Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №724/2433/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2433/26

Провадження № 2-а/724/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Арсеній Михайла Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ватаманюк Володимир Васильович, звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Арсеній Михайла Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що 04 серпня 2026 року інспектором 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Арсеній Михайлом Валерійовичем винесено постанову серії ЕНА № 7666719, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню.

Так, у постанові зазначено, що 04.08.2026 року приблизно о 11:38:53 у м. Чернівці по вул. Українських Добровольців (Білоруська) водій, керуючи автомобілем Citroen Berlingo, державний знак НОМЕР_1 , нібито під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, а також не пропустив пішохода на пішохідному переході.

ОСОБА_1 не визнає факту вчинення зазначених у постанові порушень та вважає, що працівником поліції не було належним чином встановлено фактичні обставини події. Сам факт зазначення поліцейським певних обставин у постанові не може замінювати належні докази факту адміністративного правопорушення. Вважає, що в даному випадку поліцейський не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні належні та допустимі докази того, що саме в позивача знаходилося в руці, що це був саме засіб зв`язку, що позивач ним саме користувався, що це відбувалося під час руху транспортного засобу. Також вказує, що обставин, що пішохід мав намір перейти пішохідний перехід, оскаржувана постанова не містить та такі належним чином не встановлені.

Враховуючи вище викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Арсеній Михайлом Валерійовичем за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 13.08.2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду.

20 серпня 2026 року від представника відповідачів ДПП та інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 – Маланчука М.В. надійшов відзив на адміністративний позов в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі, у зв`язку з їх безпідставністю. Вказує, що 04.08.2026 нарядом поліції виявлено, що водій ОСОБА_1 в м. Чернівці по вул. Українських Добровольців (Білоруській), 22, під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, тримаючи його у руці та не пропустив пішохода на пішохідному переході, який мав намір перейти проїжджу частину, чим порушив п.п. 2.9.д та 18.1 ПДР України. Справи про адміністративні правопорушення було об`єднано та стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, з числа вчинених. Інспектор Арсеній М.В., встановивши всі обставини справи, виніс постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на позивача в розмірі 510 грн. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було дотримано всіх процедур, які зазначені в ст. ст. 276-277, ст. ст. 278-279 та ст. 280 КУпАП, оголошено про початок розгляду справи, а також ознайомлено позивача, згідно із процедурою розгляду справи, із його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України і надано можливість користуватись такими. Представник відповідачів звертає увагу, що на відеозаписі вбачається, як позивач під час спілкування сам надає підтвердження порушення ним ПДР України, а саме на 00 год. 01 хв. 04 сек., відеозапису вказує на те, що тримав телефон в руці. Також, при перегляді відеозапису підтверджуються обставини, які описані у фабулі оскаржуваної постанови, а саме на 00 год. 00 хв. 23 сек. відео зафіксовано факт не надання переваги в русі пішоходу, який мав намір перейти проїзну частину дороги по пішохідному переході. Далі, починаючи із 00 год. 00 хв. 28 сек. відео фіксується факт користування засобом зв`язку під час керування автомобілем і починаючи із 00 год. 00 хв. 37 сек. відео момент того, як позивач ставить засіб зв`язку та припиняє користування ним перед зупинкою керованого ним авто. Таким чином, з огляду на все вищезазначене, вказує, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектор патрульної поліції мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред`явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова серії ЕНА № 7666719 від 04.08.2026 обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а доводи позивача безпідставні та необґрунтовані, отже оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає. Щодо стягнення із відповідача судових витрат в розмірі 6000 грн. представник відповідача також заперечив, вказавши, що такі є суттєво завищеним та не є співмірними із виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але від його представника – адвоката Ватаманюка В.В. на адресу суду надійшла заява в якій він просить справу розглянути у його з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідачів ДПП та інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 – Маланчук М.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та відзиву на позов, надані сторонами докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Арсеній М.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7666719 від 04.08.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Так, згідно оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 04.08.2026 р. о 11:38:53 год. в м. Чернівці по вул. Українських Добровольців (Білоруська), 22, під час руху транспортного засобу Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, також не пропустив пішохода на пішохідному переході, який мав намір перейти проїжджу частину, чим порушив п.2.9.(д) ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 245 КУпАП встановлено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 2.9.д) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання)

Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що 04 серпня 2026 року о 11:38:53 год. у м. Чернівці по вул. Українських Добровольців (Білоруська), 22, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, а також не пропустив пішохода на пішохідному переході, який мав намір перейти проїжджу частину, чим порушив п. 2.9 (д) ПДР України.

Отже, у постанові як порушений водієм пункт Правил дорожнього руху України зазначено лише пункт 2.9 (д), який забороняє водієві під час руху користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці.

При цьому, жодного іншого пункту Правил дорожнього руху України, який би встановлював конкретний обов`язок водія щодо надання переваги пішоходу та який, на думку поліцейського, був порушений позивачем, в оскаржуваній постанові не зазначено.

Відповідно до пункту 18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Отже, сама по собі вказівка у фабулі постанови на те, що водій «не пропустив пішохода на пішохідному переході», без зазначення відповідного порушеного пункту Правил дорожнього руху України та без відповідної правової кваліфікації, не дає можливості вважати, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності також і за це діяння.

Таким чином, суд виходить із того, що наведена у постанові вказівка на ненадання переваги пішоходу має характер додаткового опису обставин події, однак не була належним чином оформлена як самостійна складова правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, при вирішенні питання про законність оскаржуваної постанови суд виходить передусім із того, що предметом притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є саме порушення ним вимог пункту 2.9 (д) ПДР України, а саме користування під час руху транспортного засобу засобом зв`язку, тримаючи його у руці.

Посилання позивача на те, що працівником поліції не доведено факту користування ним засобом зв`язку, суд вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, відповідачем надано відеозапис, який досліджений судом у судовому засіданні.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Citroen Berlingo, при цьому, о 11:38:52 год. водій тримає праву руку з приладом біля голови. На відеозаписі чітко візуально зафіксовано екран телефону, що дає можливість ідентифікувати предмет, який знаходиться в руці водія, саме як мобільний телефон. У подальшому, о 11:38:54 год. позивач опускає руку з телефоном від голови, після чого вмикає покажчик повороту та зупиняє керований ним транспортний засіб на вимогу працівників поліції. Таким чином, із відеозапису вбачається безпосередній факт перебування мобільного телефону в руці водія під час руху транспортного засобу, а також користування ним до моменту зупинки автомобіля.

При цьому, досліджений відеозапис у своїй сукупності дає підстави встановити не лише факт наявності телефону в руці позивача, а саме факт його використання під час керування транспортним засобом.

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що телефон перебував у руці позивача біля голови, при цьому чітко видно його увімкнений екран. Безпосередньо перед зупинкою транспортного засобу на вимогу працівника поліції позивач опускає телефон, фактично припиняючи його використання.

Вказані обставини узгоджуються з описом правопорушення, наведеним в оскаржуваній постанові, та спростовують твердження позивача про відсутність належних доказів того, що він під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці.

Суд також бере до уваги доводи представника відповідачів про те, що під час спілкування з працівниками поліції позивач сам підтверджував факт перебування телефону в його руці. Разом із тим визначальним доказом у даному випадку суд вважає саме досліджений відеозапис, який безпосередньо фіксує відповідні обставини події.

Посилання позивача на те, що поліцейським не було доведено, що саме в його руці знаходився засіб зв`язку, суд відхиляє, оскільки із відеозапису особу водія та предмет, який він тримає в руці, можливо чітко ідентифікувати. При цьому, на відеозаписі візуально розрізняється екран мобільного телефону.

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу користувався мобільним телефоном, тримаючи його в руці, чим порушив вимоги пункту 2.9 (д) Правил дорожнього руху України.

Таким чином, судом встановлено наявність події адміністративного правопорушення та вину ОСОБА_1 у його вчиненні.

Щодо доводів позивача про ненадання ним переваги пішоходу суд зазначає, що зазначена в постанові обставина не є самостійною правовою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у цій справі, оскільки в постанові не зазначено конкретного пункту Правил дорожнього руху України, який, на думку поліцейського, порушено позивачем у зв`язку з ненаданням переваги пішоходу. Натомість у постанові як порушений пункт ПДР України зазначено саме пункт 2.9 (д), а правова кваліфікація здійснена за частиною другою статті 122 КУпАП.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати окрему правову оцінку питанню наявності чи відсутності в діях позивача порушення правил проїзду пішохідного переходу, оскільки така обставина не є необхідною для підтвердження складу того адміністративного правопорушення, за яке позивача фактично притягнуто до відповідальності та яке належним чином встановлено судом.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем надано докази на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема відеозапис, який був безпосередньо досліджений судом та підтверджує обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зафіксовані на відеозаписі обставини або свідчили про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву — без задоволення.

З огляду на встановлені судом обставини, досліджені докази та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою, за наявності встановлених обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та на підставі належних доказів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив вимоги пункту 2.9 (д) Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Таким чином, доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

За таких обставин суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні також правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Постанову інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Арсеній М.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7666719 від 04.08.2026 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП – залишити без змін, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Арсеній Михайла Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7666719 від 04 серпня 2026 року – без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ