Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №287/923/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/923/26 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Номер провадження №33/4805/1149/26

Категорія ч.2 ст.204-4 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кошиль О.Ю., захисника Ганненка О.С. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.204-1 КУпАП щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 25.05.2026 року, о 19 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Олевськ (відстань до лінії державного кордону України 60000 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д.н.п. Копище), виявлено громадянина України ОСОБА_1 в складі групи осіб, який не зміг вказати точну мету перебування в контрольованому прикордонному районі та мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через кордон, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

На постанову суду захисником Ганненком О.С. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вважає, що у діях ОСОБА_1 не було жодної спроби перетнути державний кордон України, він не перебував безпосередньо біля лінії державного кордону, не рухався в напрямку державного кордону поза дорогами загального користування, не мав при собі жодних речей, які б свідчили про підготовку до незаконного перетину кордону, не намагався уникнути прикордонного контролю та не вчиняв будь-яких активних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне залишення території України.

Зазначає, що сам факт перебування особи у маршрутному автобусі, який рухався до м. Олевськ, не може розцінюватися як спроба незаконного перетину державного кордону.

Стверджує, що у справі наявні документи, які підтверджують законну мету перебування ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 — проживання там його дружини та малолітньої дитини.

Вказує, що висновок суду про винуватість останнього є передчасним та необґрунтованим.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не надав поданим ним доказам належної оцінки та не спростував викладені у них обставини.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Крім того, пунктом 2-1 Правил визначено категорії осіб, які мають право перетинати кордон у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.

Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону (пункт 10 Правил).

Згідно п. 7 Розділу «Порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі» Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Апеляційний суд вважає, що висновок судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується достатніми доказами.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338446 від 25.05.2026 року, рапорт начальника відділення зв`язку - начальника зв`язку десятої прикордонної застави ОСОБА_2 від 25.05.2026 року, схему виявлення правопорушника на ділянці НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_2 ) 25.05.2026 року.

Однак, вказані докази апеляційний суд не може визнати достатніми та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, виходячи із наступного.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 338446 від 25.05.2026 року вбачається, що 25.05.2026 року, о 19 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Олевськ (відстань до лінії державного кордону України 60000 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ), виявлено громадянина України ОСОБА_1 в складі групи осіб, який не зміг вказати точну мету перебування в контрольованому прикордонному районі та мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через кордон, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Із зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 виявлений на околиці населеного пункту Олевськ (відстань до лінії державного кордону України 60000 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ).

Виходячи із положень ст. 204-1 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, при затриманні ОСОБА_1 у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження чи відповідний одяг для проходження лісовим маршрутом, речі, не типові для звичайної поїздки тощо). ОСОБА_1 від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення останнім дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.

Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, в складі групи осіб.

На переконання апеляційного суду доводи захисника ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 законно перебував на околиці населеного пункту Олевськ, їхав в маршрутному таксі, оскільки там проживає його дружина та малолітній син заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджені належними доказами: свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , витягом з реєстру територіальної громади, де зазначено місце проживання дружини ОСОБА_5 та сина АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до військово-облікового документу станом на 25.05.2026 р. ОСОБА_1 мав відстрочку від мобілізації, як син особи, яка зникла безвісти «мужньо виконуючи обов`язок в бою за Україну, її свободу та незалежність», а відповідно мав право на легальний перетин кордону.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, які можна визнати достатніми. Сам протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Ганненка Олега Сергійовича задовольнити.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Житомирського

апеляційного суду В.В. Ляшук