Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №726/2954/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 726/2954/25

Провадження № 2/727/477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3177108725/240058 від 13.02.2020 у розмірі 8 512,50 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 3177108725/240058 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 2 500,00 грн строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою 1,85 % на добу (675,25 % річних). Договір підписаний за допомогою електронного підпису, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3177108725/240058 від 13.02.2020, укладеним з ОСОБА_1 .

03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останнє набуло права грошової вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач своїх зобов`язань не виконала, кредит та проценти за користування ним не повернула ні первісному, ні новому кредитору, у зв`язку з чим станом на 26.05.2025 року за нею обліковується заборгованість у розмірі 8 512,50 грн, з яких: 2 500,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6 012,50 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву, а позивачу – право подати відповідь на відзив.

17.12.2025 року представником відповідача – адвокатом Білою Уляною Михайлівною подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказала, що на підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено інформаційну довідку, згідно з якою кредитні кошти в сумі 2 500,00 грн нібито перераховано на платіжну картку з реквізитами «5375 - 41хх - хххх - 1247», проте відповідно до супровідного листа ТОВ «Платежі Онлайн» № 2025-ПО/217 від 19.08.2025 по вказаній масці картки платіжних операцій станом на 13.02.2020 року та 14.02.2020 року не ідентифіковано. З огляду на це, відповідач вважала, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували належність вказаного карткового рахунку відповідачу та факт зарахування на нього кредитних коштів.

25.02.2026 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі, якими він фактично надав відповідь на відзив. У вказаних поясненнях позивач визнав, що до позовної заяви помилково було долучено інформаційну довідку, яка стосується іншого кредитного договору, та просив суд приєднати до матеріалів справи належну інформаційну довідку, яка, за його твердженням, підтверджує зарахування 13.02.2020 о 04:35:04 коштів у сумі 2 500,00 грн на банківську картку з реквізитами НОМЕР_1 через технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» (Platon). Крім того, позивач заперечив проти заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу (8 000,00 грн), вважаючи його необґрунтовано завищеним.

Позивач також звернувся до суду із заявою про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій, з посиланням на акт про надання правової допомоги від 27.11.2025 року та докази оплати від 27.11.2025 року, просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

28.01.2026 року представником відповідача подано клопотання про стягнення судових витрат, яким, з огляду на безпідставність позовних вимог, відповідач просила стягнути з позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, надавши на підтвердження звіт (акт) про надані послуги від 08.01.2026, договір про надання правничої допомоги № 124/25 від 01.07.2025 та платіжні інструкції на загальну суму 8 000,00 грн.

06.04.2026 року позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому, посилаючись на неможливість самостійного отримання відомостей, що становлять банківську таємницю, просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків, відкритих у банку станом на 13.02.2020, щодо належності їй карткового рахунку НОМЕР_1 , виписку по вказаному рахунку, а також інформацію про надходження на нього 13.02.2020 коштів у сумі 2 500,00 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року вказане клопотання позивача задоволено, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» відповідні докази.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало суду відповідь, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ), реквізити якої відповідають масці НОМЕР_1 , зазначеній у кредитному договорі та вказаній позивачем у клопотанні про витребування доказів, проте рух коштів по вказаному картковому рахунку за період з 13.02.2020 по 13.02.2020 – відсутній.

01.06.2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, в яких, з посиланням на отриману судом відповідь АТ КБ «ПриватБанк», зазначено, що перерахування позивачем 13.02.2020 року кредитних коштів у сумі 2 500,00 грн на картковий рахунок відповідача не здійснювалося, а надані до суду матеріали не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт такого перерахування, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Заперечень на вказані додаткові пояснення від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 3177108725/240058 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) R24689, надісланого на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ «ГОУФІНГОУ».

Згідно з п. 1.1 договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 2 500,00 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк кредитування становить 30 днів, тобто до 13.03.2020 року, проте в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 1.3 Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту, з розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом, а саме картки з реквізитами НОМЕР_1 .

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3177108725/240058 від 13.02.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 .

03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» уклало з ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» договір про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, за яким ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги, зокрема за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим позивач набув права грошової вимоги до відповідача в межах, визначених реєстром боржників.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З огляду на викладене, а також враховуючи довідку про ідентифікацію позичальника, наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору № 3177108725/240058 від 13.02.2020 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, встановлення факту укладення кредитного договору саме по собі не є достатньою підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості за ним, оскільки обов`язковою умовою виникнення у позичальника обов`язку повернути кредит та сплатити проценти є фактичне отримання ним кредитних коштів (ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний надати покупцеві електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

На обґрунтування факту видачі кредиту позивач до позовної заяви спочатку долучив інформаційну довідку, згідно з якою кредитні кошти нібито перераховані на картку з реквізитами «5375 - 41хх - хххх - 1247». Проте, як з`ясувалося з відзиву відповідача та було визнано самим позивачем у додаткових поясненнях від 25.02.2026, вказана довідка стосувалася іншого кредитного договору та була долучена до позовної заяви помилково, а тому не може вважатися належним доказом у цій справі.

У додаткових поясненнях від 25.02.2026 року позивач надав іншу інформаційну довідку технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» (Platon), відповідно до якої 13.02.2020 о 04:35:04 нібито здійснено транзакцію на суму 2 500,00 грн на картку з реквізитами НОМЕР_1 , що відповідає реквізитам, вказаним у кредитному договорі.

Однак, на виконання ухвали суду від 07.04.2026 року про витребування доказів, банк-емітент вказаної картки – АТ КБ «ПриватБанк» – надав суду офіційну відповідь, згідно з якою картка № 5168742232897672 (що відповідає масці НОМЕР_1 ) дійсно емітована на ім`я ОСОБА_1 , проте рух коштів по відповідному картковому рахунку за період з 13.02.2020 по 13.02.2020 – відсутній.

Таким чином, банківська установа, яка є єдиним джерелом достовірної інформації про операції за рахунком свого клієнта та веде відповідний бухгалтерський облік операцій, на запит суду офіційно спростувала факт зарахування коштів у сумі 2 500,00 грн на картковий рахунок відповідача саме 13.02.2020 року, тобто в дату, коли, за твердженням позивача, мала відбутися видача кредиту.

Суд критично оцінює надану позивачем інформаційну довідку технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», оскільки останній не є банківською установою, не веде рахунків клієнтів та не є стороною спірного кредитного договору, а тому його відомості не можуть спростовувати офіційну інформацію банку-емітента картки, отриману судом безпосередньо на підставі судового запиту в порядку ст. 84 ЦПК України. Крім того, суд враховує, що позивач уже одного разу долучив до матеріалів справи довідку, яка виявилася такою, що стосується іншого договору, що свідчить про недостатню достовірність поданих позивачем документів на підтвердження видачі кредиту.

Виписка за особовим рахунком клієнта (рух коштів), яка б підтверджувала зарахування коштів на рахунок відповідача, позивачем до справи не долучена, а надана позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором відображає лише односторонній облік позивачем нарахованої заборгованості та не є доказом фактичного перерахування коштів позичальнику.

Договір факторингу від 31.05.2021 року та договір про відступлення права вимоги від 03.06.2021, так само як і похідні від них реєстри (витяги з реєстрів) боржників, підтверджують факт переходу права вимоги за кредитним договором, однак не є безумовними доказами, що підтверджують факт видачі кредитних коштів та достовірність розміру заборгованості, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а не встановлюється новий обсяг прав.

Отже, за результатами дослідження та оцінки в сукупності усіх наявних у справі доказів, у тому числі офіційної відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої судом на виконання ухвали про витребування доказів від 07.04.2026 року, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту реального перерахування (видачі) кредитних коштів у сумі 2 500,00 грн відповідачу за кредитним договором № 3177108725/240058 від 13.02.2020, а надані позивачем докази цього факту не підтверджують і, більше того, спростовуються офіційною відповіддю банківської установи.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, п. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме факту видачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 3177108725/240058 від 13.02.2020, а отже й недоведеність порушення прав позивача, які б підлягали судовому захисту, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат, які також складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відмовлено в повному обсязі, сплачений позивачем при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (платіжна інструкція № 9158 від 14.08.2025) компенсації за рахунок відповідача не підлягає та залишається за позивачем.

З цих же підстав не підлягає задоволенню заява ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» від 07.12.2025 року про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат, якою позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн, оскільки право на відшкодування таких витрат за результатами розгляду справи має сторона, на користь якої ухвалено рішення, якою в даній справі позивач не є.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Судом встановлено, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 124/25 від 01.07.2025, укладеним із Адвокатським бюро «Уляни Білої», звітом (актом) про надані послуги від 08.01.2026, згідно з яким адвокатом надано послуги загальним обсягом 8 годин, а саме: консультація в офісі (0,5 год.), підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи та подання клопотання до суду (1 год.), ознайомлення з матеріалами справи в суді (1 год.), аналіз позовної заяви з додатками (1 год.), аналіз судової практики та підготовка відзиву на позовну заяву (4 год.), подання відзиву до суду (0,5 год.), а також платіжними інструкціями № 8400-6594-7951-0160 від 20.12.2025 на суму 3 000,00 грн та № 8399-7487-7641-1610 від 11.12.2025 на суму 5 000,00 грн, що в сукупності становить 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Оцінюючи розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності, суд враховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, проте не обмежилася поданням позову і формальним запереченням, а потребувала від представника відповідача підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву з наведенням релевантної судової практики, яким по суті і було спростовано позовні вимоги, ознайомлення з матеріалами справи в суді, а також аналізу долучених позивачем документів. Обсяг та зміст фактично наданих послуг підтверджені належними та допустимими доказами, а їх вартість визначена на підставі договору про надання правничої допомоги. Заперечення позивача щодо завищеності заявленого розміру витрат суд відхиляє, оскільки, з огляду на результат розгляду справи, обсяг та якість виконаної адвокатом роботи є співмірними з наслідками, яких було досягнуто, а тому підстав для зменшення заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат підлягає задоволенню, а витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн – стягненню з позивача на користь відповідача у заявленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 84, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» при поданні позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук