Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №159/3450/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/3450/26 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.

Провадження № 22-ц/802/982/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів – Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Трикош Н. І.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацька Алла Володимирівна, про визнання договорів дарування недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2026 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила: визнати недійсними договори дарування від 09 січня 2026 року, посвідчені приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А. В., реєстрові номери – 32, 33, 34; скасувати рішення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В. від 09 січня 2026 року про державну реєстрацію прав з індексними номерами – 82793280, 82793985, 82794859; відшкодувати їй понесені судові витрати по справі.

Одночасно із пред`явленням позову ОСОБА_2 подала заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно:

- 38/100 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2543609107060, номер відомостей про речове право - 63082504;

- земельну ділянку, площею 0,0064 га, кадастровий номер 0710400000:08:007:0020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2991453107104, номер відомостей про речове право - 63083220;

- гараж, площею 19,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2991448407060, номер відомостей про речове право - 63083281;

- нежитлове приміщення, площею 68,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна - 2843986807060, номер відомостей про речове право – 63081922,

заборонивши їх відчуження.

Заява мотивована тим, що оспорювані договори дарування укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а єдиною їх метою було уникнення виконання зобов`язання відповідача ОСОБА_3 щодо виплати на її користь грошової компенсації в розмірі 1 646 354 грн та судового збору за рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2025 року у справі № 159/2297/25. У зв`язку з чим, на думку заявника, наявні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке вибуло із власності відповідача ОСОБА_3 та набуте у власність відповідачем ОСОБА_1 , може у подальшому призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у цій справі та неналежної реалізації права її як позивача на доступ до правосуддя, а саме необхідності повторного звернення до суду для відновлення своїх прав.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2026 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , а саме на:

- 38/100 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2543609107060, номер відомостей про речове право - 63082504;

- земельну ділянку, площею 0,0064 га, кадастровий номер 0710400000:08:007:0020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2991453107104, номер відомостей про речове право - 63083220;

- гараж, площею 19,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2991448407060, номер відомостей про речове право - 63083281;

- нежитлове приміщення, площею 68,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна - 2843986807060, номер відомостей про речове право - 63081922.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, постановленою судом з порушенням норм процесуального права, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, у якій просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, так як заява позивача не містить обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у разі задоволення позову рішення суду, а сам факт пред`явлення позову про визнання недійсними договорів дарування не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову обраних судом.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а забезпечення позову у спосіб, про який просила позивач, є співмірним засобом відновлення її порушеного права, у разі задоволення позовних вимог останньої і цілком узгоджується із положеннями ЦПК України.

Такий висновок суду є правильний.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 05 червня 2026 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацька А. В., про визнання договорів дарування недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 17 квітня 2026 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Ошурко М. М. було відкрито виконавче провадження № 80796088 на підставі виконавчого листа № 159/2297/25 від 15 квітня 2026 року про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 грошової компенсації за 62/100 частки вартості квартири, житловою площею 40,1 кв.м., загальною площею 66,6 кв.м. в сумі 1646354 грн.

На підставі договорів дарування № № 32, 33, 34 від 09 січня 2026 року було припинено право власності боржника ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:08:007:0020 площею 0,64 га; гараж, площею 19,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, площею 68,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 479586622 від 29 травня 2026 року право власності на вказані вище об`єкти зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .

Аналіз наведених вище норм матеріального права та встановлених обставин справи, на думку колегії суддів, свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості та заборони на їх відчуження, вважаючи, що існує ймовірність того, що відповідачем ОСОБА_1 може бути відчужено третім особам належне їй майно до вирішення спору по суті, що значно ускладнить виконання можливого рішення про задоволення даного позову.

Колегія суддів зауважує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що є предметом оспорюваних договорів дарування, є достатнім та співмірним із заявленим ОСОБА_2 позовом. Такий вид заходу забезпечення позову має тимчасовий характер, діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки вказане майно залишається у володінні та користуванні відповідача, обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи наведене та встановивши під час розгляду заяви про забезпечення позову, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно застосовував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно.

Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги, поданої відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , вірних висновків місцевого суду не спростовують і не свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія судів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали про забезпечення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2026 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді