Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №646/2504/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року

м. Харків

справа №646/2504/26

провадження № 22-ц/818/4816/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року, постановлене суддею Демченко І.М.

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у загальному розмірі 20529, 00 грн.

Заочним рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вказує, що ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Клієнт самостійно вносить до інформаційно- телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит. Заявник звертає увагу, що інформація щодо належності карткового рахунку відповідачу є банківською таємницею установи банку, в якому був відкритий цей картковий рахунок, а кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами кредитного договору, Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Також посилається, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. А товариство є небанківською (фінансовою) установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність».

За доводами скарги, товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні кредитного договору.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин видачі коштів позичальнику.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27.06.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уклали договір про споживчий кредит № 83655752, відповідно до умов якого загальна сума кредиту становить 3000,00 грн., строк кредиту – 360 днів, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до графіку платежів; останній термін повернення кредиту і сплати процентів 22.06.2025. Пільгова процентна ставка діє протягом 14 календарних днів з 27.06.2024 по 11.07.2024 – 1,2% на день; стандартна процентна ставка діє протягом 346 днів у період з 12.07.2024 по 22.06.2025 та складає 1,5% на день.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти надаються шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку позичальника.

Пункт 12 вищевказаного кредитного договору містить реквізити сторін, зокрема платіжну карту позичальника ОСОБА_1 , а саме: НОМЕР_2 .

Договір про споживчий кредит та Додаток №1 до нього у виді Графіку платежів підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора 6kvqlkxa, а також Паспорт споживчого кредиту з використанням одноразового ідентифікатора 6kvqlkxa (а.с. 4 -13).

Як убачається з матеріалів справи, згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 19.12.2025 було перераховано кошти від ТОВ «ФК «Тайгер - Фінанс» на суму 3000,00 грн; № транзакції 1430799706, призначення платежу: Видача кредитних коштів (а.с.14 зворот).

Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №83655752 від 27.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.06.2025 складає 20 529грн, з яких: 3 000,00грн заборгованість за кредитом, 16029грн заборгованість по процентам, 1500 грн заборгованість за штрафом (а.с.15).

Також судом встановлено, що 02.02.2026 на адресу ОСОБА_1 надіслана претензія про наявність заборгованості за кредитним договором №83655752 від 27.06.2024 в сумі 20529,00 грн та запропоновано здійснити погашення заборгованості протягом 3 днів (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

27.06.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» укладений кредитний договір № 83655752, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 , зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

На підтвердження переказу коштів, позивачем надано лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 19.12.2025 було перераховано кошти від ТОВ «ФК «Тайгер - Фінанс» на суму 3000,00 грн; № транзакції 1430799706, призначення платежу: Видача кредитних коштів (а.с.14 зворот).

Отже позивачем доведено факт надання кредитних коштів відповідачу шляхом переказу їх на зазначений у договорі рахунок.

Щодо стягнення відсотків та штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Споживчий кредит №83655752 був укладений 27.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1,5 % та 1,00% .

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 27.07.2024 по 21.06.2025 нараховувалась за відсотковою ставкою 1,2% та 1,5 %, що суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства.

Таким чином за період з 27.06.2024 по 19.08.2024 року відсотки за користування кредитом становлять 1908,00 грн.

Відсотки за період 20.08.2024 по 21.06.2025 року становить 8190,00 грн (1%*273 дні).

Таким чином заборгованість по відсотках в межах строку кредитування становить 10098,00 грн.

Загальна сума заборгованості складає 13098,00 грн.

Щодо стягнення штрафу у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу, відтак позивачу слід відмовити у стягненні штрафу в розмірі 1500,00 грн за договором про споживчий кредит №83655752 від 27.06.2024.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, то представник ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» - Усенко М.І. просив стягнути 8000,00 грн витрат.

На підтвердження понесених витрат, представник Товариства адвокат Усенко М.І. долучив: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093; договір про надання правничої допомоги №0207 від 02.07.2025; ордер на надання правничої допомоги від 04.11.2025; детальний опис наданих послуг від 06.02.2026; акт наданих послуг №693 від 06.02.2026 на суму 8 000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник просить стягнути витрати на правову допомогу, надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат, адвокатом Усенко М.І. надано: ордер на надання правничої допомоги №1470194 від 08.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання професійної правничої допомоги №0207 від 02.07.2025; акт наданих послуг №289 від 01.06.2026 на суму 10000,00 грн; детальний опис робіт від 02.07.2026.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» задоволено частково, відтак з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2123,20 грн та 2547,91 грн, та витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції та апеляційної інстанції - 11484 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» задовольнити частково.

Заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 заборгованість за Кредитним договором № 83655752 від 27.06.2024 року, в сумі: 13098,00 грн., на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. СмальСтоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 4671,17 грн. та 11484 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова