Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №730/457/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/457/26

Головуючий у першій інстанції – Сапон А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1950/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді – Шарапової О.Л.,

суддів – Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»,

відповідачка: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

Оскаржується заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2026 року, суддя Сапон А.В., місце ухвалення оскаржуваного рішення – місто Чернігів.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1406541 від 30.03.2024 в розмірі 37 199,74 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1406561, підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, та відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000,00 грн. ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання згідно умов договору, що спричинило виникнення заборгованості.

28.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1406541 від 30.03.2024.

Станом на день відступлення права вимоги заборгованість за вказаним договором становить 37 199,74 грн, з яких: заборгованість за основною сумою – 9 999,91 грн, заборгованість за процентами - 22 199,83 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 5 000 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Позика» просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ТОВ «ФК «Позика» задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 1406541 від 30.03.2024 у загальному розмірі 37 199,74 грн, що складається з: 9 999,91 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 22 199,83 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 5 000,00 грн — штрафні санкції; здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що кредитний договір № 1406541 був укладений 30.03.2024, тобто саме у період дії тимчасового регулювання, встановленого пунктом 17 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», проте суд першої інстанції проігнорував дію спеціальної перехідної норми та застосував до спірних правовідносин загальне правило частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд штучно зменшив передбачений договором розмір процентів, здійснив власний розрахунок заборгованості, який не відповідає умовам кредитного договору, та дійшов помилкового висновку про повне виконання відповідачкою своїх зобов`язань. Вважає, що висновки суду щодо необхідності застосування максимальної процентної ставки у розмірі 1 % на день не ґрунтуються на правильному тлумаченні законодавства, суперечать спеціальним приписам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та призвели до неправильного вирішення спору.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу виконання відповідачкою умов, необхідних для застосування зниженої процентної ставки, у зв`язку із чим нарахування процентів здійснювалося позивачем відповідно до підпункту 1.5.1 кредитного договору із застосуванням стандартної процентної ставки 2,5 % на день. Саме виходячи із зазначеної процентної ставки сторонами були погоджені всі істотні економічні показники кредиту. Наведені умови договору повністю узгоджуються між собою та підтверджують правильність здійснених позивачем нарахувань. Крім того, оскільки відповідачка частково виконувала свої зобов`язання, первісним кредитором було здійснено перерахунок заборгованості із врахуванням усіх фактично здійснених платежів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що станом на 28 серпня 2025 року залишок заборгованості становив 37 199,74 грн, з яких 9 999,91 грн — основний борг, 22 199,83 грн — проценти за користування кредитом та 5 000,00 грн — штрафні санкції. Такий розрахунок підтверджується деталізованим розрахунком заборгованості, який містить відомості про кожне нарахування процентів, усі здійснені відповідачем платежі, порядок їх зарахування та залишок заборгованості після кожної фінансової операції. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив жодної арифметичної, методологічної чи документальної помилки у розрахунку, поданому позивачем, не поставив під сумнів суму фактично отриманого кредиту, не встановив неправильності визначення дат чи розміру здійснених платежів, не спростував правильність розрахунку. Вважає, що за відсутності будь-яких встановлених судом помилок у розрахунку позивача, суд першої інстанції не мав правових підстав відмовлятися від його прийняття та здійснювати власне обчислення заборгованості, яке не ґрунтується на погоджених сторонами умовах кредитування.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 30.03.2024 ОСОБА_1 ознайомившись з паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т629 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані з обраних нею умов кредитування у ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 44-45).

30.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1406541 в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Т629 (а.с. 20-24).

У пункті 1.1 кредитного договору вказано, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає - 10 000,00 грн. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2 кредитного договору).

Строк кредиту - 350 днів (пункт 1.3 кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в додатку № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (пункт 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору (підпункт 1.5.1 кредитного договору); знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 24.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу визначеного в графіку платежів (підпункт 1.5.2 кредитного договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (пункт 1.6 кредитного договору); денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом 2,5 % в день (пункт 1.7 кредитного договору); загальні витрати на день укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 87 500 грн (підпункт 1.8.1 кредитного договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням застосування зниженої процентної ставки - 81275 грн (підпункт 1.8.2 кредитного договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом 119700,64 % (підпункт 1.9.1 кредитного договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 19413,71 % (підпункт 1.9.2 кредитного договору); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом – 97 500 грн (підпункт 1.10.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням зниженої процентної ставки – 91 275 грн (підпункт 1.10.2).

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20250828-1286 від 28.08.2025 повідомлено, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг №03052002-1 від 03.05.2022. Відповідно до зазначеного договору на платіжну картку № НОМЕР_2 було успішно перераховано кошти у розмірі 10 000 грн, сайт торгівця https://selfiecredit.ua, код авторизації 239396, банк еквайр АТ «ПУМБ» (а.с. 40).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 30.03.2024 № 1406541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» становила 37 199,74 грн, з яких: тіло кредиту – 9 999,91 грн, відсотки за користування – 22 199,83 грн, штрафні санкції - 5 000 грн (а.с. 13-18).

28.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с. 28-34).

Із копії платіжної інструкції № 6054373 від 28.08.2025 ТОВ «ФК «Позика» переказало ТОВ «Селфі Кредит» оплату суми фінансування згідно з договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025 в сумі 2 531 756,70 грн (а.с. 42).

Відповідно до витягу реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 28.08.2025 року № 28082025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1406541 становить – 31 199,74 грн, з яких: тіло кредиту – 9 999,91 грн, відсотки за користування – 22 199,83 грн, штрафні санкції - 5 000 грн (а.с. 12).

Відповідно до Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.08.2025 до договору факторингу від 28.08.2025 року № 28082025 слідує, що ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) передав, а ТОВ «ФК «Позика» (фактор) прийняв реєстр боржників від 28.08.2025, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників: 1741. Загальна сума заборгованості: 40 841 232,66 грн (а.с. 9).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦУК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до ТОВ «ФК «Позика» було відступлене право вимоги до відповідачки.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

При цьому відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував наданий позивачем розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_1 виконувала умови договору про надання споживчого кредиту, та внеcла кошти на погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 59574,26 грн., що перевищує суму коштів, які підлягали сплаті відповідачкою за договором, а саме: 10000 грн. (тіло кредиту) + 35000 грн. (відсотки за користування кредитними коштами) = 45000 грн, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову у зв`язку з повним погашенням ОСОБА_1 заборгованості за договором від 30.03.2024 № 1406541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним з ТОВ «Селфі Кредит».

Також вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є безпідставними, оскільки договір про надання споживчого кредиту укладено з первісним кредитором був укладений 30.03.2024 під час дії воєнного стану, тому до спірних правовідносин, що випливають з договору про надання споживчого кредиту, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні правових норм.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: