Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №758/12858/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12858/26

3/758/3992/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року о 23 годині 05 хвилин в м. Києві по вул. Сагайдачного, 15, ОСОБА_1 , керував електросамокатом марки «bikenow», в стані алкогольного сп?яніння. Огляд на стан сп?яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою приладу ALCOTEST 6820 прилад ARHK-0543 результат позитивний 1.60%. Подія фіксувалась на бк 230642,477336 чим порушив п.2.9.а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він не керував самокатом, а штовхав його поряд з собою. На питання поліцейських надавав стверджувальні відповіді, бо залишалось мало часу до початку комендантської години та він поспішав додому, а тому не мав бажання сперечатись і заперечувати.

В судовому засіданні захисник Дмитрашківський В.О. просив провадження у справі закрити за відсутності події та складу, зазначив, що не зафіксовано рух транспортного засобу, керування ним водієм, та моменту зупинки транспортного засобу; ОСОБА_1 не допускав порушень ПДР за які його слід було зупинити; роз`яснено права після складання протоколу, що є порушенням права на захист; відеозапис є не безперервним, та його неможна вважати належним та допустимим доказом; не забезпечено 2 свідків; ОСОБА_1 не проінформували яким саме засобом буде проводитися огляд на стан сп`яніння.

В судовому засіданні захисник Моренко В.І. зазначив що застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не відповідатиме меті адміністративного стягнення та принципу пропорційності, а тому в його застосуванні належить відмовити.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням в стані алкогольного сп`яніння яким, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

Таким чином, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.9а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, установлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 709181 від 02 липня 2026 року, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру «Drager Alcotest 6820» від 02.07.2026 року, відповідно до якого під час проведення огляду 02.07.2026 року о 23 годині 11 хвилин, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, встановленого результатом тестування у 1,60‰ проміле, що підписаний ОСОБА_1 власноручно, яким підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який засвідчено підписом заступника командира роти №4, батальйону №2, полку 1 з (ОПБ) УПП у місті Києві капітаном поліції Затика Я.Г., яким підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, в графі «з результатами згоден» міститься прізвище, ініціали ОСОБА_1 та його підпис, що підтверджує згоду з результатами огляду та відсутність зауважень;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;

- відеозаписом з нагрудної бодікамери працівників патрульної поліції з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом електросамокатом. На 00:12 поліцейський запитує в ОСОБА_1 : «А чого ви зустрічною їдете?», на що ОСОБА_1 відповідає: «А мені там немає як по-іншому проїхати», поліцейський каже: «Вам з іншої сторони треба їхати, і тут на червоний чого ви поїхали?», а ОСОБА_1 каже: «Ну я ж проїхав на зелене для пішоходів», поліцейський запитує: «А ви пішохід на самокаті?», ОСОБА_1 відповідає: «Ну я ж спішився».

На 02:13 поліцейський запитує: «Скільки алкоголю вживали?», ОСОБА_1 каже: «Трошки пив, давно», поліцейський перепитує: «А ви знаєте, що неможливо керувати?», ОСОБА_1 каже: «Знаю», поліцейський перепитує: «Знаєте і їдете?», ОСОБА_1 каже: «Ну да, да, якщо будете штраф писати, ну що ж, пишіть». На 02:45 Поліцейський каже: «пропоную вам пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер». На 02:52 ОСОБА_1 каже: «згоден». На 02:55 Поліцейський перепитує: «Проходити огляд на місці, або в лікарні нарколога будете?», ОСОБА_1 відповідає: «На місці давайте».

Поліцейський каже: «Зараз контрольний забір повітря зробимо, щоб перевірити чи є алкоголь, чи немає», ОСОБА_1 каже: «Та є, є», поліцейський продовжує пояснювати, як працює Драгер. На 04:26 ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер».

На 04:48 Зафіксовано результат 1,60 ‰. На 04:50 ОСОБА_1 каже: «Возможно, да, согласен». Поліцейський каже: «в 7 разів перевищує норму».

На 04:58 поліцейський каже: «Зараз буде складено відповідний адміністративний протокол за те, що керували транспортним засобом електросамокатом в стані алкогольного сп`яніння. Ви з результатом згодні?».

На 05:09 ОСОБА_1 відповідає: «Згоден». На 06:07 поліцейський повідомляє, що протокол буде спрямовано до Подільського суду м. Києва, та на 09:17 поліцейський зауважує, що далі рухатися на самокаті неможна.

Доводи про те, що матеріали справи не містять належної фіксації факту руху електросамоката та моменту його зупинки, спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Зокрема, з відеозапису з нагрудної бодікамери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо після його зупинки не заперечував факту керування електросамокатом.

Навпаки, під час спілкування з поліцейським він повідомляв обставини свого руху, пояснював, чому рухався зустрічною стороною та розмежував свої дії: «проїхати», «проїхав», «спішився».

Посилання ОСОБА_1 на те, що ствердні відповіді поліцейським він надавав через незначний час до початку комендантської години та бажання якнайшвидше потрапити додому, не спростовує змісту зафіксованої розмови.

Вказана обставина сама по собі не свідчить про недостовірність його відповідей та не пояснює, чому він безпосередньо під час події повідомляв поліцейському обставини свого руху на електросамокаті та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не допускав порушень ПДР, за які його слід зупинити, також є безпідставними. Як убачається з відеозапису, підстава для зупинки обумовлена виявленим працівниками поліції порушенням правил дорожнього руху, зокрема рух зустрічною стороною та проїзд на червоний сигнал світлофора. Сам ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським не заперечував факту такого руху та фактично підтвердив обставини, пов`язані з його поведінкою на дорозі. Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Таким чином, твердження захисту про відсутність законної підстави для зупинки не відповідає встановленим судом обставинам. При цьому навіть сама по собі незгода особи з підставою зупинки не спростовує встановленого після зупинки факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Не заслуговує на увагу і довод захисту про те, що права ОСОБА_1 роз`яснено після складання протоколу, оскільки як убачається з матеріалів справи та відеозапису, ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд, не висловлював заперечень щодо порядку його проведення, а після отримання результату підтвердив свою згоду з ним. Відомостей про застосування до нього примусу, введення в оману, обмеження права на правничу допомогу чи інші істотні порушення його процесуальних прав матеріали справи не містять.

Щодо тверджень захисника про те, що відеозапис є не безперервним суд зазначає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. На відеоматеріалі зафіксована подія за участі ОСОБА_1 у хронологічній послідовності.

Безпідставним є і посилання захисника на те, що під час огляду не забезпечено двох свідків. Відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Таким чином, законодавством встановлено альтернативний порядок фіксації огляду: або відеозапис, або, якщо відеозапис неможливо здійснити, два свідки. Вимоги про одночасну обов`язкову участь двох свідків за наявності належної відеофіксації законодавство не містить.

Огляд проводився із застосуванням технічного засобу відеозапису, а матеріали відеофіксації долучені до справи. Отже, відсутність двох свідків за таких обставин не свідчить про порушення встановленого порядку проведення огляду.

Щодо доводу про те, що ОСОБА_1 не поінформовано, яким саме технічним засобом буде проводитися огляд, спростовується відеозаписом з бодікамер патрульних поліцейських.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті із ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП та ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов