Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №740/39/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/39/26

Провадження № 2/740/2172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, -

встановив:

06.01.2026 позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) в розмірі 48 813,96 грн за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.05.2025 по 28.10.2025, та неустойку (пеню) в розмірі 17 007,85 грн за прострочення сплати аліментів на утримання дружини за період з 01.05.2025 по 28.10.2025. Також просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування посилалася на те, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2025 було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.05.2025 по 28.10.2025, в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 09.04.2026. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання як дружини, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Державним виконавцем було відкрито провадження ВП № 78752138 та ВП № 78752279 за рішенням суду № 740/1851/25 від 24.06.2025. З часу відкриття виконавчого провадження відповідач аліменти сплачував не регулярно, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів на дітей у сумі 48 813,96 грн та на утримання дружини у сумі 17 007,85 грн. Зазначає, що нею було проведено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, який становить 52 332,94 грн, а на дружину – 17 522,24 грн.

21.01.2026 ухвалою судді позов був прийнятий до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.03.2026 ухвалено заочне рішення у вказаній справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.05.2025 по 28.10.2025 у розмірі 48 813 грн 96 коп., неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 28.10.2025 у розмірі 17 007 грн 85 коп., на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. та на користь ОСОБА_1 витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 скасовано та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

23.07.2026 від представника відповідача адвоката Івашка В.В. надійшов відзив на позовну заяв, за змістом якого, відповідач позовні вимоги визнає частково. Так,визнає, що згідно із розрахунком заборгованості по аліментах за виконавчим провадженням, складений державним виконавцем Коломійченком А.В. станом на 28.10.2025 його заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей становить 48 813,96 грн за період з 09.04.2025 по 28.10.2025. Також, відповідач змушений визнати заборгованість по аліментах на утримання дружини в сумі 17 007,85 грн за період з 09.04.2025 по 28.10.2025. Разом з тим, відповідач не визнає пеню в розмірі 17 707,85, так як вважає, що ст.195 CK відноситься до глави 15 «Обов`язок матері, батька утримувати дитину, та його виконання», а право на утримання (аліменти) другого з подружжя регулюється главою 9 «Права та обов`язки подружжя по утриманню». В цій главі відповідальність за заборгованість по сплаті аліментів не передбачена. Крім того, не врахована умова, що право на утримання надається, якщо другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Просив зменшити розмір пені на утримання дітей з 48 813,96 грн до 20 000 грн. Також просив не стягувати з нього витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн, оскільки ця сума є абсолютно надуманою та нереальною для такої категорії справ.

29.07.2026 від представника позивача адвокат Гордієць В.С. надійшла відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідачем пропущено строк для подачі відзиву на позовну заяву, а тому просить суд не брати його до уваги. Крім того, поданий відзив не оформлений з додержанням ст.178 ЦПК України, зокрема до відзиву не додано документ, що підтверджує надіслання відзиву і доданих доказів іншим учасникам справи. Щодо часткового визнання заявлених вимог відповідачем зазначила, що твердження відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, том упросить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, докази понесення яких буде подано протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини заповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

На підставі ч.1,2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ч.1,2 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Судом встановлено, що згідно рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2025 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі однієї другої частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як дружини, у розмірі однієї шостої частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Стягнення розпочати з 09 квітня 2025 року.

Відповідач не позбавлений батьківських прав відносно дітей, він не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей відповідно до ч.2 ст.166 СК України).

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Суд виходить з того, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частки заробітку, та на утримання дружини у розмірі 1/6 частки заробітку, починаючи з 09.04.2025. У разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно розрахунку державного виконавця сума боргу зі сплати аліментів на утримання дітей станом на 28.10.2025 становить 48 813,96 грн, тому нарахування пені здійснюється з 01.05.2025. При цьому суд приймає розрахунок пені позивача, оскільки він відповідає положенням ч.1 ст.196 СК України.

У зв`язку із тим, що розмір неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення більший ніж розмір заборгованості по сплаті аліментів, суд погоджується із визначенням розміру неустойки (пені) виходячи із розміру 100 відсотків заборгованості, а саме 48 813,96 грн.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ухилявся від сплати аліментів.

Стягнення неустойки поширюється на правовідносини, які встановлюють обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання і регулюються положеннями глави 15 ЦК України і є санкцією за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Так, виходячи із системного аналізу Глави 15 («Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання») і Глави 22 СК України («Обов`язок по утриманню інших членів сім`ї та родичів»), зокрема статті 274 СК України, норми положень Глави 15 СК України до правовідносин, що врегульовані нормами інших глав СК України, можуть застосовуватися лише у випадку прямого на це посилання.

Іншим прикладом може бути те, що сімейне законодавство поширює положення статті 196 СК України також на правовідносини, визначені главою 16 СК України, якими встановлено обов`язки батьків утримувати повнолітніх дочку, сина.

Зокрема, ст.201 СК України містить пряму вказівку на те, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

У свою чергу, Глава 9 СК України «Права та обов`язки подружжя по утриманню» не містить посилань на те, що визначення заборгованості по аліментам на одного із подружжя здійснюється відповідно до статей 194-197 СК України, а тому положення статті 196 цього Кодексу на спірні правовідносини не поширюються.

Ураховуючи, що до заборгованості зі сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку можуть бути застосовані інші санкції майнового характеру, передбачені цивільним законодавством, які позивач не просила застосувати, в задоволенні її позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на її утримання, слід відмовити.

Аналогічний підхід щодо дії ст.196 СК України висловив і Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року по справі № 635/6679/16-ц (провадження № 61-22926св18). Зокрема касаційна інстанція наголосила на тому, що вимоги статті 196 СК передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на неможливості застосування аналогії закону «розширивши» дію ст.196 СК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення пені за прострочення виплати аліментів на утримання дружини.

Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у звУкраїниязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідач не обґрунтував несплату аліментів скрутним матеріальним становищем (несвоєчасною виплатою заробітної плати роботодавцем, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо) тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності як платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені).

Суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах за виконавчим провадженням № 78752138, складений державним виконавцем Коломійченком А.В. станом на 28.10.2025 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дітей становить 48 813,96 грн за період з 09.04.2025 по 28.10.2025 (а.с.13-14).

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах за виконавчим провадженням № 78752279, складений державним виконавцем Коломійченком А.В. станом на 28.10.2025 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дружини становить 17 522,24 грн за період з 09.04.2025 по 28.10.2025 (а.с.14-15).

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені /неустойки/ за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини в такому вигляді не суперечать вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Положеннями ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень ч.1, п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позові заявлена вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. В обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано Договір про надання правничої допомоги від 02.01.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № 478, детальний опис робіт наданої правничої допомоги від 05.01.2026 згідно якого гонорар адвоката встановлений сторонами становить 10 000 грн, додаток 2: квитанція до прибуткового касового ордеру № 14 від 05.01.2026 на суму 10 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на складання позову та подання його до суду та значенням справи для сторони.

Зважаючи на положення ч.4, ч.5 ст. 137, п. 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, заперечення відповідача щодо вимог про відшкодування коштів за правничу допомогу, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача за консультацію, написання та подання позову до суду, підлягає стягненню 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 18, 49, 509, 526, 549, 551 ЦК України, ст.141, 150, 155, 180, 182, 191, 196 Сімейного кодексу України, ст.4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.05.2025 по 28.10.2025 у розмірі 48 813 (сорок вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі5 000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О. Гагаріна