Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №161/4554/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/4554/26 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/1001/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1402-5168 продукту «CreditKasa» в електронній формі (одноразовий ідентифікатор А1127), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 порушив узяті на себе зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 січня 2026 року становила 41548,25 грн, з яких: 11649,41 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29898,84 грн – заборгованість за процентами.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 у користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41548,25 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року у даній справі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що денна процентна ставка у розмірі 1,5 % не відповідає вимогам чинного законодавства та здійснив перерахування відсотків в розмірі 1 %, як наслідок позбавив його законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 41548,25 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконав.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону й обставинам справи з огляду на наступне.

За матеріалами справи судом установлено, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1402-5168 продукту «CreditKasa» в електронній формі (одноразовий ідентифікатор А1127). Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 17200 грн. Базовий період користування кредитом – 30 календарних днів, строк кредиту – 365 календарних днів, дата повернення кредиту – 30 травня 2025 року. За умовами договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,45 % за кожен день користування кредитом (п. 4.10 договору). Комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту (п. 4.11 договору). Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2, 10.3 договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставками: промо-ставка становить 0,29 % за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця; знижена процентна ставка становить 1,45 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1 договору) (а. с. 12-16).

31 травня 2024 року кредитні кошти у розмірі 17200 грн були перераховані на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay – платіж №2469402149, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а. с. 25, 29).

Також судом установлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1402-5768 в електронній формі (одноразовий ідентифікатор А1030), відповідно до умов якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у кредит додаткові кошти в розмірі 8700 грн, з урахуванням продовження строку кредитування/строку дії договору, строк кредитування продовжується до 392 днів (а. с. 27, 28).

27 червня 2024 року кредитні кошти у розмірі 8700 грн були перераховані на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay – платіж №2481492094, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приват Банк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а. с. 26, 29).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1402-5168 продукту «CreditKasa» від 31 травня 2024 року, з якого вбачається, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося протягом 392 днів (до 26 червня 2025 року включно). Протягом окремих періодів користування кредитом проценти нараховувались за різними денними процентними ставками, визначеними у відповідній графі таблиці. Зокрема, у більшості періодів нарахування здійснювалося за ставкою 1,45 % на день та за зниженою процентною ставкою 0,29 % на день.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник здійснив погашення кредитного зобов`язання за 7 платежів на загальну суму 53517,30 грн, а саме 13 червня 2024 року — 12000 грн, 12 липня 2024 року — 7941,83 грн, 28 серпня 2024 року — 8820,96 грн, 27 вересня 2024 року — 5630,40 грн, 27 жовтня 2024 року — 5630,40 грн, 28 листопада 2024 року — 6005,76 грн, 31 грудня 2024 року — 7487,82 грн.

Зазначені платежі підтверджені позивачем у поданому розрахунку при визначенні залишку заборгованості за кредитним договором.

Однак, за наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором позичальника ОСОБА_1 за кредитом визначена в сумі 41548,25 грн, з яких: 11649,41 грн – заборгованість за тілом кредиту; 29898,84 грн – заборгованість за процентами (а. с. 30-33).

Суд не погодився з таким розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Як передбачено статтею 4 Закону України «Про споживче кредитування», законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений 31 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Місцевим судом здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості за 392 календарні дні з 31 травня 2024 року по 29 червня 2024 року включно із застосуванням погодженої процентної ставки 0,29 % в день та з 30 червня 2024 року по 26 червня 2025 року включно з урахуванням установлених законом граничних розмірів денної процентної ставки 1 % на день на фактичний залишок непогашеної основної суми боргу та сплачених відповідачем платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено 7 платежів на загальну суму 53517,30 грн, а саме 13 червня 2024 року — 12000 грн, 12 липня 2024 року — 7941,83 грн, 28 серпня 2024 року — 8820,96 грн, 27 вересня 2024 року — 5630,40 грн, 27 жовтня 2024 року — 5630,40 грн, 28 листопада 2024 року — 6005,76 грн, 31 грудня 2024 року — 7487,82 грн.

Також судом установлено що комісія за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту (2580 грн) є окремим платежем, який нараховується одноразово в дату видачі кредиту та входить до загальних витрат за кредитом, однак не збільшує тіло кредиту, оскільки проценти відповідно до пункту 4.10 договору нараховуються саме на залишок неповернутої суми кредиту, а не на суму комісії.

Місцевим судом правильно проведено розрахунок заборгованості та встановлено, що будь-яка непогашена заборгованість відповідача за тілом кредиту та процентами відсутня.

Факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення між сторонами договірних зобов`язань підтверджується належними і допустимими доказами. Разом з тим, заявлений позивачем розмір заборгованості не відповідає вимогам закону, оскільки його визначено з урахуванням процентних ставок, що перевищують встановлений законом максимально допустимий розмір денної процентної ставки, а тому умови договору в цій частині є нікчемними і не підлягають застосуванню.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором перед позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи і не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 07 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді