Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №161/5245/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/5245/26 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/1074/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Карпук А. К., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – Полетила Павла Сергійовича на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 грудня 2023 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений договір про відкриття кредитної лінії №1310-7779 продукту «НА ВСЕ» (далі – кредитний договір).

Позивач зазначав, що товариство згідно з умовами договору зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 7 000 грн, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період – 14 календарних днів, комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка – 1,20% в день, стандартна відсоткова ставка – 1,50% в день.

Відповідачу кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на зазначений ним картковий рахунок.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 13 лютого 2026 року у нього утворилася заборгованість, загальний розмір якої становить 30 752 грн 30 коп., з яких: 6 576 грн 82 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 24 175 грн 48 коп. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, товариство прийняло рішення про застосування до відповідача програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у розмірі 1 753 грн 48 коп. за умови погашення ним решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 998 грн 82 коп. Зважаючи на це, остаточний загальний розмір заборгованості становить 28 998 грн 82 коп., з яких: 6 576 грн 82 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 22 422 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1310-7779 від 01 грудня 2023 року у розмірі 28 998 грн 82 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1310-7779 від 01 грудня 2023 року у розмірі 28 998 грн 82 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року у цій справі залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Суд не надав належної оцінки доказам, що підтверджують проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а також не врахував вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які звільняють військовослужбовців від нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені на час проходження військової служби. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання кредитних коштів відповідачем. Матеріали справи не містять і доказів того, що кредитодавцем виконані умови кредитного договору та надано позичальнику в особі відповідача кредит, оскільки відсутні будь-які докази, що платіжна картка, на яку перераховані кошти, належить останньому. Сам по собі розрахунок заборгованості, який долучений позивачем до матеріалів справи, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 07 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений кредитний договір №1310-7779 продукту «НА ВСЕ». Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С8618. Відповідач підписав також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ» та додатки №№ 3, 4 до кредитного договору (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графіки платежів за договором за зниженою та стандартною ставками)) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С8618. Крім того, відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А8618 Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та додаток до нього.

Відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами і порядком надання кредиту та підтвердив свою згоду на приєднання до умов кредитування та отримання кредитних коштів.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 7 000 грн (пункти 2.4., 4.1., 4.2.); строк кредитування - 300 календарних днів (п. 4.9.); базовий період – 14 календарних днів (п. 4.4.); знижена відсоткова ставка – 1,20% в день, стандартна відсоткова ставка – 1,50% в день (пункти 4.6., 10.2.); комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту (п. 4.7.).

У розділі 12 кредитного договору сторони зазначили свої реквізити, зокрема, відповідач зазначив свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Позивачем на виконання умов договору 01 грудня 2023 року за допомогою системи LiqPay було перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000 грн на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1310-7779 від 01 грудня 2023 року становить 30 752 грн 30 коп., з яких: 6 576 грн 82 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 24 175 грн 48 коп. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Відсотки нараховані в межах строку кредитування за період з 01 грудня 2023 року до 25 вересня 2024 року включно за відсотковими ставками 1,20% та 1,50% як це передбачено пунктами 4.6., 10.2. кредитного договору. З цього ж розрахунку також слідує, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором здійснив платежі: 14 грудня 2023 року – 1 667 грн 06 коп., 27 грудня 2023 року – 491 грн 06 коп., 28 грудня 2023 року – 1 176 грн, 10 січня 2024 року – 67 грн 88 коп., 11 січня 2024 року – 1 599 грн 18 коп., 27 лютого 2024 року – 1 000 грн, а всього 6 018 грн 01 коп.

Водночас у своїх позовних вимогах товариство вказувало, що ним як кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у розмірі 1 753 грн 48 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 998 грн 82 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданого йому кредиту у строки, передбачені кредитним договором № 1310-7779 від 01 грудня 2023 року, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28 998 грн 82 коп., яка підлягає стягненню з нього на користь товариства.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 1310-7779 від 01 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С8618, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт укладення 01 грудня 2023 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в електронній формі кредитного договору, проте посилався на те, що матеріали справи не містять доказів отримання ним кредитних коштів та, що платіжна картка, на яку перераховані кошти, належить йому. При цьому вказував, що він як військовослужбовець згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені на час проходження військової служби.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Позивачем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена комісія за видачу кредиту.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, то вони є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У справі, що переглядається, задовольняючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував узгоджені сторонами договору умови щодо процентних ставок за кредитом (знижена та стандартна), проте не урахував того, що положення п. 4.7. кредитного договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми кредиту одноразово (1 050 грн) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Зважаючи на це, позивач як кредитодавець не мав права зараховувати частини здійснених платежів відповідача на погашення такої комісії, оскільки це є незаконним, а тому такі платежі належить зараховувати у рахунок погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків як це визначено положеннями ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту (більш детально див. п. 5.6. договору) ануїтетними платежами згідно наступного рекомендованого графіку оплат: через кожні 14 днів починаючи з 14 грудня 2023 року до 18 квітня 2024 року. У кожну із зазначених дат позичальник мав сплатити ануїтетний платіж 1 667 грн 06 коп., крім останнього, який становить 1 666 грн 40 коп., проте зважаючи на нікчемність положень договору щодо сплати одноразової комісії такий ануїтетний платіж фактично становить 1 562 грн 06 коп. (1 667 грн 06 коп. – 105 грн (включена до кожного із зазначених 10 платежів)), за винятком останнього платежу, який становить 1 561 грн 40 коп.

Згідно з п. 5.6. договору позичальник має право здійснювати дострокове повернення отриманого кредиту частинами згідно рекомендованого графіку оплат за договором при достроковому поверненні кредиту, який вказаний в п.2.3 цього договору. Часткове дострокове повернення отриманого кредиту за вказаним графіком не потребує повідомлення позичальником кредитодавця про намір часткового дострокового повернення кредиту шляхом подання відповідної заяви із зазначенням суми та запланованої дати оплати коштів в порядку, передбаченому п. 6.10. договору. У випадку сплати на рахунок кредитодавця від позичальника грошових коштів у розмірі, недостатньому для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком та неподання позичальником заяви про часткове дострокове повернення кредиту у довільному розмірі, такі грошові кошти не будуть зараховані на погашення суми кредиту, а будуть зараховуватись в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та/або комісії у останні дні базових періодів. У випадку сплати не пізніше останнього дня базового періоду грошових коштів, недостатніх для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком але достатніх для погашення нарахованих за базовий період процентів та/або комісії, рекомендований графік зміщується на один базовий період вперед. При цьому, у разі сплати у перших трьох базових періодах нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту та зміщенні рекомендованого графіку, при наступних сплатах ануїтетених платежів суми, що зараховуються на погашення кредиту за рекомендованим графіком коригуються у зв`язку із тим, що комісія за видачу кредиту погашена у повному обсязі, а рекомендований графік формується із розрахунку повного погашення кредиту протягом 10 базових періодів ануїтетними платежами. Рекомендований графік зміщується при сплатах процентів та/або комісії до того часу, доки кількість базових періодів у рекомендованому графіку, які є неоплаченими, не буде дорівнювати кількості базових періодів, що залишились до останнього дня строку кредитування. У подальшому сплата частин тіла, що входили у платежі за рекомендованим графіком, стають зобов`язанням позичальника у відповідності до п. 5.1. цього договору. У випадку сплати позичальником на рахунок кредитодавцю грошових коштів у розмірі достатньому для сплати чергового платежу за рекомендованим графіком, такі грошові кошти будуть зараховані у погашення суми кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту згідно рекомендованого графіку як перший несплачений позичальником платіж за рекомендованим графіком.

Ураховуючи наведені положення договору та згаданого Закону, розрахунок заборгованості підлягає обрахунку наступним чином. За період з 01 грудня 2023 року по 14 грудня 2023 року (14 днів) на тіло кредиту 7 000 грн підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 1 176 грн. 14 грудня 2023 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснив платіж у розмірі 1 667 грн 06 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 14 грудня 2023 року у відповідача основний борг становив 6 508 грн 94 коп. (тіло – 5 332 грн 94 коп., відсотки – 1 176 грн). За період з 15 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року (13 днів) на тіло кредиту 5 332 грн 94 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 831 грн 94 коп. 27 грудня 2023 року відповідач здійснив платіж у розмірі 491 грн 06 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно тіло кредиту зменшилося до 4 841 грн 88 коп., на яке 28 грудня 2023 року підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 58 грн 10 коп. 28 грудня 2023 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснив платіж у розмірі 1 176 грн (з урахуванням попереднього платежу 27 грудня – фактично ануїтетний платіж), який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 28 грудня 2023 року у відповідача основний борг становив 5 731 грн 92 коп. (тіло – 3 665 грн 88 коп., відсотки – 2 066 грн 04 коп.). За період з 29 грудня 2023 року по 10 січня 2024 року (13 днів) на тіло кредиту 3 665 грн 88 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 571 грн 88 коп. 10 січня 2024 року відповідач здійснив платіж у розмірі 67 грн 88 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно тіло кредиту зменшилося до 3 598 грн, на яке 11 січня 2024 року підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 43 грн 18 коп. 11 січня 2024 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснив платіж у розмірі 1 599 грн 18 коп. (з урахуванням попереднього платежу 10 січня – фактично ануїтетний платіж), який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 11січня 2024 року у відповідача основний борг становив 4 679 грн 92 коп. (тіло – 1 988 грн 82 коп., відсотки – 2 681 грн 10 коп.). За період з 12 січня 2024 року по 25 січня 2024 року (14 днів) на тіло кредиту 1 988 грн 82 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 334 грн 12 коп., а за період з 26 січня 2024 року по 27 лютого 2024 року підлягали нарахуванню відсотки за стандартною процентною ставкою 1,50% у розмірі 984 грн 47 коп., оскільки відповідач не здійснював платежів у базові періоди. 27 лютого 2024 року відповідач здійснив погашення на суму 1 000 грн, відповідно ця сума мала бути зарахована в рахунок погашення прострочених відсотків (984 грн 47 коп.), а решта в тіло кредиту. У зв`язку з цим станом на 27 лютого 2024 року у відповідача основний борг становив 4 988 грн 51 коп. (тіло – 1 973 грн 29 коп., відсотки – 3 015 грн 22 коп.). Надалі відповідач до закінчення строку кредитування платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснював і на тіло кредиту 1 973 грн 29 коп. за період з 28 лютого 2024 року по 20 серпня 2024 року (175 днів) підлягали нарахуванню відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5% у розмірі 5179 грн 89 коп. Станом на 20 серпня 2024 року у відповідача основний борг становив 10 168 грн 40 коп. (тіло – 1 973 грн 29 коп., відсотки – 8 195 грн 11 коп.).

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі – 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. У цій справі кредитний договір був укладений 01грудня 2023 року.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки у цій справі кредитний договір укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» і строк його дії продовжено після набрання чинності цим Законом, тому на нього поширюється строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Ураховуючи вищенаведене, за період з 21 серпня 2024 року і до закінчення строку дії кредитного договору - 25 вересня 2024 року (36 днів) на тіло кредиту 1 973 грн 29 коп. підлягали нарахуванню відсотки за денною процентною ставкою 1% у розмірі 710 грн 38 коп. У зв`язку з цим збільшилася заборгованість відсотками до 8 905 грн 49 коп., а загальний борг до 10 878 грн 78 коп.

Зважаючи на наведені розрахунки, здійснені апеляційним судом, остаточний розмір кредитної заборгованості, який у даному випадку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 10 878 грн 78 коп., з яких: 1 973 грн 29 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 8 905 грн 49 коп. - заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем кредитних коштів та, що платіжна картка, на яку перераховані кошти, належить саме йому, є безпідставними. Відповідач не був позбавлений можливості спростувати факт відсутності у нього заборгованості за кредитним договором, оскільки має доступ до свого рахунку, який ним був зазначений при укладенні договору (платіжна карта № НОМЕР_1 ), та представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору. До того ж відповідач не спростував тієї обставини, що вказана платіжна картка, на яку були перераховані кредитні кошти у розмірі 7 000 грн, належить не йому, а іншій особі.

Крім того, не приймаються колегією суддів до уваги доводи скарги про те, що ОСОБА_1 як військовослужбовець згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був звільнений від нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені на час проходження військової служби, оскільки на час укладення та дії кредитного договору відповідач не мав статусу військовослужбовця (призваний на військову службу по мобілізації 11 жовтня 2025 року), а тому на нього не поширювалися положення вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, зменшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором до 10 878 грн 78 коп., що має наслідком часткове задоволення позову у цій справі. З огляду на наведене, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому з позивача згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 499 грн 39 коп. як різниця між частковим задоволенням апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (1 498 грн 18 коп. – 998 грн 79 коп.).

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року у цій справі змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1310-7779 від 01 грудня 2023 року у розмірі 10 878 (десять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 499 (чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: