Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №748/2141/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2141/25

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1567/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді Любчика О.В.,

суддів Луговця О.А.,Разгуляєвої О.В.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргупредставника ОСОБА_3 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернулась з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її утримання як повнолітньої непрацездатної дочки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06.10.2024 і протягом усього часу подання відповідного документа про продовження строку інвалідності та судові витрати у сумі 51 889,52 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є дочкою відповідача та ОСОБА_2 07.02.2009 шлюб між відповідачем та ОСОБА_2 було розірвано. За рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.12.2008 з ОСОБА_3 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.12.2008 і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства і по сьогодні. Вона мала на території України статус дитини-інваліда до 18 років.

Позивач з матір`ю на даний час проживають у Федеративній Республіці Німеччині.Статус особи з тяжкою інвалідністю для ОСОБА_1 постійно продовжується. Мати позивача ОСОБА_2 має статус доглядальниці в державі місця проживання, здійснює догляд за непрацездатною дочкою і несе всі витрати на її утримання.

Непрацездатність позивача підтверджується рішенням Баварського центру сім`ї та соціального розвитку регіону Середня Франконія - Управління соціального забезпечення від 20.12.2024 та медичними документами.

Відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , оскільки регулярно отримує грошове забезпечення, має депозит, отримує пенсію.

Щодо визначення розміру аліментів зазначає, що оскільки відповідач отримує регулярне грошове забезпечення як військовослужбовець, пенсію, має заощадження, а тому спроможний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 від всіх доходів.

Щодо фінансового стану матері зазначає, що вона отримує дохід у Німеччині приблизно 2000 євро. Витрати, що несе мати, на її забезпечення у Німеччині є набагато вищими, ніж ті, що несе відповідач в Україні. Значна частина доходу матері витрачається на оренду житла та сплату комунальних послуг.

Також, на утриманні матері ОСОБА_2 , крім доньки ОСОБА_1 , також перебуває її непрацездатна мати ОСОБА_4 , старша повнолітня донька ОСОБА_5 , яка є студенткою денної форми навчання, а також малолітня племінниця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 несе витрати по оренді житла і супутні витрати на харчування і життєзабезпечення себе та доньки.

ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, але їй було відмовлено з огляду на те, що надані позивачем документи, у тому числі що посвідчують непрацездатність дочки, видані компетентними органами іноземної держави, не містили «Апостіль» цього органу. Тобто нею вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача по досягненню донькою повноліття в усному порядку та оскільки відповідач відмовився від свого обов`язку забезпечувати позивача добровільно, шляхом подання позову до суду 05.12.2024, а тому просить стягнути аліменти з дня досягнення повноліття позивачкою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання її утримання як повнолітньої непрацездатної в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 25 червня 2025 року і протягом всього часу подання відповідного документа про продовження строку інвалідності. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 41 889 гривень 52 копійки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що стороною позивача не надано жодних належних і допустимих доказів, які б достеменно підтверджували як право сторони позивача на стягнення з відповідача на свою користь аліментів, так і можливість стороною відповідача надавати таку матеріальну допомогу.

Обставина, що повнолітня ОСОБА_1 , яка, начебто, є непрацездатною, дійсно потребує від свого батька матеріальної допомоги у вигляді аліментів, необґрунтована жодним чином, а докази наявності цієї обставини не надані.

Не надано доказів, що відповідач має фінансову можливість надати матеріальну допомогу, а надане стороною позивача посвідчення особи з інвалідністю не є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставину того, що вона дійсно є непрацездатною, є інвалідом, оскільки в матеріалах справи відсутні висновки МСЕК, рішення експертної команди, які би дійсно вказували на таку обставину. Наявне в матеріалах справи посвідчення особи з тяжкою інвалідністю №4697-7007, видане 31.12.2024 Баварським центром сім`ї та соціального розвитку, а також його переклад, не місять проставляння штампа «Апостиль», що дає підстави ставити під сумнів дійсність таких документів. Крім того, зазначене посвідчення дійсне з 15.05.2023 по вересень 2025. Тому дані документи, на думку відповідача, не можуть бути належними і допустимими доказами.

Також вказує, що саме по собі рішення Баварського центру сім`ї та соціального розвитку не є доказом, який би дійсно давав підстави стверджувати про непрацездатність ОСОБА_1 , оскільки непрацездатність може бути підтверджена відповідним посвідченням або витягом із рішення експертної команди з офіційним підтвердженням інвалідності, яке відсутнє в матеріалах справи.

Звертає увагу, що довідки про надані реабілітаційні послуги, виписки із медичної карти амбулаторного хворого, консультаційний висновок спеціалістів не є належними та допустимими доказами непрацездатного стану позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що мати позивача також несе будь-які витрати на утримання дитини. Дохід ОСОБА_2 становить понад 2 000 Євро в місяць, що свідчить про їх матеріальне забезпечення та відсутність потреби в додатковому забезпеченні з боку батька. Відсутні докази, що на її утриманні також перебуває її матір – ОСОБА_4 , її старша повнолітня донька ОСОБА_5 та її племінниця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом не взято до уваги наявність у відповідача дитини від другого шлюбу – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; що будинок, власником якого є відповідач, не придатний для проживання; відповідач несе всі витрати по сплаті за комунальні послуги; на його утриманні перебуває його матір ОСОБА_3 , яка є особою похилого віку, пенсіонером, має ряд захворювань, у зв`язку з чим відповідач несе значні витрати на лікування матері; також дружина відповідача має ряд захворювань та донька часто хворіє, через що відповідач також несе додаткові витрати.

Також відповідач не погоджується із стягненням з нього судових витрат посилаючись на те, що вони не підтверджені первинними фінансовими чи платіжними документами, а квитанції про оплату перекладу не містять жодних ідентифікаційних даних платника.

Аргументи інших учасників справи

ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Коваленко А.С. у відзиві на апеляційну ОСОБА_9 просить у її задоволенні відмовити, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року – залишити без змін, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн..

Встановлені фактичні обставини справи

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 22.06.2026 перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Її батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с.19 т.1).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.12.2008 у справі №2-1271/2008 з відповідача на користь ОСОБА_10 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.40-41 т.1).

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 , останній присвоєно прізвище ОСОБА_11 (а.с.39, 24-25 т.1).

ОСОБА_1 мала статус дитини-інваліда з дитинства до 18 років, що убачається з копії посвідчення про призначення соціальної допомоги ОСОБА_2 , яке видано 29.05.2012 та продовжувалось по 31.09.2022 (а.с. 43 том 1).

Сторонами не заперечувалося, що позивач проживає у Федеративній Республіці Німеччина (а.с.42 т.1).

Листом від 07.06.2023 Баварський центр сім`ї та соціального розвитку повідомив представника ОСОБА_12 , що з 15.05.2023 Лілії Полуян встановлено інвалідність. Ступінь інвалідності оцінювався після медичної оцінки всіх задокументованих медичних висновків.

Також позивачці видано посвідчення особи з тяжкою інвалідністю с помаранчевим фоном на підтвердження того, що вона має тяжку інвалідність і має право вимагати певної компенсації за завдані незручності. Воно дійсне до кінця жовтня 2023 року. Посвідчення буде надіслано окремим листом.

Інвалідність призначена у зв`язку із судомними розладами, розладами поведінки, інтелектуальною недостатністю, пошкодженням мозку, психічними розладами. (а.с.44-47/48-52 переклад т.1).

Листом від 23.08.2023 Баварський центр сім`ї та соціального захисту надіслав ОСОБА_13 посвідчення особи з тяжкою інвалідністю, яке дійсне з 15.05.2023 до 09.2025 (а.с.53-56 т.1).

Після досягнення позивачкою повноліття Баварський центр сім`ї та соціального розвитку повідомив листом від 20.12.2024 (наявний Апостіль)представника ОСОБА_12 про встановлення групи інвалідності 80, що хоча змін у самому стані здоров`я не відбулося, довелося провести нову оцінку і позивачку було класифіковано як особу з рівнем догляду 1 або 2 і вона не вважається безпорадною особою у значенні німецького законодавства. Існують такі розлади здоров`я: Судоми, розлади поведінки, розумова відсталість, пошкодження мозку, психічні розлади (індивідуальна група інвалідності: 80). Щойно це рішення набуде законної чинності, має бути видане нове посвідчення особи. Воно дійсне до кінця липня 2025. (а.с.63-66/67-72 переклад т.1).

Позивачу Баварським центром сім`ї та соціального розвитку видано посвідчення особи з тяжкою інвалідністю. Власник цього посвідчення є особою з тяжкою інвалідністю. Відмінна ознака G, група інвалідності 80. Дійсне з 31.2024 до 09.2025 (а.с.73-76 переклад т.1).

Також ОСОБА_14 судом м. Нюрнберга (наявний Апостіль) видано посвідчення особи доглядальниці для Лілії Полуян 27.02.2025 (а.с.78/79-80 переклад т.1).

За підтвердженням про належність до школи ОСОБА_15 у 2024/2025 навчальному році навчалася у 12 класі школи ОСОБА_16 , приватного спеціалізованого центру для учнів з порушенням розвитку м.Нюрнберг, громадської організації «Життєва допомога м.Нюрнберг» (а.с.100/101-103 переклад т.1).

Відповідно до Спеціальної педагогічної експертизи цієї громадської організації Лілії Полуян знадобиться підтримка протягом усього життя, щоб справлятися з повсякденним життям та роботою. Вона зможе виконувати прості завдання, такі як ті, що потрібні в майстерні для людей з інвалідністю. Через обмежені когнітивні здібності самостійна участь у трудовому житті неможлива (а.с.104/105-107 переклад т.1).

Листом від 11.07.2025 Баварський центр сім`ї та соціального розвитку видав представнику Лілії Полуян ОСОБА_14 , посвідчення особи з інвалідністю з помаранчевим фоном, дійсне з 31.12.2024 по 10.2026, група інвалідності 80 з відмінними ознаками G; B(наявний Апостіль) (а.с. 87, переклад а.с. 88-89 т.2).

Позивач у Федеративній Республіці Німеччина доходів не отримує, з боку Німецького пенсійного страхування виплати не здійснюються, на податковому обліку ОСОБА_1 не перебуває (а.с. 119-122 з перекладом т.2).

ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 з 30 січня 2023 року (а.с. 61 т.2).

З відповіді №2356376 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, встановлено, що відповідач мав з 1 по 4 квартал 2025 року регулярний дохід від В/ч НОМЕР_3 у загальному розмірі 743382,15 грн та отримував додаткове благо від АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «А-Банк» (а.с. 232 т.2).

Відповідач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», її розмір з лютого 2025 по липень 2025 склав у загальному розмірі 75372, 22 грн (а.с. 72 том 2).

Розмір щомісячного доходу мати позивача становить орієнтовно 2092 Евро на місяць, відповідно до розрахункового документа за січень 2025 року (а.с. 108 – 112 т.1).

Щомісячні витрати представника позивача на оренду житла становлять 580 Евро, що убачається з договору від 25.03.2022 (а.с.119-123 т.1).

Як позивач ОСОБА_1 , так і її представник ОСОБА_2 доходи упродовж 1-4 кварталів 2025 року не отримували в України, що встановлено з відповідей №3273129, 3273060 від 04.09.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Застосовані норми права, позиція та мотиви апеляційного суду

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Положеннями статті 14 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов`язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).

У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При цьому частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Водночас розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Тлумачення статей 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

Згідно із статтею 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни це, зокрема, особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Отже, повнолітньою непрацездатною особою є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 756/15797/20 (провадження № 61-3273св23).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особа з інвалідністю повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, закон покладає на батьків обов`язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).

Тобто, для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача аліменти, суд першої інстанції виходив з того, що факт непрацездатності повнолітньої дочки відповідача є доведеним і вона потребує матеріальної допомоги, а отже у відповідача наявний обов`язок утримувати позивача і він має можливість надавати матеріальну допомогу.

При визначенні аліментів у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд врахував, що мати позивача ОСОБА_2 є доглядальницею позивача, що обмежує її можливості та створює додаткове навантаження на неї, вони проживають разом, а також, ту обставину, що аліменти з відповідача на час неповноліття позивачки також стягувались у розмірі 1/4 частини його заробітку.

Крім того, стягнення витрат на отримання документів з Апостилем у розмірі 9149, 52 грн та на їх переклад у розмірі 22740 грн, суд обґрунтував тим, що вони пов`язані із розглядом справи з огляду на вимоги ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Також, врахувавши складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, підготовку та подання відзиву, додаткових письмових доказів, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, врахувавши принцип розумності та співмірності зменшив заявлені витрати з 20000 грн до 10000 грн, які і стягнув з відповідача.

Колегія апеляційного суду не може повністю погодитися із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Повертаючись до обставин справи апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом в особі свого законного представника – матері ОСОБА_2 , як непрацездатна повнолітня дочка відповідача у зв`язку із інвалідністю, що проживає разом з матір`ю, яка є її доглядальницею та потребує від батька матеріальної допомоги батька, з огляду на не надання її у добровільному порядку.

Висновки суду першої інстанції про непрацездатність позивача у зв`язку з наявністю у неї захворювань та інвалідності, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції є доведеними, з огляду на те, що ОСОБА_1 з дитинства була визнана дитиною-інвалідом за законодавством України та підтверджена у Федеративній Республіці Німеччина, а після досягнення повноліття компетентними органами Німеччини їй було встановлено інвалідність за ступенем тяжка.

Посилання представника позивача, що не всі документи містять штамп «Апостіль», не спростовують висновки суду про непрацездатність позивача, оскільки сукупністю наданих доказів: посвідченням про призначення соціальної допомоги ОСОБА_2 , яке видано 29.05.2012, посвідченням особи доглядальниці для Лілії Полуян 27.02.2025, видане ОСОБА_14 судом м. Нюрнберга, рішеннями Баварського центру сім`ї та соціального розвитку підтверджено як діагноз захворювань ОСОБА_1 , так і наявність у неї групи інвалідності 80 з відмінними ознаками G; B, яка є тяжкою та триває з дитинства.

Більше того, 11.07.2025 Баварським центром сім`ї та соціального розвитку ОСОБА_14 представнику Лілії Полуян видано посвідчення особи з інвалідністю з помаранчевим фоном, дійсне з 31.12.2024 по 10.2026, група інвалідності 80 з відмінними ознаками G; B, що підтверджує наявність у позивача тяжкої інвалідності. Вказаний документ містить «Апостиль».

Отже матеріалами справи доведено непрацездатність ОСОБА_1 , яка безумовно потребує матеріальної допомоги для задоволення мінімальних потреб на харчування, лікування, придбання засобів особистої гігієни та одягу.

Доводи представника відповідача, що інвалідність ОСОБА_1 як ознака її непрацездатності мала бути встановлена та підтверджена посвідченням, витягом із рішення експертної команди є непереконливими та не обґрунтованими з огляду на те, що при визначенні непрацездатності особи,суд не обмежений документами, виданими лише медичними закладами України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про непрацездатність ОСОБА_1 , та яка потребує від батька матеріальної допомоги у вигляді аліментів, та не приймаються судом.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем того, що відповідач має фінансову можливість надати матеріальну допомогу, спростовується наявними в матеріалах справи довідками про доходи ОСОБА_3 , відповідно до яких позивач отримує пенсійні виплати та заробітну плату за основним місцем роботи. Загальний розмір отриманих доходів у 2025, з вирахуванням податків та обов`язкових платежів, становить 749167 грн (у середньому 62430 грн на місяць), що свідчить про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу дочці, яка є непрацездатною та перебуває на забезпеченні матері.

Доказів надання матеріальної допомоги позивачу у добровільному порядку відповідачем не надано.

Наявність у матері позивача доходу, перебування на утриманні відповідача працездатної дружини, його проживання з матір`ю похилого віку, яка отримує пенсію, витрачання коштів на комунальні послуги, а також наявність захворювань у відповідача та членів сім`ї не доводить неможливість позивача надавати допомогу непрацездатній дочки.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження витрат на лікування як відповідача так і членів його сім`ї.

Аргументи апеляційної скарги відповідача про те, що дохід ОСОБА_2 становить понад 2 000 Євро в місяць, що свідчить про їх матеріальне забезпечення та відсутність потреби в додатковому забезпеченні з боку батька не заслуговують на увагу, оскільки обов`язок утримання своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, покладається на обох батьків.

Апеляційний суд також зауважує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо та не надає допомогу, створює додаткове матеріальне навантаження, у зв`язку з чим, виникає дисбаланс між обов`язками, які мають виконувати обидва батьки для розвитку дитини і тягар виховання та забезпечення лягає лише на одного з них, а в цій справі, на матір.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, суд першої інстанції врахував вищенаведені обставини, а також те, що відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід та має змогу повнолітній непрацездатній дочкі надавати матеріальну допомогу для забезпечення її життєдіяльності.

Водночас, зваживши на стан здоров`я дочки, її непрацездатність, те, що доглядальницею позивача є матір, яка додатково матеріально навантажена, а також те, що з відповідача стягувались аліменти на час неповноліття (1/4 від доходу), місцевий суд при визначенні розміру стягуваних із відповідача аліментів лише формально послався на необхідність їх стягнення у такому ж розмірі як і до повноліття дочки.

Положеннями СК України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання повнолітнього непрацездатного дочки чи сина. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню.

Реалізуючи в цьому аспекті судову дискрецію, суд враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 182 СК України.

Так, судом першої інстанції не враховано наявність у платника аліментів від іншого шлюбу малолітньої дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку за законом відповідач також зобов`язаний утримувати до повноліття.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що пропонуючи свій розмір аліментів, позивач повинна була б надати докази на підтвердження того, що саме такий рівень матеріального забезпечення буде необхідним для створення нормальних умов життєдіяльності повнолітньої непрацездатної дочки. Роль позивача у процесі мотивації та доказування запропонованого до стягнення розміру аліментів повинна бути активною, чого не вбачається зі справи.

Так, ОСОБА_2 у позовній заяві не обґрунтовано, не підтверджено жодними розрахунками та не надано ніяких доказів про необхідність стягнення з відповідача на утримання непрацездатної дочки Лілії аліментів саме у розмірі 1/4.

Не врахував це й суд першої інстанції, визначаючи до стягнення з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки доходу.

Посилаючись у позовній заяві на отримання відповідачем значного доходу, наявність заощаджень, наявність утриманців ОСОБА_4 , яка досягла пенсійного віку, старшої дочки ОСОБА_5 , малолітньої племінниці ОСОБА_6 , позивач не обґрунтувала та не підтвердила ніякими розрахунками сум таких витрат на утримання непрацездатної дочки, які б охоплювались присудженим розміром аліментів у 1/4 частці доходу відповідача.

Аналіз одержаної інформації про доходи сторін свідчить, що як мати позивача, так і платник аліментів, фінансово забезпечені.

Так, середньомісячний нарахований дохід матері позивача становить орієнтовно 2000 Євро, що в еквіваленті до гривні, на час подання позову, складав 95860 грн, до складу якого входить заробітна плата за основним місцем роботи.

Середньомісячний нарахований дохід відповідача становить 74510 грн (заробітна плата 743382,15 + пенсія 150744, 44 : 12). В останні місяці 2025 року місячний заробіток зріс від 89406 до 101206 грн)

Разом з тим, визначений місцевим судом розмір аліментів у 1/4 частці доходу відповідача становитиме близько 18627 грн, що значно перевищує як мінімальний гарантований, так і мінімальний рекомендований розмір аліментів, про які йдеться у ч. 2 ст. 182 СК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що пропонуючи до стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частини доходу відповідача та заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач не навела обґрунтованих розрахунків у потребі дочки саме в такому обсязі матеріального забезпечення, виходячи з фінансового стану обох сторін.

Тому, доводи скаржника про завищення розміру заявлених до стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки є обґрунтованими.

Апеляційний суд зауважує, що визначений ст. 198 СК України, обов`язок батька утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, на відміну від правовідносин щодо утримання неповнолітніх дітей, не є беззаперечним.

За приписами ст. 198 СК України батьки повинні це робити за наступних умов: повнолітній непрацездатний дочка чи син повинен потребувати матеріальної допомоги; батьки спроможні надавати таку допомогу.

При цьому, наявність цих обставин в силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України має довести позивач (як і бажаний розмір аліментів).

Крім того, з огляду на ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Водночас при визначенні розміру аліментів суд не може залишити поза увагою інші істотні обставини справи та матеріальні зобов`язання відповідача, як утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , лікування відповідача, з огляду на незадовільний стан його здоров`я та наявні захворювання, а також отримання ним поранень при виконанні бойових завдань (а.с. 68-70, 165 т.2) сплата комунальних послуг (а.с. 35-48 т.2), тощо.

На переконання апеляційного суду стягнення з відповідача на користь позивача щомісячно аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки в розмірі 1/6 частки доходу платника аліментів (що у гривневому еквіваленті становить орієнтовно 12418 грн) буде гарантувати майнові інтереси дітей, покриватиме матеріальні потреби особи, яка втратила працездатність, відповідатиме балансу інтересів сторін та забезпечить дотримання принципів співмірності, розумності та пропорційності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6.

Одночасно колегія суддів звертає увагу сторін, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не є незмінним, і його може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

Стосовно доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення витрат позивача на засвідчення документів – проставлення «Апостилю» компетентним органом держави Федеративної Республіки Німеччина, нотаріальне їх завірення та витрат на переклад документів, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих рахунків, представником позивача Деркач Н. витрачено 188, 65 Євро на проставляння «Апостилю» на документах та нотаріальне їх завірення, що у гривневому еквіваленті, станом на 25.06.2025 становить 9149 грн., а також витрачено 22470 гривень на переклад документів, відповідно до договору №2 від 09.05.2025, та платіжних квитанцій від 09.05.2025.

Отже вказані витрати підлягають стягненню з відповідача, оскільки фактично понесені позивачем та пов`язані із розглядом цієї справи, з огляду на приписи ст. 133 ЦПК України.

Квитанції мають ідентифікаційні дані, як то Прізвище та Ім`я платника так і призначення платежу.

Водночас, стягуючи вказані витрати на переклад документів з відповідача у сумі 22740 грн, суд першої інстанції допустив математичну помилку, оскілки з двома платежами 19740 грн та 2730 грн, загальна сума становить 22470 грн, а не 22740 грн.

Тому розмір витрат підлягає зменшенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, враховуючи наведене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року зміні шляхом зменшення розміру стягнутих аліментів з відповідача на користь позивача та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить залишити за ним усі понесені судові витрати про справі та не стягувати їх з позивача.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу із проханням стягнути на користь позивача з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн, на підставі додаткових угод до договору про надання правничої допомоги від 10.06.2025, від 06.07.2026 та квитанції про сплату послуг адвокату у вказаному розмірі.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу та беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги, критерії реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами розумності, справедливості, пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру витрат з 6000 грн до 2500 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року - змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на її утримання з 1/4 до 1/6 всіх видів його заробітку (доходу) та судових витрат з 41899 грн до 41619 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: