Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №470/1023/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.09.26

22-ц/812/1749/26

Провадження №22-ц/812/1749/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 470/1023/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання – Соловйовим М.А.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Березнегуватської селищної ради, Березнегуватський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та визначення місця проживання дитини

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_3 ,

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Лустою С.А., 05 червня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 05 червня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що тривалий час, близько 15 років, він перебував у фактичних шлюбних стосунках з відповідачкою. Починаючи з 2024 року шлюбні стосунки припинені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час їхнього спільного проживання у відповідачки народилася донька ОСОБА_4 . Батьком дитини зі слів матері, у відповідності до ст.135 СК України, записаний ОСОБА_5 . Про те, що позивач є батьком ОСОБА_4 він дізнався близько одного року тому, коли вже був мобілізований. Після його мобілізації до ЗСУ відповідачка залишила дитину у с. Сергіївка Березнегуватської ТГ у його матері ОСОБА_6 , а сама поїхала на постійне місце проживання у с-ще Березнегувате Баштанського району Миколаївської області, де і проживає до цього часу. Близько року дитина проживає з ним і повністю знаходиться на його утриманні. Допомагає по догляду за дитиною його матір ОСОБА_6 , яка є вчителькою молодших класів Сергіївського ліцею. На даний час донька навчається у 6 класі зазначеного ліцею.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 17 вересня 2025 року № 49994 медико-генетичного центру «MAMA PAPA» ймовірність того, що він є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведення дослідження, складає 99,9999998 %.

Посилаючись на викладене та те, що донька постійно проживає разом з ним, входить до складу його родини, повністю знаходиться на його утриманні, позивач просив суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 разом з ним по АДРЕСА_1 , визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актового запису про її народження, змінивши відомості про батька та прізвище дитини.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є ОСОБА_2 .

Внесено зміни до актового запису про народження № 2 від 05 травня 2014 року, що складений Сергіївською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши в графі «відомості про батька» замість « ОСОБА_5 » і відомостей про нього, « ОСОБА_1 , а у зміні прізвища дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » та визначенні місця проживання дитини разом з ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини та зміну прізвища дитини та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вказані вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції грубо порушуючи норми права та ігноруючи інтереси дитини не врахував думку малолітньої ОСОБА_9 , незважаючи на неодноразові клопотання щодо з`ясування думки дитини.

Крім того, представник зазначала, що висновок суду про те, що позивач, як батько малолітньої дитини, штучно створив підстави для звільнення його від військової служби є безпідставним та недоречним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_3 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення малолітньої ОСОБА_10 , пояснення представника Служба у справах дітей Березнегуватської селищної ради – Швачко С.В., перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка з 2014 до 2022 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в с. Сергіївка Березнегуватського району Миколаївської області.

Під час спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Сергіївською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області 05 травня 2014 року (а.с.10).

У вказаному свідоцтві про народження батьком дитини записано ОСОБА_5 за заявою відповідачки від 05 травня 2014 року, що підтверджується копією актового запису про народження №2 від 05 травня 2014 року, наданого Березнегуватським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки сторони із спільною заявою про батьківство позивача до сільської ради не зверталися (а.с.62).

Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження ТОВ «MAMA PAPA» №4994 від 17 вересня 2025 року ймовірність того, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,99…% (а.с.107-124).

Мати дитини – ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що позивач дійсно є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З врахуванням викладених обставин суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно вніс зміни до актового запису про народження № 2 від 05 травня 2014 року, що складений Сергіївською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши в графі «відомості про батька» замість « ОСОБА_5 » і відомостей про нього, « ОСОБА_1 .

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржувалось.

Що стосується позовних вимог про зміну прізвища колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.148 СК України у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не погоджувалась на зміну прізвища малолітній доньці, вказувала, що це може негативно на неї вплинути та створити для неї певні незручності, оскільки 12 років у неї було прізвище « ОСОБА_7 », вона до нього звикла.

Отже, мати малолітньої ОСОБА_2 заперечувала проти зміни прізвища дитини.

За такого відповідно до ч.5 ст. 148 СК України, спір між батьками дитини щодо зміни прізвища дитини повинен вирішуватись органом опіки та піклування, а тому звернення до суду з такими вимогами є передчасними.

Щодо вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, сім`ї, свого народу та Батьківщини .

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач разом з донькою ОСОБА_11 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , але фактично разом проживають по АДРЕСА_1 в цьому ж населеному пункті. Про вказане свідчать витяг з реєстру територіальної громади від 16 вересня 2025 року та довідки старости Сергіївського старостинського округу від 11 вересня 2025 року (а.с.9,11).

Згідно довідки-характеристики, виданої старостою Сергіївського старостинського округу 11 вересня 2025 року, позивач від дня народження доньки

ОСОБА_10 постійно проживає з нею в с. Сергіївка Баштанського району Миколаївської області, опікується нею та виховує, дитина знаходиться на повному утриманні батька (а.с.12).

За даними актів обстеження умов проживання дитини ОСОБА_10 від 12 та 25 вересня 2025 року, складеними комісією Березнегуватської селищної ради, за місцем проживання дитини по АДРЕСА_1 створено умови для її проживання, виховання та навчання (а.с.18-21).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що малолітня дитина з дня народження проживала за адресою батька ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

У 2023 році відповідачка залишила дитину разом з батьком та пішла проживати до іншого чоловіка. В будинку чоловіка ОСОБА_12 в АДРЕСА_3 теж створено всі належні умови для проживання малолітньої доньки.

Відповідачка з позовом про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_10 разом з нею не зверталась.

Опитана у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції малолітня ОСОБА_13 пояснила, що бажає проживати за місцем проживання батька, там де вона увесь цей час і проживала.

Представник служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради Швачко С. у судовому засідання апеляційного суду пояснила, що мати дівчинки ОСОБА_2 не має наміру забирати дитину на постійне проживання до себе, оскільки ОСОБА_14 вже звикла жити з батьком, навчається в ОСОБА_15 ліцеї, має власне коло спілкування , друзів.

Відповідачка звернулась до органу опіки та піклування з заявою про визначення способу участі у вихованні дитини, встановлення графіку побачень з дівчинкою.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що між сторонами непорозумінь чи спорів стосовно місця проживання дитини ніколи не виникало, малолітня ОСОБА_4 з народження постійно проживає разом з позивачем в с. Сергіївка Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області, навчається в ліцеї за місцем свого проживання.

Відповідачка на даний час проживає в с-щі Березнегувате, лише один раз за погодженням із позивачем брала дитину на проживання до себе на два тижні у 2024 році, на проживанні доньки разом з нею не наполягає.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у зв`язку із самовільним залишенням місця служби навчального табору «ЄГЕР-2» неподалік с. Дениші Тетерівської сільської територіальної громади Житомирської області, та кримінальне провадження щодо нього передано на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області (а.с.184).

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази про те, що батько дитини має самостійний дохід, що відповідно до ч.2 ст. 161 СК України, виключає можливість передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 разом з ним.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з інших підстав, то рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М. Базовкіна

Т.Б.Кушнірова

Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.