Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №592/8617/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/8617/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Шияновська Т. В.

Номер провадження 33/816/1445/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 592/8617/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- захисника – адвоката Кравчуна Д. В.

встановив:

Обставини справи та рішення суду першої інстанції

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2026 року о 00 год 01 хв у м. Суми по вул. Металургів, 4 ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 523I, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідала обстановці.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest, так і в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд першої інстанції визнав установлені обставини доведеними сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668063 від 17 травня 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд, а також відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та на момент події виконував обов`язки військової служби, що підтверджується довідкою військової частини та витягом із бойового розпорядження.

На переконання захисника, за таких обставин до ОСОБА_1 підлягав застосуванню спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.

Оскільки огляд запропоновано пройти працівниками Національної поліції, а не уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку чи військової частини, захисник вважає, що встановлений законом порядок огляду порушено, а складений працівниками поліції протокол не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, захисник зазначає про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо належного повідомлення працівниками поліції Військової служби правопорядку про виявлення військовослужбовця з ознаками алкогольного сп`яніння.

Як альтернативну вимогу захисник просить на підставі ст. 15 КУпАП передати матеріали справи командиру військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Досліджені судом першої інстанції матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, направлення до закладу охорони здоров`я та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого йому огляду як із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Основні доводи апеляційної скарги фактично стосуються не самого факту відмови від огляду, а того, який саме порядок такого огляду підлягав застосуванню до ОСОБА_1 з огляду на його статус військовослужбовця.

Дійсно, з наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що ОСОБА_1 з 18 січня 2023 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_2 .

Статтею 266-1 КУпАП установлено спеціальний порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, передбачено проведення такого огляду уповноваженими посадовими особами Військової служби правопорядку або військової частини, зокрема щодо військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби, перебувають на території військових частин, а також у визначених Порядком публічних місцях.

Разом із тим наведені положення регулюють спеціальну процедуру встановлення стану сп`яніння військовослужбовця як суб`єкта військових правовідносин та не виключають застосування загального порядку, передбаченого ст. 266 КУпАП, у випадку, коли військовослужбовець виступає як водій транспортного засобу та є суб`єктом адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Стаття 130 КУпАП пов`язує відповідальність саме зі спеціальним статусом особи як водія транспортного засобу та встановлює обов`язок такої особи пройти огляд на вимогу поліцейського у порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.

Тому сам по собі статус військовослужбовця не позбавляє особу статусу водія та не усуває її обов`язку виконувати вимоги Правил дорожнього руху й законні вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою, за якою військовослужбовець, який керує транспортним засобом та вчиняє адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, а посилання лише на статус військовослужбовця не свідчить про відсутність у працівників поліції повноважень діяти відповідно до ст. 266 КУпАП.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини цієї справи.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується відеозаписами, підставою для спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 стала дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля BMW 523I під його керуванням, який здійснив наїзд на електроопору.

Подія відбулася на вул. Металургів у м. Суми, тобто поза межами району виконання бойових завдань, визначеного наданим стороною захисту витягом із бойового розпорядження. При цьому ОСОБА_1 керував власним транспортним засобом, який не належить до транспортних засобів Збройних Сил України, а матеріали справи не містять даних, які б безпосередньо пов`язували його перебування у зазначеному місці та керування автомобілем із виконанням конкретного завдання військової служби.

Наданий стороною захисту витяг із бойового розпорядження підтверджує залучення ОСОБА_1 до виконання завдань військової частини у відповідний період, однак сам по собі не змінює характер правовідносин, що виникли у зв`язку з керуванням ним транспортним засобом на автомобільній дорозі та виконанням ним обов`язків водія, передбачених Правилами дорожнього руху.

Навіть за умови проходження військової служби та залучення до виконання завдань військової частини, перебуваючи за кермом приватного транспортного засобу, ОСОБА_1 одночасно виступав учасником дорожнього руху та був зобов`язаний виконувати встановлені для водія правила поведінки, у тому числі вимогу п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Відтак доводи сторони захисту про те, що наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця сама по собі виключала можливість застосування до нього працівниками поліції процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, є необґрунтованими.

Не свідчить про незаконність дій поліцейських і посилання захисника на те, що працівники Військової служби правопорядку не здійснювали оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, працівники Військової служби правопорядку викликалися на місце події. Разом із тим залучення Військової служби правопорядку не позбавляло працівників Національної поліції повноважень щодо оформлення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та проведення передбаченої ст. 266 КУпАП процедури щодо водія транспортного засобу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав вважати, що пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці події із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я була висунута неналежною посадовою особою або з порушенням установленого законом порядку.

Щодо вимоги про передачу матеріалів командиру військової частини

Не ґрунтується на вимогах закону й альтернативна вимога захисника про передачу матеріалів справи командиру військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Передбачені законом випадки заміни адміністративної відповідальності дисциплінарною відповідальністю не поширюються на обставини цієї справи.

ОСОБА_1 не є військовослужбовцем строкової служби, під час події керував власним автомобілем НОМЕР_3 , який не є транспортним засобом Збройних Сил України, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не належить до військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Тому правових підстав для передачі матеріалів справи командиру військової частини для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність немає.

Щодо виду та розміру адміністративного стягнення

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає для водія адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Можливості призначити особі, визнаній винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами або застосувати інше, більш м`яке стягнення КУпАП не передбачає.

Тому факт проходження ОСОБА_1 військової служби та використання ним права керування транспортними засобами під час служби не може бути підставою для незастосування обов`язкового адміністративного стягнення, прямо передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновки суду

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив наявні докази та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Статус ОСОБА_1 як військовослужбовця сам по собі не виключає застосування до нього загального порядку огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП, коли він виступає як водій транспортного засобу та є учасником дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги про виключну необхідність застосування процедури, передбаченої ст. 266-1 КУпАП, за конкретних обставин цієї справи не спростовують законності дій працівників Національної поліції щодо оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не встановлено судом апеляційної інстанції й підстав для передачі матеріалів справи командиру військової частини відповідно до ст. 15 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції або були підставою для її скасування, під час апеляційного перегляду не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Джепа Г. В.