Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №592/6769/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/6769/26

Провадження №2/592/2318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м.Сум и

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП ,

У С Т А Н О В И В:

До Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 55 500 грн. заподіяної матеріальної шкоди, а також інфляційні витрати та 3% річних за весь період прострочення боргу у сумі 3967 грн. 87 коп. та понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що 02.04.2025 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди транспортного засобу Geely Maple, державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу. 29.05.2025 о 09.45 у м. Суми по вул. Металургів,14 відповідач ОСОБА_2 , керуючи орендованим автомобілем вчинив дорожньо-транспортну пригоду. 18.07.2025 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми по адміністративній справі №592/18033/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 29 липня 2025 року. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні ушкодження, а у відповідача ОСОБА_2 відсутня цивільно-правова відповідальність, оскільки відсутній страховий полюс, провів ремонт автомобіля особисто за свої власні кошти. Загальна вартість ремонту та запчастин склала 55 500 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та квитанціями на оплату запчастин.

10.08.2025 року відповідачка ОСОБА_3 добровільно склала боргову розписку та підтвердила факт заподіяння шкоди та взяла на себе боргове зобов`язання відшкодувати позивачу витрати на ремонт автомобіля у розмірі 55 500 грн. та зобов`язалась виплачувати частинами по 9 250 грн. щомісяця, починаючи з 05.09.2025 року.

Таким чином, з відповідачів позивач просить стягнути вартість відновлювального ремонту в розмірі 55 500 грн. та інфляційні витрати та 3% річних за весь час прострочення у розмірі 3 967 грн. 87 коп.

Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі, підтверджуючи всі обставини справи і відсутністю сплати на день розгляду понесених витрат. Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.

Процесуальні дії.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.05.2026 року відкрито провадження і призначено підготовче засідання на 01 червня 2026 року.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по справі на 26 серпня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору оренди транспортного засобу від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 , з однієї сторони (орендодавець) та ОСОБА_2 (з іншої сторони-орендар) уклали договір оренди транспортного засобу Geely Maple, державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу.

З інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях повідомлено, що згідно з обліковими даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів 02.05.2025 автомобіль Geely Maple, державний номер НОМЕР_1 ,призначений належинм користувачем ОСОБА_2 з 02.05.2025 по 02.06.2025.

29.05.2025 о 09.45 у м. Суми по вул. Металургів,14 відповідач ОСОБА_2 , керуючи орендованим автомобілем вчинив дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 29 липня 2025 року.

Згідно розписки ОСОБА_3 підтверджено, що вона на себе добровільно взяла зобов`язання перед ОСОБА_1 відшкодувати йому суму у розмірі 55 500 грн., яка була витрачена ним (позивачем) на ремонт автомобіля Geely Maple, державний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2 . Зобов`язалась повністю його погасити шляхом щомісячних випалт у розмірі 9 250 грн. до повного розрахунку, починаючи з 05.09.2025 року.

Платіжними квитанціями підтверджена сума на придбання запасних частин та актом-приймання виконаних робіт на суму 55 500 грн.

Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача – ОСОБА_2 , становить 55 500 грн., то з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню вартість пошкодженого майна, але враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 на себе взяла зобов`язання на відшкодування затрат, понесених позивачем на поновлення автомобіля, то стягненню підлягає дана сума у солідарному порядку.

Розмір відшкодування шкоди підтверджується актом-приймання виконаних робіт та платіжними квитанціями про оплату запчастин та борговою розпискою ОСОБА_3 .

Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 , як з особи, винної у вчиненні ДТП, з ОСОБА_3 , як особи яка добровільно взяла на себе зобов`язання на користь ОСОБА_1 становить 55 500 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3967 грн. за прострочені умови виконання боргових зобов`язань, суд дійшов висновку про їх задоволення, незважаючи на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даному випадку такі обмеження не розповсюджуються на правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позивачем всі витрати підтверджені належним чином, а тому підлягають стягненню з відповідачів у солідарному порядку у повному обсязі, а саме в розмірі 59 467 грн. 87 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП- задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстраціїї: АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування збитків внаслідок ДТП у розмірі 55 500 грн., 3% річних та інфляційні збитки в сумі 5967 грн. 87 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064 грн.96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач- ОСОБА_3 , Сумська область, Сумський район, с.Сула, рнокпп НОМЕР_3

Повний текст судового рішення виготовлено 07 вересня 2026 року.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА