Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №720/228/25 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

20.07.2026

Справа №720/228/25

Провадження №2-а/720/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Новоселиця

Новоселицький районний суд Чернівецької області у складі судді Оленчука Івана Вікторовича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:

1) визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №5423 від 13.01.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП;

2) закрити справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП;

3) вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з обставинами, викладеними у протоколі №1925 від 26.12.2024 року, та з висновками, викладеними у постанові №5423 від 13.01.2025 року. На переконання позивача, він своєчасно уточнив свої військово-облікові дані та мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа, близький родич якої ( ОСОБА_2 ) загинув за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, що підтверджується долученими до позову копіями свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті, сповіщення про загибель, а також довідками про надання відстрочки від 28.08.2024 року та 27.11.2024 року. Крім того, позивач вказав, що відповідач, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не з`ясував усіх обставин справи, не надав жодного доказу вчинення ним правопорушення та наявності його вини, а постанова №5423 не містить мотивованого аналізу доказів.

Позиція відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, послався зокрема на те, що позивач не з`явився 25.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронною повісткою №1132963, сформованою через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів і направленою поштою, чим порушив ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач також заявив, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч.2 ст.286 КАС України десятиденного строку, зазначивши, що позов подано «в червні 2026 року», а строк звернення «закінчився 26.01.2025 року», у зв`язку з чим, на думку відповідача, наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України.

Позиція позивача у відповіді на відзив

Позивач подав відповідь на відзив, у якій навів заперечення проти доводів відповідача. Зокрема зазначив, що позовну заяву було здано до відділення поштового зв`язку 23.01.2025 року, що є останнім днем десятиденного строку, який згідно з ч.1 ст.120 КАС України обчислюється з 14.01.2025 року (наступного дня після ухвалення постанови 13.01.2025 року) і спливає 23.01.2025 року; факт реєстрації позову судом 27.01.2025 року не впливає на дотримання строку з огляду на ч.9 ст.120 КАС України. Твердження відповідача про подання позову «в червні 2026 року» позивач вважає нічим не підтвердженим і таким, що суперечить іншій тезі того ж відзиву про закінчення строку 26.01.2025 року. Також позивач звернув увагу на те, що відзив містить помилкове посилання на роз`яснення прав під час складання протоколу особі («Гуцкалу Віорелу Іллічу»), яка не має жодного стосунку до цієї справи, що, на думку позивача, свідчить про формальний підхід відповідача до підготовки процесуальних документів. Крім того, позивач наполягав, що відповідач не надав жодного доказу належного вручення повістки у порядку, визначеному підпунктом 2 пункту 41 Порядку, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року (відмітка поштового оператора про вручення, відмову чи відсутність адресата), а також не спростував і не прокоментував обставини, що підтверджують право позивача на відстрочку від призову.

Обставини справи, встановлені судом

Судом досліджено матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення ЧРТЦК №1925 від 26.12.2024 року, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №5423 від 13.01.2025 року, копії довідок про надання позивачу відстрочки від призову від 28.08.2024 року та 27.11.2024 року, копії свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті та сповіщення про загибель ОСОБА_2 , а також процесуальні документи сторін (позовну заяву, відзив, відповідь на відзив).

Судом встановлено, що 26.12.2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №1925 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за фактом неявки позивача 25.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронною повісткою №1132963.

13.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову №5423, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі 17000 грн.

Позовну заяву про оскарження зазначеної постанови подано до суду засобами поштового зв`язку 23.01.2025 року, зареєстровано судом 27.01.2025 року.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 9 статті 120 КАС України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; відповідно до ст.252 КУпАП докази оцінюються за результатами всебічного, повного і об`єктивного їх дослідження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінка судом доводів сторін

Щодо строку звернення до суду

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з таких підстав.

Постанову №5423 ухвалено 13.01.2025 року. Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг десятиденного строку, встановленого ч.2 ст.286 КАС України, розпочався 14.01.2025 року і сплив 23.01.2025 року. Матеріалами справи (відбитком поштового штемпеля) підтверджується, що позовну заяву здано до відділення поштового зв`язку саме 23.01.2025 року, тобто в межах встановленого строку. Відповідно до ч.9 ст.120 КАС України у такому разі строк не вважається пропущеним, а подальша дата реєстрації позову канцелярією суду (27.01.2025 року) правового значення для визначення дотримання строку не має.

Твердження відповідача про звернення позивача до суду «в червні 2026 року» та про закінчення строку «26.01.2025 року» не підтверджені жодними доказами, суперечать одне одному та спростовуються матеріалами справи, з яких з очевидністю вбачається, що справа розглядається судом з 27.01.2025 року, тобто задовго до зазначеної відповідачем дати. З огляду на викладене, підстави для застосування ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України та залишення позову без розгляду відсутні; позов подано в межах встановленого законом строку.

Щодо суті спору

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Підставою притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП стала його неявка за електронною повісткою №1132963. Разом з тим, відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення особи про виклик у разі надсилання повістки поштою є день отримання поштового відправлення (що підтверджується інформацією та/або документами поштового оператора) або відповідна відмітка про відмову отримати відправлення чи про відсутність особи за адресою. Відповідачем ні до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ні до відзиву на позовну заяву не долучено жодного з передбачених цим Порядком доказів вручення повістки позивачу. Саме лише посилання на факт формування та направлення повістки, за відсутності підтвердження її фактичного вручення чи настання інших передбачених Порядком обставин, не є достатнім доказом дотримання встановленої процедури виклику і, відповідно, не є достатнім доказом на підтвердження події та складу поставленого позивачу у вину правопорушення.

Суд також враховує, що позивачем на підтвердження наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано копії довідок про надання відстрочки від 28.08.2024 року та 27.11.2024 року, а також документи щодо загибелі близького родича позивача. Відповідач у відзиві не навів жодних заперечень по суті цих обставин, не спростував ні факт видачі позивачу зазначених довідок, ні саме право позивача на відстрочку, обмежившись загальними посиланнями на обов`язок військовозобов`язаних з`являтися за викликом. За таких обставин суд, з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України та відсутність заперечень відповідача по суті цих обставин, вважає їх встановленими.

Посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності добросовісної та активної поведінки сторони (справи «Шульга проти України», «Баклі проти Сполученого Королівства») не спростовує наведеного вище, оскільки не звільняє суб`єкта владних повноважень від встановленого ч.2 ст.77 КАС України та ст.ст.252, 280 КУпАП обов`язку довести факт вчинення особою правопорушення на підставі належних і допустимих доказів. При цьому судом враховано, що позивач з`явився на розгляд протоколу 13.01.2025 року та надавав пояснення, що не узгоджується з характеристикою його поведінки відповідачем як пасивної.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено ні дотримання встановленого порядку виклику позивача повісткою, ні відсутності у позивача передбачених законом підстав для відстрочки, а постанова №5423 від 13.01.2025 року не містить обґрунтованого аналізу зазначених обставин, що є порушенням вимог ст.ст.252, 280, 283 КУпАП. За таких умов оскаржувана постанова є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення — закриттю на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесено судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору, наявною в матеріалах справи, а відтак ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 8000 грн суд зазначає, що відповідні докази понесення таких витрат на момент ухвалення рішення до матеріалів справи не подані; відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих учасником справи доказів. За відсутності таких доказів на момент ухвалення рішення це питання судом не вирішується і може бути розглянуто судом додатково в порядку, передбаченому ч.8 ст.139 КАС України, у разі подання відповідної заяви з доказами у встановлений законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 77, 90, 120, 139, 205, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №5423 від 13.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, — у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: Іван ОЛЕНЧУК