Рішення від 20 січня 2025 р. у справі №755/19125/23 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19125/23

Провадження №: 2/755/680/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - САВЛУК Т.В.,

секретарів - Бурячек О.В., Лазоренко Н.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач - не з`явилася

представник позивача - адвокат Циган І.М.

відповідач - ОСОБА_1

представника відповідача - адвокат Баграмян В.Р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко К.І., - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами: «усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0, 1200 га, розташовану в СТ «РИФ» Гнідинська сільська рада, АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки: 01.06 для колективного садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид користування земельної ділянки: для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:001:1977»

19 грудня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

За змістом положень статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

08 лютого 2024 року (вх. № 7452) до суду надійшов відзив на позов, поданий відповідачем ОСОБА_1 , за змістом відзиву відповідач висловила свою позицію щодо підстав для відмови у заявлених вимогах, долучивши докази на спростування позиції позивача та наведених підстав позову.

12 лютого 2024 року (вх. № 7901) до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача - адвокатом Циган І.М., стороною позивача наведені контраргументи щодо позиції відповідача стосовно підстав для відмови у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович, правом подати письмові пояснення по суті спору не скористався.

10 квітня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача - адвоката Циган І.М. про витребування доказів, подане до суду 29 січня 2024 року, зареєстроване за вх. № 5179.

Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Опанасенка Костянтина Івановича (адреса місцезнаходження - 02232, місто Київ, проспект Червоної Калини, 54/9) направити на адресу суду належним чином завірені матеріали спадкової справи № 06/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника позивача - адвоката Циган І.М. про витребування доказів, подане 29 січня 2024 року та зареєстроване за вх. № 5175, та клопотання про витребування доказів, подане 29 січня 2024 року та зареєстроване за вх. № 5177.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року залишено без розгляду клопотання представника відповідача - адвоката Баграмяна В.Р. про долучення письмових доказів, подане до суду 11 березня 2024 року, зареєстроване за вх. № 13856.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року залишено без розгляду клопотання представника відповідача - адвоката Баграмяна В.Р. про витребування письмових доказів, подане до суду 11 березня 2024 року, зареєстроване за вх. № 13859.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Циган І.М. про відвід головуючого судді Савлук Т.В., заявлену у підготовчому судовому засіданні 06 червня 2024 року, визнано необґрунтованою.

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Циган І.М. про відвід головуючого судді Савлук Т.В. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника позивача - адвоката Циган І.М. про витребування доказів, подані 22 квітня 2024 року та зареєстровані за вх. № 22686 та № 22688.

06 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Циган Іван Михайлович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входять квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1200 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:1977, розташована на території Садівничого товариства «РИФ» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 , усвідомлюючи необхідність надання допомоги та підтримки чоловікові, який через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, такої допомоги не надавала, що, на думку представника позивача, свідчить про її умисне ухилення від виконання відповідного обов`язку. З огляду на наведене представник позивача просив усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Баграмян Віталій Робертович у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_2 заведено спадкову справу № 06/2021. Відповідно до статті 1261 ЦК України ОСОБА_1 як дружина спадкодавця є спадкоємцем першої черги за законом. Відповідачка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю з лютого 1993 року, вела з ним спільне господарство та спільно проживала, зокрема, у квартирі АДРЕСА_1 , придбаній за спільні їх кошти. Окрім того, відповідач та її представник посилалися на обставини, встановлені судом у цивільній справі № 755/14106/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зокрема факт постійного проживання ОСОБА_2 протягом останніх років у державі Ізраїль та те, що про смерть батька вона дізналася від відповідачки, перебуваючи за межами України. З огляду на зазначене відповідач та її представник вважали недоведеними доводи позивачки про систематичне відвідування нею спадкодавця, надання йому матеріальної допомоги, забезпечення продуктами харчування та лікарськими засобами. Так, з 2017 року, після переїзду позивача на постійне місце проживання до держави Ізраїль, остання фактично не брала участі у житті батька, не цікавилася станом його здоров`я та не надавала йому необхідної допомоги. У свою чергу, до 2017 року спадкодавець передавав позивачці ОСОБА_2 свою пенсію, яку вона отримувала на підставі довіреності, а також подарував їй належну йому частку квартири, яку позивачка згодом відчужила у зв`язку з переїздом за кордон. Також відповідач та її представник зазначали, що ОСОБА_2 не брала участі в організації та оплаті поховання спадкодавця. При цьому організацією поховання та доглядом за спадкодавцем за життя займалися, зокрема, дочка відповідачки ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 . Щодо доводів позивача про створення відповідачкою перешкод у її спілкуванні з батьком та недопуск до хворого спадкодавця ОСОБА_1 та її представник вказували на те, що таких перешкод відповідачка не чинила, а позивачка, будучи повнолітньою особою, самостійно визначала характер та періодичність спілкування з батьком.

Крім того, стан здоров`я спадкодавця підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 21332 від 25 грудня 2020 року, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня № 1», відповідно до якої ОСОБА_3 встановлено діагноз: об`ємне внутрішньомозкове новоутворення у правій тім`яно-потилично-скроневій ділянці, помірний лівобічний геміпарез, цефалгічний синдром. Водночас у зазначеній виписці вказано, що пацієнта виписано з клінічним покращенням.

Разом із тим позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин її систематичного відвідування спадкодавця, надання йому матеріальної допомоги, забезпечення продуктами харчування та лікарськими засобами, а також створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з батьком чи умисного ухилення від надання йому необхідної допомоги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович у судове засідання не з`явився, правом подати письмові пояснення щодо предмета спору з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не скористався.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 Цивільного кодексу України )

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як з`ясовано судом, відповідно до реєстраційного посвідчення № 009814, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 23 січня 2002 року за реєстровим № 9-558.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Гнідинської сільської Ради народних депутатів від 22 грудня 1994 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану на території Гнідинської сільської Ради народних депутатів, для ведення садівництва.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 серпня 1963 року Печерським бюро ЗАГС міста Києва, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві. Її батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1265, 12 вересня 1990 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_10 . Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 90, 31 січня 2009 року ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_12 . Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, про що 29 грудня 2020 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 2889.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та недоотриманих пенсійних виплат в сумі 132 047,78 грн.

За життя спадкодавець не залишив заповіт.

18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Опанасенка К.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі зазначеної заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Опанасенком К.І. 18 лютого 2021 року заведено спадкову справу № 06/2021.

30 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Десятої Київської державної нотаріальної контори, яка була направлена за місцем відкриття спадкової справи № 06/2021 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Опанасенка К.І.

Листом від 24 липня 2021 року № 77/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко К.І. повідомив позивача про те, що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та вона може звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для її прийняття.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом місяця з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року залишено без змін.

Суд керується положеннями статті 16 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови , якщо таке право на спадкування існує.

Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб`єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.

З аналізу норм статті 1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.

До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 статті 1224 ЦК України).

До другої групи (частини 3-5 статті 1224 ЦК України) належать спадкоємці, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,02 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.

Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог про усунення особи від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України необхідним є встановлення в сукупності таких обставин: перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; наявність у спадкоємця можливості надати таку допомогу та умисне ухилення від її надання.

Для ухвалення рішення про усунення спадкоємця від права на спадкування суд має встановити зазначені обставини на підставі належних, допустимих та достовірних доказів.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Отже, положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України застосовуються до всіх спадкоємців за законом, у тому числі до осіб, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним є стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, за якого вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя та потребує стороннього догляду, допомоги і піклування.

Ухилення від надання допомоги спадкодавцеві полягає в умисних діях або бездіяльності спадкоємця, спрямованих на невиконання обов`язку щодо забезпечення підтримки та допомоги спадкодавцеві. При цьому підлягають оцінці поведінка спадкоємця, усвідомлення ним обов`язку щодо надання допомоги, потреба спадкодавця в такій допомозі, наявність у спадкоємця можливості її надати, а також свідоме невиконання цього обов`язку.

Водночас для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця, який заявляє про її ненадання, з урахуванням можливості отримання такої допомоги від інших осіб, а також матеріальної та фізичної спроможності спадкоємця її надати.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Факт ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи.

Зазначені правові висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду. Так, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц та від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 Верховний Суд зазначав, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві має бути умисним і пов`язаним із винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконати, проте не вчиняла необхідних дій.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 741/1714/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/14057/17 та від 19 травня 2022 року у справі № 132/2991/20.

Отже, для усунення спадкоємця від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України необхідно встановити одночасну наявність усіх передбачених законом умов, а саме безпорадного стану спадкодавця, його потреби в допомозі саме цього спадкоємця, можливості останнього надати таку допомогу та умисного ухилення від її надання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_2 посилається, як підставу усунення відповідача від права на спадкування, на наявність обставин, визначених частиною 5 статті 1224 Цивільного кодексу України, мотивує свою позицію тим, що її батько, ОСОБА_3 , протягом останніх років життя тяжко хворів, мав захворювання судин головного мозку, переніс інсульт та у зв`язку з тяжким станом здоров`я потребував постійного догляду, допомоги і лікування. До погіршення стану здоров`я батька позивач часто його відвідувала, надавала йому матеріальну допомогу, купувала продукти харчування та лікарські засоби. Водночас із початку 2020 року, коли стан здоров`я спадкодавця погіршився, відповідач ОСОБА_1 , за твердженням позивачки, заборонила батькові спілкуватися з нею та перестала допускати її до нього, позбавивши можливості відвідувати та надавати необхідну допомогу. На момент смерті ОСОБА_3 через тяжкі захворювання перебував у безпорадному стані, не міг самостійно пересуватися та потребував постійного стороннього догляду і лікування. На думку позивача, відповідачка, усвідомлюючи стан здоров`я свого чоловіка та необхідність надання йому допомоги, належного догляду за ним не здійснювала, моральної, фізичної та матеріальної допомоги не надавала, чим ухилялася від виконання обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцеві. У зв`язку з наведеним позивачка вважає, що наявні передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстави для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Як убачається з наявних у справі доказів, ОСОБА_3 на момент смерті був особою похилого віку та помер у віці 80 років. Водночас сам по собі похилий вік спадкодавця не свідчить про перебування його у безпорадному стані та не є достатньою підставою для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Доказів встановлення спадкодавцю інвалідності або інших обставин, які б свідчили про його нездатність самостійно забезпечувати умови свого життя та необхідність постійної сторонньої допомоги, матеріали справи не містять. Надані медичні документи підтверджують наявність у ОСОБА_3 захворювань, однак самі по собі не свідчать про перебування його у безпорадному стані у розумінні частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.

Разом із тим позивачем не доведено, що спадкодавець потребував допомоги саме відповідача ОСОБА_1 , звертався до неї з проханням про надання допомоги чи догляду та що остання, маючи реальну можливість її надати, свідомо ухилялася від цього.

Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивачем не доведено той факт, що спадкодавець потребував матеріальної допомоги. Зокрема, матеріали справи не містять доказів щодо розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_3 , а також наявності у нього інших доходів, які б давали підстави для висновку про недостатність коштів для забезпечення його життєвих потреб та необхідність отримання ним матеріальної допомоги.

Отже, судом не встановлено потреби спадкодавця у матеріальній допомозі зі сторони відповідача, не встановлено висунення до відповідача самим спадкодавцем (чи будь-якими іншими особами) прохання (вимоги) надання допомоги, а як наслідок не встановлено і факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги (тобто умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від надання спадкодавцеві допомоги).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (стаття 90 Цивільного процесуального кодексу України)

Під час проведення підготовчого судового засідання представником позивача заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків. Так, свідок ОСОБА_13 пояснила, що перебуває у дружніх відносинах із позивачкою, а відповідачку знала у зв`язку з її співпрацею зі спадкодавцем. Зазначила, що, за її відомостями, ОСОБА_3 тривалий час не проживав із відповідачкою. Обставини захворювання, госпіталізації та смерті спадкодавця їй відомі переважно зі слів позивачки. Після того як позивачці стало відомо про госпіталізацію батька, вона, зі слів свідка, займалася організацією його лікування в Ізраїлі та збором необхідних документів.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що є тіткою позивача ОСОБА_2 . Повідомила про неприязні відносини між відповідачкою та матір`ю позивачки. Зазначила, що після повернення до Києва спадкодавець перебував у хворому стані, а відповідач, за її спостереженнями, належної уваги стану його здоров`я не приділяла. Також повідомила, що пенсійна картка спадкодавця перебувала у позивача, яка отримувала пенсію за довіреністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є двоюрідним братом позивачки, а про стан здоров`я спадкодавця йому стало відомо зі слів позивачки. Зазначив, що окремі обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_3 він обговорював із лікарем телефоном. Повідомив, що, за його відомостями, спадкодавець проживав із відповідачкою, водночас тривалий час перебував за межами України.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що є сусідкою відповідачки та знала ОСОБА_3 і ОСОБА_1 як подружжя, яке спільно проживало у квартирі. Зазначила, що між ними були доброзичливі стосунки. Про захворювання спадкодавця їй стало відомо протягом останнього року його життя.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що знала відповідача як сусідку, а з позивачкою не знайома. Зазначила, що неодноразово бачила ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом, за її спостереженнями, вони підтримували одне одного. Пояснила, що в період хвороби спадкодавця відповідачка здійснювала за ним догляд. Про позивача свідку стало відомо лише після виникнення спору.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що знає відповідачку з 1993 року та тривалий час підтримувала з нею стосунки. Зазначила, що неодноразово бачила ОСОБА_3 разом із відповідачкою, характеризувала їхні взаємовідносини як добрі, повідомила про спільний відпочинок та ведення ними спільного господарства. Також зазначила, що спадкодавець підтримував стосунки з позивачкою та передавав їй свою пенсію. Повідомила про обставини госпіталізації спадкодавця та звернення відповідачки до позивачки щодо надання коштів на його лікування.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що є зятем відповідачки та знав спадкодавця як члена сім`ї. Зазначив, що про тяжкий стан здоров`я ОСОБА_3 йому стало відомо після різкого погіршення його стану у 2020 році. Повідомив, що допомагав доставити спадкодавця до лікувального закладу, а після виписки - транспортувати його за місцем проживання.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що є сусідкою відповідача та тривалий час спостерігала за її спільним проживанням із ОСОБА_3 . Зазначила, що між ними були добрі та безконфліктні стосунки. Пояснила, що про наявність у спадкодавця доньки дізналася вже після виникнення спору.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що є сестрою чоловіка відповідача ОСОБА_1 . Зазначила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були добрі, взаємні та дружні стосунки. Повідомила, що відповідачка опікувалася станом здоров`я спадкодавця та вживала заходів щодо його лікування.

Свідок ОСОБА_22 повідомила про тривале знайомство із сім`єю ОСОБА_9 та зазначила, що зі слів ОСОБА_3 їй було відомо про його стосунки з позивачкою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є донькою відповідачки ОСОБА_1 . Зазначила про виникнення конфліктних ситуацій у зв`язку з втручанням ОСОБА_2 у сімейні справи. Повідомила, що її батько ОСОБА_23 не перебував у тяжкому стані здоров`я. Водночас зазначила, що її мати ОСОБА_1 тривалий час проживала разом із ним, здійснювала за ним догляд, брала участь у лікуванні, готувала їжу та вела домашнє господарство.

Оцінюючи наведені показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, суд не вбачає підстав вважати їх достатніми для встановлення факту умисного ухилення відповідача від надання спадкодавцеві необхідної допомоги.

Зокрема, самі по собі показання свідків не підтверджують, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме відповідача, звертався до неї з відповідним проханням, а відповідачка, маючи можливість надати таку допомогу, умисно ухилялася від її надання.

При цьому відомості щодо стану здоров`я спадкодавця, його лікування та інших обставин, пов`язаних із останнім періодом його життя, окремі свідки повідомили зі слів позивача, не будучи безпосередньо обізнаними про такі обставини. Водночас свідки, які безпосередньо спостерігали за відносинами між спадкодавцем та відповідачем, зазначали про їх спільне проживання, доброзичливі стосунки та участь відповідачки у догляді за спадкодавцем.

За таких обставин показання свідків щодо стану здоров`я спадкодавця не є достатніми для встановлення його безпорадного стану без підтвердження відповідних обставин іншими належними та допустимими доказами.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що спадкодавець потребував допомоги саме відповідачки, звертався до неї з проханням про надання такої допомоги, а відповідачка, маючи можливість її надати, умисно ухилялася від її надання. За таких обставин передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення відповідачки від права на спадкування судом не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки судом не встановлено передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , відсутні й правові підстави для задоволення похідних від цієї вимоги вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1224 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 90, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко Костянтин Іванович, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я