій). Територія Торецької міської територіальної громади (за винятком с-ще Дружба, м. Залізне, с-ще Курдюмівка, с. Леонідівка, с-ще Неліпівка, с-ще Нью-Йорк, с-ще Озарянівка, с-ще Південне, с-ще Північне, с-ще Шуми, с. Юріївка) з 07 серпня 2024 року по теперішній час є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Підрозділ 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 - це спеціальна категорія, введена, щоб зберегти функціонування державних сервісів у прифронтових зонах та застосовується для цілей оподаткування.

Тобто, фактично з 24 лютого 2022 року по теперішній час територія населеного пункту Торецьк є територією активних бойових дій.

У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначено, що не можна відраховувати строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Враховуючи зазначені норми діючого законодавства та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що шестимісячний строк зі спливом якого можливе, з урахуванням конкретних обставин, оголошення ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, ще не почав спливати, оскільки на території на якій він зник безвісти - в районі населеного пункту Торецьк, Бахмутського району, Донецької області (територія ймовірної загибелі), тривають активні бойові дії, тому заява про оголошення особи померлою є передчасною.

Таким чином, суд першої інстанції, помилково застосував ч.2 ст. 46 ЦК України та п.3 р.І «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні ресурси» Наказу № 376 та розпочав відлік шестимісячного строку від дня ймовірної загибелі ОСОБА_2 .

Крім того, суд не вбачає істотних підстав для припущення, що ОСОБА_2 загинув в районі н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б об`єктивно містили інформацію про його загибель.

Суд зазначає, що з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 63 від 17.01.2025 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти матроса ОСОБА_2 » неможливо припустити про вірогідну смерть ОСОБА_2 , оскільки під час мінометного обстрілу позиції останній перестав виходити на зв`язок, провести евакуацію та пошукові дії не було можливим через масивний удар зі сторони ворога. Тому ОСОБА_2 може перебувати у полоні, що неможливо встановити на момент розгляду заяви про оголошення фізичної померлою і саме тому дана заява є передчасною і повинна бути подана за спливом строку, встановленого частиною другою статті 46 ЦК України.

Отже, відсутні підстави, з достатньою вірогідністю вважати, що солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання, оскільки провести евакуацію та пошукові дії солдата (чи його тіла) не було можливим.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь які інші докази, які б свідчили про смерть ОСОБА_2 в певний час і за певних обставин, в матеріалах службового провадження відсутні будь які твердження чи припущення, що внаслідок мінометного обстрілу позиції, солдат ОСОБА_2 загинув. З пояснень солдат, які надавались при службовому розслідуванні, неможливо встановити факту смерті ОСОБА_2 .

В матеріалах справи відсутні відомості про те, чи перебуває, чи не перебуває солдат ОСОБА_2 в полоні.

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні категорії справ про оголошення фізичної особи померлою у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

З огляду на вказане, встановлені обставини справи не дають підстав колегії суддів для висновку про можливість оголошення ОСОБА_2 померлим до спливу строків вказаних у ч. 2 ст. 46 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначене не звернув увагу, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, дійшов помилкового висновку про задоволення заяви, що у відповідності до положеньстатті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, то із заявника на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 726, 70 грн.

Керуючись ст. ст. 35, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Овода Андрія Петровича задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 726, 70 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.

Судді: