Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №161/304/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/304/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/273/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів – Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Трикош Н. І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представників заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_5 , Департамент соціальної політики Луцької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою.

Покликався на те, що його рідний дядько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи довічно та через хронічний, стійкий та прогресуючий психічний розлад здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Крім того заявник вказував, що на даний час здійснює фактичну опіку над ОСОБА_5 , оскільки ніхто інший не може і не бажає доглядати та опікуватися останнім.

Враховуючи вищенаведене, заявник ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_5 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном останнього.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним строком на 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.

У призначенні опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_5 відмовлено, обов`язки опікуна покладено на Департамент соціальної політики Луцької міської ради.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_5 таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та як наслідок прийнятим судом з порушенням норм матеріального права, представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 оскаржила рішення місцевого суду в апеляційному порядку та просила його в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника щодо встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_5 та призначити ОСОБА_1 опікуном останнього.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном його недієздатного дядька ОСОБА_5 , не надав належну оцінку обставинам справи, встановленим на підставі наданих доказів, і як наслідок фактично позбавив недієздатну особу необхідної їй опіки.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_5 недієздатним ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом у цій частині не переглядається.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що подання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про доцільність призначення заявника опікуном не містить належної, повної та обґрунтованої мотивації та не має наперед встановленої сили для суду і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі. Також, за наявності інших близьких родичів у ОСОБА_5 та враховуючи зайнятість заявника за місцем роботи, суд вважав недостатньо обґрунтованим прохання останнього про призначення саме його опікуном недієздатної особи.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідний дядько заявника ОСОБА_1 , є інвалідом другої групи довічно, має хронічний, стійкий психічний розлад та потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Донецької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 44 від 03 липня 2025 року ОСОБА_5 виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді органічного ураження головного мозку травматичного генезу з вираженим психоорганічним синдромом (за МКХ-10 F07.9), через що не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 94-100).

З письмових доказів, приєднаних до матеріалів справи, а саме з відомостей з Реєстру Луцької міської територіальної громади та з наданого органом опіки та піклування акту обстеження матеріально-побутових умов проживання майбутнього (потенційного) опікуна від 23 жовтня 2025 року слідує, що адреса місця реєстрації та проживання заявника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а недієздатний ОСОБА_5 зареєстрований та проживає разом з іншими близькими родичами: братом ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 138, 139, 150).

Відповідно до подання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради № 33.2-15/7821/2025 від 10 листопада 2025 року заявника ОСОБА_1 рекомендовано призначити опікуном над його недієздатним дядьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Близькі родичі недієздатного ОСОБА_5 , зокрема, його мати ОСОБА_7 , пенсіонерка по віку, та брати ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , які є особами з інвалідністю, не мають можливості опікуватися недієздатною особою (а. с. 130-133).

Згідно з долученою до матеріалів справи копією витягу з мобільного застосунку Резерв +, сформованого 11 лютого 2026 року, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , який працює вчителем у навчальному закладі, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 03 травня 2026 року (а. с. 220).

Апеляційним судом, зі слів учасників справи, також встановлено, що недієздатний ОСОБА_5 розлучений та має сина – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте орган опіки та піклування належним чином не встановив, чи є у нього можливість та бажання виконувати обов`язки опікуна щодо батька.

Відповідно до положень статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина 1 статті 300 ЦПК України).

Пунктом 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року, передбачено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 58 ЦК України опіка встановлюється, зокрема, над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).

Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України.

Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 вказував, що він, будучи племінником останнього, бажає доглядати за своїм недієздатним дядьком та відповідає усім вимогам опікуна. Однак, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, заявником не було надано належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що він будучи зареєстрованим за іншою адресою разом зі своєю сім`єю та працюючи вчителем у навчальному закладі, має реальну можливість на постійній основі виконувати обов`язки опікуна.

Також варто зазначити, що крім військовозобов`язаного заявника ОСОБА_1 , якому надано тимчасову відстрочку від мобілізації в період воєнного стану, у недієздатного ОСОБА_5 є інші близькі йому родичі, зокрема повнолітній син, які потенційно за їх згоди можуть бути опікунами останнього.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 фактично позбавляє недієздатного ОСОБА_5 необхідної йому опіки не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду першої інстанції обов`язки опікуна останнього було покладено на орган опіки та піклування, який відповідно до статтей 65, 67 ЦК України зобов`язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом та лікуванням, а також вживати заходи щодо захисту його цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, на думку колегії суддів, подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме заявника ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним дядьком ОСОБА_5 є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, та не впливають на законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді