Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №697/2294/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2294/26

Провадження № 1-кп/697/250/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1 2026 25 534 0000122 від 19.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , уродженця, с. Цвітково, Приморського району, Калінінградської області, Російської Федерації, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, відноситься до категорії осіб, які мають групу інвалідності III групи, до категорії учасників бойових дій та постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не відноситься, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, раніше судимого:

27.03.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.;

31.07.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст. 126 КК України, із врахуванням ст. 1 ст. 71 КК України, до штрафу у розмірі 1700 грн.,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , 16.08.2026 близько 10 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних сімейних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою завдання побоїв, став завдавати потерпілій ОСОБА_4 , яка є його дружиною, удари, а саме наніс два удари долонею правої руки в область обличчя зліва, один удар долонею лівої руки в область обличчя справа, а також два удари кулаком правої руки в область голови та обличчя, а саме носу, від чого потерпіла ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на землю, після чого протиправні дії ОСОБА_3 були припиненні ОСОБА_5 .. Так, внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_4 фізичного болю і не спричинив при цьому тілесних ушкоджень.

Так, своїми діями, ОСОБА_3 відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Частина 1 статті 126 КК України – умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, то кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КК є кримінальним проступком.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурором в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 яка складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 , в якій обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість та письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідні їх письмові клопотання та заяви, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).

Оцінені судом додані до обвинувального акта матеріали також дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисно завдав побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 ..

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків; особу обвинуваченого, який раніше судимий 27.03.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у вигляді штрафу (вирок суду не виконаний), 31.07.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст. 126 КК України, із врахуванням ст. 1 ст. 71 КК України, до штрафу у розмірі 1700 грн. (вирок суду не виконаний), одружений, є пенсіонером, до категорії осіб постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС та учасників бойових дій не відноситься, є особою, яка відноситься до категорії осіб які мають ІІІ групу інвалідності, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» №1044/01/03 від 26.08.2026 ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; відповідно до довідки КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» №3507/07/01-05/1-н від 26.08.2026, ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачено як альтернативні види основних покарань: штраф, громадські роботи та виправні роботи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, тому суд вважає призначення покарання у виді громадських робіт, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 126 КК України є недоцільним

З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу.

Суд вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Крім того, вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (справа №697/1946/26) ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України, з урахуванням ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.. Вирок суду набрав законної сили 01.09.2026.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України у даному кримінальному провадженні №1 2026 25 534 0000122, обвинуваченим ОСОБА_3 вчинене 16.08.2026, тобто після постановлення вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (але до повного відбуття покарання).

Так, згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення покарання» №7 від 24.10.2003 - призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Разом з тим матеріали кримінальної справи не містять доказів відбуття ОСОБА_3 покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (справа №697/1946/26).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази відбуття ОСОБА_3 покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026, суд не може зробити висновок про відбуття ОСОБА_3 покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином враховуючи вимоги ч. 2 ст. 12 КК України, які передбачають покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому суд вважає за необхідним застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання на підставі положень ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (справа №697/1946/26) призначивши остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550 грн.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Витрати на залучення експертів та речовідокази у кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

З цих підстав та керуючись статтями 368, 370-371, 373-376, 381,382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (справа №697/1946/26) у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550,00 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Запобіжний захід ОСОБА_3 - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1