Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №287/1626/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/1626/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №287/1626/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Винара Л.В. в м. Олевськ Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 в розмірі 66 000 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 15 000 грн., заборгованості за процентами - 49 500 грн., заборгованості за комісією - 1500 грн. Також просило стягнути 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначало, що 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4744075, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Вказує, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 15 000 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору. Зазначає, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 66 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн., заборгованість за процентами - 49 500 грн та заборгованість за комісією - 1 500 грн. Вказує, що 09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 у розмірі 66 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 4 000 грн понесених судових витрат у вигляді коштів на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення відсотків ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати у вказаній частині та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути 4 500 грн заборгованості по відсоткам.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитний договір №4744075 від 11.11.2021 за своїми правовими ознаками є договором про мікрокредит, оскільки укладений на суму 15 000 грн (що не перевищувало розміру мінімальної заробітної плати станом на 2021 рік) та на строк 15 днів (до 26.11.2021). Зазначає, що після 26.11.2021 позивач втратив право нарахування договірних відсотків. Будь-які нарахування поза межами 15-денного строку кредитування за базовою ставкою договору є незаконними. Вважає, що починаючи з 27.11.2021 між сторонами виникли охоронні зобов`язання, регулювання яких здійснюється на підставі ст. 625 ЦК України (стягнення індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір не встановлений договором або законом), а не шляхом подальшого нарахування звичайних відсотків за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року в частині стягнення відсотків та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким стягнути 4 500 грн заборгованості по відсоткам.

27 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання апелянтом своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 26.11.2021. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому продовження дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору. Таким чином, у період з 11.11.2021 по 26.11.2021, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 2% (сума процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування становить 4500 грн., що відповідає п.1.5.2 та відомості про щоденні нарахування). У зв`язку із продовженням користування апелянтом кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п.2.3.1.2 договору, у період з 26.11.2021 по 25.01.2022 і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно відомості про щоденні нарахування кредитор нараховував апелянту проценти за користування кредитом із застосуванням стандартної ставки у період з 27.11.2021 по 26.01.2022 (60 днів, 5% (750 грн) на день; 45000 грн). Після 25.01.2022 кредитор не застосовував до апелянта стандартну процентну ставку у порядку, визначеному п. 4.2 договору, і вимоги про стягнення процентів, нарахованих у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Таким чином, сума заборгованості апелянта за процентами складає 49 500 грн. Наведена позивачем у справі відомість про щоденні нарахування та погашення відповідає умовам погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення відсотків в сумі 49 500 грн., а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4744075, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 15 000 грн., строком на 15 днів з 11.11.2021, зі сплатою відсотків в розмірі 4500 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% в день, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 26.11.2021.

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 21 000 грн в грошовому виразі та 359 469,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 21 000 грн (п.1.5.).

Комісія за надання кредиту 1 500 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1.).

Проценти за користування кредитом 4 500 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п.1.5.2.).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Також позивачем долучено паспорт споживчого кредиту №4744075, у якому викладено інформацію про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

Згідно копії довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №4744075 від 11.11.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан», на номер телефону НОМЕР_1 , надіслано одноразовий ідентифікатор Z33750.

Відповідно до платіжного доручення №60845410 від 11.11.2021 на карту НОМЕР_2 11.11.2021 перераховано грошові кошти в розмірі 15 000 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору №4744075.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0./7-260119/80678-БТ від 19.01.2026 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_3 . 11.11.2021 на карту ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 15 000 грн.

09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги від 09.02.2022, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 09.02.2022 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №4744075 від 11.11.2021 в сумі 66 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн., заборгованість за відсотками - 49 500 грн та заборгованість за комісією - 1500 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №66410 від 09.02.2022 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 здійснило оплату на користь ТОВ «Мілоан».

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 66 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн., заборгованість за відсотками - 49 500 грн та заборгованість за комісією - 1500 грн.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходи з того, що підписанням договору про споживчий кредит №4744075 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків, комісії та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків та комісії за кредитним договором №4744075 є правомірним. Оскільки відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-капітал», ні на рахунки попереднього кредитора не надала, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 в розмірі 66 000 грн. Відповідачкою не надано суду заперечення щодо витрат позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на правничу допомогу у розмірі 8000 грн., водночас, судом першої інстанції, враховано принцип співмірності таких витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами в сумі 49 500 грн.

Так, умовами договору визначено, що проценти за користування кредитом: 4 500 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1 - 1.5.2 договору, в термін (дату) вказаних в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (п.2.2.2 договору).

Умовами п.2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору.

Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору продовження вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах (п.2.3.1.1 договору) та пролонгація на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2 договору).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п.2.3.1.2 договору).

Отже, у пункті 2.3 сторонами погоджено максимальний строк продовження користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту ОСОБА_1 погашення заборгованості не здійснювала.

Відтак, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 26.11.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п.2.3.1.2 договору.

Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 25 січня 2022 року.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить:

- за період з 11.11.2021 по 26.11.2021 відсотки складають 4 500 грн (із розрахунку 15 000 грн х 2,00% х 15 днів);

- за період з 27.11.2021 по 25.01.2022 відсотки складають 45 000 грн (із розрахунку 15 000 грн х 5,00% х 60 днів);

Всього відсотки нараховано на загальну суму 49 500 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4744075 вбачається, що ОСОБА_1 на погашення відсотків жодних платежів не здійснено.

Відтак заборгованість за відсотками складає 49 500 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 49 500 грн є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про споживчий кредит №4744075 від 11.11.2021 в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №4744075 від 11.11.2021 в сумі 49 500 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.