Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №753/10446/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10446/25

провадження № 2/753/6947/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретарів судового засідання Бойко К. В., Яценко Є. О., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Чучковської А. В., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Пащука А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду м. Києва звернулась представник позивача адвокат Чучковська Анна Вячеславівна з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 29 902,77 грн, щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, представник позивача просила стягнути з відповідачки судові витрати.

Позов мотивований тим, що сторони з 14 березня 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, з початком повномасштабного вторгнення родина виїхала до м. Львова та проживала у квартирі, що належить подружжю на праві спільної власності. З початком навчального року, восени 2022 року позивач з донькою ОСОБА_5 повернувся до м. Києва, а відповідачка залишилась проживати у м. Львові. Подружнє життя сторін у 2024 році розладилось. Позивач та відповідач наразі проживають окремо, у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа про розірвання їх шлюбу. Донька ОСОБА_5 проживає разом з позивачем. Відповідач з осені 2024 року самоусунулась від виконання батьківського обов`язку з утримання неповнолітньої дитини, з огляду на що у позивача виникло право стягнути з матері дитини аліменти на утримання доньки.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі позивач виходив з того, що відповідач є здоровою, працездатною особою, інших утриманців не має. При цьому відповідач не має офіційних доходів, проте є власницею нерухомого майна, а саме є титульною власницею квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , має у власності 21,18% частки статуного капіталу ТОВ «ПРОФФІТІ ГРУПП». Крім того, відповідач була власницею трьох дороговартісних автомобілів: MERCEDES-BENZ E200, 2007 року випуску, BMW X5, 2015 року випуску, AUDI Q7, 2017 року випуску, які вона відчужила з метою перешкоджання поділу спільного сумісного майна подружжя. Позивач розрахував, що за період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року він орієнтовно витрачав на утримання доньки 59 805,53 грн у місяць, що окрім витрат на харчування, одяг, медицини, комунальних послуг включає у себе і немайновий вклад позивача в утримання дитини, а саме виховання доньки, приготування їжі та прибирання у квартирі, організація дозвілля дитини тощо, що, з огляду на вартість відповідних послуг на ринку праці (няня або гувернантка) складає орієнтовно 20 000,00 грн у місяць.

Отже, враховуючи наведене, сторона позивача вважає, що відповідач спроможна сплачувати на утримання доньки половину від вказаних позивачем щомісячних витрат, що дорівнює 29 902,77 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

06 серпня 2025 року від представника відповідача адвоката Пащука Артема Ігоровича до суду надійшов відзив на позов, яким він проти позову заперечив, вказав, що позов є безпідставним та необґрунтованим.

Так, представник відповідача зауважив, що донька сторін перебувала на утриманні обох батьків. А станом на день подання відзиву ОСОБА_6 не проживає з позивачем, на його утриманні не перебуває. Донька сторін наразі проживає у м. Львові разом зі старшим братом - ОСОБА_7 . Представник відповідача також посилається на пояснення самої доньки сторін, яка вказує, що після того, як між батьками почався процес розлучення, батько купляв їй тільки їжу, а всім іншим забезпечувала мати.

Також, сторона відповідача вважає недоречним враховувати вартість послуг гувернантки, кухаря, хатнього робітника при визначенні розміру аліментів, адже ці функції позивач виконував не для сторонньої особи. Це його батьківський обов`язок опікуватись своєю дитиною.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу між подружжям. У сторін є двоє дітей: повнолітній син ОСОБА_8 , який проживає окремо та має своє особисте життя, а також неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну родина ОСОБА_9 виїхала у м. Львів, проте восени 2022 року позивач разом з донькою повернулись до м. Києва, бо донька хотіла продовжувати навчання у м. Києві.

У 2024 році між позивачем та відповідачем розладилось сімейне життя. З осені 2024 року подружжя на постійній основі проживало окремо: позивач - у м. Києві, відповідачка - у м. Львові. З цього часу відповідачка самоусунулась від утримання доньки, яка проживала у м. Києві разом з батьком. За цей час вона лише 1 раз їздила з донькою у відпустку. За підрахунками позивача, що також підтверджується наданими з позовом товарними чеками, він витрачав у місяць на утримання доньки від 16 500,00 грн до 52 000 грн. При цьому щомісячний немайновий вклад (придбати товари, приготувати їжу тощо) складав близько 20 000,00 грн. В середньому витрати на доньку складали приблизно 60 000,00 грн в місяць. Представник позивача звернула увагу, що відповідачка хоча й не мала офіційних доходів, проте з огляду на рух коштів на її банківських рахунках, вона має приховані статки. На її картки надходили платежі від фізичних осіб, періодично відповідачка сама поповнювала свої рахунки готівковими коштами у значних розмірах. Аналізуючи видатки по банківським рахункам відповідача, представник позивача зауважила, що відповідач в середньому витрачала більше 100 000,00 грн в місяць на побутові потреби, заправку транспортного засобу, салони краси, ресторани тощо. При цьому витрат на дитину з цих рахунків не вбачається, окрім щомісячних платежів на ім`я доньки у 200,00 грн. Також, представник позивача просила взяти до уваги, що відповідачка має у власності нерухоме майно, є учасником товариства з обмеженою відповідальністю і хоча й продала зареєстровані на її ім`я три автомобілі, проте продовжує ними користуватися. Відтак, сторона позивача вважає, що оскільки відповідач має можливості утримувати та обслуговувати все своє майно, вона спроможна сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, представник позивача пояснила, що за час перебування цієї справи у провадженні суду, в родині ОСОБА_9 змінились певні обставини. Так, у квітні 2025 року відповідачка була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, їй був обраний запобіжний захід - тримання під вартою. Також, влітку 2025 року, після перебування в гостях у брата у м. Львові, донька сторін вирішила, що вона буде вступати у юридичний коледж у м. Львові, внаслідок чого ОСОБА_5 з липня 2025 року проживає у м. Львові в квартирі, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 . Після переїзду доньки у м. Львів, позивач періодично направляє їй кошти на оплату комунальних послуг та на проживання.

Позивач підтримав доводи свого представника, просив позов задовольнити.

Додатково зазначив, що після повернення у м. Київ з м. Львова, донька була повністю на його утриманні. Заперечив доводи сторони відповідача, що донька перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_8 , оскільки брат є фінансово неспроможною людиною. Зокрема, він неодноразово звертався з проханням позичити йому значні суми коштів. Також, на підтвердження своєї спроможності витрачати на утримання доньки кошти, про які позивач заявляє у позові, зауважив, що він отримує пенсію у розмірі 11 000,00 грн щомісячно, а також є фізичною особою-підприємцем та отримує від своєї підприємницької діяльності щомісячний дохід, що у сукупності складає орієнтовно 60 000,00 грн у місяць.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що донька сторін ОСОБА_5 з червня 2025 року проживає у м. Львів. Батько ОСОБА_5 щотижня висилає їй переказ через Укрпошту у розмірі 800,00 грн, що дорівнює 3 200,00 грн в місяць. Це є незначною сумою для проживання, тож ОСОБА_5 фактично утримує її рідний брат ОСОБА_8 , який витрачає кошти на харчування, одяг, навчання ОСОБА_5 . ОСОБА_8 є фізичною особою-підприємцем та матеріально спроможний утримувати свою сестру.

Вказав, що відповідач наразі перебуває під вартою і фізично не має можливості утримувати доньку. Проте раніше, хоча відповідач і мешкала у м. Львів, а донька у м. Києві, відповідач періодично приїздила у м. Київ до доньки, оплачувала комунальні послуги у квартирі по АДРЕСА_3 , де донька фактично проживала самостійно, оскільки позивач проживав в квартирі по АДРЕСА_3 , давала доньці готівкові кошти на проживання тощо. Неодноразово відповідач їздила з донькою на спільний відпочинок.

Відповідач проти позову заперечила. Вказала, що доводи позивача не відповідають дійсності. Навпаки, саме вона завжди опікувалась своїми дітьми і забезпечувала їх. Після того, як вони з позивачем фактично розійшлись, до взяття її під варту у квітні 2025 року, донька ОСОБА_5 повністю перебувала на її утриманні. Позивач жодної участі в утриманні дитини не брав. Після того, як її було затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, донька перебувала на утриманні брата ОСОБА_8 та рідних відповідачки, зокрема, її батьків та сестри.

Щодо своїх видатків та обігу коштів на банківських рахунках, відповідач пояснила, що у неї був неофіційний дохід від надання послуг перекладача з іноземної мови. Внаслідок професійної діяльності вона має заощадження. Крім того, вона здає в оренду однокімнатну квартиру у м. Києві, що належить її матері.

Також, з приводу розміру аліментів, які позивач просить з неї стягнути, зазначила, що позивачем не доведено, що він витрачав на доньку 60 000,00 грн у місяць, враховуючи й ту обставину, що наразі позивач перераховує доньці лише 3 200 грн у місяць. Зауважила, що вона не має таких статків, щоб сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, 06 лютого 2026 року відповідачка була звільнена з-під варти під заставу. Наразі проживає у власній квартирі у м. Львові разом з донькою, яка перебуває на її утриманні.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів сторони відповідача щодо того, що неповнолітня ОСОБА_5 перебувала на утриманні брата ОСОБА_8 , вказала, що брат не міг утримувати свою сестру з огляду на ту обставину, що він є ігроманом, мав значні борги, сам потребував матеріальної допомоги та постійно просив у позивача гроші у борг. З виписок по банківським рахункам відповідача також вбачається, що відповідач неодноразово перераховувала сину значні суми коштів, що спростовує доводи сторони відповідача про фінансову спроможність брата утримувати свою сестру.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14 березня 2002 року позивач і відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 9 т. 1).

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син - ОСОБА_4 (а.с. 10 т. 1) та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька - ОСОБА_3 (а.с. 11 т. 1).

На підставі пояснень обох сторін судом встановлено, що з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну родина ОСОБА_9 виїхала для проживання у м. Львів. Восени 2022 року позивач разом з донькою ОСОБА_5 повернулись у м. Київ для продовження донькою навчання. У 2024 році подружні стосунки позивача та відповідача розладились, сторони фактично не проживають однією сім`єю.

З Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , складеного представниками Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 11 березня 2025 року, судом встановлено, що у вказаній квартирі проживають ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 . Для дитини створені належні умови для проживання (а.с. 13 т. 1).

На підтвердження перебування доньки на утриманні позивача з осені 2024 року позивач надав:

- докази отримання донькою медичної допомоги та понесених у зв`язку із цим витрат, а саме: декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 № 0001-0Х26-9010 від 29 жовтня 2024 року, у якій довіреною особою вказаний позивач; виписки з медичної карти ОСОБА_3 від 23 вересня 2024 року, 01 жовтня 2024 року, 27 лютого 2025 року, консультаційний висновок спеціаліста від 18 вересня 2024 року, рецепт від 27 лютого 2025 року, товарні чеки на придбання медичних засобів та ліків (а.с. 66 - 71 т. 1);

- квитанції з оплати комунальних послуг, послуг з доступу до мережі інтернет за період з листопада 2024 року по лютий 2025 року (а.с. 77 - 80, 136-137 т. 1);

- товарні чеки на придбання продуктів харчування, побутової хімії, одягу, проїзний квиток на потяг сполученням «Львів-Київ» за період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року (а. с. 81 - 156 т. 1).

Також, з пояснень сторін та з наявної в матеріалах справи ухвали Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року у справі № 947/13802/25 судом встановлено, що 25 квітня 2025 року відповідачці ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса в рамках кримінального провадження № 12023160000001520 від 13 грудня 2023 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді. 06 лютого 2026 року відповідач була звільнена з-під варти під заставу.

Представник позивача зазначив, що під час перебування відповідачки під вартою вона фізично не могла утримувати свою дитину. ОСОБА_5 у цей час перебувала на утриманні свого повнолітнього брата ОСОБА_8 . Аналогічні пояснення надала й відповідач, додавши, що її доньку також утримували її батьки та сестра.

Надаючи оцінку аргументам сторони відповідача щодо утримання ОСОБА_3 у період з квітня 2025 року по лютий 2026 року повнолітнім братом та родичами відповідачки, суд констатує, що стороною відповідача не надано жодного допустимого та достовірного доказу на підтвердження своїх доводів. Стороною відповідача не надано також доказів, що відповідач у вказаний період утримувала свою доньку.

Судом також встановлено, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2025 року та станом на день ухвалення рішення у справі проживає та навчається у м. Львів.

Позивач протягом серпня 2025 року - листопада 2025 року перераховував доньці поштовими переказами через АТ «Укрпошта» та банківськими переказами грошові кошти у розмірі 3 200,00 грн у місяць. Вказана обставина встановлена судом з пояснень сторін та з наявних у матеріалах справи квитанцій АТ «Райффайзен Банк» ( а.с. 61-62 т. 2), квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки (а.с. 63-65 т.2), повідомлень АТ «Укрпошта» у застосунок позивача Viber (а.с. 66-68 т. 2).

Отже, огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 у період перебування відповідачкою під вартою утримувалась своїм батьком - ОСОБА_1 .

Водночас судом встановлено, що 06 лютого 2026 року відповідачка була звільнена з-під варти під заставу та повернулась проживати у квартиру АДРЕСА_2 , у якій також проживає донька сторін ОСОБА_6 після переїзду з м. Києва з метою навчання.

Обставина проживання відповідача з донькою ОСОБА_5 з лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_5 , підтверджується Актом № 1, складеним 19 лютого 2026 року головою правління ОСББ «Семицвіт 2», актом обстеження умов проживання від 18 березня 2026 року та не заперечується позивачем.

З огляду на спільне проживання матері та доньки, суд дійшов переконання, що доводи сторони відповідача про утримання своєї доньки після звільнення з-під варти є достовірними та такими, що заслуговують на увагу.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені судом обставини у цій справі, суд дійшов висновку, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 у період перебування відповідачки під вартою утримувалась батьком самостійно. Перебування відповідача під вартою не є підставою для звільнення її від обов`язку утримувати свою дитину. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів є обґрунтованою.

При визначенні розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача, суд бере до уваги, що відповідачка є особою працездатного віку, а, отже, може працювати та матеріально утримувати свою доньку. Також судом враховується відсутність посилань з боку відповідача на її незадовільний стан здоров`я, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, які перебувають на її утриманні.

Також, суд зважає на доводи сторони позивача щодо витрат відповідача, які є неспівмірними з тією обставиною, що відповідач не має офіційного доходу, наявність у відповідача у користуванні коштовного рухомого майна та перебування у власності нерухомого майна, що свідчить про фінансовий стан відповідачки.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Судом встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштована, отримувала дохід з надання послуг перекладача з іноземної мови.

Обставина щодо відсутності офіційних доходів відповідача за період з вересня 2024 року по липень 2025 року підтверджується відповіддю ГУ ДПС у м. Києві від 01.09.2025 № 25139/5/26-15-12-06-07-СІ, якою вказано, що відповідач за 2024 рік податкові декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік не подавала та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (а.с. 1-8 т. 2).

У той же час відповідач мала видатки, які свідчать про її задовільний майновий стан, а саме:

- за період з 01.09.2024 по 01.04.2025 видатки по рахункам, відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», склали 977 313,18 грн, 346 євро, 4 773,72 доларів США (а.с. 233-245 т. 1);

- за період з 01.09.2024 по 17.12.2024 видатки по рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ», склали 33 335,55 грн (диск а.с. 28 т. 2);

- за період з 01.09.2024 по 31.12.2024 видатки по рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», склали 4 504,58 грн (диск а.с. 28 т. 2);

- за період з 01.09.2024 по 17.12.2024 видатки по рахунку НОМЕР_3 , відкритого в АТ «ПУМБ», склали 34 635,55 грн (диск а.с. 28 т. 2).

Також, з відповідей Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.09.2025 № 22066-2025 та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 № 19/69768-25-Вих вбачається, що відповідач у період з 14.06.2024 по 18.04.2025 активно користувалась транспортними засобами MERCEDES-BENZ E 200, державний номерний знак НОМЕР_4 , BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_5 , AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_6 , що свідчить про фінансову спроможність відповідачки утримувати та обслуговувати ці автомобілі (а.с. 31-34, 40-41 т. 2).

Крім того, з відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.09.2025 № 22066-2025 судом встановлено, що автомобіль MERCEDES-BENZ E 200, державний номерний знак НОМЕР_4 був зареєстрований за відповідачем до 31.10.2024, автомобіль BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_5 - до 31.10.2024, автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_6 - до 12.06.2024.

Як стверджує позивач, відповідач продала вказані автомобілі. Відповідач цієї обставини не заперечила.

З висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи № 2222, складеного 11.03.2025 судовим експертом Абрамкіним Б. П. у цивільній справі № 752/22985/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, середньоринкова вартість транспортного засобу MERCEDES-BENZ E 200 складала 1 299 639,53 грн, BMW X5 - 981 105,40 грн, AUDI Q7 - 1 299 639,53 грн.

Також, судом встановлено, що на ім`я відповідачки, під час перебування у шлюбі з відповідачем, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Негрич О. М. за реєстровим № 352, придбана квартира АДРЕСА_1 , та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.08.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. за реєстровим № 1698, придбана квартира АДРЕСА_2 .

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач є однією з учасників ТзОВ «ПРОФІТТІ ГРУПП», основним видом діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, а, отже, має право на виплату дивідендів (а.с.26 -28 т. 1).

Отже, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якій підлягає стягненню з відповідача, суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

На день ухвалення рішення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 16 років.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 гривень.

Відтак, мінімальний рекомендований розмір аліментів на шістнадцятирічну дитину складає 3 512,00 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що він витрачав на утримання доньки у середньому 59 805,53 грн у місяць. Крім того, таке твердження позивача спростовується встановленою судом обставиною, що у період з серпня 2025 року по листопад 2025 року грошове утримання позивачем доньки складало 3 200,00 грн.

Суд також зауважує, що надаючи оцінку доводам сторони позивача, що визначаючи розмір аліментів ним була врахована ринкова вартість послуг гувернантки, кухаря, прибиральниці тощо, суд ставиться до таких доводів критично, оскільки піклування та турбота про дитину, створення для неї комфортних умов життя - це безпосередній батьківський обов`язок, який, на думку суду, не має підлягати конкретній грошовій оцінці.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено і, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, що дорівнює двом мінімальним рекомендованим розмірам аліментів на одну дитину, тобто у розмірі 7 024,00 грн гривень щомісячно.

Суд вважає, що сплата відповідачем аліментів у такому розмірі відповідає вимогам законодавства та забезпечить потреби дитини, належні умови її проживання та розвитку. Крім того, стягнення аліментів у вказаному розмірі не порушить прав відповідача, та забезпечить рівність батьків в утриманні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позов подано до суду 21 травня 2025 року, саме з цієї дати позивач має право на стягнення аліментів.

При цьому, беручи до уваги, що судом встановлено, що з 06 лютого 2026 року донька сторін проживає разом з відповідачкою та у тому числі перебуває на її утриманні, суд дійшов висновку, що аліменти з відповідача не мають стягуватись, починаючи з 06 лютого 2026 року.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні просила встановити порядок виконання рішення у цій справі таким чином, щоб стягнуті з відповідача аліменти перераховувались одразу на особистий рахунок дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Частиною 3 статті 193 СК України встановлено, що за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе встановити порядок виконання цього рішення шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

При цьому, враховуючи, що дитина наразі проживає разом з матір`ю, суд, з метою виконання цього рішення, вважає за необхідне зобов`язати відповідачку відкрити у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 грн 00 коп.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позов частково задоволено, однак позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову з вимогою про стягнення аліментів на дитину, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 024,00 грн, щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року і закінчуючи 05 лютого 2026 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Визначити порядок виконання рішення шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Зобов`язати ОСОБА_2 відкрити у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ).

Повне рішення складено 04.09.2026.

Суддя Р. В. Котенко