Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №725/4444/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/4444/26

провадження 822/1682/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

за участю секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради,

треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди.

Посилався на те, що на виконанні у відповідача перебувають рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справах №600/7267/21-а та №600/3428/22-а про виплату йому щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій. Станом на травень 2026 року основний борг у сумі 15533 грн. 00 коп. залишається не виплаченим, що підтверджується повідомленням Відділу примусового виконання рішень від 15 квітня 2026 року.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2026 року сума нарахувань становить: 8543 гривень 15 копійок, 1863 гривень 96 копійок. Загальна сума вимог становить 10407 гривень 11 копійок.

Крім того, вказував на те, що йому було завдано моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тривалому ігноруванні його законних прав. Через бездіяльність відповідача та помилки в реєстрах позивача було безпідставно внесено до бази «Розшук» системи «Резерв+», що завдало удару по його честі, як молодшого сержанта та ветерана війни. Лише після втручання Омбудсмена статус «Розшук» було скасовано, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 квітня 2026 року №1129/8903. Він та його сім`я перебували у постійному стресі.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 10407 гривень 11 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди закрито.

Роз`яснено позивачу ОСОБА_1 його право на звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції виходив з того, що позов подано з порушенням правил судочинства, оскільки вказаний позов слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, в порядку, визначеному КАС України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт з даною ухвалою не погоджується, вважає, що вона ухвалена з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду вказаного спору в Чернівецькому окружному адміністративному суді. З огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, на думку ОСОБА_1 , спір підлягає розгляду в порядку саме цивільного судочинства.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України, ГПК України, КТТК України або КУпАП - віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У відповідності з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (ст.19 ЦПК України).

Натомість, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (ч.1, п.1 ч.2 ст.19 КАС України).

Отже, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 638/1620/20 від 28.05.2021, постанові № 335/5689/20 від 28.07.2021 та Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 05 травня 2020 року у справі № 761/218908/16-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

У п.7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Також колегія наголошує на тому, щодо до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єкт- ний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані або не виплачені, як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав або зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Таким чином, спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема, щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що юридична природа правовідносин, які виникли у даній справі, є грошові зобов`язання, тому на них поширюється дія положень частини другою статті 625 ЦК України, а відтак справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства є помилковими.

У даній справі, спір виник у зв`язку з невиконанням судового рішення щодо виплати щорічної грошової допомоги. Тому правовідносини, які виникають між сторонами стосовно індексації грошового зобов`язання та сплати трьох процентів річних, не є зобов`язальними, в розумінні ст. 625 ЦК України, вони розглядаються в рамках спору, що регулюється спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії.

Вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 642/6005/17 (провадження № 61-42353св18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Отже, ураховуючи акцесорний (додатковий) характер визначених ст. 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №600/3428/22-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задоволено повністю. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 8179 гривень.

Вказаний спір був розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Законом N° 2050-ІІІ також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Відтак, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України N° 2050-ІІІ зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Таким чином, за своєю юридичною природою невиплата пенсійних нарахувань не породжує нових прав та зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та підтверджує існуючі зобов`язання.

Оскільки правовідносини, які виникають між сторонами стосовно індексації грошового зобов`язання та сплати трьох процентів річних не є зобов`язальними в розумінні ст. 625 ЦК України, то вони розглядаються в рамках спору, що регулюється спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії в рамках адміністративного судочинства України.

Вищевказану думку було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/17342/18 від 09 лютого 2021 року, яка закрила провадження у цій справі про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №600/3428/22-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 8179 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги, який було розглянуто за правилами адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги про стягнення, на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на їх похідний характер, також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібні висновки щодо юрисдикції спорів про нарахування інфляційних втрат, застосування положень статті 625 ЦК України, викладено у постанові Верховного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 127/1752/20, № 757/69361/17-ц від 14 квітня 2021 року та у пунктах 7.42-7.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20).

Разом з тим, закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вказана позовна вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, виходячи з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц прийшла до висновку, що під час визначення того, у якому порядку необхідно розглядати конкретний спір, необхідно встановити предмет спору, характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, як передбачено частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частиною першою статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року), тобто встановлення змісту позовних вимог, визначення яких належить виключно позивачу; по-друге, суб`єктний склад такого спору, тобто склад учасників справи та зміст і характер спірних правовідносин.

У разі оскарження позивачем дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У разі тривалого невиконання судового рішення про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган може бути заявлена вимога про визнання бездіяльності, дій чи рішень держави, яка є гарантом виконання такого судового рішення, неправомірною.

Вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частина п`ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди.

А тому вимога заявлена ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про відшкодування моральної шкоди повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

На вказане суд першої інстанції увагу не звернув і прийшов до помилкового висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди.

Шодо аргументу апеляційної скарги про недопуск позивача до правосуддя.

Колегія суддів вважає помилковим аргумент апеляційної скарги щодо неправомірного допуску позивача до правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про стягнення коштів з тих підстав, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Зазначену ухвалу ОСОБА_1 не оскаржив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спір щодо визначення юрисдикції не було вирішено. Вказаний висновок викладено у пункті 44 постанови Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 826/6879/16.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про стягнення моральної шкоди скасуванню та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині, ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення моральної шкоди скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині, ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 07 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

О.О. Одинак