Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №743/277/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Суд: Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №743/277/26

Суддя: Макаревич Я. М.

Справа № 743/277/26

Провадження №1-кп/743/39/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 42025272010000205 від 25.12.2025за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився в селі Рудня Броварського району Київської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.1. ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі статтею 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025 у справі №743/235/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Вказана постанова набрала законної сили 17.03.2025.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.03.2025 у справі №743/237/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі частини 3 статті 30 КУпАП адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом накладено на ОСОБА_3 шляхом приєднання невідбутого адміністративного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, накладеного на нього постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025, призначивши остаточне адміністративне стягнення у виді 6 років позбавлення права керувати транспортними засобами. Зазначена постанова набрала законної сили 28.03.2025.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, 01.05.2025 о 15 годині 35 хвилин, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, рухався в селищі Замглай Чернігівського району Чернігівської області по автодорозі Замглай-Ловинь 300м., керуючи трактором колісним XINGTAI T240TRK, д.н.з НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. За вказане порушення постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №743/546/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень. Постанова набрала законної сили 02.06.2025.

У подальшому ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконуючи постанову суду, 09.11.2025 об 11 годині 56 хвилин будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухавсь в селищі Замглай Чернігівського району Чернігівської області по автодорозі Замглай-Ловинь 100 м, керуючи трактором колісним XINGTAI T240TRK, д.н.з НОМЕР_2 , де був зупинений працівниками патрульної поліції.

1.2. Кримінальна відповідальність за означене діяння передбачена частиною 1 статті 382 КК України.

Об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування. Об`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення також проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду, та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Згідно доктрини адміністративного права суть кожного адміністративного стягнення полягає у застосуванні певних правообмежень безпосередньо до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (принцип персональної відповідальності). І в цьому відношенні безпосереднім виконавцем судового рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Позбавлення права керувати транспортними засобами передбачає вилучення посвідчення водія, що повинно здійснюватися органами, які видали таке посвідчення. Водночас це не свідчить про те, що зміст правових вимог судового рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_3 адресований, перш за все, до органів поліції чи дозвільної системи. Зміст розглядуваного адміністративного стягнення полягає не у вилученні посвідчення водія, а у позбавленні конкретної особи –

ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами.

У випадку застосування такого виду стягнення суд не повинен у своєму рішенні додатково конкретизувати, що йдеться саме про заборону керувати транспортними засобами певним суб`єктом, адже очевидним є той факт, що таке право є спеціальним і його отримання потребує проходження особливої процедури, внаслідок якої і отримується право на керування транспортними засобами. Саме тому назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами, полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі статтею 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд, застосовуючи практику Верховного Суду, враховує аналогічну позицію, викладену у постанові від 08.02.2023 у справі № 464/4690/20.

Таким чином ОСОБА_3 як особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами строком на шість років, зобов`язаний був утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.

Однак, як встановлено судом, ОСОБА_3 , в період часу з 01.05.2025 до 09.11.2025 систематично вчиняв умисні дії, спрямовані на умисне невиконання постанов суду, якими його позбавлено права керування транспортними засобами.

Систематичність порушень вказаною особою Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306,свідчить про ухилення від виконання судового рішення, що є однією з форм його невиконання.

Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, підлягають кваліфікації як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

2.1. Допит обвинуваченого

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав. Пояснив, що щиро кається та просить суворо не карати. Додатково зазначив, що транспортний засіб, яким він неодноразово керував в порушення вимог закону, був проданий, що свідчить про небажання повторно вчинити правопорушення.

2.2. Письмові докази

2.2.1 Захисник у судовому засіданні заявив, що обставини правопорушення стороною захисту не оспорюються, а дослідженню підлягає лише висновок експерта від 17.02.2026 №74/78 за результатами судово-психіатричної експертизита характеризуючі дані обвинуваченого.

2.2.2. Прокурор у судовому засіданні проти такого порядку дослідження письмових доказів не заперечував.

2.2.3 В судовому засіданні, у порядку, встановленому статтею 358 КПК України, досліджені такі документи:

Повідомлення ВП № 2 (с-ще Ріпки) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 01.01.2026 № 59-2026, з якого вбачається, що згідно ІПНП ЦУНАМІ громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності притягувався за такими статтями: частина 3 статті 130 КУпАП (09.11.2025), частина 5 статті 126 КУпАП (23.02.2025), частина 1 статті 130 КУпАП (23.02.2025), частина 5 статті 121 КУпАП (23.02.2025), частина 5 статті 126 КУпАП (09.11.2025), частина 5 статті 126 КУпАП (01.05.2025), частина 2 статті 130 КУпАП (01.05.2025), частина 1 статті 130 КУпАП (23.02.2025), частина 2 статті 126 КУпАП (23.02.2025).

Довідка ВП № 2 (с-ще Ріпки) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 06.01.2026 № 2293-2026, з якої вбачається, що згідно інформаційно - статистичної бази ІПНП «ЦУНАМИ», гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності притягався, а саме:

- ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 507932 від 09.11.2025 частина 3 статті 130 КУпАП (дії, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування ТЗ п.2.9.а.ПДР - Керування ТЗ особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції), штраф 51000 грн. - не сплачено;

- ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 254362 від 23.02.2025 частина 5 статті 126 КУпАП (повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою п.2.1.а.ПДР - Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ), штраф 40800 грн. - сплачено;

- ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 254349 від 23.02.2025 частина 1 статті 130 КУпАП (керування трансп. засобами особами в стані алко-, нарко- чи іншого сп`яніння або під впливом лік.препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування трансп.засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лік.препаратів, а так само відмова особи, яка керує ТЗ п.2.9.а.ПДР - Керування ТЗ особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції), штраф 17000 грн. - сплачено;

-ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області постанова ЕНА № 4132587 від 23.02.2025 частина 5 статті 121 КУпАП (поруш. правил корнет, рем. безпеки або шоломами п.2.3.в.ПДР - поруш. правил користування ремнямп безпеки, штраф 510 грн. - не сплачено;

-ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 507953 від 09.11.2025 частина 5 статті 126 КУпАП (повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою п.2.1.а.ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ);

-ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 317114 від 01.05.2025 частина 5 статті 126 КУпАП (повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою гі.2.1.а.ПДР - Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ);

-ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 317098 від 01.05.2025 частина 2 статті 130 КУпАП (повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП п.2.9.ПДР - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 цієї статті), штраф 34000 грн. - не сплачено;

- ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області протокол ЕПР1 № 254248 від 23.02.2025 ч.І ст.130 КУпАП (керування трансп.засобами особами в стані алко-, нарко- чи іншого сп`яніння або гід впливом лік.препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування трансп.засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лік.препаратів, а так само відмова особи, яка

керує ТЗ п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів);

- ВП № 2 (с-ще Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області постанова ЕНА № 4131269 від 23.02.2025 частина 2 статті 126 КУпАП (Керув.ТЗ. особою, яка не має права керувати таким т/з п.2.1.а.ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ). штраф 3400 грн. - не сплачено.

Повідомлення КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради від 07.01.2026 № 32-08/37, з якого вбачається, що за даними архіву та картотеки Чернігівської психоневрологічної лікарні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікувався у ЧОПНЛ два рази з 04.07.2025 по 15.07.2025, діагноз: "Післятравматичний стресовий розлад з тивожно-депресивним та агрипнічним синдромом", з 24.09.2025 по 29.09.2025 діагноз "Післятравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивним та агрипнічним синдромом", за перевіреними даними по відділеннях та приймальному відділенні на теперішній час ОСОБА_3 у стаціонар не госпіталізувався, за медичною допомогою не звертався.

Висновок експерта за результатами судово-психіатричної експертизи від 17.02.2026 №74/78, яким встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, клінічних ознак психічного захворювання та тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв та не виявляє на теперішній час. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом на теперішній час, здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його психічним станом на теперішній час, застосування примусових заходів медичного характеру не показане.

3. Докази сторони захисту

Стороною захисту на підтвердження обставини, що пом`якшує відповідальність, надано:

копію посвідчення учасника бойових дій обвинуваченого, серії НОМЕР_3 від 05.02.2025;

копію посвідчення особи з інвалідністю другої групи обвинуваченого, серії

НОМЕР_4 від 11.08.2025.

4. Позиції сторін кримінального провадження та оцінка доказів судом

4.1. Сторона обвинувачення, вважаючи зібрані та досліджені докази належними і допустимими, просила суд визнати винуватим ОСОБА_3 в інкримінованому обвинуваченні та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

4.2. Сторона захисту просила призначити покарання у виді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

4.3. Обвинувачений, щиро розкаявшись в залі суду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, не висловив своєї думки щодо можливого призначення йому покарання.

4.4. Згідно з вимогами частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами частини 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази на предмет їх допустимості, та аналізуючи їх зміст у співставленні з доводами сторін кримінального провадження, суд вважає їх належними і допустимими й такими, що з огляду на розкриття їх змісту підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

4.5. Даючи кримінально-правову оцінку вчиненому, суд вважає, що ОСОБА_3 своїми умисними діями невиконанував постанову суду, що набрала законної сили, а його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 382 КК України.

5. Мотиви призначення покарання

5.1. Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами статей 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

5.2. При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість якого кримінальний закон, а саме частина 4 статті 12 КК відносить до нетяжких злочинів.

5.3. Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, що останній є громадянином України, раніше несудимий, але притягувався до адміністративної відповідальності, перебуває на обліках у лікаря-нарколога з діагнозом: психічні та повендінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдромм залежності F 10.2, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно.

Також суд враховує участь обвинуваченого в заходах, пов`язаних із захистом Батьківщини, наявність статусу учасника бойових дій та особисті негативні незворотні наслідки внаслідок цього - отримання інвалідності 2 групи, що на думку суду є обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 .

5.4. Суд вважає обставину, викладену в обвинувальному акті, щодо щирого каяття такою, що доведена під час судового розгляду, підтверджується наявними доказами та показами обвинуваченого, наданими в суді.

Таким чином, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та, відповідно до частини 2 статті 66 КК України, участь в бойових діях з метою захисту Батьківщини, в результаті чого настали незворотні наслідки для здоров`я.

5.5. Вирішуючи питання про наявність обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, суд вважає доведеною наявними доказами та визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

5.6. Обговорюючи питання про обрання виду покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, та його розміру, суду для здійснення його індивідуалізації та досягнення мети, встановленої статтею 50 КК України, належить визначити тяжкість вчиненого злочину, поряд з урахуванням вище викладених пом`якшуючих і обтяжуючої обставини та даних про особу обвинуваченого.

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

З досудової доповіді органу пробації встановлено, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Приймаючи до уваги пом`якшуючі покарання обставини, а також відомості про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання

ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а відтак йому слід визначити покарання у виді штрафу.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Збитки (завдана шкода) у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 373-376 КПК України, частиною 15 статті 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7

Оригінал: reyestr.court.gov.ua