Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №760/35391/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/35391/25

1-кп/760/2585/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2025, у вечірній час, ОСОБА_6 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , у гостях у своєї знайомої ОСОБА_5 , де разом з останньою розпивали алкогольні напої.

Під час вживання алкогольних напоїв, в нічний час 10.08.2025, ОСОБА_6 , побачив у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB» у чохлі рожевого кольору, та золотий ланцюг, вагою 18,88 г., що належав останній.

У цей час, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: мобільного телефону марки «Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB», та золотого ланцюгу, вагою 18,88 г., що належить ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, ОСОБА_6 , знаходячись в квартирі за вищевказаною адресою, побачив, що ОСОБА_5 після вживання алкогольних напоїв заснула на ліжку та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв мобільний телефон марки ««Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB» у чохлі «Silicone Case Lilac» рожевого кольору, та золотий ланцюг, вагою 18,88 г.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/57974-ТВ від 19.09.2025 року, ринкова вартість мобільного телефону «Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB», який перебував у використанні, станом на 09.08.2025, становить 16166,33 грн (шістнадцять тисяч сто шістдесят шість грн 33 коп.), ринкова вартість чохла до мобільного телефону «Samsung S23+ S916» «Silicone Case Lilac» (EF-PS916TVEGRU) у вживаному стані, станом на 09.08.2025, становить 566,67 грн (п?ятсот шістдесят шість грн 67 коп.).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/62987-ТВ від 14.10.2025 року, ринкова вартість ланцюжка, виготовленого зі сплаву на основі золота, що відповідає 585 пробі, масою 18,88 грам, який був у використанні, станом на 10.08.2025 становить 86432,77 грн (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять дві гривні, сімдесят сім копійок).

Згодом, ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 103165 гривень 77 копійок.

Крім цього, під час вживання алкогольних напоїв, в нічний час 10.08.2025 ОСОБА_6 , помітив банківську картку потерпілої АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку АТ «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 , утримуючи при собі банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, ОСОБА_6 , знаходячись в квартирі за вищевказаною адресою, побачив, що ОСОБА_5 після вживання алкогольних напоїв заснула на ліжку та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, банківську картку потерпілої АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку АТ «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 , утримуючи при собі банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку «ОТП банк».

В подальшому, ОСОБА_6 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник, та 10.08.2025 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 1, зняв готівкою грошові кошти на суму 6200 гривень з картки «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 .

Згодом, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 14/16, зняв готівкою грошові кошти на суму 1800 гривень з картки «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 , майнової шкоди на загальну суму 8000 гривень, 00 копійки.

ОСОБА_6 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , у гостях у своєї знайомої ОСОБА_5 , де разом з останньою розпивали алкогольні напої, помітив банківську картку потерпілої АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку АТ «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 , після чого у нього виник корисливий умисел на збагачення за рахунок викрадення чужого майна, а саме зазначеної банківської картки, яка являється офіційним документом, з метою її подальшого використання, тобто збагачення за рахунок грошових активів на банківському рахунку, шляхом крадіжки грошових коштів, які належать потерпілій ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистої наживи та матеріального збагачення за рахунок крадіжки чужого майна з метою подальшого зняття грошових коштів та проведення банківських операцій із картковими рахунками, ОСОБА_6 , взяв банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку НОМЕР_1 , та банківську картку «ОТП банк», за номером рахунку НОМЕР_2 , та залишив їх собі, не повідомивши представників АТ КБ «ПриватБанку» та предстаників АТ «ОТП Банку», правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування та володільця документа, приховав дані про її місцезнаходження, чим здійснив викрадення офіційного документа, а саме банківської картки, що належить ОСОБА_5 , та утримуючи їх при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст.349КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинене одне з кримінальних правопорушень відноситься до категорії тяжкого злочину. Також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, перебуває у на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також думку потерпілої яка наполягала на призначенні покарання пов`язаного з позбавленням волі.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України суд вважає необхідним остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначених покарань у виді позбавлення волі в межах санкції даних статей.

Під час судового провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 119 415 гривень 74 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 941 гривня 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином.

Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1177 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної або моральної шкоди, має право пред`явити до обвинуваченого цивільний позов.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі

Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.

Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, як особа, якій злочином заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити позов про стягнення моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав.

Судом встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення потерпілій дійсно було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 119 415 гривень 74 копійки не обґрунтований та документально не підтверджений оскільки судом встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_6 заподіяна матеріальна шкода у розмірі 111 165 гривень 77 копійок. Під час досудового слідства потерпілій ОСОБА_5 повернуто мобільний телефон марки ««Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB» вартістю 16 166 гривень 33 копійки. Отже, враховуючи вартість телефону, який був повернутий потерпілій, сума, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої становить 94 999 гривень 44 копійки.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпіла перенесла ряд негативних емоцій.

Тому, з врахуванням встановленої в судовому засіданні вини обвинуваченого, вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, а також позиції обвинуваченого щодо визнання позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за правилами ст. 69 КК України, не зважаючи на його щиросердне каяття, судом не встановлені.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 357 КК України призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання, тобто з 12 червня 2026 року.

Заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 94 999 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 44 копійки.

Заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 25 941 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок одну) гривню 00 копійок.

Речові докази: мобільний телефон марки ««Samsung Galaxy S23+ S916B 8/256 GB» залишити у користуванні потерпілої ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_6 за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ 19/111-25/57974 ТВ від 19.09.2025 у сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ 19/111-25/62987 ТВ від 14.10.2025 у сумі 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) гривни 80 коп.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1