Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №725/7340/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/7340/25

Провадження № 2/727/2946/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Буряк О.І.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Шеремета І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Приватне акціонерне товариство «Європейський страхо-вий альянс», про стягненя матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», про від-шкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2025 року в м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW X1, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала позивачка. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення керованого відповідачем транспорт-ного засобу із задньою частиною автомобіля Renault Logan під час руху в одному й тому ж напрямку та по одній і тій же смузі. Обставини пригоди зафіксовано електрон-ним європротоколом № 3955DC733667 від 25 лютого 2025 року, у якому відповідач за-значив обставини пригоди та не заперечував своєї вини.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Renault Logan отримав механічні пошкодження. Згідно з експертним висновком № 360-25 РІ від 11 березня 2025 року загальна вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу з урахуванням податку на додану вартість становить 30 265 грн. 58 коп., а після вираху-вання зношення запасних частин – 25 716 грн. 41 коп. Оскільки цивільно-правова від-повідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий аль-янс» за полісом серії ЕР № 221156190, страховиком було погоджено та виплачено страхове відшкодування в сумі 18 230 грн. 34 коп., тобто в розмірі, який визначено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу.

Позивачка зазначала, що фактичний ремонт автомобіля здійснювався із заміною пошкоджених деталей на нові, у зв`язку з чим понесені нею витрати перевищили роз-мір виплаченого страхового відшкодування на 12 035 грн. 24 коп. Саме цю різницю, як таку, що не покрита страховою виплатою, позивачка просила стягнути з відповідача як з безпосереднього заподіювача шкоди, посилаючись на положення ст.ст.22, 1166, 1187, 1192 ЦК України. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені судові витрати – судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн..

У ході розгляду справи позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій, посилаючись на ст.ст.23, 1167 ЦК України, додатково просила стягнути з відпо-відача моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обґрунто-вуючи цю вимогу, зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою з м. Нова Ка-ховка, автомобіль тривалий час перебував у пошкодженому стані, вона була позбав-лена можливості користуватися ним у звичному режимі, а відмова відповідача від доб-ровільного відшкодування шкоди змусила її витрачати значний час і зусилля на врегу-лювання спору, що спричинило душевні страждання та зміни в її звичайному способі життя. Судовий збір за вимогу немайнового характеру сплачено в розмірі 1 355 грн. 16 коп.

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2025 року від-крито провадження у справі.

21 січня 2026 року Чернівецьким районним судом м. Чернівці ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено повністю.

23 березня 2026 року від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рі-шення, яка ухвалою суду від 14 квітня 2026 року повернута заявнику.

15 квітня 2026 року відповідач повторно звернувся із заявою про перегляд заоч-ного рішення, ухвалою суду від 17 квітня 2026 року відповідачу поновлено строк на подання такої заяви та призначено її до розгляду.

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2026 року за-очне рішення від 21 січня 2026 року скасовано, справу призначено до розгляду в по-рядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 26 травня 2026 року справу передано за встановленою територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

19 червня 2026 року справу прийнято до провадження Шевченківського район-ного суду м. Чернівці.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав. Свої заперечення обґрунтував тим, що, по-перше, позов пред`явлено з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки його зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 ) та місце заподіяння шкоди розташова-ні в межах Шевченківського району м. Чернівці; по-друге, він є неналежним відпові-дачем у справі, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-пра вова відповідальність була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» за полісом № 221156190, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн., а загальний розмір збитків (30 265 грн. 58 коп.) повністю охоп-люється цим лімітом, у зв`язку з чим належним відповідачем має бути страховик. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на постанови Великої Палати Вер-ховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, а також на постанови Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20 і від 24 лютого 2025 року у справі № 357/10207/21. Про-сив передати справу за підсудністю та відмовити в задоволенні позовних вимог у пов-ному обсязі.

14 липня 2026 року представник позивачки, адвокат Буряк О.І., подала відповідь на відзив, у якій наведені відповідачем доводи заперечила. Зазначала, що відповідач помилково ототожнює обов`язок страховика, який виникає з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, із власним деліктним зобов`язанням, що виникає з факту заподіяння шкоди та регулюється главою 82 ЦК України. Ви-конання страховиком обов`язку зі здійснення страхової виплати не припиняє делікт-ного зобов`язання заподіювача шкоди в тій частині, яка страховою виплатою не по-крита, а обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою прямо покладено на нього ст. 1194 ЦК України. Посилалася на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та на постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 ро-ку у справі № 497/470/2021, від 13 березня 2024 року у справі № 569/4753/23 і від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20. Просила позов задовольнити, долучити до матеріалів справи фотознімки місця дорожньо-транспортної пригоди та пошкоджень автомобіля на 7 аркушах, а також докази понесених витрат на професійну правничу допомогу і здійснити розподіл судових витрат.

14 липня 2026 року позивачка через представника подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій, посилаючись на ст.ст. 23, 1167 ЦК України, додатково просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Обґрунтовуючи цю ви-могу, зазначала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнала душевних пе-реживань та емоційного стресу, була вимушено позбавлена можливості повноцінно користуватися транспортним засобом, витрачала значний час і зусилля на врегулю-вання страхового випадку, проведення експертного дослідження та захист своїх прав у суді; відповідач тривалий час не вживав заходів до добровільного відшкодування шко-ди та ігнорував її звернення. Також зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою, яка внаслідок збройної агресії Російської Федерації була змушена залишити місце по-стійного проживання, у зв`язку з чим пошкодження транспортного засобу спричинило їй додаткові моральні переживання. Судовий збір за цією вимогою сплачено в розмірі 1 355 грн. 16 коп. Заяву судом прийнято, справу розглянуто з урахуванням збільшених позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ПрАТ «Європейський страховий альянс» – своїм правом на подання письмових пояснень не скористалася, представника в судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали в повному обсязі з підстав, наведе-них у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в їх су-купності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року о 18 год. 22 хв. у м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW X1, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Обставини дорожньо-транспортної пригоди зафіксовані електронним європро-токолом № 3955DC733667, сформованим 25 лютого 2025 року, з якого вбачається, що першим учасником пригоди є водій транспортного засобу з державним номерним зна-ком НОМЕР_1 , який зазначив обставини пригоди як «зіткнення з задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі», тоді як другим учасником пригоди – водієм транспортного засобу з дер-жавним номерним знаком НОМЕР_2 – жодних обставин дорожньо-транспортної при-годи не обрано.

Із наявних у матеріалах справи копій посвідчення водія серії НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що автомобілем BMW X1 у момент пригоди керував саме відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наведені обставини узгоджуються з долученими до матеріалів справи фотознім-ками місця дорожньо-транспортної пригоди та пошкоджень транспортного засобу, з яких видно взаємне розташування транспортних засобів безпосередньо після зіткнення (передня частина автомобіля BMW X1 – задня частина автомобіля Renault Logan), а також характер і локалізацію пошкоджень автомобіля позивачки, зосереджених саме в задній його частині (задній бампер, кришка багажника, кріплення бампера).

Складення європротоколу за наведених обставин, за відсутності будь-яких запе-речень з боку відповідача як щодо самого факту пригоди, так і щодо описаного в про-токолі механізму зіткнення, у сукупності з наведеними фотоматеріалами дають суду підстави для висновку, що пригода сталася внаслідок дій відповідача, який, керуючи транспортним засобом, не забезпечив безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухався попереду, та допустив зіткнення з його задньою частиною.

Своєї вини у заподіянні шкоди відповідач у ході розгляду справи по суті не за-перечував; його заперечення зводяться виключно до питання належності відповідача та підсудності спору.

Розмір шкоди підтверджується експертним висновком № 360-25 РІ від 11 березня 2025 року, складеним за системою AUDATEX, згідно з яким вартість відновлюваль-ного ремонту автомобіля Renault Symbol III (Logan), державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , становить: вартість ремонту без ПДВ – 25 221 грн 32 коп., ПДВ – 5 044 грн. 26 коп., вартість ремонту з ПДВ – 30 265 грн. 58 коп.; після вирахування зношення запасних частин у розмірі 3 790 грн. 98 коп. загальна сума з ПДВ становить 25 716 грн. 41 коп. Перелік ремонтних робіт і за-мінюваних складових частин (бампер задній, кришка багажника, кріплення бампера, фарбувальні роботи) відповідає зафіксованим на фотознімках пошкодженням.

Цей експертний висновок складений на замовлення страховика, сторонами не оспорювався, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи учас-ники справи не заявляли, доказів на спростування визначеної в ньому вартості віднов-лювального ремонту не надали, а тому суд приймає його як належний і допустимий доказ розміру заподіяної шкоди, а доводи відзиву про недоведеність розміру шкоди відхиляє.

Судом також встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ци-вільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відпо-відальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221156190, чинним станом на 25 лютого 2025 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000 грн. та франшизою 3 200 грн.

За наслідками звернення із заявою про страхову виплату страховиком було погоджено та виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 230 грн. 34 коп., що менше як за вартість відновлювального ремонту з ПДВ (30 265 грн. 58 коп.), так і за вартість ремонту після вирахування зношення запасних частин (25 716 грн. 41 коп.). Різниця між загальною вартістю відновлювального ремонту та розміром страхової ви-плати становить 12 035 грн. 24 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юри-дичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшко-довується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяль-ність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяль-ність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, від-шкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним за-собом; така особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті по-рушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також ви-трати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в на-турі або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, розмір яких визначається від-повідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вико-нання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ключове значення для вирішення цього спору має ст. 1194 ЦК України, від-повідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недо-статності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним роз-міром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оцінюючи доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, ос-кільки розмір збитків не перевищує ліміту відповідальності страховика, суд виходить з наступного.

Правовідносини між страховиком і потерпілим виникають із договору обов`язко-вого страхування цивільно-правової відповідальності та регулюються спеціальним за-коном, тоді як правовідносини між потерпілим і заподіювачем шкоди мають деліктний характер і регулюються главою 82 ЦК України. Виконання страховиком свого обов`яз-ку зі здійснення страхової виплати не припиняє деліктного зобов`язання заподіювача шкоди в тій частині, яка страховим відшкодуванням не покрита.

Правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, полягають у тому, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкоду-вання на страхувальника, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-пра-вової відповідальності, суперечить меті інституту страхування. Проте ці висновки сто-суються саме тієї частини шкоди, яка покривається страховим відшкодуванням, і не звужують права потерпілого вимагати від заподіювача шкоди відшкодування непокри-тої страховою виплатою частини на підставі ст. 1194 ЦК України. Такий підхід послі-довно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021, від 13 березня 2024 року у справі № 569/4753/23 та від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20.

У цій справі позовні вимоги заявлені не в межах страхового відшкодування, а саме щодо різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшко-дуванням. Страховик свої зобов`язання за договором виконав, погодивши та випла-тивши відшкодування в сумі 18 230 грн. 34 коп., визначеній із застосуванням коефі-цієнта фізичного зносу транспортного засобу, тоді як відновлення пошкодженого ав-томобіля об`єктивно потребує заміни пошкоджених складових частин на нові, що під-тверджується експертним висновком № 360-25 РІ від 11 березня 2025 року, який ок-ремо містить як загальну вартість ремонту з ПДВ (30 265 грн. 58 коп.), так і суму вира-хування зношення запасних частин (3 790 грн. 98 коп.).

Отже, непокрита частина шкоди виникла не через вичерпання ліміту відпові-дальності страховика, а через передбачений законодавством у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності порядок обчислення страхової випла-ти, який передбачає врахування зношення транспортного засобу. Ліміт відповідально-сті страховика (160 000 грн.) визначає максимальну межу зобов`язань страховика, од-нак, сам по собі не гарантує потерпілому повного відшкодування шкоди та не звільняє заподіювача шкоди від обов`язку сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, прямо покладеного на нього ст. 1194 ЦК України.

Протилежне тлумачення, на якому наполягає відповідач, призводило б до не-прийнятного результату, за якого потерпілий, який не вчинив жодного правопорушен-ня, був би позбавлений права на повне відшкодування шкоди та змушений самостійно нести частину витрат на відновлення свого майна, що суперечить принципу повного відшкодування шкоди, закріпленому у ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про його неналежність як від-повідача у справі та вважає, що вимога про стягнення 12 035 грн. 24 коп. є обґрунтова-ною і заявлена до належного відповідача. Посилання відповідача на постанову Вер-ховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20 суд до уваги не бере, оскільки в ній Верховний Суд виходив саме з того, що здійснення страхової виплати не припиняє деліктного зобов`язання у непокритій частині, що узгоджується з наведеними вище висновками суду.

Доводи відповідача про порушення правил територіальної підсудності суд за-лишає поза межами оцінки по суті спору, оскільки це питання вже вирішено ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 26 травня 2026 року, якою справу пе-редано за встановленою підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці, і цю справу прийнято до провадження цього суду 19 червня 2026 року. Таким чином, справу розглянуто судом, до підсудності якого вона віднесена законом, а право від-повідача на розгляд справи судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушено не було.

Не викликає сумніву і право позивачки на звернення з цим позовом. Із матеріалів справи, зокрема з електронного європротоколу, вбачається, що позивачка керувала ав-томобілем Renault Logan у момент дорожньо-транспортної пригоди та є страхуваль-ником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності се-рії ЕР № 222501187, укладеним щодо цього транспортного засобу (ідентифікаційний код власника поліса – 3022800181, що відповідає РНОКПП позивачки). Саме позивач-ка понесла витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, власник якого – її брат ОСОБА_4 – перебуває на тимчасово окупованій те-риторії. За змістом ст. 22 ЦК України право на відшкодування реальних збитків має особа, яка їх фактично зазнала, а тому позивачка є належним позивачем у цій справі.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в роз-мірі 12 035 грн. 24 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд вважає не-обхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування мо-ральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зо-крема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом за-лежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, по-гіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, сту-пеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкоду-вання, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при ви-значенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд враховує, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачка за-знала не лише майнових втрат, а й вимушених змін у своєму звичайному способі жит-тя: була позбавлена можливості користуватися транспортним засобом у звичному ре-жимі, витрачала час і зусилля на врегулювання наслідків дорожньо-транспортної при-годи, звернення до страховика, проведення експертного дослідження та захист своїх прав у судовому порядку. Суд бере до уваги і те, що позивачка є внутрішньо перемі-щеною особою, статус якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією до-відки від 14 серпня 2022 року № 7726-7501213257, а відповідач від добровільного від-шкодування непокритої страховим відшкодуванням частини шкоди відмовився.

Разом із тим заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у 10 000 грн. суд вважає завищеним і таким, що не відповідає характеру порушення, яке має виключно майновий характер, та ступеню перенесених нею страждань. Доказів настання для по-зивачки будь-яких інших негативних наслідків, окрім пов`язаних із пошкодженням майна та необхідністю відновлення порушеного права, суду не надано. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що завдана позивачці моральна шкода підлягає відшкодуванню в зменшеному розмірі, що дорівнює 5 000 грн.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки ар-гументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає прин-цип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орга-нів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рі-шення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету дока-зування в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги під-лягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК Ук-раїни, за якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, яка задоволена в повному обсязі, та 1 355 грн. 16 коп. за вимогу про відшкодування моральної шкоди. Обидва платежі здійснено за мі-німальною ставкою судового збору, встановленою законом для позовів такої категорії, розмір якої не залежить від суми, визначеної судом до стягнення, і за фактично спла-ченим розміром пропорційному зменшенню не підлягає. Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп. та 1 355 грн. 16 коп., а всього – 2 566 грн. 36 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тре-тя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Європей-ський страховий альянс», про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволь-нити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 12 035 грн. 24 коп, моральну шкоду в сумі 5 000 грн., судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп, судовий збір в сумі 1 355 грн. 16 коп, а всього: 19 601 грн. 60 коп.

В решті інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну ча-стину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного су-дового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2026 року.

Суддя: О.Є.Терещенко