Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №522/1189/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2254/26

Справа № 522/1189/22

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. – не з`явились,

переглянувши справу №522/1189/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Милимко Наталії Миколаївни про визнання недійсними договору дарування, свідоцтва про право на спадщину за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року у складі судді Яреми Х.С., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_5 , звернувшись 01 лютого 2022 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що є сином ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями майна померлої матері ОСОБА_7 були син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги спадкоємців зв законом.

Позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини вважав, що спадкове майно склали: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:27:001:0005 цільового призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя мати ОСОБА_7 не висловлювалась щодо відчуження даного майна, зазначала про рівність дітей у праві на спадкування.

Відповідач ОСОБА_3 приховала факт дарування 18 травня 2018 року матір`ю ОСОБА_7 квартири на її користь та умовила позивача ОСОБА_5 відмовитися від спадщини на її користь, посилаючись на значні витрати по оформленню документів, обіцяла в подальшому порівну поділити спадкове майно. Як наслідок, позивач ОСОБА_5 відмовився від спадщини, проте відповідач ОСОБА_3 уникає спілкування та вживає заходи щодо продажу квартири, будинку та земельної ділянки.

Договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 18 травня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №803, позивач вважає недійсним з підстав статей 203, 215, 225, 717 ЦК України, так як ОСОБА_7 на час укладення договору була дуже хворою, перебувала під впливом сильнодіючих препаратів, фізично не була спроможна пересуватися та відвідувати нотаріуса (додому нотаріус не приходив), за станом свого здоров`я не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними через прийом сильнодіючих препаратів, фактична передача ОСОБА_3 квартири в дар не відбулася.

Щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих 28 січня 2019 року за номерами 129, 130, то позивач ОСОБА_5 вважає свідоцтва недійсними з підстав статей 1274, 231, так як відмову від спадщини підписав під психологічним впливом сестри ОСОБА_3 та введенням його в оману. Позивач тим самим позбавився майнових прав, які він сподівався отримати як спадкоємець; законні інтереси та правомірні очікування позивача порушені.

Позивач ОСОБА_5 просив:

визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 54,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 18 травня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 803;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 28 січня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за №129, на домоволодіння загальною площею 446,9 кв.м, житловою площею 163,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 28 січня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за №130, на земельну ділянку площею 0,0852 га, кадастровий номер 5110136900:27:001:0005 за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 2977,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. (т.1 а.с.2-13).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.45-46).

Відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що ОСОБА_3 ніколи не давала оголошення щодо продажу майна: квартири, домоволодіння, земельної ділянки, тому посилання в позові про звернення до суду через вжиття ОСОБА_3 заходів по відчуженню майна безпідставні. Вимоги про визнання договору дарування недійсним є надумані, дійсності не відповідають. На дарування квартири була воля ОСОБА_7 , при укладенні договору вона перебувала при здоровому розумі, ясній пам`яті, усвідомлювала значення своїх дій, діяла добровільно без примусу, надала всі необхідні документи. Всі зустрічі та нотаріальне оформлення договору відбувалося у приміщенні нотаріуса. Правочин укладений з дотримання вимог чинного законодавства. Щодо укладення договору під впливом сильнодіючих препаратів, то таке є голослівним. Не відповідає дійсності те, що за хворою матір`ю опікувався лише син та його цивільна дружина. Захворювання у ОСОБА_7 було виявлено заздалегідь, лікування проводилось у спеціалізованій клініці в Ізраїлі, в тому числі у 2017 році оперативне хірургічне втручання, супроводження хворої матері здійснювалось ОСОБА_3 , вона ж опікувалась матір`ю до останнього її дня, що може підтвердити двоюрідна сестра ОСОБА_8 , яка безпосередньо допомагала. Всі мешкали в одному домі за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо намірів з приводу бажання відчуження майна, то ОСОБА_5 отримав 01 травня 2018 року у власність від матері шляхом укладення договору дарування позашляховик марки «Toyota Land Cruiser» 200, 2012 року випуску. Тому, твердження про відсутність у ОСОБА_7 намірів щодо відчуження майна спростовується зазначеним фактом. Щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, то спадкову справу заведено 29 жовтня 2018 року, спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були надані усі необхідні документи для відкриття спадкової справи. Згідно наданих документів квартира не входила до складу спадкового майна, про що достеменно було відомо ОСОБА_5 . Заяву про відмову від спадщини ОСОБА_5 подав 29 жовтня 2018 року, зміст статей щодо відмови від спадщини йому було роз`яснено та надано можливість у строк до 20 грудня 2018 року відмовитися від раніше поданої заяви і подати заяву про прийняття спадщини. Підстави для визнання свідоцтва недійсним визначені у статті 1301 ЦК України, проте, таких обставин у справі немає. Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином та не може визнаватися недійсним із посиланням на статті 203, 215-236 ЦК України. Заявлено також про застосування строку позовної давності з огляду на те, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкову справу заведено 29 жовтня 2018 року, а звернення до суду у цій справі мало місце 01 лютого 2022 року (т.1 а.с.64-68).

Позивач ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9 надав відповідь на відзив, за змістом якої підтримав викладені у позові вимоги та їх обґрунтування (т.2 а.с.3-14).

Третя особа приватний нотаріус Милимко Н.М. у письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_7 звернулась до неї з наміром подарувати квартиру дочці ОСОБА_3 . При розмові з ОСОБА_7 було зрозуміло, що вона перебувала при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлювала значення своїх дій, діяла добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі. Нею нотаріусом ОСОБА_7 була попередньо ознайомлена з настанням правових наслідків, що обумовлені договором дарування, та з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочину, після чого ОСОБА_7 підтвердила дійсність своїх намірів на дарування квартири своїй дочці. Напередодні укладення договору сторонами договору були надані усі необхідні документи, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії (посвідчення договору дарування чи винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії) не було. 29 жовтня 2018 року звернулася ОСОБА_3 для відкриття спадкової справи після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє місце реєстрації ОСОБА_7 : АДРЕСА_2 ). У спадковій справі донька померлої ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини, зазначивши про наявність крім неї спадкоємця сина померлої; син померлої ОСОБА_5 подав заяву про відмову від прийняття спадщини (в заяві зазначено право відізвати заяву про відмову від прийняття спадщини та подати нову заяву про прийняття спадщини у строк до 20 грудня 2018 року, після закінчення вказаного строку не можливо відізвати цю заяву чи подати нову). Правом на відізвання заяви про відмову від спадщини ОСОБА_5 не скористався. Спадкову справу №23/2018 заведено 29 жовтня 2018 року, виконані усі реєстраційні дії у Спадковому реєстрі з формуванням відповідного Витягу про реєстрацію зі Спадкового реєстру за №53849872 від 29 жовтня 2018 року щодо відкриття спадкової справи №23/2018. Спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надали усі необхідні документи згідно вимог чинного законодавства для відкриття спадкової справи. Свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння та земельну ділянку видані 29 січня 2019 року за реєстровими номерами 129 та 130 відповідно (т.1 а.с.50-54).

04 липня 2022 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подано заяву про застосування строку позовної давності (т.2 а.с.30-31).

31 березня 2022 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 долучено до справи докази – копії платіжних доручень по сплаті комунальних послуг за період 2017-2022 роки (платник ОСОБА_3 ) по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та по домоволодінню за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.87-88, 89-198).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2022 року за клопотанням позивача ОСОБА_5 :

витребувано у приватного нотаріуса Милимко Н.М. копію Спадкової справи №23/18 до майна померлої ОСОБА_7 , копію нотаріальної справи по договору дарування від 18 травня 2018 року за реєстровим №803 квартири;

витребувано у ТОВ «Дім медицини», ТОВ «Медичний центр «Медікап», КНП «Міська лікарня №8» Одеської міської ради, КНП «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської міської ради медичну документацію хворої ОСОБА_7 (т.1 а.с.211-212).

19 серпня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду нотаріально завірену копію договору дарування, посвідченого 18 травня 2018 року за реєстровим №803, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; нотаріально засвідчену копію спадкової справи №23/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (т.2 а.с.41-130).

22 серпня 2012 року, 02 листопада 2022 року КНП «Міська лікарня №8» Одеської міської ради на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду інформацію про відсутність звернень ОСОБА_7 до лікарів та перебування на лікуванні (т.2 а.с.132, 138).

17 жовтня 2022 року ТОВ «Дім медицини» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду оригінали медичної документації пацієнта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.137).

09 листопада 2022 року ТОВ «Медичний центр «Медікап» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду оригінали стаціонарної медичної історії хвороби №101613 ОСОБА_7 та копії медичної документації амбулаторних звернень (т.2 а.с.140).

16 грудня 2022 року КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду інформацію про не перебування ОСОБА_7 , 27 серпня 1948 року, на амбулаторному та стаціонарному лікуванні (т.2 а.с147).

Позивач ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9 надано до суду докази – медичну документацію ОСОБА_7 (т.2 а.с.149-152, 153-222).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року клопотання позивача ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи померлої ОСОБА_7 для визначення її стану в момент підписання договору дарування від 18 травня 2018 року; провадження у справі зупинено (т.2 а.с.244-246).

05 травня 2023 року державна установа «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» повернуто суду матеріали без виконання посмертної судово-психіатричної експертизи (т.3 а.с.6).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2023 року провадження у справі поновлено (т.3 а.с.8).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2023 року виправлено описку в найменуванні закладу в ухвалі суду від 09 лютого 2023 року, матеріали справи направлено для проведення експертизи, провадження у справі зупинено (т.3 а.с.9).

01 червня 2023 року державна установа «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» повернуто суду матеріали без виконання посмертної судово-психіатричної експертизи для виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (т.3 а.с.14-15).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2023 року провадження у справі поновлено (т.3 а.с.16).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2023 року викликано в судове засідання для допиту свідків (лікарів, які лікували ОСОБА_7 ) (т.3 а.с.26-27).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року викликано в судове засідання для допиту свідків (осіб, які знали ОСОБА_10 ) (т.3 а.с.49).

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_11 (лікар), ОСОБА_12 (подруга), ОСОБА_8 (племінниця), ОСОБА_13 (племінниця), ОСОБА_14 (колега по роботі), ОСОБА_15 (колега по роботі), ОСОБА_16 (сусідка, знайома), ОСОБА_17 (сваха) (т.3 а.с.54-60, 61-76).

04 квітня 2024 року державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надано до суду Висновок судово-психіатричного експерта №253 від 11 березня 2024 року, відповідно до якого: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будь-який психічний розлад не страждала; у ОСОБА_7 під час підписання договору дарування 18 травня 2018 року будь-яких змін психічного стану або розладів, які б могли вплинути на її волевиявлення, не відмічалося; ОСОБА_7 на момент підписання договору дарування 18 травня 2018 року за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними (т.3 а.с.77-82).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року поновлено провадження у справі (т.3 а.с.84).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.3 а.с.94).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року (т.3 а.с.119-124).

Висновок суду мотивовано недоведеністю вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.32 а.с.133-149).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права; підтримано викладене в суді першої інстанції обґрунтування вимог.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримав викладене в суді першої інстанції обґрунтування позиції (т.3 а.с.181-186).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Щодо договору дарування.

Правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст.225 ЦК України).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст.717 ЦК України).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.719 ЦК України).

Сторонами у договорі дарування можуть бути, зокрема, фізичні особи (ч.1 ст.720 ЦК України).

Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (ч.4 ст.722 ЦК України).

Квартира загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 54,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори 27 вересня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-633, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01 жовтня 2001 року в книзі №135доп., стор.130, реєстраційний номер 2970.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 18 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №803, ОСОБА_7 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_3 прийняла безоплатно у власність квартиру загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 54,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала дарувальнику на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори 27 вересня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-633, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01 жовтня 2001 року в книзі №135доп., стор.130, реєстраційний номер 2970 (т.2 а.с.42-69).

За умовами Договору дарування від 18 травня 2018 року, зокрема, сторонам за цим Договором нотаріусом роз`яснено зміст статті 203 ЦК України; дарувальник та обдарована підтвердили дійсність намірів при укладенні цього договору, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, а також ствердили, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, які перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору (п.9 Договору); сторони засвідчили, що зміст цього Договору ним нотаріусом роз`яснено у повному обсязі, текст договору прочитаний ними повністю, а також прочитаний їм нотаріусом уголос (п.12).

Згідно Витягу станом на 18 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 54,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1556174551101), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 18 травня 2018 року на праві приватної власності (розмір частки 1/1) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ); номер запису про право власності: 26216173; дата державної реєстрації: 18 травня 2018 року; підстава виникнення права власності: Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. 18 травня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №803; підстава внесення запису про право власності; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41170580 від 18 травня 2018 року, приватний нотаріус Милимко Н.М. (т.2 а.с.69).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років (т.2 а.с.72).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.83).

01 лютого 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М. на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси про витребування доказів від 31 травня 2022 року надано суду нотаріально завірені копії договору дарування, посвідченого 18 травня 2018 року за реєстровим №803, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та наданих сторонами договору документів, з яких вбачається відповідність таких вимогам чинного законодавства.

Приватним нотаріусом надано письмові пояснення щодо оформлення договору дарування, волевиявлення сторін на його укладення, розуміння правових наслідків укладення договору тощо.

Судом допитано свідків щодо, зокрема, життя, роботи, сім`ї, стану здоров`я та психічного стану ОСОБА_7 , її волевиявлення на розпорядження належним їй майном незадовго перед смертю з огляду на її тяжку хворобу.

Судом проведено посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_7 для встановлення її психічного стану в момент укладення договору дарування. Згідно наданого ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Висновку судово-психіатричного експерта №253 від 11 березня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будь-який психічний розлад не страждала; у ОСОБА_7 під час підписання договору дарування 18 травня 2018 року будь-яких змін психічного стану або розладів, які б могли вплинути на її волевиявлення, не відмічалося; ОСОБА_7 на момент підписання договору дарування 18 травня 2018 року за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається яке на підставі своїх вимог або заперечень; докази мають бути належними, допустимим, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Докази у справі у своїй сукупності обґрунтовано приводять до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору дарування квартири недійсним. Договір дарування мав місце між матір`ю та дочкою; договір дарування укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено; дарунок прийнято обдарованим. Позивач не довів невідповідність спірного договору дарування визначеним статтею 203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину; не довів наявність передбачених частиною 1 статті 225 ЦК України підстав для визнання договору дарування як правочину недійсним.

Безспірним є те, що ОСОБА_7 останні роки свого життя тяжко хворіла. Проте, в справі відсутні належні та допустимі докази того, що хвороба викликала у ОСОБА_7 такий психічний стан, за якого вона у момент вчинення правочину дарування не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Не повідомлення позивача, інших осіб про укладення правочину, посилання на певні домовленості у родині щодо майна, яке перебувало у власності ОСОБА_7 , тощо не має наслідком недійсність правочину щодо квартири, який вчинила ОСОБА_7 та за життя не оспорила.

Матеріально-правова вимога ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування безпідставна.

Щодо свідоцтв про право на спадщину.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5 ст.1273 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.6 ст.1273 ЦК України ).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (ч.5 ст.1274 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ч.1 ст.1301 ЦК України).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років (т.2 а.с.72).

Спадкову справу №23/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 заведено 29 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Милимко Н.М.

ОСОБА_7 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкування після смерті ОСОБА_7 здійснювалось за законом.

У Спадковій справі №23/2018 подали:

дочка ОСОБА_3 заяву від 29 жовтня 2018 року про прийняття спадщини (у заяві вказано про наявність іншого спадкоємця за законом сина померлої ОСОБА_5 ), місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ;

син ОСОБА_5 заяву від 29 жовтня 2018 року про відмову від прийняття спадщини померлої ОСОБА_7 (у заяві вказано про наявність іншого спадкоємця за законом доньки померлої ОСОБА_3 ), місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 (т.2 а.с.70-71).

За змістом заяви ОСОБА_5 від 29 жовтня 2018 року про відмову від спадщини заявник ОСОБА_5 повідомив, що усвідомлює значення своїх дій та свою можливість керувати ними, розуміє обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відповідно до частини 2 статті 1274 ЦК України цією заявою відмовляється від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 ; наслідки відмови від права на спадщину йому роз`яснені; йому роз`яснено, що підписуючи дану заяву він відмовляється від права на все майно померлої ОСОБА_7 , у тому числі від права на майно, про яке йому невідомо в час складання заяви. У заяві вказано, що йому нотаріусом роз`яснено, що подавши заяву про відмову від права на спадщину на майно померлої ОСОБА_7 , він згідно частини 6 статті 1273 ЦК України у строк до 20 грудня 2018 року має право відізвати цю заяву про відмову від спадщини та подати нову заяву про прийняття спадщини; що після закінчення вказаного строку він в подальшому не може відізвати цю заяв чи подати нову; що нотаріусом йому роз`яснено зміст статей 225, 229-231, 233, 1274, 1275 ЦК України (т.2 а.с.71).

Позивач ОСОБА_5 не оспорив подання ним та підписання вказаної заяви від 29 жовтня 2018 року про відмову від спадщини померлої матері ОСОБА_7 .

В силу положень частини 5 статті 1273 ЦК України відмова ОСОБА_5 від прийняття спадщини вважається безумовною і беззастережною.

Спадкова справа №23/2018 не містить заяви ОСОБА_5 про відкликання протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, поданої ним 29 жовтня 2018 року відмови від прийняття спадщини.

Вимоги ОСОБА_5 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною не заявлено як такі, проте мотивувальна частина позовної заяви в обґрунтування вимог про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину містить посилання на те, що відмова від спадщини була обумовлена введенням його в обману та психологічним тиском з боку ОСОБА_3 .

Відмова від спадщини вважається правочином.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману визначені статтею 230 ЦК України. За положеннями частини 1 даної статті якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства визначені статтею 231 ЦК України. За положеннями частини 1 даної статті правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Докази у справі у своїй сукупності обґрунтовано приводять до висновку про відсутність правових підстав для визнання відмови від спадщини недійсною. ОСОБА_5 особисто подав нотаріусу у Спадковій справі №23/2018 заяву про відмову від прийняття спадщини, достовірно знаючи про подання іншим спадкоємцем ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини померлої матері. ОСОБА_5 було роз`яснено нотаріусом як правові наслідки відмови від спадщини, так і право відкликати таку відмову протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, в даному випадку право відкликати заяву від 29 жовтня 2018 року про відмову від спадщини у строк до 20 грудня 2018 року. ОСОБА_5 не був позбавлений можливості отримати правову допомогу з питань спадкування та, відповідно, у строк до 20 грудня 2018 року відкликати відмову від прийняття спадщини та подати нову заяву про прийняття спадщини померлої матері.

Позивач не довів належними та допустимими доказами вчинення ним відмови від спадщини під впливом обману чи фізичного або психологічного тиску на нього з боку ОСОБА_3 чи інших осіб.

Посилання на те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мали місце певні домовленості щодо «поділу» майна після його оформлення на спадкоємця ОСОБА_3 не має мають наслідком недійсність відмови спадкоємця ОСОБА_5 від прийняття спадщини та з цих підстав недійсність виданих спадкоємцю ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину.

Недоведеність наявності передбачених частиною 1 статті 230 ЦК України чи частиною 1 статті 231 ЦК України підстав для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною має наслідком відсутність правових підстав для визнання недійсними виданих спадкоємцю ОСОБА_3 29 січня 2019 року у Спадковій справі №23/2018 за реєстровими номерами 129, 130 свідоцтв про право на спадщину за законом на домоволодіння та земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:27:001:0005, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріально-правові вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом безпідставні.

Щодо позовної давності.

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Матеріально-правові вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування та свідоцтв про право на спадщину за законом безпідставні, відтак, у позові суд обґрунтовано відмовив за безпідставністю вимог, а не за наслідками спливу позовної давності.

В судовому засіданні 04 червня 2026 року апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами; надав представникам сторін, які з`явилися в зал судового засідання, можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження, відпустки суддів тощо ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 30 червня 2026 року, потому на 30 липня 2026 року, потому на 07 вересня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Милимко Наталії Миколаївни про визнання недійсними договору дарування, свідоцтва про право на спадщину – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова