Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №161/2149/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2149/26 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/1060/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Киці С. І., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18 червня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту № 2533961 (далі – кредитний договір). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А378725, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 15 000 грн, строком на 30 днів, за користування кредитом нараховуються проценти за зниженою процентною ставкою 1,81% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту, а також за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження користування кредитом; та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 2533961 від 18 червня 2020 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір кредитної заборгованості становить 49 200 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 200 грн - заборгованість за процентами. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2533961 від 18 червня 2020 року у розмірі 49 200 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2533961 від 18 червня 2020 року у розмірі 49 200 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – Кравинська Ю. В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Вважає, що стягнення за оскаржуваним рішенням з відповідача ОСОБА_1 процентів нарахованих за межами строку кредитування, якими в даному разі є суми, що перевищують 23 550 грн (включаючи 15 000 грн основного боргу), є незаконним, оскільки суд першої інстанції не врахував, що пролонгації строку кредитування не відбулося; умови нарахування процентів (не більше 90 календарних днів поспіль та інші) не змінюють жодним чином умов і порядку пролонгації, визначених розділом 4 договору. Окрім того, витребувана від АТ «Універсал Банк» додаткова інформація не підтверджує конкретного платника кредитних коштів. Також в матеріалах справи відсутні, як того вимагають норми ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», докази укладання договору №2533961 про надання споживчого кредиту від 18 червня 2020 року, а тому у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М. І., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у цій справі. Так, сторони кредитного договору погодили його істотні умови щодо суми кредиту, процентної ставки та строку дії договору. Відповідач підписав в електронній формі кредитний договір, отримав визначену умовами договору суму кредиту, якою користувався в межах строку дії договору, проте жодних платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснював. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому у нього виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком. При цьому відповідач не надав будь-яких доказів на спростування презумпції правомірності правочину, а також доказів, які б підтвердили ту обставину, що він не отримував від товариства на свій картковий рахунок кредитних коштів чи доказів відсутності у нього перед товариством кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 07 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 2533961. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А378725, який був надісланий на номер його мобільного телефону (а.с.7-9).

Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів.

Згідно з пунктами 1.5.1., 1.5.2. договору знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пунктів 4.1.-4.6. цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1.6. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.2. договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів.

У п. 4.1. договору визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5. договору.

Згідно з п. 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3. договору.

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3. договору).

За п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Відповідно до п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3. договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2533961 від 18 червня 2020 року представлений в якості додатку № 1 до договору (а.с.10).

До укладення договору позичальник ОСОБА_1 підписав в електронній формі паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені контактні дані кредитодавця та основні умови кредитування (а.с.10 зворот - 12).

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з яким укладений договір про надання споживчого кредиту № 2533961 від 18 червня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор А378725; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 18 червня 2020 року 00:15; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.12 зворот).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6514-ВП від 16 грудня 2025 року, відповідно до якої 18 червня 2020 року здійснено переказ на картку № НОМЕР_3 у розмірі 15 000 грн, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 8387459 (а.с.13).

Згідно із відповіддю АТ «Універсал Банк» від 19 квітня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 31 березня 2026 року, транзакція, здійснена 18 червня 2020 року у розмірі 15 000 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , була успішною. Грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника зазначеної банківської картки (а.с.91).

З карти обліку договору (розрахунку заборгованості) № 2533961 від 18 червня 2020 року вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2021 року становить 49 200 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 200 грн - заборгованість за процентами. З цієї ж карти вбачається, що відповідач жодних платежів у рахунок сплати кредиту та нарахованих відсотків не здійснював.

Судом також встановлено, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2533961 від 18 червня 2020 року (а.с.19 зворот – 23).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 2533961 від 18 червня 2020 року у розмірі 49 200 грн (а.с.23 зворот).

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за згаданим кредитним договором.

12 січня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило його про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте відповідач борг не погасив (а.с.25 зворот).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданого йому кредиту у строки, передбачені кредитним договором № 2533961 від 18 червня 2020 року, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 49 200 грн, яка підлягає стягненню з нього на користь товариства.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 2533961 від 18 червня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А378725, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Наданий позивачем доказ - електронний договір про надання споживчого кредиту № 2533961 від 18 червня 2020 року у паперовій формі, посвідчений в порядку, передбаченому законом, спростовує доводи представника відповідача про те, що рішення суду ґрунтується на доказі, який відповідач ставить під сумнів, оскільки позивачем електронний доказ поданий у визначеній законом формі, що не викликає жодних сумнівів у відповідності поданої копії (паперової) оригіналу.

Крім того, подання електронного доказу в паперовій формі саме по собі не робить такий доказ недопустимим (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 752/30879/21).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 904/1017/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2533961 від 18 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір № 2533961 від 18 червня 2020 року, який містить усі істотні умови договору та був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним в письмовій формі. Надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором. Оскільки відповідач як позичальник не погасив нараховані проценти та не повернув суму кредиту, що свідчить про те, що він свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, а також ураховуючи, що він не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, тому відсотки нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,90%, тобто відповідно до погоджених сторонами кредитного договору умов.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги, що строк кредитування становить 30 днів і закінчився 17 липня 2020 року, а матеріали справи не містять доказів, що сторони змінювали узгоджений умовами договору тридцятиденний строк користування кредитом. При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які б підтверджували, що він реалізував своє право, передбачене п. 4.4. договору, а саме надіслання текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти відповідача, а умови кредитного договору не містять положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору.

Ураховуючи вищенаведене, проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню лише у межах строку кредитування 30 днів за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту як це передбачено п. 1.5.2., оскільки відповідачем не було дотримано вимоги п. 1.5.1. кредитного договору (не здійснено повне погашення кредитної заборгованості або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку), тому їх розмір у даному випадку буде становити 8 550 грн (15 000 грн х 1,90% х 30 днів).

Зважаючи на наведені розрахунки, здійснені апеляційним судом, остаточний розмір кредитної заборгованості, який у даному випадку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 23 550 грн, з яких: 15 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 550 грн - заборгованість за процентами.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем кредитних коштів, а витребувана від АТ «Універсал Банк» додаткова інформація не підтверджує конкретного платника кредитних коштів, є безпідставними. Відповідач не був позбавлений можливості спростувати факт перерахунку кредитних коштів саме позивачем та відсутності у нього заборгованості за кредитним договором, оскільки має доступ до свого рахунку, який ним був зазначений при укладенні договору (платіжна карта № НОМЕР_3 ), та представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору. До того ж відповідач не спростував тієї обставини, що вказана платіжна картка, на яку були перераховані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн, належить не йому, а іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, зменшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором до 23 550 грн, що має наслідком часткове задоволення позову у цій справі. З огляду на наведене, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - Кравинської Ю. В. підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», на його користь з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1 274 грн 38 коп., а з позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь відповідача у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 911 грн 57 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене та положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», на яке покладено більшу суму судових витрат, сплатити відповідачу ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 637 грн 19 коп. (1 911 грн 57 коп. - 1 274 грн 38 коп.).

Крім того, визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, проте ураховуючи часткове задоволення позову у цій справі, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог належить стягнути такі витрати у розмірі 1 435 грн 98 коп.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - Кравинської Юлії Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року у цій справі змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2533961 від 18 червня 2020 року у розмірі 23 550 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 435 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: