Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №738/2731/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 738/2731/25 Головуючий у 1 інстанції Савченко О. А.

Провадження № 33/4823/745/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 24 листопада 2025 року о 01 год. 20 хв. в м. Мена по вул. Шевченка, 15 керував автомобілем марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів). Від продування приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою щодо визнання винуватості та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції містить порушення норм матеріального та процесуального права і є необґрунтованим через неналежну оцінку наявних у справі доказів. ОСОБА_1 вказує на безпідставність зупинки транспортного засобу поліцейськими за відсутності належних доказів порушення ПДР, процедурні порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а також недотримання вимог ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду на стан сп`яніння та відсутність направлення на такий огляд. Наголошує на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, був належним чином повідомлений про дату місце та час апеляційного перегляду, про що свідчить наявна телефонограма, судова повістка повернулася з відміткою про причину повернення «адресат відсутній», що додатково підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення «Укрпошта».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України" зазначено, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами їх всебічного, повного, безпосереднього й об`єктивного дослідження у сукупності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 24 листопада 2025 року в м. Мена у апеляційній скарзі не оспорюється. Крім того, вказана обставина також повністю підтверджується наявним у справі відеозаписом, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 8. порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затверджено постановою КМУ від 8 липня 2020 р. № 573 (далі Порядок), під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Згідно п.16. Порядку патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право зокрема затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

Так автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 24.11.2025 о 01 год. 20 хв. у м. Мена по вул. Шевченка, буд. 15, тобто під час дії комендантської години, що спростовує твердження апелянта про незаконність зупинки.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині порушення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та належного проведення огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений положеннями ст.266 КУпАП, Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735.

При цьому саме по собі посилання апелянта на порушення порядку оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не є достатньою підставою для скасування постанови суду. Вирішальним є те, чи свідчать такі порушення про недопустимість отриманих доказів, чи вплинули вони на достовірність встановлених обставин справи та чи призвели до істотного обмеження права особи на захист. Лише такі порушення можуть поставити під сумнів законність прийнятого судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння не оспорюється та повністю підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521901 від 24.11.2025; направленням на огляд; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; довідкою про те, що ОСОБА_1 видано посвідчення водія НОМЕР_2 ; відеозаписом, а також іншими матеріалами справи.

Зазначені докази є взаємоузгодженими, не містять істотних суперечностей між собою, доповнюють один одного щодо часу, місця, порядку пропонування на проведення огляду, а тому в своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо тверджень про недотримання працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП та положень Інструкції №1452/735 під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявні ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу Drager, або у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. ОСОБА_1 пояснювали наслідки за відмову від проходження, та роз`яснили права та обов`язки, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП.

Після відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції повідомили водію про складення протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху. Після складання матеріалів, останній поставив підписи в протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять відомостей про порушення процедури огляду, згоди особи на його проведення, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що акт огляду та направлення на огляд водія транспортного засобу не складалися у присутності ОСОБА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про порушення встановленої процедури та є підставою для закриття провадження.

З матеріалів справи та дослідженого відеозапису вбачається, що працівниками поліції після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння було вжито передбачених законом заходів для проведення огляду на стан сп`яніння. Сам по собі факт складення відповідних документів не безпосередньо у присутності апелянта не свідчить про порушення процедури проведення огляду та не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Вказана обставина не може оцінюватися ізольовано від інших доказів у справі, зокрема від змісту відеозапису, який підтверджує послідовність дій працівників поліції та доведення до відома ОСОБА_1 наслідків відмови від огляду.

Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відеозаписи з камер поліцейського є допустимими доказами у справах про адміністративні правопорушення, зафіксована ними інформація підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. У даній справі відеозапис узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд та іншими матеріалами справи, що у своїй сукупності утворює несуперечливу доказову базу, достатню для підтвердження складу правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей принцип, хоча і сформульований щодо кримінального провадження, застосовується за аналогією і в провадженні про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд констатує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином, поза розумним сумнівом, на підставі сукупності допустимих та достовірних доказів, та не ґрунтується на припущеннях.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ у справах про дорожньо-транспортні правопорушення (зокрема “O’Halloran and Francis v. United Kingdom”) особа, яка свідомо обирає статус учасника дорожнього руху, тим самим погоджується з певними обмеженнями та обов`язками, встановленими законом з метою забезпечення безпеки на дорогах, в тому числі щодо проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу уповноваженого органу.

Відмова від виконання такого обов`язку є самостійним правопорушенням, незалежно від того, чи підтверджено зрештою факт сп`яніння.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відтак підстав для скасування чи зміни постанови Менського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року апеляційний суд не встановив, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її постановлення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко