Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №589/3454/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/3454/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лєвша С. Л.

Номер провадження 33/816/974/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. розглянув з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Клюєва А.В., представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Коржа В.В. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Клишки Шосткинського району Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу, 23 липня 2024 року о 08:45 год на автодорозі м. Шостка - с. Клишки, перехрестя с. Ковтунове - смт Вороніж водій автомобіля «KIA MAGENTIS», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з комбайном «NEW HOLLAND» із жаткою, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУПАП.

Вимоги апеляційної скарги, заперечень на неї та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року, в якій просить скасувати її та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілий посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Наявні у справі докази свідчать про невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 1.10, 12.1, п. 13.1 ПДР України, що знаходяться у прямому причинному зв`язку з ДТП.

Згідно з вимогами п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. ОСОБА_2 не міг передбачити, що ОСОБА_1 не виконає вимоги п. 1.10, 12.1. 13.1 ПДР України та допустить зіткнення із жаткою комбайну на завершальній стадії переїзду. На схемі до протоколу зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, напрямок їх руху та механічні пошкодження, отримані автомобілем та жаткою комбайну, а також місцевість, на якій сталася ДТП. Суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки даним обставинам, надавши перевагу поясненням свідка ОСОБА_3 , не проаналізувавши їх у сукупності з іншими доказами у справі. У його діях працівниками поліції не встановлено порушення ПДР України, які давали б підстави стверджувати, що у даній ДТП мала місце взаємна вина або лише його вина. ОСОБА_1 не спростував обставини, викладені у протоколі, а також долучені докази його винуватості.

17 лютого 2026 року надійшли заперечення захисника ОСОБА_1 - адвоката Клюєва А.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , які обґрунтовані тим, що визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення та закриття провадження у справі є взаємовиключними, що свідчить про намір змінити підставу закриття провадження з реабілітуючої підстави на нереабілітуючу підставу. Апеляційна скарга не містить нових доказів, не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини та спрямована на переоцінку доказів. Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом провини, є помилковим, оскільки цей документ не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд першої інстанції оцінив протокол разом з іншими доказами і дійшов висновку про відсутність складу правопорушення. Доводи апелянта про те, що захист не заявляв клопотань про проведення автотехнічної експертизи не мають правового значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу правопорушення. Апеляційна скарга зводиться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та спроби змінити мотиви постанови.

13 липня 2026 року надійшли додаткові пояснення захисника Клюєва А.В., в яких він зазначив, що висновок автотехнічної експертизи №СЕ-19/119-26/3327 від 29 червня 2026 року не усуває тих сумнівів щодо фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, які були встановлені судом першої інстанції, та не спростовує висновків, покладених в основу оскарженої постанови. Висновок щодо винуватості ОСОБА_1 є умовно достовірним, а тому не може тлумачитися на шкоду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Окрім того, цей висновок не лише не спростовує встановлений судом першої інстанції механізм ДТП, а й підтверджує його ключовий елемент – обов`язок водія комбайна надати перевагу транспортному засобу, який рухався головною дорогою.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Захисник Корж В.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Захисник Клюєв А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову Шосткинського міськрайонного суду від 10 грудня 2025 року без змін.

Потерпілий ОСОБА_2 та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засіданні не прибули, причин неприбуття не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Захисники Корж В.В. та Клюєв А.В. не заперечували проти проведення судового засідання без участі потерпілого ОСОБА_2 та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь головуючої-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, заперечення на неї, представника ОСОБА_2 - адвоката Коржа В.В., захисника ОСОБА_1 - Клюєва А.В., суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався вказаних вимог закону, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував усі обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, прийняв законне та обґрунтоване рішення з огляду на таке.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Оскільки, вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду справ цієї категорії повинен встановити чи порушив водій пункти ПДР України водій, які зазначені уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №656969 від 23 липня 2024 року ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Враховуючи той факт, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не має права виходити за межі пред`явленої провини за порушення, що зазначені у протоколі, відтак оцінка дій ОСОБА_1 має оцінюватися саме щодо наявності чи відсутності в його діях порушення п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з п. 13.1. ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Коржа В.В. була призначена автотехнічна експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського НДЕКЦ МВС України.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи (судової інженерно-транспортної експертизи) від 29 червня 2026 року №СЕ-19/119-26/3327-ІТ у цій дорожній ситуації водій автомобіля KIA MAGENTIS (номерний знак НОМЕР_1 ) з технічної точки зору повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.6 (ґ), 12.3 Правил дорожнього руху, а водій комбайна NEW HOLLAND (номерний знак НОМЕР_3 ), з технічної точки зору повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля KIA MAGENTIS (номерний знак НОМЕР_1 ) мав технічну можливість запобігти зіткненню з комбайном NEW HOLLAND (номерний знак НОМЕР_3 ) шляхом дотримання вимог п. 12.3 ПДР. У діях водія автомобіля KIA MAGENTIS (номерний знак НОМЕР_1 ) з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (п. 12.3 ПДР України).

Згідно з п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже, суд першої інстанції правильно установив відсутність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України.

У даній справі суть пред`явленої провини ОСОБА_1 працівниками поліції у протоколі ААД №656969 від 23 липня 2024 року про адміністративне правопорушення визначена помилково, а саме не зазначено вимоги ПДР України, які останній, як водій транспортного засобу, порушив, та внаслідок недотримання яких настала дорожньо-транспортна пригода, а саме: помилково зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України. Однак відповідно до висновку експерта, складеного за результатом проведеної автотехнічної експертизи від 29 червня 2026 року, останнім порушено п. 12.3 Правил дорожнього руху, який перебуває у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою можливості притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП суд має встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями водія та ДТП.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №656969 від 23 липня 2024 року працівником поліції допущено істотне порушення, оскільки не правильно зазначено пункти Правил дорожнього руху, від яких відступив водій ОСОБА_1 та за порушення яких настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП, а відтак вказаний протокол не відповідає приписам ст. 256 КУпАП.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При вирішенні питання про можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП, яке проявилось саме у порушенні вимог п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у рішеннях «Енхель та інші проти Нідерландів», «Гурепка проти України», «Шевченко проти України», «Карелін проти Російської Федерації», а також у інших рішеннях, правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП за критеріями кола осіб та передбачуваного стягнення відноситься до категорії кримінальних правопорушень, а тому при розгляді справи про дане правопорушення повинні застосовуватись ті принципи, які передбачені для розгляду кримінальних правопорушень.

Отже, суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не в праві вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу.

Щодо доводів захисника Клюєва А.В. про неврахування висновку автотехнічної експертизи (судової інженерно-транспортної експертизи) від 29 червня 2026 року №СЕ-19/119-26/3327-ІТ та врахування висновку експерта Любарського К.А. №055-25 від 25 грудня 2025 року апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з висновком експерта Любарського К.А. №055-25 від 25 грудня 2025 року в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля KIA MAGENTIS (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 невідповідностей технічного характеру вимогам п. 12.3 ПДР, а також невідповідностей вимогам п. 12.1 та 13.1 цих Правил, які б перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору не вбачається.

Згідно зі ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Апеляційний суд вважає належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом висновок судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 29 червня 2026 року №СЕ-19/119-26/3327-ІТ та саме його кладе в основу судового рішення з огляду на такі правові та фактичні підстави.

Судова автотехнічна експертиза №СЕ-19/119-26/3327-ІТ від 29 червня 2026 року проводилася на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у межах судового розгляду цієї справи.

Вказаний висновок складено атестованим судовим експертом, а саме ОСОБА_5 , який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортних експертиз за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», зі стажем експертної роботи з 2005 року, який був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Перевіряючи вказаний висновок експерта з точки зору допустимості його як доказу, апеляційний суд виходить із того, що висновок експерта є самостійним джерелом доказів (стаття 251 КУпАП), залучення експерта для проведення експертизи відбувалося у порядку, передбаченому ст. 273 КПК України; експерт є належним суб`єктом для проведення цього виду експертних досліджень і відповідає вимогам, що висуваються статтею 273 КУпАП та Законом України «Про судову експертизу»; експерт не здійснював за власною ініціативою збирання матеріалів для проведення експертизи; при проведенні експертизи експерту було надано весь обсяг матеріалів справи про адміністративне правопорушення в оригіналі, у тому числі протокол огляду місця ДТП, схему ДТП, пояснення обох учасників події та свідка ОСОБА_3 , а також інші об`єктивні дані щодо дорожньої обстановки.

Експертизою №СЕ-19/119-26/3327-ІТ від 29 червня 2026 рок надано взаємопов`язану оцінку діям обох водіїв відповідно до Правил дорожнього руху, розрахунковим шляхом встановлено, що водій автомобіля KIA MAGENTIS мав технічну можливість запобігти зіткненню з комбайном NEW HOLLAND шляхом своєчасного виконання вимог п. 12.3 ПДР (гальмування з моменту виникнення небезпеки). Невідповідність дій водія KIA MAGENTIS вимогам п. 12.3 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням події ДТП, оскільки саме невиконання обов`язку щодо негайного зниження швидкості позбавило його змоги уникнути наїзду на комбайн.

У той же час, апеляційний суд відхиляє висновок експерта Любарського К. від 25 грудня 2025 року №055-25 та не бере його до уваги з огляду на те, що зазначений висновок був виготовлений за зверненням захисника Клюєва А.В. в інтересах водія ОСОБА_1 вже після того, як суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідження експертом проводилося поза межами судового контролю, а експерт Любарський К. не попереджався судом про кримінальну відповідальність безпосередньо у цій справі під час проведення дослідження.

Висновок експерта Любарського К. №055-25, яким установлена відсутність у діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, ґрунтувався на вихідних даних, наданих лише стороною захисту односторонньо, без урахування повного комплексу механічного та трасологічного аналізу події, дослідженого пізніше апеляційним судом.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд оцінює висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 29 червня 2026 року №СЕ-19/119-26/3327-ІТ як такий, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості, повноти та об`єктивності, а тому бере його за основу при встановленні обставин ДТП.

Висновок експерта Любарського К. №055-25 від 25 грудня 2025 року судом відхиляється як такий, що спростований сукупністю інших належних доказів у справі.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд зазначає, що висновком експертизи від 29 червня 2026 року №СЕ-19/119-26/3327-ІТ повністю спростовуються доводи апелянта про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною через необґрунтованість, неправильне застосування положень ПДР України, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже, в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправляти такий недолік протоколу.

Висновок суду.

Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з істотними порушеннями норм КУпАП, які, з огляду на обмежені процесуальні повноваження суду та обов`язку збирати докази саме особами, уповноваженими на складання протоколів, не можуть бути усунуті під час судового розгляду, вказаний протокол не може бути допустимим доказом у справі, що тягне за собою неможливість правильного вирішення справи на його основі.

За таких обставин, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості правопорушника повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює у даному випадку винесення постанови про визнання правопорушника винним.

Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях порушень п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху Українита складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУУпАП.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 про закриття провадження за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях порушень п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та складу адміністративного правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО